Вивчено проблему європейської безпеки у політиці США та Франції. Розглянуто позиції обох країн стосовно співіснування НАТО та Європейської системи безпеки й оборони, ролі США в системі європейської безпеки, перерозподілу повноважень щодо командування на користь європейців. Аргументовано, що американців не влаштовує ні нульовий варіант співробітництва, ні принцип мінімалізму як можливий сценарій розвитку відносин між Європейським союзом (ЄС) і НАТО, тоді як французький військово-політичний істеблішмент наполягає на неофіційному, неформальному характері стосунків між ЄС і НАТО.

Висвітлено проблеми європейської безпеки, зокрема, можливі загрози для європейської безпеки, сучасні проблеми НАТО, відмінність позиції США та європейських країн щодо реалізації спільної політики безпеки та оборони. Розглянуто зміни в політичній свідомості європейців, питання існування кризи ідеї об'єднаної Європи.

Розглянуто процес створення інтегрованої системи безпеки в Європі та на пострадянському просторі у контексті процесів трансформації міжнародної системи, діяльності провідних інститутів і держав. Визначено чинники впливу на формування системи безпеки, розкрито сутність політики провідних міжнародних інститутів і найвпливовіших держав у даному питанні. Висвітлено місце та показано роль України в системі безпеки.

Рассмотрен процесс создания интегрированной системы безопасности в Европе и на постсоветском пространстве в контексте процессов трансформации международной системы, деятельности ведущих институтов и государств. Определены факторы влияния на формирование системы безопасности, раскрыта сущность политики ведущих международных институтов и наиболее влиятельных государств. Освещено место и показана роль Украины в системе безопасности.

Систематизовано категоріально-понятійний апарат теорії та практики забезпечення національної та міжнародної безпеки. Обгрунтовано методологію системного підходу щодо розгляду системи європейської безпеки. Розглянуто історію розвитку людської цивілізації протягом останніх 400-т років у контексті упорядкування на міжнародному рівні процесу створення системи безпеки та її перетворення в соціальний інститут. Висвітлено специфіку геостратегії провідних держав світу щодо європейських інтеграційних процесів у воєнно-політичній сфері. Показано роль міжнародних організацій у формуванні системи європейської безпеки. Висвітлено взаємовідносини України з державами-членами Європейського Союзу й обгрунтовано перспективні напрямки її інтеграції в систему міжнародної безпеки.

Систематизирован категориально-понятийный аппарат теории и практики обеспечения национальной и международной безопасности. Обоснована методология системного подхода по изучению системы европейской безопасности. Рассмотрена история развития человеческой цивилизации на протяжении последних 400-т лет в контексте упорядочения на международном уровне процесса создания системы безопасности и ее преобразования в социальный институт. Освещена специфика геостратегии ведущих стран мира относительно европейских интеграционных процессов в военно-политической сфере. Показана роль международных организаций в формировании системы европейской безопасности. Освещены взаимоотношения Украины со странами-членами Европейского Союза и обоснованы перспективные направления ее интеграции в систему международной безопасности.

Розглянуто правові питання становлення та діяльності європейських міжнародних організацій. Розкрито правові засади формування органів європейських організацій. Описано процедуру прийняття рішень, методи та важелі впливу держав на їх роботу. Особливу увагу приділено висвітленню практики інститутів Європейського Союзу, а також діяльності Західноєвропейського Союзу, НАТО, Ради Європи та ОБСЄ.

На підставі матеріалів Міжнародного семінару "Миротворча діяльність України: спільні операції з НАТО та в більш широкому контексті", проведеного у Києві 18 - 20 березня 2001 р., визначено тенденції розвитку миротворчої діяльності в Європі у сучасному геополітичному та міжнародно-правовому середовищі. Проаналізовано стан і перспективи розвитку відносин України та НАТО. Висвітлено досвід участі України в миротворчій операції КФОР у Косово, а також у програмі "Партнерство заради миру". Розкрито доктринальні й оперативні аспекти миротворчих операцій, розглянуто особливості підготовки українського військового контингенту до міжнародних миротворчих операцій. Висвітлено перспективи застосування українсько-польського миротворчого батальйону у Центральній та Східній Європі. Наведено основні законодавчі та нормативно-правові документи України з питань політики миротворчості.

С использованием материалов Международного семинара "Миротворческая деятельность Украины: совместные операции с НАТО и в более широком контексте", проведенного в Киеве 18 - 20 марта 2001 г., определены тенденции развития миротворческой деятельности в Европе в современном геополитическом и международно-правовом пространстве. Проанализированы состояние и перспективы развития отношений Украины и НАТО. Рассмотрен опыт участия Украины в миротворческой операции КФОР в Косово, а также в программе "Партнерство ради мира". Раскрыты доктринальные и оперативные аспекты миротворческих операций, рассмотрены особенности подготовки украинских военных контингентов к международным миротворческим операциям. Освещены перспективы использования украинско-польского миротворческого батальона в Центральной и Восточной Европе. Приведены основные законодательные и нормативно-правовые документы Украины по вопросам миротворчества.

Розглянуто різні напрями відносин України й ОБСЄ: участь у миротворчій діяльності, співпраця з інститутами Організації, робота з метою подолання негативних тенденцій в ОБСЄ, одержання допомоги у вирішенні складних економічних проблем нашої держави та інших країн, розширення присутності представників нашої держави в робочих органах та польових місіях цієї Організації, сприяння європейській та євроатлантичній інтеграції України.

Сучасна система колективної безпеки запропонована ООН та іншими міжнародними організаціями розглянута як закономірний результат діяльності людства стосовно пошуку оптимальних способів підтримання і відновлення міжнародного миру та безпеки протягом півтори тисячі років.

Современная система коллективной безопасности, предложенная Организацией Объединенных Наций и другими международными организациями, рассматривается как закономерный результат деятельности человечества по поиску оптимальных способов поддержания и восстановления международного мира и безопасности на протяжении полутора тысяч лет

A current system of collective security, proposed by United Nations and other international organizations, is regarded as a natural result of the humanity activities on finding the best methods of maintaining and restoring international peace and security for the last fifteen hundred years

Розглянуто миротворчість як міжнародний гуманітарний феномен силового вирішення проблеми миру у конфліктогенних регіонах, а також як один з дієвих інструментів ООН за умов неефективності дипломатичних, економічних і політичних зусиль. Показано суттєві відмінності у типах миротворчих операцій, визначено функції миротворчих підрозділів.

Рассмотрено миротворчество как международный гуманитарный феномен силового решения проблемы мира в конфликтогенных регионах, а также как один из действенных инструментов ООН при неэффективности дипломатических, экономических и политических усилий. Показаны существенные отличия в типах миротворческих операций, определены функции миротворческих подразделений.

Розглянуто проблеми становлення європейського правового простору, його інституційну структуру, місце в структурі європейського правового простору політико-правових норм і стандартів, вироблених у рамках НБСЄ/ОБСЄ, Ради Європи. Проаналізовано сучасний стан і наведено перспективи правової інтеграції всередині ЄС. Показано роль процесу поглиблення та розширення інтеграційних процесів для співвідношення європейського правового простору з правовою системою України.

Рассмотрены проблемы становления европейского правового пространства, его институционная структура, место в структуре европейского правового пространства политико-правовых норм и стандартов, созданных в рамках НБСЕ/ОБСЕ, Совета Европы. Проанализировано современное состояние и приведены перспективы правовой интеграции внутри ЕС. Показана роль углубления и расширения интеграционных процессов для соотношения европейского правового пространства с правовой системой Украины.

Рассмотрены актуальные проблемы в области международной безопасности. Охарактеризованы компоненты системы коллективной безопасности, особенности международных отношений в глобальном мире, роль НАТО в этих процессах. Акцентировано внимание на вопросах европейской безопасности и национальной безопасности Украины. Проанализированы позитивные и негативные аспекты внеблокового и безъядерного статуса Украины.

Досліджено громадський рух, який виник у Чехословаччині в результаті інтервенції військ Організації Варшавського Договору та радянської військової присутності в серпні 1968 - 1969 рр.

Наведено історичні приклади вступу до НАТО багатьох європейських країн (Норвегії, Словаччини, Угорщини, Чеської Республіки, Польщі, Румунії) та вирішення ними власного питання з національної безпеки й оборони.

З'ясовано правові механізми співпраці України з НАТО через призму формування нової системи безпеки на Європейському континенті; розглянуто форми участі нашої країни в міжнародних заходах із забезпечення європейської безпеки.

Досліджено роль ООН і ОБСЄ у запобіганні та врегулюванні конфліктів на пострадянському просторі у 1990-х рр. На підставі проведеного аналізу доведено дієвість засобів превентивної дипломатії у запобіганні та врегулюванні конфліктів у країнах Балтії, Молдові, Україні та Білорусі, у Кавказькому регіоні та Таджикистані. На підставі науково-теоретичних і емпіричних даних розроблено класифікацію, з'ясовано відмінності, виявлено особливості перебігу конфліктів і способи їх урегулювання у спільній діяльності інститутів ООН і ОБСЄ, оцінено застосовані методики. Проаналізовано проблеми безпеки, а саме: теорії та практичної ролі інститутів, діяльність яких спрямована на зміцнення миру. Запропоновано визначення поняття безпеки та джерел сучасних загроз міжнародної стабільності. Доведено необхідність реформи європейської архітектури безпеки. Виявлено можливості для розвитку процесу подальшого співробітництва ООН і ОБСЄ. Проаналізовано сутнісні та формальні проблеми, що стосуються співробітництва ООН і ОБСЄ у галузі запобігання та врегулювання конфліктів, що дозволяє сформулювати пропозиції щодо можливого вдосконалення його ефективності.

Досліджено місце і роль Збройних Сил України у миротворчій діяльності української держави, участь у миротворчих операціях під егідою Організації Об'єднаних Націй у складі багатонаціональних сил і в системі міжнародних зв'язків України. Значну увагу приділено налагодженню співробітництва у військовій галузі протягом 1992 - 2000 рр., зусиллям військового відомства України у розвитку відносин рівноправного партнерства з країнами-членами Північноатлантичного Альянсу. Висвітлено участь миротворчих контингентів України у складі багатонаціональних сил ООН у Південно-Західній Європі, в Анголі, Таджикистані та Лівані. Розкрито процес створення нормативно-правової бази участі українських підрозділів у миротворчих операціях. Детально висвітлено хронологію дій підрозділів Збройних Сил України в миротворчих контингентах ООН під час вирішення конфліктів на теренах колишньої Югославії. До наукового обігу введено справжні найменування військових підрозділів, що дає змогу виключити історіографічні помилки під час описання дій українських миротворців у складі різних багатонаціональних військових формувань.

Комплексно досліджено системний характер європейської безпеки. Розкрито сутність, тенденції розвитку та напрями створення нової системи безпеки Європи у воєнно-політичній сфері. Розглянуто історію розвитку людської цивілізації протягом останніх 400 років у контексті упорядкування на міжнародному рівні процесу забезпечення безпеки, перетворення його в систему, сформовану на інституційних засадах. Розроблено класифікацію основних моделей, побудованих на базі різних систем міжнародної безпеки, зокрема, з використанням європейського компонента. Проаналізовано еволюцію системи європейської безпеки та міжнародних подій, що відбулися після ліквідації двополюсної системи забезпечення міжнародної безпеки. Запропоновано концепцію створення на базі сучасних систем європейської безпеки - євроатлантичної (НАТО), європейської (ЄС) та євроазійської (ОДКБ) - нової системи загальноєвропейської безпеки й її використання на території більшості держав-членів ОБСЄ. З'ясовано, що Україна, зважаючи на її геополітичне положення та масштаби, не може бути активним учасником подій, які визначатимуть майбутнє Європи та світу. Зроблено висновок, що в інтересах забезпечення національної безпеки Україна зобов'язана взяти участь у формуванні нової архітектури безпеки європейського континенту з використанням необхідного військового, військово-технічного й інтелектуального потенціалу.

Досліджено феномен європейської колективної безпеки за умов ліберально-демократичних перетворень простору безпеки ОБСЄ у XXI ст. та його складових - НАТО, ЄС, ОДКБ. Розкрито суперечності ліберально-демократичної гіпотези безпеки і зміни об'єкта безпеки. Проаналізовано трансформацію спадщини Гельсінкі (1975 р.) через дію ліберального чинника. Обгрунтовано суть і виділено особливості формування європейської колективної безпеки в епоху "ліберальної революції", започаткованої у 1990-х рр. З використанням системного підходу уточнено механізми формування простору безпеки ОБСЄ у XXI ст. та його складових - НАТО, ЄС, ОДКБ. Розкрито суперечності ліберально-демографічної гіпотези безпеки як футурологічного проекту для Європи від Ванкувера до Владивостока. Доведено, що через стан боротьби зовнішньополітичних стратегій головних європейських гравців (США, ЄС та Росії) політика абсолютизації ліберального чинника не позбавила простір безпеки ОБСЄ "дилеми безпеки" часів "холодної війни". Уточнено зміст воєнної політики США, Росії, Великобританії, Франції та Німеччини та її вплив на збереження військового протистояння у просторі ОБСЄ. Уточнено позиціювання України у структурах та інституціях європейської та євроатлантичної безпеки. Визначено особливості формування воєнної політики України у добу ліберально-демократичних перетворень. Здійснено спробу моделювання сценаріїв формування європейської колективної безпеки за умов стабільності та можливі сценарії участі України у структурах європейської безпеки. Запропоновано варіант формування європейської безпеки з застосуванням методології та логіки порозуміння між всіма учасниками європейського

Досліджено відносини України з Організацією Північноатлантичного Договору в рамках Хартії про Особливе Партнерство Україна - НАТО. Проаналізовано етапи розвитку та сучасний стан відносин нашої держави з Північноатлантичним Альянсом, зокрема, їх вплив на формування нової системи безпеки в регіоні. Розглянуто співробітництво України з НАТО в контексті радикальної зміни геостратегічного середовища в Європі після оновлення воєнно-політичної доктрини НАТО та затвердження нової стратегії Росії. Зокрема, здійснено аналітичну обробку документів, прийнятих під час Ювілейного Вашингтонського самміту НАТО, а також нової Концепції національної безпеки та Воєнної Доктрини Російської Федерації з урахуванням інтересів безпеки України. Окреслено альтернативні схеми підтримки національного курсу нашої держави.

Досліджено місце та роль співробітництва України з інститутами ОБСЄ у контексті реалізації політики європейської інтеграції України. Обгрунтовано методологічні засади для вивчення феномену інтеграції на європейському континенті та ролі ОБСЄ у цьому процесі. Доведено, що інститути ОБСЄ є найбільш дієвими інституціями на євпропейському континенті, які довели на практиці спроможність реально сприяти державам у проведенні реформ, адаптації законодавства й інших заходів, необхідних для побудови демократичної держави європейського типу. Для досягнення інтеграції України в ЄС запропоновано більш активно та широко використовувати наявний інструментарій ОБСЄ. Доведено, що діяльність інститутів ОБСЄ економічного та "людського" вимірів Організації відбувається в одному руслі з положенням і принципами, на яких базується критерії набуття членства в ЄС. Запропоновано розглядати діяльність досліджуваних інститутів ОБСЄ як дієвий практичний інструмент реалізації євроінтеграційних прагнень зацікавленими державами-учасниками ОБСЄ. Установлено, що співпраця України з інститутами ОБСЄ, а також у рамках Організації з її учасниками сприяє налагодженню дружніх, взаємовигідних стосунків з Російською Федерацією, США, державами-членами ЄС, сусідніми країнами. Сформульовано практичні пропозиції щодо активізації співробітництва з інститутами ОБСЄ та реалізації політики європейської інтеграції України.