Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501.3

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501.3-383

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501.3-383

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4)110.6 + Х915.232.501.3-383

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501.3-383 + Х809(4)3-383

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501.3-383.1(4)

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501.3-352

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто ступінь втручання Європейського суду з прав людини у внутрішні справи держав, що ратифікували Конвенцію захисту прав людини та основних свобод 1950 р. Україна також належить до держав, що визнали юрисдикцію Європейського суду з прав людини на своїй території. Наведені аргументи доводять того, що діяльність Європейського суду не можна вважати втручанням у внутрішні справи держави.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501.1 + Х809(4Укр)62-93

Рубрики:

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Проаналізовано проблеми інституційного механізму Європейських Співтовариств (ЄС) і Європейського Союзу (Євросоюзу), ролі та місця Європейського Парламенту в системі органів, а також компетенції в процесі прийняття рішень та правових основ міжпарламентського співробітництва між Україною й Євросоюзом. Висвітлено основні етапи становлення та розвитку Європейського Парламенту в контексті реформування ЄС і створення Євросоюзу. Увагу приділено питанням порівняння порядку формування та внутрішньої структури Європейського Парламенту з представницькими асамблеями міжнародних організацій та парламентами держав.

Проанализированы проблемы институционного механизма Европейских Сообществ (ЕС) и Европейского Союза (Евросоюза), роли и места Европейского Парламента в системе органов, а также компетенции в процессе принятия решений и правовых основ межпарламентского сотрудничества между Украиной и Евросоюзом. Освещены основные этапы становления и развития Европейского Парламента в контексте реформирования ЕС и создания Евросоюза. Внимание уделено вопросам сравнения порядка формирования и внутренней структуры Европейского Парламента с представительскими ассамблеями международных организаций и парламентами государств.

Проаналізовано новітні тенденції європейської політики в контексті вирішення проблеми "дефіциту демократії" в наднаціональних представницьких органах. Здійснено спробу зіставити теоретичні висновки праць провідних політологів-міжнародників з питань європейській інтеграції, зокрема щодо практики партійного змагання під час виборів 2004 року до Європарламенту.

Розглянуто систему специфічних принципів тлумачення юридичних норм щодо прав і свобод людини. Встановлено зумовлені зазначеними принципами спільні та відмінні риси використання кожного з відомих способів тлумачення, а також специфіку відповідної правотлумачної діяльності (тлумачення-з'ясування та тлумачення-роз'яснення) на матеріалах практики Євросуду та КСУ щодо з'ясування ними змісту прав і свобод людини. Виявлено співвідношення між різними способами тлумачення, їх певної субординованості та пояснення їх "нерівноцінності" у досліджуваній правотлумачній практиці. Визначено особливості тлумачення за "обсягом", здійснюваного стосовно юридичних норм і прав людини. Оцінено ступінь відповідності зазначеним принципам правотлумачної практики КСУ. Пояснено можливості неоднозначного тлумачення Євросудом юридичних норм щодо прав і свобод людини за неоднакових (ситуативних) умов їх застосування. Надано характеристику специфіки співвідношення офіційного правотлумачення та правотворчості у практиці Євросуду, а також характеристику юридичної сили прецедентних рішень Євросуду стосовно його подальшої правотлумачної діяльності та їх впливу на правотлумачну й правотворчу діяльність держав-учасниць. Запропоновано класифікацію використовуваних Євросудом власних прецедентів за способом посилання, характером використання змісту прецеденту, сферою поширення юрисдикції Ради Європи, а також класифікацію рішень Євросуду за характером їх обов'язковості і сферою чинності та класифікацію здійснюваного КСУ систематичного тлумачення.

Проаналізовано правовий статус Європейського Парламенту в системі органів Європейськго Союзу (ЄС). Описано інституційний механізм Європейських Співтовариств та ЄС. Визначено роль і місце Європейського Парламенту в системі органів ЄС, його компетенцію в процессі прийняття рішень ЄС та правові основи міжпарламентського співробітництва між Україною та ЄС. Розкрито сутність, зміст та призначення Європарламенту, правотворчу, бюджетну та контрольні функції.

Проаналізовано організаційно-правовий механізм функціонування Європейського Союзу (ЄС) та охарактеризовано його правову природу. Висвітлено діяльність тандему виконавчих органів ЄС: Європейської Комісії - Ради ЄС, розглянуто проблему реформування виконавчих органів ЄС щодо його розширення й аналізу багатоаспектного характеру їх взаємодії у процесі прийняття правових актів. Розкрито поняття первинного та вторинного права ЄС, показано відмінності між різними типами правових актів, досліджено важливе для розуміння європейських інтеграційних процесів поняття наднаціональності. Проаналізовано стан і перспективи розвитку співробітництва між Україною та ЄС, надано пропозиції стосовно його вдосконалення.

Досліджено інститут звернення до регіональних органів (угоди) для вирішення міжнародних спорів країн-членів у Європейському Союзі (ЄС), зокрема, виділено їх переваги над іншими мирними засобами вирішення міжнародних спорів. Запропоновано комплексний підхід до розуміння причин ефективності вирішення спорів у рамках ЄС. Вперше у вітчизняній науці міжнародного права визначено коло правових засобів вирішення міжнародних спорів. Розвинуто системний підхід до визначення юрисдикційних повноважень Суду Європейських співтовариств шляхом їх порівняння в різних галузях співробітництва. Вперше розглянуто проблему визначення юрисдикційних повноважень Суду у разі застосування бланкетних норм Договору про ЄС, що посилаються на юрисдикційні повноваження Суду, передбачені Договором про утворення Європейського співтовариства. Проаналізовано причини реформування Суду Європейських співтовариств. Узагальнено умови, дотримання яких необхідне у процесі реформування судових органів ЄС.

Визначено поняття конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського суду з прав людини. Розкрито зміст вищезазначеного суб'єктивного права. Надано характеристики несудової та судової форм реалізації права людини на звернення за захистом своїх прав і свобод у різні державні та міжнародні інстанції. Обгрунтовано правові та організаційні аспекти, пов'язані з правом людини та громадянина в Україні на індивідуальне звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини. Узагальнено процедури звернення до Європейського Суду та розглянуто стан її функціонування в Україні. Оцінено діяльність судових і правоохоронних органів України щодо дотримання ними положень Конституції України, які закріплюють права та свободи людини та громадянина. Проаналізовано практику звернення громадян України за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини.

По-новому подано поняття "тлумачення міжнародних договорів", що враховує значення даного виду правової діяльності не лише у процесі реалізації норм міжнародного права, а і під час їх створення. Доведено, що специфіка тлумачення норм міжнародного права зумовлена особливостями об'єкта, зокрема, тлумачення певного виду міжнародних договорів пов'язано з наданням інтерпретатором переваги тому чи іншому способу, методу тлумачення. Запропоновано класифікацію суб'єктів інтерпретаційної діяльності залежно від їх правового статусу, наслідків тлумачення, юридичної сили актів та тлумачення. Обгрунтовано зростання ролі міжнародних судових органів, особливо регіональних у справі тлумачення міжнародних договорів установчого та гуманістичного характеру. Досліджено інтерпретаційну діяльність Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) як засобу досягнення основних цілей Європейської Конвенції з захисту прав людини та основних свобод 1950 р. Розглянуто вплив інтерпретаційної діяльності зазначених європейських міжнародних судових органів на формування європейського правового простору. Запропоновано нову специфічну категорію принципів тлумачення міжнародних договорів, які використовуються міжнародними судовими органами (принципи субсидіарності, пропорційності, судового прецеденту). Досліджено комплекс методів тлумачення, яким надається перевага в Суді ЄС та ЄСПЛ: телеологічне, систематичне, автономне тлумачення.

Розглянуто питання координаційної діяльності правоохоронних органів держав - членів Європейського Союзу. У цьому разі увагу приділено таким органам, як Європол і Євроюст. Під час аналізу їх діяльності звернено увагу на їх виникнення й роль у координаційній діяльності національних правоохоронних органів країн - членів Європейського Союзу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501

Рубрики:

Європарламент

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.501.3

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ