Уперше системно досліджено проблеми теорії та практики розвитку державного управління вищою освітою протягом багатьох десятиліть. Проаналізовано процес становлення підсистеми державного управління вищою освітою у контексті розвитку наукової галузі "державне управління" - галузевого управління та управління освітою. Відображено провідні закономірності та тенденції, творчий досвід державного управління вищою освітою в Україні. Визначено форми та методи державного управління вищими навчальними закладами освіти на різних ступенях її розвитку. Наведено шляхи оновлення державного управління вищою освітою.

Розглянуто зміст конституційного права людини та громадянина на освіту, проаналізовано теоретико-правові проблеми його дослідження та правового регулювання. Описано механізм забезпечення конституційного права людини та громадянина на освіту в Україні, розкрито роль правоохоронних органів у даному процесі. Вперше досліджено етапи розвитку конституційного права людини і громадянина на освіту, проаналізовано національний і міжнародний досвід його регулювання, наведено рекомендації щодо удосконалення освітянського законодавства.

Рассмотрено содержание конституционного права человека и гражданина на образование, проанализированы теоретико-правовые проблемы его исследования и правового регулирования. Описан механизм обеспечения конституционного права человека и гражданина на образование в Украине, раскрыта роль правоохранительных органов в данном процессе. Впервые исследованы этапы развития конституционного права человека и гражданина на образование, проанализирован национальный и международный опыт его регулирования, даны рекомендации по усовершенствованию образовательного законодательства.

Рассмотрено правовое обеспечение образования для устойчивого развития путем кодификации и анализа международного и национального законодательства в области образования для устойчивого развития.

Висвітлено сучасний стан, тенденції та перспективи розвитку вітчизняного освітнього законодавства. Увагу приділено аналізу положень Закону України "Про вищу освіту" й інших нормативно-правових документів з даних проблем. Розкрито можливості використання досвіду зарубіжних країн у регулюванні освітніх відносин і кодифікації норм вітчизняного освітнього права. Охарактеризовано організаційно-правові форми ВНЗ України. Розглянуто правові гарантії щодо освіти осіб з функціональними обмеженнями здоров'я. Обгрунтовано шляхи вдосконалення та розвитку нормативного простору післядипломної освіти в країні.

Розглянуто проблеми організації літнього відпочинку дітей. Висвітлено мету та завдання літньої педагогічної практики, показано її місце в системі професійної підготовки майбутніх учителів. Проаналізовано психолого-педагогічні й управлінські аспекти діяльності вожатого. Подано психолого-педагогічну характеристику дітей різних вікових груп. Наведено інформацію про класифікацію тимчасових дитячих об'єднань, типологію та причини педагогічних конфліктів в дитячому оздоровчому закладі, прийоми оптимізації педагогічної взаємодії вожатого з колегами та вихованцями. Охарактеризовано форми та зміст педагогічної діяльності в різні періоди табірної зміни.

Розглянуто загальнотеоретичні основи формування законодавства про надання послуг у сфері освіти. Виокремлено умовні історичні етапи правового регулювання таких послуг і надано їх характеристику. Наведено поняття та класифікацію, розкрито компетенцію суб'єктів, які надають послуги в даній сфері, визначено структурно-функціональні особливості їх діяльності. Розглянуто загально-правові ознаки та питання правової регламентації надання основних і додаткових освітніх послуг. Висвітлено зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання надання послуг у сфері освіти, показано напрями удосконалення українського законодавства про надання таких послуг за рахунок його використання.

Розглянуто нову редакцію Закону "Про вищу освіту", який є надзвичайно актуальним, оскільки чинний закон не відповідає сучасним потребам розвитку науково-освітньої сфери держави, що зумовлює зниження. Відзначено, що запропонований проект містить ряд важливих положень, спрямованих на вирішення проблем якості національної вищої освіти та її авторитету на міжнародному рівні. Наведено ряд суттєвих недоліків, які рекомендовано для врахування під час опрацювання законопроекту: уточнення і конкретизація категоріально-понятійного апарату, доцільність існування в структурі вищої освіти лише освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" і "магістр", з виключенням рівня "молодшого спеціаліста". Доведено необхідність чіткого формулювання головної мети та завдань державної політики з навчання та виховання у ВНЗ, конкретизації поняття "спеціалізація", доцільність існування ВНЗ післядипломної освіти як окремих структур, типізація ВНЗ з урахуванням лише кількісних показників, створення і забезпечення контролю за діяльністю відокремлених підрозділів ВНЗ.

Висвітлено теоретико-методологічні основи законодавчого забезпечення управління освітніми закладами в Україні, особливо ВНЗ. Розглянуто питання правового регулювання освітньою, науковою, фінансово-господарською діяльністю навчальних закладів і зарубіжного досвіду функціонування та законодавчого забезпечення діяльності навчальних закладів. Оцінено суспільно-політичну ситуацію в Україні, можливі ризики та втрати від нехтування політиками сучасних світових тенденцій розвитку освіти та науки, ризики недотримання Конституції та Законів України.