Изучены особенности функционирования русского языка в современном судебном общении. Проведен социокультурный анализ современного судебного общения, протекающего в рамках судебного разбирательства по гражданским делам. Рассмотрены специфика судебного диалога, жанровые особенности судебного общения, судебный этикет, речевое поведение основных участников гражданского судопроизводства (судьи, истца и ответчика), а также принцип кооперации П. Грайса и процессуальный регламент. Проанализированы коммуникативные неудачи в структуре судебной коммуникации, изложены коммуникативные тактики их предупреждения/преодоления. Приведены фрагменты судебных диалогов и образцы процессуальных документов, составленных для разных видов гражданских споров.

Обгрунтовано модель дослідження переконуючого судового дискурсу, уточнено термінологічний апарат дослідження: "еволюція", "стратегія", "тактика", "диспозитив доведення". Виявлено константні елементи диспозитива доведення, які притаманні мовним стратегіям і тактикам переконання в усі часи та не зазнають еволюції: залежність від соціального контексту; поліфункціональність переконуючих промов, синкретичність жанрів переконуючої промови та промови інформативного типу. Доведено, що сутність еволюції переконуючої судової промови визначається співвідношенням раціонального й емоційного складників, особливостями використання юристами маніпулятивних стратегій, функціональних ролей і масок.