Індекс рубрикатора НБУВ: Ю936.2-81 + Ю947.1-72 + Х883.3

Рубрики:

Поведінка

Психологія правопорушників (криміналістична психологія)

Вивчення злочинця

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розкрито загальні проблеми соціальної дезадаптації молоді детермінованої соціальними та психологічними факторами. Проаналізовано теоретичні питання, пов'язані з умовами соціального становлення особистості. Розглянуто особливості конформуючого впливу соціальної депривації на особистість та інтерперсональні відносини.

Раскрыты общие проблемы социальной дезадаптации молодежи детерминированной социальными и психологическими факторами. Проанализированы теоретические вопросы, которые связаны с условиями социального становления личности. Рассмотрены особенности конформирующего влияния социальной депривации на личность и интерперсональные отношения.

Запропоновано першу формулу різноментальних складових української правової ідіоми як можливих початкових методологічних коефіцієнтів кореляції змісту актуальної моделі сучасної теорії управління - наслідку прямих синергетичних ефектів посттоталітарної девіантної правосвідомості.

Предложена первая формула разноментальных составных украинской правовой идиомы как возможных начальных методологических коэффициентов корреляции содержания актуальной модели современной теории управления - следствия прямых синергетических эффектов посттоталитарного девиантного правосознания.

The first formula of different mental compound the Ukrainian legal idiom as possible initial methodological factors of correlation of the maintenance of actual model of the modern theory of management - investigations direct synergetic effects posttotalitarian deviant sense of justice is offered.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.03 + Ю936.2-723

Рубрики:

Право і правосвідомість. Правова культура

Поведінка

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Освещены результаты теоретико-методологического исследования виктимологии как междисциплинарной науки, изучающей природу возникновения жертвы и её естественного присутствия в процессе организации совместных взаимообусловленных отношений, в частности ущерба и причиняемого жертве преступления. Рассмотрена проблема изучения мотивации поведения жертвы, описаны особенности существующих классификационных систем жертв.

Висвітлено психологічні та соціально-психологічні проблеми організації колективу, розглянуто механізми становлення та динаміки груп. Проаналізовано структуру особистості та деякі варіанти характерів, знання про які сприяє професійному вирішенню завдань організації управління персоналом в органах внутрішніх справ. Розглянуто проблеми девіантної особистості, причини виникнення девіантної поведінки, методи та способи контролю антисоціальної поведінки.

Освещены психологические и социально-психологические проблемы организации коллектива, рассмотрены механизмы становления и динамики групп. Проанализированы структура личности и некоторые варианты характеров, знания о которых способствуют решению задач организации управления персоналом в органах внутренних дел. Рассмотрены проблемы девиантной личности, причины возникновения девиантного поведения, методы и способы контроля антисоциального поведения.

Хабарництво проаналізовано як інституційний комплекс, що інтегрує у собі економічні, соціальні, правові, психологічні й інші відносини та нав'язує членам суспільства певні стереотипи поведінки. Розглянуто історичне коріння, теоретичні підходи, правові аспекти, ментальне сприйняття, економічні підгрунтя хабарництва та запропоновано технології його подолання.

Розкрито основні напрями формування особистості з девіантними рисами, такими як агресивність, ригідність, тривожність, підозрілість, зверхність, що становлять "симптомокомплекс девіантності". Обгрунтовано необхідність та запропоновано концепцію ранньої психодіагностики схильності працівників органів внутрішніх справ до девіантної поведінки. Визначено напрями профілактики та психологічної корекції девіантності. Створено програму її психокорекції, що грунтується на позитивних здобутках сучасних психотерапевтичних шкіл. Формою проведення корекційної роботи обрано групову психологічну корекцію, орієнтовану на максимальну стимуляцію активності учасників. В результаті застосування запропонованої програми виявлено позитивні зміни "профілю особистості", що підтверджується проведенням повторної діагностики.

Вивчено психологічні особливості корупційного делікту правоохоронців, зумовлений соціально- й індивідуально-психологічними чинниками. Зазначено, що індивідуально-психологічні чинники є первинними та такими, що зумовлюють схильність до проявів корупційного делікту. Соціально-психологічні чинники є вторинними, вони визначають формально-змістовні характеристики корупційного делікту. Загальну схильність до корупційного делікту виявляють правоохоронці з акцентовано-вираженими гіперінтимними, демонстративними, ригідними та дистимічними рисами характеру. Напрямками подолання корупційного делікту є: психодіагностичне виявлення на етапі відбору у правоохоронні органи осіб, схильних до корупційного делікту та відведення цих кандидатів від проходження служби підрозділах, що перебувають під значним впливом соціально-психологічних корупційних чинників мікрорівня; виявлення та мінімізація впливу соціально-психологічних чинників мікрорівня.

Наведено результати дослідження комплексу історичних, кримінологічних та психологічних проблем, пов'язаних з шахрайством. Розроблено соціально-психологічний та кримінально-правовий портрет сучасного шахрая, визначено кримінально-правову та соціально-психологічну специфіку скоєння шахраями злочинних дій. Проаналізовано аспекти загальної схеми шахрайської операції, визначено її основні компоненти, маніпулятивні техніки, прийоми та засоби впливу шахрая на свою жертву. Висвітлено питання ролі жертви в механізмі скоєння шахрайства. Встановлено психологічні особливості мовного впливу шахрая на свою жертву. Запропоновано шляхи профілактики шахрайства.

Розкрито суть поняття "соціальна девіантність", встановлено передумови її виникнення у молодіжному середовищі, охарактеризовано підходи щодо диференціації найбільш поширених сучасних різновидів даного явища. Визначено місце молодіжного середовища у соціальній структурі суспільства, розглянуто соціальні регулятиви його девіантності та їх особливості за умов нестабільного економічного і політичного розвитку українського суспільства.

Вивчено соціально-психологічні чинники, які зумовлюють формування правової поведінки студентської молоді. Теоретично проаналізовано основні положення психологічної науки стосовно соціальних і правових норм, які регламентують соціально-правову поведінку особистості. Визначено, що соціально-правова поведінка особистості залежить від впливу соціально-психологічних чинників, а саме: когнітивних, емоційно-вольових, мотиваційних, ціннісно-смислових і соціальних. Показано, що поведінку особистості можуть змінювати психокорекційні впливи на когнітивному та ціннісно-смисловому рівнях. Такі впливи дають змогу вдосконалити самоставлення студентів і підвищувати загальний рівень їх смисложиттєвих орієнтацій. Розроблено комплекс соціально-психологічних заходів, спрямованих на підвищення інтерналізації особистістю соціально-правових категорій, відповідних соціально-економічним перетворенням, що відбуваються у суспільстві.

Досліджено особливості саморегуляції поведінки працівників податкової міліції за емоціогенних умов діяльності. Проведено психологічний аналіз професійної діяльності працівників у даній галузі, визначено фактори, що впливають на її здійснення. Встановлено, що значну роль у структурі професійної придатності службовців відіграє саморегуляція поведінки, яка забезпечує ефективність професійної діяльності. Виявлено два типові профілі структури саморегуляції, властиві, відповідно, для груп успішних та неуспішних професіоналів. Доведено, що узгодженість усіх механізмів саморегуляції (планування, моделювання, програмування поведінки та оцінки її результатів) є основною характеристикою ефективного стилю діяльності. З'ясовано роль у структурі саморегуляції компенсаторних механізмів, зокрема гнучкості. Виявлено, що стиль діяльності зазнає змін за умов застосування спеціальної процедури впливів розвивального (тренінгового) характеру. Запропоновано програму оптимізації здатності до саморегуляції за емоціогенних умов професійної діяльності працівників податкової міліції.

Розроблено комплексний підхід щодо вивчення проблеми соціально-негативної девіантності, основою якого є взаємозв'язок філософії права, юридичної соціології, юридичної психології та інших соціальних дисциплін. Доведено доцільність його застосування для визначення категорії "соціальний контроль". Зазначено, що даний підхід дозволяє ефективно аналізувати сучасну дискреційну владу, виявляти найтиповіші форми девіантності посадових осіб. Проведено комплексне дослідження проявів таких радикально девіантних форм соціальної діяльності як злочинність і тероризм. Визначено можливості використання комплексного підходу для вивчення поведінки убивці та окремих категорій негативно девіантних осіб (жінок-злочинниць та неповнолітніх злочинців). Запропоновано шляхи удосконалення правотворчої, правозастосовної та правовиховної діяльності.

Висвітлено етапи становлення особистості у філософсько-правовому аспекті в контексті її рефлексії у традиційному суспільстві та основні підходи у вченні про природу людини в сучасній цивілізаційній парадигмі. Визначено об'єктивні та суб'єктивні фактори формування особистості в сучасному українському суспільстві. Розглянуто девіацію як форму розвитку складноорганізованих систем суспільства та його соціального відхилення. Проаналізовано філософію девіантної правосвідомості як формозмістового феномену перехідного буття права.

Освещены этапы становления личности в философско-правовом аспекте в контексте её рефлексии в традиционном обществе и основные подходы в учении о природе человека в современной цивилизационной парадигме. Определены объективные и субъективные факторы формирования личности в современном украинском обществе. Рассмотрена девиация как форма развития сложноорганизованных систем общества и его социального отклонения. Проанализирована философия девиантного правосознания как формосодержательного феномена переходного бытия права.

Розкрито основні теоретико-методологічні підходи до дослідження філософсько-правових проблем девіантної поведінки людини. Проаналізовано аспекти становлення людини як особистості у філософсько-правовому вимірі, зокрема, досліджено людину як діалектичне поєднання соціального й індивідуального, як об'єкт рефлексії філософської наукової думки. Розглянуто існуючі соціально-філософські та правові погляди щодо поведінки людини як діяльності. Обгрунтовано становлення людини як фундаментальної проблеми буття індивіда в традиційних суспільствах. Висвітлено тезу про існування девіантної правосвідомості, як формозмістовного феномена перехідного буття права та досліджено мотивацію агресивної поведінки суб'єкта через аналіз причин злочинної поведінки людини в європейській правовій думці.

Розглянуто поняття "Девіантна поведінка" в контексті філософії права. Мета передбачає постановку двох завдань - загального і приватного. Загальне завдання - виявлення найбільш типових форм прояву поведінки, що відхиляються від норми, з позицій філософсько-правового підходу, а приватне завдання - конкретизація типових проявів девіації на філософсько-правовому матеріалі.

Приведена классификация личности жертв преступлений на основе психологических механизмов виктимного поведения, рассматривая саму виктимность как свойство человека, которое является основным критерием определения стержневого понятия жертвы в современной виктимологии и общей психологии.

Біометричні системи надають змогу ідентифікувати людину на основі фізіологічних або поведінкових характеристик. Визначено термін "біометрична інформація" (БМІ) як зменшення невизначеності ідентичності людини за рахунок вимірювання набору біометричних характеристик. Показано, що особливості БМІ можуть бути розраховані за допомогою відносної ентропії. Виконано порівняльний аналіз джерел БМІ.

Висвітлено теоретичні проблеми розуміння особи як суб'єкта права і правомірної поведінки, розкрито основні питання співвідношення права і свободи особи. Розглянуто поведінкові елементи правового статусу особи. Зазначено, що в процесі аналізу видів поведінки особи у сфері права є доцільним використання як родового поняття "юридично значуща поведінка", у змісті якого необхідно виокремлювати загальні та спеціально-юридичні ознаки. "Правомірну поведінку" особи описано у контексті її співвідношення з "протиправною поведінкою", а "зловживання правом" - як дуалістичний вид юридично значущої поведінки. Питання про юридичні критерії оцінювання поведінки особи як суб'єкта права розглянуто в контексті проблеми праворозуміння, співвідношення права та закону. Склад правомірної поведінки особи репрезентовано з урахуванням положень теорії правовідносин. Акцентовано увагу на необхідності розуміння суб'єктивної сторони правомірної поведінки виключно як елемента її складу і суто як прикладної категорії, котра має свій власний відповідний зміст. Проаналізовано уявлення щодо правосвідомості як традиційного предмета дослідження загальнотеоретичної юриспруденції та внутрішньої передумови правомірної поведінки особи. З позицій конструктивного критичного аналізу розглянуто основні елементи соціально-психологічного механізму правомірної поведінки особи.