Розглянуто проблеми та перспективи розвитку нормативної бази України в галузі аеронавігації. Визначено невідповідність документів України, що відносяться до аеронавігаційного обслуговування повітряного руху, міжнародним стандартам. Запропоновано заходи їх удосконалення.

У зв'язку з поточною ситуацією в східній частині України та Автономної Республіки Крим (АРК), існує нагальна необхідність внести зміни системи українського управління повітряного руху (ОрПР) і в аеронавігаційних служб (ANS). Ці зміни ATM / ANS стосувалися як національного повітряного простору і повітряного простору над відкритим морем, де відповідальність за ОВС делегованих України за міжнародними договорами (далі - повітряний простір під відповідальністю України). Ці зміни були спрямовані на забезпечення безпечного і безупинного надання аеронавігаційного обслуговування в зоні відповідальності України. Повітряний простір під відповідальністю України є те, що в межах районів польотної інформації (РПІ) у відповідності з основними принципами Конвенції про міжнародну цивільну авіацію. Україна забезпечує управління повітряним рухом в повітряному просторі над відкритим морем, на основі діючих двосторонніх і багатосторонніх угод з сусідніми країнами, в тому числі Російської Федерації, на підставі рішення Ради ІКАО від 17 лютого 1997 роки (№ EUR/NAT96/38-ATS).

Мета роботи - виявити напрямки оптимізації правового регулювання сертифікації повітряних суден авіації загального призначення, шляхом проведення компаративного аналізу правил, процедури та суб'єктів реєстрації цивільних повітряних суден та дозвільної системи в Україні, США, а також у країнах Європейського співтовариства. Виявлення чинників, що стримують розвиток АЗП в Україні та надання пропозиції щодо удосконалення правового регулювання сертифікації повітряних суден авіації загального призначення. Використання системного підходу та компаративного методу дозволило виявити основні напрямки оптимізації правового регулювання сертифікації повітряних суден авіації загального призначення України, грунтуючись на досвіді провідних країн світу. Увагу акцентовано на недоліках правового регулювання вітчизняної авіації загального призначення, зокрема, законодавчій невизначеності поняття авіації загального призначення, що обмежує її розвиток у напрямку реалізації як комерційної та суттєво звужує спектр можливостей для її суб'єктів, а також робить цей сектор авіації економічно непривабливим. Суттєво ускладнює правове регулювання відсутність розгалуженої класифікації повітряних суден, яка б враховувала розміри повітряного судна, потужність двигуна, умови злету та посадки, дальність польотів, вантажопідйомність та інше. Питання оптимізації правового регулювання сертифікації повітряних суден авіації загального призначення стосуються спрощення процедури сертифікації для надлегких повітряних суден, грунтуючись на досвіді США, Канади, а також деяких країн Європи. Запропоновано шляхи оптимізації правового регулювання сертифікації повітряних суден авіації загального призначення України.