Висвітлено одну з найбільш актуальних проблем сучасності, а саме - проблему швидкоплинного поширення COVID-19 на теренах України, вплив цієї хвороби на рівень злочинності та правове регулювання коронавірусу в межах країни. У роботі вказано часові проміжки, за яких: Всесвітня організація охорони здоров'я заявила про статус пандемії у світі, зумовлений швидкоплинним поширенням COVID-19 та оголошення в Україні національного карантину. Перелічено науковців, котрі займаються вивченням поданого питання, наведено перелік злочинних діянь, які спричинені появою COVID-19, таких як шахрайство, кіберзлочинність, мародерство, вандалізм, насильство в сім'ї у всіх проявах, злочини, вчинені у стані алкогольного сп'яніння та інші кримінально-карні правопорушення. Також визначено основні нормативно-правові акти, котрі займаються регулюванням питань у цій сфері, перелічено нормативні документи, створення яких зумовлене появою в Україні коронавірусу (закони, розпорядження та постанови). Визначено можливу відповідальність, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУПаП) та Кримінальним кодексом України (ККУ) за порушення умов карантину та встановлених санітарних епідеміологічних правил та норм. Зазначено про введення в державі статусу надзвичайної ситуації. Висвітлено питання щодо впливу COVID-19, окрім рівня злочинності та реформації законодавства, також на економічний стан населення. Увагу приділено визначенню кількості хворих в окремих, найбільш постраждалих, країнах світу, а також наведено статистичні дані у вигляді діаграми, які слугують для співвідношення кількості хворих на COVID-19 в Україні та окремих країнах світу. Наведено приклад того, як поширення коронавірусу вплинуло на рівень злочинності в Італії та які сфери злочинності зазнали спаду, а які, навпаки, набули розквіту. Як висновок, зазначено, що ситуація, в якій перебуває Україна в період світової пандемії, є доволі щадна, що підтверджується порівняно невеликою кількістю хворих у порівнянні зі світовим масштабом. А рівень підготовки українського законодавства є достатнім як для боротьби з наслідками пандемії, так і для запобігання певним варіаціям злочинних діянь.

Права людини - це ключові основи функціонування сучаного суспільства. Пандемія COVID-19 спричинила особливий режим впливу на основоположні принципи права, права людини та зумовила кризові явища у правовій системі всіх держав світу. Обмеження прав людини відбувається у всіх сферах, починаючи від права на приватність та особисту недоторканність до обмеження права громадян на свободу пересування; відбувається дискримінація за расовою, етнічною, віковою, гендерною та іншими ознаками. З'ясовано проблеми свободи людини в державі, особливості боротьби України з COVID-19, психологічно-правові особливості життєдіяльності особи в період пандемії COVID-19, міжнародної інтегрованої глобальної системи протидії пандемії COVID-19. Висвітлено психологічно-правові аспекти життєдіяльності суспільства в період пандемії COVID-19.

Проаналізовано заходи, здійснювані урядами України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у боротьбі з пандемією COVID-19. Розглянуто деякі питання діючих норм законодавства, що були впроваджені за нових обставин у цих державах. Більшість країн світу не була готова до зміни об'єктивної правової реальності, яка повинна була статися з огляду на необхідність боротьби з пандемією. Існуюча нормативно-правова база виявилася недостатньою для того, щоб оперативно реагувати на виклики, які поставила перед державами інфекція COVID-19. З огляду на це, урядом України протягом короткого часу було прийнято низку рішень, спрямованих на формування єдиної державної позиції у боротьбі з пандемією. З березня 2020 і донині в Україні методом "спроб і помилок" на загальнодержавному рівні впроваджувалися і цілковитий локдаун, і так званий адаптивний карантин, і "карантин вихідного дня". У різних суб'єктах Російської Федерації складалась і продовжує складатися різна практика реалізації заходів у боротьбі з пандемією. Як і в Україні, у більшості суб'єктів РФ ще з весни 2020 р. відповідними нормативно-правовими актами вводилися обмежувальні заходи, які з огляду на епідеміологічну ситуацію у країні могли посилюватися або послаблюватися. Водночас позиція Білорусі, яку вона прийняла та реалізовувала з початку пандемії, є кардинально іншою від запропонованої більшістю держав світу: з весни до осені 2020 тут фактично не було введено ні карантину, ні заходів ізоляції та самоізоляції, ні інших істотних обмежень руху громадян. Рішення, що були та будуть прийняті урядами держав у наступні хвилі пандемії стануть джерелом для майбутніх наукових розвідок, і зрештою нададуть змогу поставити комплексну оцінку діям, здійсненим у досліджуваний період.

Досліджено штучний інтелект у медичній діяльності при лікуванні Covid-19. Висвітлено вплив карантину на розвиток електронної комерції. Оцінено безпеку онлайн платежів у період Covid-19. Розглянуто проблемні питання сфери освіти в умовах пандемії. Увагу приділено питанню про ефективність діючого законодавства щодо регулювання порядку державної реєстрації фізичних осіб-підприємців. Досліджено правову природу цивільно-правової природи відповідальності учасників фрахтування. Охарактеризовано питання регулювання нерегулярних міжнародних повітряних перевезень. Проаналізовано особливості виконання договорів в умовах пандемії Covid-19. Висвітлено окремі проблеми реалізації права спадкування, що виникають під час пандемії Covid-19. Досліджено проблеми забезпечення особистих немайнових прав в Україні на період пандемії.