Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.99к + Х819(4УКР)14

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.99к + Х819(4УКР)14

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.99к + Х819(4УКР)14

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розкрито проблему кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Розглянуто соціально-економічні, медичні, нормативні та кримінологічні фактори криміналізації незаконної трансплантації. Проведено історичний огляд правового регулювання трансплантації органів або тканин людини. Проаналізовано об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, передбачених ст. 143 КК України. Запропоновано нову редакцію диспозицій цієї статті.

Визначено роль і місце трансплантології у вітчизняній охороні здоров'я. Досліджено зарубіжний досвід організації трансплантології, проаналізовано можливість його адаптації до вітчизняних умов. Розкрито соціально-етичні та релігійні аспекти розвитку трансплантології в Україні та проаналізовано сучасний стан і проблеми розвитку трансплантології в Україні. Розглянуто питання нормативно-правового регулювання вітчизняної трансплантології та визначено організаційні форми забезпечення її розвитку. Запропоновано концептуальний підхід до формування організаційних засад функціонування трансплантології в Україні та надано пропозиції щодо формування організаційно-інформаційного механізму забезпечення розвитку трансплантології в Україні. Обгрунтовано необхідність удосконалення державної стратегії розвитку й управління вітчизняною трансплантологією.

Розглянуто правові аспекти здійснення медичної діяльності у сфері трансплантації органів, взятих у людини, яка померла.

Досліджено адміністративно-правове забезпечення трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині в Україні. Проаналізовано правову природу трансплантації через дослідження загальної характеристики трансплантології як об'єкта правового регулювання, висвітлення правових принципів організації та безпосереднього надання трансплантологічної допомоги, демонстрацію переваг та недоліків сучасного стану нормативно-правового забезпечення трансплантології в Україні. Розкрито механізм адміністративно-правового забезпечення трансплантації органів та інших матеріалів людині в Україні. Проаналізовано організаційно-правові засади побудови структури трансплантологічної допомоги в державі. Показано дефіцит донорських органів та розглянуто адміністративно-правові методи його мінімізації. Запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення трансплантології в Україні.

Зазначено, що розвиток цивілізації спричиняє появу нових напрямів наукових досліджень і виробництв, які мають важливе соціальне значення. Це зумовлює необхідність їх правового врегулювання. Право встановлює певні рамки для розвитку науково-технічного прогресу, для впровадження і застосування нових досягнень людської думки. Дедалі більшої актуальності набуває правова регламентація в галузі генно-інженерної діяльності.

Мета роботи - дослідження актуальних правових аспектів вилучення донорських анатомічних матеріалів, визначення основних проблемних питань такої діяльності та окреслення шляхів удосконалення нормативно-правових гарантій охорони життя та здоров'я особи при експлантації донорських анатомічних матеріалів. Досліджено сучасну національну та міжнародну нормативну базу, що встановлює основні принципи вилучення донорських анатомічних матеріалів. Використані методи пошуку, аналізу, систематизації та узагальнення інформації. Необхідність у досконалій правовій базі трансплантології пов'язана насамперед з особливими відносинами між донором і реципієнтом, специфіка яких полягає у рівному для кожного з них праві на життя. До недоліків нормативно-правового регулювання трансплантації часто відносять чинну юридичну модель надання згоди або незгоди на вилучення анатомічних матеріалів у померлих осіб. У такій ситуації, на думку авторів, необхідно, зберігши чинну юридичну модель отримання згоди, зосередитись на вдосконаленні самої її процедури, механізму фіксації та державного контролю. Також необхідна подальша гармонізація національного законодавства з міжнародними принципами правового регулювання вилучення донорських анатомічних матеріалів з урахуванням національних особливостей та реалізації державної політики з розвитку трансплантації. Результати дослідження підтверджено авторським статистичним спостереженням. Висновки: виходячи із незаперечності пріоритету прав людини, необхідності гарантій права людини на життя і тілесну недоторканність незалежно від юридичної моделі отримання згоди на вилучення анатомічних матеріалів, держава повинна забезпечити дієвий механізм ефективного контролю отримання та фіксації згоди потенційного донора.