Розглянуто питання про медичну і юридичну обгрунтованість безплідності в статті 134 Кримінального кодексу України. Розглянуто питання про причини жіночої безплідності взагалі і її співвідношення з незаконно проведеними абортами. Під час написання роботи було використано думки фахівців в сфері медицини, приведено приклади з судової практики. Обгрунтовано положення про доцільність виключення безплідності із числа наслідків у статті 134 Кримінального кодексу України.

Проблема безплідності значно поширена у всьому світі, тому з метою її вирішення лікарями були розроблені новітні методики лікування - допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), серед яких актуальним і поширеним явищем сьогодення є сурогатне материнство. За цією методикою жінка на підставі взаємної домовленості з особами, що звернулися до неї за наданням зазначеної послуги, проходить процедуру імплантації ембріона, створеного у результаті ДРТ, виношує дитину з метою народити та передати її даним особам, які будуть юридично вважатися батьками цієї дитини. Україна входить до категорії держав, де сурогатне материнство дозволене на законодавчому рівні, але нові правовідносини породжують нові запитання та низку проблем, пов'язаних із реалізацією права на материнство та батьківство.