Наведено результати комплексного дослідження питань кримінально-правової охорони у сфері професійної діяльності медичних працівників і кримінальної відповідальності за спеціальні види тілесних ушкоджень. Надано розгорнутий кримінально-правовий аналіз складів злочинів, передбачених статтями 130 - 134, 138 - 145 Кримінального кодексу України.

Вперше в кримінальному праві в Україні висвітлено комплекс проблем, що стосуються забезпечення кримінально-правовими засобами правопорядку у сфері медичної діяльності, яку розглянуто як окремий об'єкт правового регулювання, а правопорядок у ній - як об'єкт кримінально-правової охорони. Проаналізовано соціальні компоненти сфери медичної діяльності, визначено засоби підтримання порядку відносин у ній і місце серед цих засобів положень кримінального права. На основі спільності видового об'єкта виділено групу діянь, що загрожують життю та здоров'ю людини шляхом руйнування порядку відносин у сфері медицини - "злочинів у сфері медичної діяльності", проаналізовано їх кримінально-правові ознаки. Розглянуто особливості впливу на осіб, що злочинно порушують правопорядок у сфері медичної діяльності таких засобів, як покарання, звільнення від покарання та його відбування, звільнення від кримінальної відповідальності. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення Кримінального Кодексу України та практики його застосування.

Висвітлено теоретико-прикладні дослідження кримінальної відповідальності медичних працівників за злочини в сфері медичної діяльності (СМД). Викладено системний підхід до визначення видів злочинних посягань у СМД. Розкрито особливості криміналізації суспільно-небезпечних діянь в СМД, їх класифікації (систематизації). Розглянуто проблеми визначення об'єкта кримінально-правової охорони та його співвідношення з об'єктом злочину, суб'єктивні ознаки злочинів у СМД. Проаналізовано вплив кримінально-правового інституту обставин, що виключають злочинність діяння на забезпечення правопорядку в СМД. Наведено рекомендації щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства та практики його застосування.

Висвітлено нові теоретичні положення, уточнено зміст окремих понять, що мають значення для науки, практики, а також для вдосконалення підстави кримінальної відповідальності медичного працівника як спеціального суб'єкта злочину. Узагальнено зарубіжний досвід відповідальності за професійні медичні злочини, проведено юридичний аналіз ознак їх складів. Розглянуто розмежування суміжних складів професійних медичних злочинів, а також відповідних складів злочинів з іншими суміжними посяганнями, розкрито питання кримінально-правової кваліфікації професійних медичних злочинів, а також проаналізовано санкції відповідних кримінально-правових норм. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)112 + Р811.6

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Судовомедична експертиза, пов'язана з кримінальною відповідальністю медичного персоналу і експертиза за матеріалами справи. Лікарські помилки

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР)112.01 + Р811.6

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Судовомедична експертиза, пов'язана з кримінальною відповідальністю медичного персоналу і експертиза за матеріалами справи. Лікарські помилки

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено методику розслідування злочинів, пов'язаних із неналежним виконанням професійних обов'язків медичними працівниками. Проаналізовано окремі етапи формування підходів до притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності за вчинення професійних злочинів. Вивчено елементи криміналістичної характеристики злочинів, пов'язаних із неналежним виконанням професійних обов'язків медичними працівниками, а також обставини, що підлягають встановленню під час розслідування. Визначено особливості початкового етапу розслідування неналежного виконання професійних обов'язків медичними працівниками. Охарактеризовано види типових слідчих ситуацій початкового етапу розслідування. Проаналізовано тактичні особливості проведення окремих слідчих дій під час розслідування досліджуваної категорії злочинів. Визначено окремі форми взаємодії слідчого із спеціалістом та судово-медичним експертом у ході проведення слідчих дій та за їх межами.

Проведено аналіз положень, що стосуються кримінальної відповідальності за діяння, пов'язані з виконанням професійних обов'язків медичними працівниками. Визначено дві категорії діянь відносно ознаки винності: вини у формі прямого чи непрямого умислу та необережності. Доведено, що під час здійснення кримінальних діянь з умислу основними спонукаючими обставинами є одержання зиску у тій чи іншій формі, в той час, як злочини з необережності пов'язані з професійною самовпевненістю та або професійною недбалістю. Розглянуто питання морально-етичної та професійної оцінки діянь, які не по формі підпадають під ознаку злочину, але за суспільною небезпекою не тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Відкрито дискусію щодо ролі професійних асоціацій в захисті та представництві інтересів медичних працівників в правовому полі. Питання кримінальної чи цивільної відповідальності лікарів, пов'язаної із завданням шкоди здоров'ю чи моральної шкоди внаслідок виконання (невиконання) ними професійних обов'язків, залишається одним з найболючіших питань медико-правового поля.

Висвітлено деякі теоретичні та практичні аспекти проблеми лікарської помилки. На конкретних прикладах викладено суть поняття "лікарська помилка", розглянуто її види, встановлено умови допущення медичної помилки та види відповідальності за неї. Особливу увагу приділено юридичним і морально-етичним питанням досліджуваної проблеми з позицій захисту прав хворого та лікаря.

Здійснено теоретико-правове дослідження та обгрунтування феномену медичної помилки. Зроблено висновок про те, що термін "медична помилка" є найбільш доцільним для вживання. Спираючись на дослідження, автори вважають за необхідне законодавче закріплення поняття "медична помилка".

Проаналізовано погляди вчених на визначення поняття "лікарська (медична) помилка" та причини її виникнення, а також досліджено двоєдине поняття лікарської помилки: медичне та правове.

Стремительное развитие фармации влечёт за собой повышение профессиональных нагрузок на современного практика в этой области, что может привести к менее тщательному выполнению своих обязанностей и применению мер юридической ответственности. Поэтому вполне очевидно, что альтернативным путём предотвращения возникающих проблем может быть основательное и всестороннее исследование юридической ответственности в фармацевтической деятельности современного провизора. С целью изучения особенностей юридической ответственности в фармации как составной части профессиональной проведено статистическое исследование случаев привлечения к юридической ответственности фармацевтических специалистов в 19 областях Украины. Установлено, что за исследуемый период (2006 - 2014 гг.) в судах были рассмотрены соответствующие гражданские, административные и уголовные дела, апелляционные и кассационные жалобы, связанные с профессиональной деятельностью фармацевтических работников. Доказано, что наиболее частыми являются случаи привлечения фармацевтических специалистов к гражданской ответственности с целью возмещения убытков при исполнении служебных обязанностей. Это свидетельствует о дальнейшей целесообразности исследования профессиональной ответственности в фармации.

Вивчено поширеність, структуру, особливості, причини та наслідки неналежного надання медичної допомоги на підставі дослідження комісійних експертиз Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи за 2007 - 2014 рр. у випадках порушень професійних обов'язків медичними працівниками. Недоліки у наданні медичної допомоги виявлено в 82,1 % експертиз за "лікарськими справамиі. Медична допомога із дефектами надавалась майже однаково часто як на догоспітальному, так і на госпітальному етапах (45,5 % і 49,1 % відповідно). Частіше за все порушення у професійній діяльності спостерігались серед анестезіологів, терапевтів, акушерів-гінекологів та педіатрів. Помилкові дії лікарів були асоційованими, мали місце під час діагностики, лікування та ведення медичної документації. Неналежна медична допомога зазвичай надавалась у недостатньому обсязі та несвоєчасно. Більшість випадків (80 %) медичної допомоги з дефектами була зумовлена об'єктивними причинами. Помилкові дії лікарів або середніх медичних працівників, які знаходились у прямому чи опосередкованому причинно-наслідковому зв'язку із тяжкими наслідками, констатовано в 9,8 % випадків експертиз.

Узнавая о случаях привлечения кого-либо к уголовной ответственности, кажется, что это никогда нас самих не коснется. О привлечении медицинских работников к уголовной ответственности сегодня можно услышать нечасто, однако это вовсе не свидетельствует о том, что их к такой ответственности не привлекают.

Цель работы - определение основных признаков "врачебной ошибки" в медико-правовом срезе, а также классификация организационно-правовых мер превенции врачебных ошибок и редуцирования этих проблем. Комплексно-критический, семиотический, синергетический, антропологический и герменевтический, сравнительно-правовой, метод нормативного сравнения. Определение наличия допущенной врачебной ошибки усложняется ее понятийно-терминологической константой. Принципиально существенные отличия в интерпретации, понимании, квалификации, установлении дефектов, врачебных ошибок и доказуемости этих ошибок усложняет выработку эффективных правовых гарантий защиты прав и пациентов, и врачей. Особенность этого медико-правового субстрата - он синтезирует в себе знание как о праве, так и о медицине через призму их достижений. Четкое представление о таком явлении, как врачебная ошибка имеет априорное значение для правового поля. Это яркий пример гносеологического и эпистемологического взаимодействия медицинских и правовых знаний. Определение критериев медицинской ошибки является определением "границ" правового регулирования, т. е. наступлением правовых последствий при совершении правовой ошибки. Выводы: для превенции и правильной квалификации правовых последствий врачебных ошибок необходимы организационно-правовые меры: усовершенствование системы пруденциального внутреннего контроля дефектов медицинской помощи; специализированная подготовка медперсонала по технологии выявления врачебных ошибок, их прогнозирования и оперативного устранения возможных последствий; меры инструментальной, функциональной и системно-структурной направленности по снижению рисков совершения врачебных ошибок и по редуцированию врачебных ошибок; усовершенствование правового обеспечения гарантий прав пациентов и врача на безопасное и эффективное оказание медицинской помощи.

Проаналізовано методологію організації, призначення та проведення судово-медичних експертиз у випадках неналежного виконання професійних обов'язків медичних працівників. На основі аналізу архівного матеріалу Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, а також офіційних загальнодержавних даних стосовно кримінальних проваджень щодо медичних працівників, запропоновано окремий алгоритм виконання судово-медичних експертиз у випадках "лікарських справ". Виокремлено 4 основних етапи таких експертиз: підготовчий, організаційно-інформаційний, аналітично-оцінюючий і заключний. Для кожного з цих етапів, з позицій вимог сучасної правозастосовної практики, висвітлені найважливіші проблеми, які докладно проаналізовані. Запропоновані конкретні пропозиції щодо підвищення якості судово-медичних експертиз у випадках кримінальних справ, порушених проти медичних працівників.

Судово-медична експертиза лікувально-діагностичної діяльності є основним джерелом доказів у кримінальних справах, пов'язаних з дефектами надання медичної допомоги. Незважаючи на запровадження в Україні нового Кримінального процесуального кодексу та реформування правоохоронної системи, цей вид експертної діяльності регламентовано недостатньо. Мета статті - створення уніфікованої методики організації та виконання судово-медичних експертиз за "лікарськими справами". На підставі вивчення національної законодавчої бази, 135 судових рішень та 350 матеріалів кримінальних проваджень, відкритих у зв'язку з професійними правопорушеннями медичних працівників, розроблено відповідний алгоритм роботи комісії експертів. Алгоритм складається з чотирьох послідовних етапів: підготовчого, організаційно-інформаційного, аналітично-оцінюючого та заключного. На підготовчому етапі відбувається ознайомлення з матеріалами справи. На організаційно-інформаційному етапі формується склад експертної комісії, призначається доповідач у справі, встановлюється основне захворювання або травма, що мали місце в потерпілої особи, вивчаються відповідні наявній патології літературні дані та нормативні документи, що регламентують надання медичної допомоги в конкретному випадку. На аналітично-оцінюючому етапі з'ясовуються особливості перебігу патологічного процесу в потерпілого, встановлюються допущені дефекти медичної допомоги з розгорнутою їх експертною характеристикою. На заключному етапі експертна комісія складає "висновок експерта", в якому констатує негативні наслідки допущеного дефекту медичної допомоги, встановлює причинно-наслідковий зв'язок та складає обгрунтований висновок про головну причину розвитку несприятливого для пацієнта результату.