Узагальнено теоретико-методологічні підходи до вивчення соціальної політики держави, визначено нормативно-правові й організаційні засади здійснення державної соціальної політики на національному та міжнародному рівнях, подано характеристику діючих моделей соціального захисту у динаміці кінця XX початку XXI ст. Проаналізовано сучасні алгоритми соціального забезпечення в контексті модернізації систем соціального захисту, розглянуто соціальне страхування як структурний елемент соціального захисту та фундаментальну складову державної соціальної практики у розвинених країнах, охарактеризовано новітні тенденції у створенні ефективних пенсійних систем. Визначено основні шляхи оптимізації механізму взаємодії державних і недержавних суб'єктів соціального обслуговування, запропоновано основні напрями модернізації діючої системи соціального обслуговування в контексті формування культури соціального партнерства, обгрунтовано напрями вдосконалення механізмів контролю відповідності державним стандартам у діяльності соціальних служб.

Освещена история формирования и развития институтов социальной защиты, начиная с глубокой древности (античные, древневосточные цивилизации, христианство - западная и восточная ветви) и до наших дней (период независимости Украины). При изложении различных исторических периодов возникновения и развития социальной помощи акцентировано внимание на вопросах восприятия и отношения к бедности, поскольку подавляющим большинством населения любой цивилизации в истории человечества всегда были малоимущие, которые занимали низшее место в социальной иерархии, но в силу своей многочисленности выступали важным фактором влияния на государственную политику (угроза бунта, наобходимость завоевания политической поддержки и др.). Рассмотрена историческая практика конфессиальной, общественной помощи и поддержки человека, генезис, механизм формирования и функции современного социального государства. Исследовано влияние на социальную политику правовых, экономических, социально-философских, социологических идей и концепций.

Досліджено принципи розбудови та напрямки реформування функцій механізмів державного управління системою соціального захисту в Україні. Визначено сутність таких механізмів, з'ясовано їх місце та роль у державному управлінні, а також прийнятності використання моделі соціального ринкового господарства за вітчизняних умов. Висвітлено еволюцію становлення сучасних систем соціального захисту в розвинених країнах світу, критично описано їх досвід. З огляду на необхідність побудови соціальної ринкової держави запропоновано шляхи функціонального вдосконалення вітчизняних механізмів державного управління соціальним захистом.

Досліджено міжнародний досвід реформування пенсійних систем, ключові вади та недоліки пенсійних систем різних країн світу. Визначено передумови реформування пенсійної системи в Україні на підставі зарубіжного досвіду.

Проаналізовано та узагальнено світовий досвід реформування пенсійних систем у зв'язку з різними поєднаннями видів виплат, управління і способів накопичення. Визначено недоліки і ризики, які можуть виникати у разі впровадження різних моделей пенсійних систем. Проаналізовано варіанти функціонування пенсійних систем залежно від шляхів створення, розподілу і використання фондів грошових коштів, накопичених у пенсійних фондах. Здійснено порівняння українського шляху реалізації пенсійної реформи зі світовими моделями.

Мета роботи - дослідження особливостей формоутворення та цілеутворення інноваційних форм організації соціальних підприємств та особливості фінансування їх діяльності. У результаті дослідження виділено нові типи комерційних організацій з гібридною організаційною формою, які мають подвійну мету: комерційну і одержання прибутків і соціальну і створення суспільних благ. Досліджено особливості діяльності компаній з обмеженою відповідальністю з низьким рівнем прибутку, що відомі у США як "L3C" (англ.і Low-Profit Limited Liability Company) і компаній суспільного інтересу "С-С" (англ.і Community Interest Company), легітимізовані у Великобританії. Установлено, що незважаючи на активне поширення новітніх гібридних форм соціальних підприємств, існує низка проблем, що обмежує їх створення і функціонування. Виявлено такі обмежуючі чинники: юридичні обмеження, пов'язані з дотриманням статутних цілей; обмеження можливостей щодо залучення капіталу; складність дотримання місії, зокрема досягнення соціальних цілей. Виявлено, що гібридні форми соціальних підприємств мають особливості у фінансуванні діяльності, зумовлені необхідністю досягнення подвійної місії. Розглянуто досвід Великобританії щодо фінансування діяльності компанії суспільного інтересу. Обгрунтовано, що застарілість і невизначеність нормативно-правової бази та судові прецеденти зумовили необхідність внесення змін у законодавство та створення нових гібридних форм організації комерційних підприємств із соціальною місією.