Розглянуто проблеми політичної боротьби в Україні та визначення стратегії національної безпеки.

Комплексно досліджено системний характер європейської безпеки. Розкрито сутність, тенденції розвитку та напрями створення нової системи безпеки Європи у воєнно-політичній сфері. Розглянуто історію розвитку людської цивілізації протягом останніх 400 років у контексті упорядкування на міжнародному рівні процесу забезпечення безпеки, перетворення його в систему, сформовану на інституційних засадах. Розроблено класифікацію основних моделей, побудованих на базі різних систем міжнародної безпеки, зокрема, з використанням європейського компонента. Проаналізовано еволюцію системи європейської безпеки та міжнародних подій, що відбулися після ліквідації двополюсної системи забезпечення міжнародної безпеки. Запропоновано концепцію створення на базі сучасних систем європейської безпеки - євроатлантичної (НАТО), європейської (ЄС) та євроазійської (ОДКБ) - нової системи загальноєвропейської безпеки й її використання на території більшості держав-членів ОБСЄ. З'ясовано, що Україна, зважаючи на її геополітичне положення та масштаби, не може бути активним учасником подій, які визначатимуть майбутнє Європи та світу. Зроблено висновок, що в інтересах забезпечення національної безпеки Україна зобов'язана взяти участь у формуванні нової архітектури безпеки європейського континенту з використанням необхідного військового, військово-технічного й інтелектуального потенціалу.