Розглядаються методологічні, організаційні та кваліфікаційні засади культури державного управління на вищому й місцевому рівнях на прикладах Президента, Голови Верховної Ради, Прем'єр-міністра України та голів місцевих адміністрацій. Пропонується організаційна характеристика їхнього управлінського статусу, що органічно пов'язано з Конституційним визначенням повноважень, з Регламентом роботи Верховної Ради України і Законом України "Про державну службу". Автори доводять, що гарантії необхідного Україні рівня культури вищих посадових осіб і посадових осіб регіонального рівня закладені саме в документах, що аналізуються, оскільки в них має бути точно розрахований статус, компетенція, функціональне навантаження кожного з них для того, щоб, принаймні на їхньому рівні, була досить переконливо представлена українська правова держава, яка вже досконалістю своїх організаційно-правових механізмів створює умови для безпомилкової управлінської діяльності.

Проаналізовано зв'язок політичної культури й іміджу органу державної виконавчої влади. Запропоновано підхід, за якого політичний імідж органу державної виконавчої влади формується під впливом різноманітних чинників, до яких належить політична культура його першої особи, політичні етика, етикет, коректність, відповідальність. Показано, що за умов недостатньої сформованості громадянського суспільства в Україні, функції креатора, носія та провідника політичної культури має виконувати держава (в особі органів виконавчої - перш за все центральної - влади).

Проанализирована связь политической культуры и имиджа органа государственной исполнительной власти. Предложен подход, в соответствии с которым политический имидж органа государственной исполнительной власти формируется под влиянием разнообразных факторов, к которым принадлежат политическая культура его первого лица, политические этика, этикет, корректность, ответственность. Показано, что в условиях недостаточной сформированности гражданского общества в Украине, функции креатора, носителя и проводника политической культуры должно выполнять государство (в лице органов исполнительной - прежде всего центральной - власти).

Відзначено, що демократичні процеси, що розгортаються за умов становлення громадянського суспільства, змінюють роль, призначення та загальну ідеологію діяльності правозахисних органів, які з засобів тиску на особистість, характерному тоталітарним суспільствам, поступово перетворюються в інститути її правової підтримки, забезпечення свободи життєздійснення у вільному суспільстві. Визначено напрямки трансформації ідеології та культури діяльності правозахисних органів: посилення відповідальності правозахисних органів перед особистістю, пом'якшення кримінальної політики та судової практики, демократизація правозахисних органів, грунтовний правовий супровід діяльності правозахисних органів, досягнення стабільності правового регулювання, можливість введення норм застосування звільнення від кримінальної відповідальності та покарання (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Запропоновано тезу, що громадянське суспільство модернізує виховну та освітню політику і практику правозахисних органів, сприяє утвердженню в їх діяльності принципів: демократизації, толерантності, справедливості, полікультурності, ідеологічної неангажованості, відкритості. Наведено рекомендації щодо розширення та поглиблення зв'язків відповідних правозахисних органів з засобами масової інформації та громадськими організаціями.

Розглянуто сприйняття розвідувальних служб у політичній культурі Франції. Описано історичні приклади, які призвели до негативного іміджу спецслужб у масовій політичній свідомості та звички нехтувати результатами їх роботи. Проаналізовано сучасний стан сприйняття розвідки. Зроблено висновки, які можуть бути корисними для розвідувальних органів України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф052 + Ф054 + Х805.26

Рубрики:

Політичне мислення (політична позиція, політичні переконання,політичні погляди, політичний інтерес, вибори)

Політична культура (брендінг як фактор розвитку політичної культури)

Організація, порядок і практика проведення виборів

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х001.013 + Ф054

Рубрики:

Держава і громадянське суспільство

Політична культура (брендінг як фактор розвитку політичної культури)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(5В'єт)526 + Ф054.1

Рубрики:

Державне право окремих країн

Політична культура як основа політичного виховання

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4УКР)23 + Ф054

Рубрики:

Державне право окремих країн

Політична культура (брендінг як фактор розвитку політичної культури)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.03 + Ф054

Рубрики:

Право і правосвідомість. Правова культура

Політична культура (брендінг як фактор розвитку політичної культури)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф036 + Ф054.3 + Х001.013

Рубрики:

Контроль політичної влади. Арбітр політичної влади

Політична культура та політичні норми (культура "консенсусу")

Держава і громадянське суспільство

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено концептуальний аналіз теоретико-методологічних засад формування позитивного іміджу органів державної влади (ОДВ). Визначено історичні передумови виникнення феномену іміджу, систематизовано основні наукові підходи до його розуміння, розроблено методологію та понятійно-категорійний апарат дослідження. Розкрито сутність, структуру, основні функції, чинники формування іміджу ОДВ як інформаційно-комунікативного феномену, визначено його роль у процесах державотворення. З'ясовано організаційні засади іміджмейкінгу державного управління, визначено його принципи та інституційне забезпечення. Виокремлено й обгрунтовано основні етапи розробки іміджевої стратегії функціонування ОДВ, запропоновано критерії оцінювання її ефективності. Здійснено дискурсивний аналіз сучасних технологій формування позитивного іміджу ОДВ. Розкрито зміст поняття "іміджева компетенція державного службовця", структуровано комплекс іміджевих знань і вмінь, визначено методологічні принципи її формування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф054 + Х809(4УКР)22

Рубрики:

Політична культура (брендінг як фактор розвитку політичної культури)

Державне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено питанням політико-правової культури (ППК) українського народу в історичній ретроспективі, трансформації в ППК українського соціуму, проблемам розвитку сучасної ППК українського народу. Висвітлено питання електоральної культури українського соціуму на сучасному етапі, політико-правового забезпечення виборчого процесу в Україні, специфіки взаємодії суб'єктів виборчого процесу з електоратом України в умовах євроінтеграції. Розглянуто електоральні стратегії (зміст, цілі, продуктивність), а також різноманіття тактик і технологій електоральної конкуренції в умовах модерного державотворення. Розкрито сутність та умови формування правової ментальності. Проведено соціологічний аналіз особливостей масової свідомості українців у ставленні до корупції. Описано механізм захисту прав і свобод людини в європейському регіоні. Досліджено вплив світової політики на розвиток ППК українського народу.

Науково обґрунтовано теоретико-методологічні засади державного управління у формуванні політичної культури особистості. Визначено основні теоретичні підходи до вивчення сутності та змісту політичної культури особистості. Розроблено концептуальні засади державного управління у сфері політичної культури за сучасних умов, проаналізовано основні аспекти процесу трансформації політичної культури особистості відповідно до умов сучасного суспільного розвитку України. Уточнено поняття “політична культура особистості” в процесі її політичної соціалізації та інтерпретації в сучасному політичному дискурсі. Розкрито особливості, технології формування політичної культури особистості у трансформаційному суспільстві. Надано пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів державного управління у розвитку політичної культури в Україні за рахунок удосконалення нормативно-правової бази, формування засад інтеграції, широкого залучення до діяльності у цій сфері представників громадянського суспільства, упровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, європейської системи підготовки та перепідготовки кадрів. Визначено шляхи вдосконалення діяльності органів державного управління у сфері національно-патріотичного виховання в контексті стратегії його реформування та запропоновано напрями удосконалення.