Проаналізовано політико-правові основи та особливості сучасної екологічної політики України як критерій її формування та здійснення. Розглянуто питання політико-економічного реформування та екологічної стратегії безпеки, гуманітарні процеси як об'єкти реалізації екологічної політики. Висвітлено міжнародну співпрацю у галузі охорони довкілля суспільних відносин з реалізації національних та глобальних цілей, соціально-економічного розвитку сучасного суспільства. Описано політико-економічні та культурно-світоглядні механізми вирішення екологічних проблем.

Проанализированы политико-правовые основы и особенности современной экологической политики Украины как критерий её формирования и осуществления. Рассмотрены вопросы политико-экономического реформирования и экологической стратегии безопасности, гуманитарные процессы как объекты реализации экологической политики. Освещены вопросы сотрудничества в области охраны окружающей среды общественных отношений по реализации национальных и глобальных целей, социально-экономического развития современного общества. Описаны политико-экономические и культурно-мировоззренческие механизмы решения экологических проблем.

Досліджено екологічну безпеку як предмет політики міжнародного співробітництва та найважливіший засіб оптимізації природоперетворювальної діяльності людини та гармонізації її відносин з природою. З'ясовано сутність екологічної безпеки, визначено її авторське бачення. Проаналізовано концепції обмеженої та високої відповідальності людини за стан планетарних екосистем. Проілюстровано екологічні загрози міжнародній та національній безпеці, їх сутність, рівні, умови та шляхи запобігання. Доведено, що забезпечення екологічної безпеки людства є важливою складовою діяльності політичних інститутів, яка безпосередньо залежить від політики взаємодії національних і міжнародних природоохоронних стратегій.

Досліджено історичні, філософські, політичні, правові та прикладні виміри феномену екологічної безпеки. Обгрунтовано існування тенденції посилення уваги міжнародних спільнот і окремих держав до забезпечення права людини на безпечне для життя, здоров'я та достатку навколишнє середовище. Виокремлено принципи та категорії екологічно безпечного розвитку. Виявлено концептуальні підвалини та здобутки, на засадах яких Україна розпочала трансформацію політики та права у сфері забезпечення громадян на адекватне для життя людини середовище. Акцентовано увагу на механізмах реалізації безпечного розвитку України, зокрема, взаємодії між собою гілок влади та врахування думки громадянського суспільства. Досліджено основні шляхи дії та взаємодії основних структур і органів влади держави. Показано, що на рівні законодавства та позиції Президента України створено всі необхідні умови для вирішення проблем екобезпечного розвитку. Основні питання виникають на рівні реалізації суттєвих норм і вимог. У цьому контексті запропоновано механізми взаємодії всіх рівнів влади між собою, а також влади та суспільства, зокрема, у вигляді партій, об'єднань, товариств громадян України.

Розглянуто питання взаємозв'язку екологічної проблематики (зберігання і переробка шкідливих відходів, функціонування екологічно небезпечних підприємств і тому подібне) з підходами до розвитку екологічної політики і екологічного права з принципами соціальної справедливості і рівності. Визначено екологічну справедливість як реалізацію права людей в демократичному суспільстві на безпечне довкілля незалежно від їх вікової, гендерної, класової, расової, культурно-етнічної приналежності і майнового статусу. Проаналізовано на досвіді становлення руху за екологічну справедливість в США причини екологічної несправедливості, а також можливі підходи її подолання шляхом активізації громадянської ініціативи і включення концепту справедливості в екологічну політику і право.

Розглянуто політико-правові аспекти охорони навколишнього середовища (ОНС) за умов глобалізації екологічних проблем. Проаналізовано розвиток екологічної політики передових країн світу, сучасних правових механізмів та інструментів ОНС. Надано конкретні пропозиції щодо покращання екологічної ситуації в Україні з урахуванням міжнародного досвіду.

Концепція "сталого розвитку" є однією з найважливіших проблем сучасного політичного та юридичного дискурсу, особливо в контексті міжнародних стандартів охорони навколишнього середовища, що значно впливає на національне законодавство. Його ідеологічний фон здається досить багатим. Крім широко визначеного екологічного підходу, концепції сталого розвитку також засновані на численних сучасних теоріях людського розвитку, зокрема на ідеях гуманістичного розвитку, представлених в католицькому соціальному вченні з часів Другого Ватиканського собору (1962 - 1965), включаючи папу іоана Павла II. Ця ідея гуманістичного розвитку широко натхнена думками представників французького християнського персоналізму, таких як Жак Марітен (1882 - 1973), Еммануель Муньє (1905 - 1950), П'єр Тейяр де Шарден (1881 - 1955). Робота покликана показати розвиток людини і економіки через призму думки французьких персоналістів.