Описано моделі функціонування феномену моральної шкоди та її компенсації у соціумі (розвитку ситуації соціальної взаємодії, що призводить до переживання моральної шкоди; формування переживання моральної шкоди; вибору варіантів поведінки, спрямованої на подолання наслідків психотравмуючої ситуації). Класифіковано варіанти поведінки у посттравматичній ситуації. Розкрито структуру уявлень на рівні масової свідомості про феномен моральної шкоди, про особу постраждалого та кривдника у ситуації заподіяння моральної шкоди. За результатами аналізу близько 1 800 рішень Європейського суду з прав людини за 1979 - 2007 рр. та українських судів різних інстанцій за 1993 - 2007 рр. охарактеризовано основні тенденції судової практики у справах щодо компенсації моральної шкоди (суб'єкти права на таку компенсацію; категорії справ, у яких вона присуджується; відмінності у підході судів різних інстанцій; компенсація моральної шкоди та відшкодування судових і супутніх витрат тощо). Запропоновано рекомендації з удосконалення правового регулювання інституту компенсації моральної шкоди в частині визнання права на таку компенсацію близьким осіб, яким було заподіяно тілесні ушкодження (каліцтво), а також спадкоємцям у порядку процесуального правонаступництва; неприпустимості обмеження осіб у праві на одержання компенсації моральної шкоди за ознакою моменту її заподіяння (до чи після набуття чинності відповідним нормативним актом, за умов призупинення його дії).