Розглянуто актуальні аспекти проблематики гуманітарної інтервенції, розкрито її поняття, зміст та основні форми. Висвітлено еволюцію концепції гуманітарної інтервенції, питання її правомірності відповідно до сучасного міжнародного права, здійснення гуманітарного втручання під егідою ООН і регіональних міжнародних організацій. Проаналізовано приклади здійснення гуманітарних інтервенцій.

Проаналізовано правову природу гуманітарних інтервенцій. Досліджено різні підходи щодо визначення цього поняття, надано класифікацію видів гуманітарних інтервенцій. Визначено критерії допустимості та правомірності відповідних акцій. Проведено розмежування між непорушністю державного суверенітету та захистом прав людини в аспекті використання державами збройного втручання з гуманітарних причин.

Подано міжнародно-правовий аналіз подій в Україні з кінця листопада 2013 до літа 2014 рр. Надано міжнародно-правову оцінку українській Революції гідності, агресії РФ щодо України, що мала наслідком анексію Криму, а також подіям на сході України, зокрема діяльності угруповань ДНР і ЛНР. Увагу зосереджено на захисті прав і свобод громадян під час цих подій. Розглянуто гуманітарні аспекти антитерористичної операції на сході України, обгрунтовано необхідність зміни підходів до інформаційної безпеки держави. Проаналізовано наслідки агресії РФ проти України для світопорядку та системи сучасного міжнародного права.

Визначено поняття інформаційна агресія на прикладі російського втручання у внутрішні справи України, розглянуто методи та інструменти ведення інформаційної війни. На конкретних прикладах показано основні маніпулятивні технології та прийоми, їх вплив на психіку, свідомість і поведінку людини. Проведені дослідження та надані рекомендації будуть важливими для розуміння природи, інструментів і методів ведення сучасних інформаційних воєн, а також для здійснення ефективної державної політики протидії інформаційним агресіям. Наведено соціологічні опитування та визначено напрямки вдосконалення системи захисту вітчизняного інформаційного простору.

Здійснено концептуальний аналіз синдрому ресентименту як онтологічно-догматичної інтенції опредмечення військової агресії. На підставі цього розкрито сутність синдрому ресентименту, яким керуються держави-агресори в процесі налагодження дипломатичних відносин та реалізації прагматичної політики, ідентифіковано його функціональну роль у поведінці держав-агресорів та держав-нігілістів, визначено основні детермінанти військової агресії як структурно-органічні складові ресентименту.

Розглянуто міжнародно-правові аспекти зовнішньої політики путінської Росії у справі здійснення анексії Криму в 2014 р.

Розглянуто латентну війну як форму міжнародних відносин з аналізом її змісту, основних рис та ознак, що відрізняє її від інших у всьому переліку політичних інструментів реалізації власних національних інтересів держав світу.

На основі аналізу інформаційних заходів, які проводяться Російською Федерацією відносно нашої держави розроблені пропозиції щодо напрямів інформаційної протидії на державному та відомчому рівнях.

Досліджено агресивну війну Російської Федерації проти України в контексті основних принципів міжнародного права. Розкрито правову природу та сутність основних принципів як фундаменту сучасного універсального міжнародного правопорядку. Зроблено висновки щодо сутності, нормативного змісту кожного з принципів. Проведено міжнародно-правовий аналіз агресивної війни Росії проти України, в межах якого зроблено висновки щодо наявності порушень діями Російської Федерації кожного з основних принципів міжнародного права, характеру та специфіки цих порушень. Визначено юридичну обгрунтованість оцінок поведінки РФ як "актів агресії", "агресивної війни", "неправомірної військової окупації", "анексії території іншої держави" тощо. Охарактеризовано вплив агресивної війни Російської Федерації проти України на систему міжнародного права.

Проаналізовано основні доктринальні засади зовнішньої політики Російської імперії, Союзу РСР і Російської Федерації протягом останнього сторіччя (1910 - 2010 рр.) та їх ідеологічне та міжнародно-правове обгрунтування Кремлем.

Проаналізовано суть і зміст гібридної війни. Проведено аналіз недержавних організацій у веденні гібридної війни з боку Російської Федерації та визначено напрями протидії їм в Україні. Проаналізовано проблеми державної політики в інформаційній сфері України, що виникли з початком агресії Російської Федерації, спрямованої проти України. Запропоновано низку невідкладних кроків, які необхідно здійснити з метою захисту країни, зокрема у протидії недержавним організаціям у веденні гібридної війни. Значну частину аналізу присвячено формуванню механізмів гібридної відповіді.

Відображено події першої фази активних дій російсько-української війни на прикладі Харкова. Досліджено гіпотезу (план "А"), за якою саме Харків у перші дні інвазії мав стати для В. Путіна "воротами в Україну". Згідно з російською концепцією гібридної війни на перших фазах відкритого конфлікту застосовується "м'яка сила" у формі масових заворушень, пропаганди та шантажу політичних еліт, ставиться мета - захопити владу в регіонах "п'ятою колоною", колабораціоністами, "політичними туристами", переправленими через державний кордон. У хронологічному порядку проаналізовано "вуличну боротьбу" між патріотами України та проросійськими елементами, яка зіграла важливу роль у структурі гібридної війни у 2014 р. Показано значущість спротиву громадянського суспільства, активістів, недержавних організацій, які можуть ефективно протистояти підривним кампаніям, зокрема "Русской весне".

Розглянуто вплив українсько-російського конфлікту на сучасний стан світового порядку. Продемонстровано особливості розв'язання "української кризи" на рівні багатосторонньої дипломатії, передусім Генеральної Асамблеї ООН. За допомогою методу зіставлення досягнуто основної мети дослідження - виявлено особливості сучасного процесу трансформації світового балансу сил. Зроблено висновок про те, що приймаючи рішення щодо голосування "української" резолюції ГА ООН, кожна країна здебільшого керувалася власною ідеологією чи інтересами урядів, а не реальною ситуацією в Україні чи проблемами глобального значення.

Проаналізовано сучасну політичну діяльність державного керівництва Росії та її агресивну сутність, що спрямована проти України. Серед суттєвих чинників політики Кремля, які загрожують національній безпеці, суверенітету та незалежності України, - посягання на державний суверенітет та її територіальну цілісність. Політичне керівництво Російської Федерації з метою ліквідації України як самостійної незалежної держави розв'язало так звану "гібридну" війну, створює на території України антидержавні, антиправові сепаратистсько-бандитські формування. З метою дискредитації України як держави ЗМІ Росії ведуть активну, нічим не прикриту брехливу пропаганду.

Приведены статьи, отображающие боевую деятельность Ограниченного контингента советских войск в Афганистане (ОКСВ), о персоналиях командующих 40-й армией, политических лидеров и военачальников СССР и других участниках боевых действий того периода, о тактико-технических характеристиках оружия, боевой техники, которые были на вооружении 40-й армии. Даны лексические эквиваленты официальных терминов, названий вооружения, снаряжения, техники, которые применялись в то время в OKCB. Уделено внимание проблемам войны и политики, исламского фундаментализма, о политической, оперативно-тактической, физико-географической, геопогодной характеристиках Афганистана, его административно-территориальном делении, биографических данных политических и военных лидеров этой страны периода спецоперации, особенностях тактики незаконных вооруженных формирований, об их основных базовых районах, главарях, численности, вооружении.

Досліджено проблему інформаційної безпеки (ІБ) України та захисту національного інформаційного простору від негативних пропагандистсько-маніпулятивних інформаційно-психологічних впливів. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення сутності поняття ІБ; всебічно досліджено види реальних і потенційних інформаційних загроз для медіапростору України, охарактеризовано специфіку експансіоністської політики Російської федерації проти України; надано практичні рекомендації щодо вдосконалення державної інформаційної політики та створення ефективної системи ІБ України.

Надано комплексний аналіз інформаційно-психологічного протиборства. Досліджено феномен спецпропаганди як інформаційного складника гібридної війни Росії проти України для забезпечення масового впливу на цільові аудиторії (державне і військове керівництво, особовий склад Збройних Сил України, мирне населення, світова громадськість, союзники нашої держави, нейтральні країни тощо), визначено історичні передумови застосування спецпропаганди, її основні засоби, інструменти, методи й порядок здійснення, актуальні виклики та загрози для України. Головною метою інформаційно-психологічного протиборства як складника гібридної російсько-української війни є ослаблення внутрішніх і міжнародних позицій об'єкта агресії - України - і забезпечення умов для здійснення агресором насильницьких дій воєнного характеру, створення перешкод для функціонування систем ухвалення рішень і управління нашої держави, маніпулювання громадською думкою (на глобальному, регіональному, національному рівнях). Зроблено висновок про те, що на сьогодні український інформаційний простір є слабко захищеним, а система інформаційної безпеки як складника безпеки держави фактично є недієздатною, а отже, не забезпечує результативної боротьби з інформаційною агресією, протиборство з антиукраїнською пропагандою і дезінформацією.

Проблеми інтерпретації поняття війни в контексті російської агресії в Україні проаналізовано з урахуванням семантики термінів "війна", "збройний конфлікт", "гібридна війна" в міжнародному праві. Розглянуто відмінні й контроверзійні версії репрезентації збройного конфлікту в Україні, що корелюють із суперечностями його численних назв (міждержавний збройний конфлікт, громадянська війна, проксі-війна, гібридна війна та ін.). Ці терміни задають способи інтерпретації подій і формують понятійну рамку для дій політиків і дипломатів. Показано доцільність застосування когнітивно-лінгвістичних методів для аналізу семантики концепту "війна" та виявлено усталені схеми його реалізації.

Проаналізовано механізми легітимації насильства у сучасній практиці міжнародних відносин та їх зв'язок з тими або іншими уявленнями про світовий порядок. Проблема легітимного використання сили актуалізована у контексті російської агресії проти України та політики санкцій з боку Заходу.

Розглянуто проблему взаємовідносин у трикутнику "Україна - Європейський Союз - Росія" та пошуку відповідей на протистояння агресору. Констатовано, що наразі вірогідність "великої війни" зберігається, і РФ до неї активно готується. За цих умов є ризик того, що громадська думка в європейських державах почне вимагати від політичних лідерів шукати компроміси з агресором, у т.ч. - за рахунок інтересів України (зменшуючи підтримку нашої держави). Стратегічний аналіз і стратегічна діяльність є довгостроковими чинниками, які можуть забезпечити Україні здатність ефективно протистояти агресору, який часто виявляється поганим стратегом, але добрим тактиком. Зважаючи на обмеженість українських ресурсів порівняно з агресором, пропонується будувати стратегічну діяльність України на засадах асиметричності та проактивності. Запропоновано посилити діяльність України як на міжнародному рівні (протидія російській пропаганді, сприяння реформуванню СБ ОНН, розширення співробітництва з НАТО), так і на внутрішньому (переосмислення економічної політики держави в розрізі поточних військово-політичних умов, посилення захисту та розвитку інфраструктури, готовність у нормативно-правовому та практичному сенсах до введення військового стану, розвиток інноваційних видів озброєнь). Запропоновано утворити "науковий хаб" для проведення стратегічного аналізу для потреб держави.