Надано власну узагальнюючу оцінку основної ролі ІФАЛПА, виділено цю організацію поміж інших міжнародних організацій цивільної авіації. Висвітлено організаційну структуру та специфіку діяльності ІФАЛПА, розглянуто її досягнення упродовж існування та її значення у мінливому світі цивільної авіації.

Описані результати обробки та статичного аналізу даних про АП ЦА України і ЦА держав-учасників Угоди. Встановлена тенденція виникнення авіаційних подій за етапами польоту ПС ЦА України і ЦА держав-учасників Угоди. Виконано аналіз існуючих моделей оцінки ймовірності авіаційної події в околиці аеропорту. Виконано аналіз існуючих моделей оцінки ймовірності авіаційної події в околиці аеропорту. Запропоновано подальший розвиток моделі оцінки ймовірності авіаційної події, яка дозволяє для запропонованих категорій важких і легких повітряних суден визначати ймовірності катастрофи в околиці аеропорту на різних етапах польоту. Представлено результати дослідження локального ризику виникнення катастрофи повітряного судна в околиці аеропорту ДП МА "Бориспіль".

Мета роботи - полягає в уточненні деяких аспектів юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряного судна під час польоту. Розглянуто правовий механізм регулювання авіаційної безпеки відповідно до Токійської конвенції 1963 року, а також оцінюється його ефективність щодо попередження правопорушень проти авіаційної безпеки у майбутньому. Для аналізу правового регулювання у сфері юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряного судна під час польоту, використано метод індукції, системний підхід, формально-юридичний та case-study методи. З дослідження випливає, що хоча Токійська конвенція внесла значний внесок у встановлення більш чітких правил юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряних суден, вона не є досконалою і містить певні недоліки. Таким чином, законодавство у сфері юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряного судна під час польоту, потребує доповнення та вдосконалення. Результати дослідження дозволяють виділити основні недоліки Токійської конвенції. По-перше, Конвенція не надає чіткого визначення або переліку злочинів та інших правопорушень, до яких вона застосовується; натомість у цьому питанні вона покладається на внутрішні закони держав. Крім того, наявність виключення про злочини політичного, расового або релігійного характеру ("freedom fighter exception") і відсутність дієвого примусового механізму може стати перешкодою для досягнення основних цілей Конвенції - забезпечення правосуддя у разі порушення авіаційної безпеки, а також запобігання подібним злочинам та іншим правопорушенням у майбутньому. Таким чином, подальше вдосконалення законодавства в галузі авіаційної безпеки є необхідним для забезпечення його ефективності та відповідності викликам сьогодення.