Проблеми інтерпретації поняття війни в контексті російської агресії в Україні проаналізовано з урахуванням семантики термінів "війна", "збройний конфлікт", "гібридна війна" в міжнародному праві. Розглянуто відмінні й контроверзійні версії репрезентації збройного конфлікту в Україні, що корелюють із суперечностями його численних назв (міждержавний збройний конфлікт, громадянська війна, проксі-війна, гібридна війна та ін.). Ці терміни задають способи інтерпретації подій і формують понятійну рамку для дій політиків і дипломатів. Показано доцільність застосування когнітивно-лінгвістичних методів для аналізу семантики концепту "війна" та виявлено усталені схеми його реалізації.

Проаналізовано основні механізми поширення ідеї сепаратизму в Україні за умов гібридної війни з боку Російської Федерації, зокрема, основні методи та інструменти широкої інформаційної війни, що ведеться проти нашої країни. Проаналізовано можливості поширення потужних відцентрових тенденцій у західних регіонах України та визначено механізми можливої протидії.

Сучасний світ перебуває у стані системної нестабільності, розбалансованості та хаосу. До викликів і загроз епохи "холодної війни" додалися якісно нові небезпеки і загрози, що мають глобальний характер. Майже всі воєнні конфлікти кінця XX та початку XXI ст. розвивалися і перебігали не за класичними схемами воєнного мистецтва. Бойові дії на сході України й аналіз ситуації, що передувала цим подіям, надають змогу зробити висновок, що Україна зіткнулася з витонченою формою війни, коли захоплення територій - це справа рук кримінального натовпу, сепаратистського руху, що координується з боку Росії.

На початку XXI ст. у військовій науці з'являється концепція гібридних війн, що описує новітню війну як комбінацію конвенційних, іррегулярних й асиметричних засобів, які включають постійну маніпуляцію політичним та ідеологічним конфліктом, а також залучення сил спеціальних операцій і конвенційних збройних сил, агентів розвідки, політичних провокаторів, представників медіа. Застосовуються у таких війнах й економічний шантаж, кібератаки, проксі-сервери і сурогати, пара-військові, терористичні і кримінальні елементи тощо. Проаналізовано різноманітні аспекти сучасних гібридних війн з інтерпретуванням смислів інформаційного протистояння з акцентом на гібридній агресії Росії проти України.

Розробка концепції протидії інформаційним впливам для інформаційно-аналітичного забезпечення (ІАЗ) випливає безпосередньо з аналізу цих впливів. Запропоновані концепції захисту ІАЗ відображають технічні аспекти захисту саме людини або суспільства в процесі аналітичного опрацювання нею інформаційного матеріалу. Інтенсивність модифікації навколишнього світу часто не залишає інформаційній системі або суспільству можливості вийти з запропонованих їй сценаріїв поведінки. За умов, коли час інформаційної протидії між системами є малим (не перевищує середнього часу життя елементів системи), і є система, яка підлягає нападу, а система-супротивник володіє модельованими базовими елементами, слід запропонувати алгоритм інформаційного впливу, що має назву "алгоритм, який завжди перемагає". Наявна на сьогоднішній день теорія алгоритмів цілком надає можливість пояснити, яким чином може здійснюватися автоматичне створення програм для певних предметних областей. Усі зазначені в роботі моделі не дають змогу оцінити "міру важливості" новин щодо згадувань інших подій у новинах ЗМІ. Для визначення пріоритетності наведених новин у порівнянні з іншими новинами запропоновано виконати побудову інших моделей - важливості та поінформованості. У ході дослідження сформовано рекомендації щодо протистояння інформаційній війні: підсилення державного контролю за інформаційним простором України; координація інформаційного впливу проти вразливих елементів інформаційної системи противника; створення методів і засобів протистояння інформаційним акціям ворога для зменшення сфери його впливу; використання комплексного підходу у процесі формування стратегії інформаційної війни, тобто поєднання суто інформаційних методів впливу з економічними, військовими, політичними і т.д. Аналіз факторів інформаційних впливів і протидія інформаційній зброї надає можливість зазначити наступне: інформація буває позитивною і негативною. Для того, щоб протидіяти російській інформаційній ескалації в Україну, слід: підвищити ефективність політики інформаційної безпеки в галузі оборони, а відтак вдосконалити відповідні структури держави; перешкоджати маніпулятивним технологіям, які застосовують для впливу на суспільну свідомість; вдосконалювати методи протидії інформаційним впливам та захисту інформації.

Становлення глобальної, загальнолюдської солідарності виступає як історична закономірність. Дія цієї закономірності у процесі глобалізації спільно з реалізацією концепції стійкого розвитку знаходиться на самому початку. До створення єдиного глобального світу ще далеко, але рух світової спільноти до нього неухильно продовжується з моменту виникнення людства. Очевидно, що розвиток військових дій, свідками яких ми є, вже давно не пов'язане з серйозними проривами в області науки і техніки. Ці чинники виступають, скоріше, як супутні. Основою ж переваги на полі бою стає вміння стратегічно мислити, а також використовувати нестандартні техніки ведення бою, відштовхуючись не тільки від рівня озброєння і боєздатності, а й виходячи з особливостей культури і навіть в деякому сенсі менталітету учасників конфлікту. В останні три роки термін "гібридна війна" активно застосовується в політичній і політологічної середовищах, проте правові аспекти даного явища поки залишаються недостатньо вивченими. В результаті створюється небезпечна ситуація, коли термін, що відображає тенденції в сфері військово-силового та інформаційної взаємодії держав, поступово впроваджується в наукову та експертну термінологію, не володіючи при цьому чітким правовим змістом. В даний час ведеться серйозна дискусія про допустимість використання даного терміну в правовому контексті і про можливості його подальшого включення в міжнародно-правову термінологію. Феномен "гібридної війни" демонструє різке збільшення значущості інформаційного компонента в міжнародних відносинах, а також є закономірним продовженням реалізації концепцій "кольорових революцій" і "арабських весен", які передбачають не силового вплив на супротивника. Перспективи включення терміну "гібридна війна" в апарат міжнародного права вельми туманні з урахуванням того, що вже більше 30 років існує міжнародно-правовий термін "державний тероризм" з дуже схожим змістовим наповненням, який так і не став предметом міжнародно-правового регулювання на рівні спеціалізованої конвенції. Можна також констатувати, що "гібридна війна" стала основним терміном для позначення дій держав, що не вписуються в межі традиційної військово-силової парадигми, і це вкрай негативно позначається на перспективах нормативно-правового регулювання даного явища. Крім того, інформаційно-комунікаційна сфера в силу її динамізму є занадто складним об'єктом міжнародно-правового регулювання.