Містяться матеріали науково-практичної конференції "Роль юридичних знань та юридичної культури в становленні і розвитку підприємництва в Україні", котру було проведено у м.Києві 10 грудня 1998 року. Розглядалися проблеми культурно-правового виміру національного підприємництва в Україні, зокрема: розуміння сутності та ролі правової культури у забезпеченні цивілізованого рівня підприємницької діяльності в Україні; взаємозв'язок правової та юридичної культури у процесі організації та здійснення підприємницької діяльності; вплив правового світогляду і правосвідомості на ділову активність підприємців; роль правової культури у здійсненні функцій менеджменту, а також проблеми правової підготовки фахівців у сфері підприємництва.

Висвітлено проблему становлення та розвитку законодавства про охорону культурної спадщини в Україні. Значну увагу приділено архівним документам, аналізу чинного законодавства держави в даній сфері та практики його застосування. Рассмотрены проблеми міжнародно-правового співробітництва України щодо реституції та повернення культурних цінностей.

Освещена проблема становления и развития законодательства об охране культурного наследия в Украине. Значительное внимание уделено архивным документам, анализу действующего законодательства в данной сфере и практики его применения. Рассмотрены проблемы международно-правового сотрудничества Украины по реституции и возвращению культурных ценностей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х001.1:Ч11 + Ч111.18

Рубрики:

Культурна функція держави

Функції культури

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розглянуто теоретико-методологічні засади державного управління розвитком національної культури за умов інтенсифікації світових інтеграційних процесів. На підставі порівняльного аналізу культурної політики країн Європейського Союзу, Північної та Латинської Америки, СНД, а також розвинутих країн Азії зроблено висновок про необхідність переосмислення державного традиційного поняття національної культури як об'єкта державного управління з урахуванням чинників глобалізації. Вивчено позитивні та негативні сторони політики культурного протекціонізму у контексті національної культури. Доведено пріоритет державної підтримки сфер культурної діяльності, які є головними у формуванні національно-культурної ідентичності та зазнають уніфікаційного впливу культурної глобалізації (культурної індустрії, ЗМІ, освіти). Досліджено ефективність і політичну мотивацію застосування регулятивних методів державного управління з метою захисту та сприяння розвитку національної культури. Висвітлено важливі аспекти міжнародної співпраці у сфері культурного розмаїття, торгівлі культурними товарами та послугами, які мають суттєвий вплив на формування та реалізацію державної культурної політики.

Визначено напрями та види діяльності держави щодо реалізації її культурної функції в контексті політичних, економічних і соціальних перетворень, територіальної організації, культурних та історичних традицій, державної ідеології та національних інтересів. Розкрито специфіку діяльності різних гілок влади та їх вплив на формування і реалізацію культурної політики держави. Розглянуто проблеми правового регулювання суспільних відносин як різновиду владного впливу на функціонування сфери культури.

Определены направления и виды деятельности государства по реализации его культурной функции в контексте политических, экономических и социальных преобразований, территориальной организации, культурных и исторических традиций, государственной идеологии и национальных интересов. Раскрыты специфика деятельности разных ветвей власти и их влияние на формирование и реализацию культурной политики государства. Рассмотрены проблемы правового регулирования общественных отношений как разновидности влияния власти на функционирование сферы культуры.

Проведено комплексний науково обгрунтований аналіз розвитку пам'яткоохоронної страви, яка не одержала всебічного й об'єктивного дослідження в сучасній історичній науці на прикладі окремого регіону держави - Донбасу. Використано та введено до обігу значну частину архівних джерел, що дозволило на яскравих фактах охарактеризувати місце та роль державних органів влади, наукових організацій, навчальних закладів, музеїв, громадських організацій у пам'яткоохоронній системі. Досліджено основні форми та напрями роботи пам'яткоохоронних інституцій, розроблено періодизацію етапів становлення системи охорони культурної спадщини у регіоні. Охарактеризовано основні пам'яткоохоронні програми, які реалізувались у Донбасі.

Проаналізовано особливості розвитку українського звичаєвого права, його історичну еволюцію в аспекті втілення звичаєвого права в культурі України ХХ - ХХІ ст. На основі узагальнення наявної літератури з досліджуваної проблеми виявлено ступінь джерельного забезпечення дослідження. Уточнено ключові поняття дослідження (правовий звичай та його основні ознаки, правовий звичай та право, звичаєве право та правова культура). З'ясовано обрядовий характер українського звичаєвого права, показано його вплив на розвиток української художньої культури.

Висвітлено філософсько-культурологічні аспекти історико-правових досліджень. Розглянуто культурологію як метод дослідження у правознавстві, культуру як раціональність в контексті еволюції осмислення доцільності правового впорядкування соціальних проблем, особливості правової парадигми як цілісної культурної системи, інституціонально-правові форми легітимації правової держави в історії філософсько-правової науки. Увагу приділено питанням права та держави в культурно-історичних вимірах, класичного правознавства, світоглядним і правовим аспектам культурного розвитку особистості та суспільства.

Освещены философско-культурологические аспекты историко-правовых исследований. Рассмотрены культурология как метод исследования в правоведении, культура как рациональность в контексте эволюции осмысления целесообразности правового упорядочения социальных проблем, особенности правовой парадигмы как целостной культурной системы, институционально-правовые формы легитимации правового государства в истории философско-правовой науки. Внимание уделено вопросам права и государства в культурно-исторических измерениях, классического правоведения, мировоззренческим и правовым аспектам культурного развития личности и общества.

Висвітлено питання субкультури аномії у історичному, культурологічному та кримінологічному аспектах. Розглянуто особливості субкультури аномії від найдавніших часів до сьогодення. Наведено результати дослідження субкультури аномії як суспільної реальності. Розкрито основні напрями вивчення аномії, проаналізовано її сутність та поширеність, соціальні передумови виникнення беззаконня та актуальні питання аномізації молоді. Увагу приділено проблемам аномієлогії, пов'язаних з субкультурою аномії та традиційною культурою, яка є засобом запобігання та протидії розвитку субкультури аномії.

Досліджено культурологічний підхід до підготовки фахівців-юристів через модель структурно-змістових взаємозв'язків правосвідомості та культурної свідомості. Розглянуто проблеми духовності, її джерела та сутність, основні закономірності її актуалізації у прагненні людини освоювати і відображати дійсність, відповідно до свого ідеалу життя, системи цінностей. Відмічено, що людина, будучи залежною від об'єктивного, фізичного і біологічного часу і, водночас, заявляючи про себе як про духовно визначену особистість, пов'язує своє життя з вищими формами духовної діяльності та соціокультурної творчості, яка набуває особливої ідеальної цілісності, особистісного культурного змісту.

Исследован культурологический подход к подготовке специалистов-юристов через модель структурно-смысловых взаимосвязей правосознания и культурного сознания. Рассмотрены проблемы духовности, ее источники и сущность, основные закономерности ее актуализации в стремлении человека осваивать и отражать действительность, согласно своему идеалу жизни, системы ценностей. Замечено, что человек, будучи зависимым от объективного, физического и биологического времени и одновременно заявляя о себе как о духовно определенной личности, связывает свою жизнь с высшими формами духовной деятельности и социокультурного творчества, которые приобретают особую идеальную целостность, личностно-культурное содержание.

Сulture-studied approach to the preparation of legal professionals through the model of structural-semantic relationship of justice and cultural awareness. The problems of spirituality, its sources and nature, the basic laws of its actualization in the human desire to learn and reflect reality, according to his ideal of life, value systems. It is noticed that the man, being dependent on the objective, physical and biological time and at the same time expressing himself as a spiritual person, binds his life to higher forms of spiritual activity and socio-cultural creativity, which is especially ideal integrity, personal cultural content.

Висвітлено неспроможність людства в багатьох ситуаціях локалізувати і врегулювати прояви безмежної свободи, яка трансформується у свавілля не віроломно і відкрито, а завуальовано, коли не можна винного притягнути до відповідальності у правовому просторі. Саме такій завуальованій експансії чужої свободи сприяють знання людини, якими об'єктивується соціальна дійсність. Наголошено, що знання - це справді не лише сила, а й соціальна зброя, яка багато в чому випала з етичної системи регуляторів і залишається значною мірою невловимою для традиційного права, накладаючи на нього у цьому сенсі ознаки архаїчності, тобто невідповідності сучасним вимогам справедливого врегулювання суспільних відносин.

Рассмотрена несостоятельность человечества сегодня во многих ситуациях в локализации и урегулировании проявлений безграничной свободы, которая трансформируется в своеволие не вероломно и открыто, а завуалированно, когда нельзя найти возможности привлечь виновного к ответственности в правовом пространстве. Именно такой завуалированной экспансии чужой свободы способствуют знання, которыми объективируется социальная действительность. Знания - это действительно не только сила, но и социальное оружие, которое во многом выпало из этической системы регуляторов и остается в значительной мере неуловимым для традиционного права, налагая на него в этом смысле признаки архаичности, то есть несоответствия современным требованиям справедливого урегулирования обшественных отношений, которые обезличиваются и вуалируются знаниями.

Today, humanity demonstrates its disability to localize and regulate the boundless freedom, which is transformed into arbitrariness not in the open, but in the hidden way, when it is impossible to find the guilty person and to bring him/her to trial. Knowledge, which objects the social reality, can promote that veiled expansion of other's freedom. Knowledge is not only a power, but also a social weapon, which come out of ethical regulations system and stay to some extent difficult to catch by traditional law. This makes law archaic or, in other words, inappropriate to the contemporary requirements of faire regulations of social relations, which are veiled by knowledge.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х916.63 + Ч111.15

Рубрики:

Міжнародноправове співробітництво з питань культури

Культура як суспільне явище

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.5-95 + Ч111.15

Рубрики:

Європейський Союз

Культура як суспільне явище

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено самобутність і своєрідність правової ментальності в національній культурі. Визначено природу права як соціального, історичного та культурного явища, в якому відображалися уявлення людей про божественну справедливість. Поступово розвиваючись, ці уявлення формували своєрідну правову свідомість, яка зазнала з плином часу певних трансформацій. Проаналізовано феномен правової свідомості, виділено в його структурі наступні компоненти: правову ідеологію, правову психологію, правову культуру та правову ментальність, які постійно взаємодіють один з одним, створюючи цілісну картину правової дійсності. Акцентовано увагу на тому, що саме правова ментальність є тим грунтом або підставою, на якому виростають і розвиваються інші складові правової свідомості. Досліджуючи правову ментальність у діахронії та синхронії, визначено тісний зв'язок цього феномену з етнічною ментальністю, в надрах якої вона своєрідно розвивається, відчуває на собі вплив дуже багатьох чинників, серед яких: народні звичаї, традиції, звичаї та табу, релігія, зокрема християнство зі своїми моральними установками, а також вплив сімейного виховання з домінуванням материнства з огляду на історичні, культурні й економічні причини.

Проаналізовано сучасний стан розвитку українсько-французьких відносин, висвітлено їх нормативно-правове забезпечення у галузі культури. Виокремлено ряд договірно-правових документів з часу визнання Францією України як самостійної незалежної держави (грудень 1991 р.) та встановлення з нею дипломатичних відносин, що стали фундаментом для започаткування і розвитку культурного діалогу. Розглянуто основні положення Договору про взаєморозуміння та співробітництво між Україною та Французькою Республікою (1992 р.), який є правовою основою розвитку двостороннього співробітництва у політичній, економічній, культурній та науковій галузях. Зроблено висновок, що основними тенценціями в розвитку нормативно-правової бази є залежність громадсько-політичного життя та культурного співробітництва кожної з країн від процесів демократизації, інтеграції культурно-освітнього потенціалу в європейський та світовий гуманітарний прострір, а також використання міжнародного досвіду за принципом партнерства.

Проанализировано современное состояние развития украинско-французских отношений, освещено их нормативно-правовое обеспечение в отрасли культуры. Выделен ряд договорно-правовых документов со времени признания Францией Украины как самостоятельного независимого государства (декабрь 1991 г.) и установления с ней дипломатических отношений, ставших фундаментом для формирования и развития культурного диалога. Рассмотрены основные положения Договора о взаимопонимании и сотрудничестве между Украиной и Французской Республикой (1992 г.), который является правовой основой развития двустороннего сотрудничества в политической, экономической, культурной и научной отраслях. Сделан вывод, что основными тенденциями в развитии нормативно-правовой базы является зависимость общественно-политической жизни и культурного сотрудничества каждой из стран от процессов демократизации, интеграции культурно-образовательного потенциала в европейское и мировое гуманитарное пространство, а також использование международного опыта по принципу уравновешенного партнерства.

Вперше сформульовано нову складову концепції сучасної держави, а саме образ естетичної держави - держави такого типу, в якій культура та культурні права громадян і культурна спадщина визнаються як соціальні цінності, на забезпечення та примноження яких спрямована культурна функція держави - основна та пріоритетна серед інших функцій держави. На основі аксіологічного й антропологічного підходів культурну функцію сучасної держави визначено як сукупність обов'язків і діяльність держави щодо забезпечення міжнародно визнаних та конституційно закріплених культурних прав людини, збереження та примноження культурної спадщини в рамках всесвітнього цивілізаційного розвитку. Запропоновано децентралізовану модель фінансового забезпечення культурної функції держави, надано рекомендації з удосконалення виконання культурної функції сучасної Української держави.

Розглянуто проблемні питання фінансування культури в Україні. Показаний негативний вплив недостатнього фінансування культури на її розвиток. Доведено невідповідність такого ставлення до культури міжнародним зобов'язанням України щодо збереження національної культури як спільного надбання людства.

Теоретично обгрунтовано та розроблено пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного регулювання в системі забезпечення духовної безпеки суспільства. Уточнено сутність понять "духовна безпека", "система забезпечення духовної безпеки суспільства", "механізми державного регулювання в системі забезпечення духовної безпеки суспільства". Розроблено модель процесу забезпечення духовної безпеки. Узагальнено та систематизовано зарубіжний досвід державного регулювання духовної безпеки в суспільстві та визначено можливості його застосування в Україні. Виявлено особливості державного регулювання в системі забезпечення духовної безпеки українського суспільства за сучасних умов. Здійснено оцінювання стану механізмів державного регулювання в системі забезпечення духовної безпеки українського суспільства та визначено основні напрями їх оптимізації.

Проаналізовано стан та складові національного законодавства України про охорону культурної спадщини і той вплив, який воно чинить на процеси євроінтеграції у культурно-мистецькій сфері. Визначено, що належне нормативно-правове регулювання процесів, пов'язаних із охороною об'єктів національної культурної спадщини є однією з необхідних передумов формування адекватної культурної політики та подальшої інтеграції нашої держави до європейського гуманітарного простору.

Висвітлено основні аспекти реституції культурних цінностей. Розкрито питання методології дослідження культурних цінностей. Проаналізовано особливості взаємодії норм міжнародної моралі та міжнародного права в сфері реституції та повернення культурних цінностей. Охарактеризовано втрати та знахідки колекції музею Ханенків. Розглянуто проблеми кримських музеїв та їх колекцій під час Другої Світової війни. Увагу приділено питанням втрачених мозаїк та фресок Михайлівського Золотоверхого собору.