Охарактеризовано повноваження центральних органів виконавчої влади України у сфері реалізації інклюзивної освіти. Розкрито повноваження Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства соціальної політики України, а також місцевих державних адміністрацій.

Мета статті - виявлення та обгрунтування характеру впливу змін правових норм на розвиток інклюзивної освіти в Україні. Доведено наявність безпосереднього позитивного впливу законодавчих і нормативно-правових змін на сучасний стан упровадження інклюзивної освіти в ланках дошкільної та загальної середньої освіти. Виявлено та обурунтовано на основі аналізу даних офіційної статистичної інформації Державної служби статистики України та відомчої звітності Міністерства освіти і науки наявний негативний ефект впливу змін правових норм, що виявляється у відсутності комплексного підходу до розв'язання проблеми правового оформлення процесів упровадження інклюзії в освіті, недоліках чинного механізму фінансування цих рівнів освіти, принципів і практики організації навчального процесу, недоліках моделей реалізації спеціальної підготовки кваліфікованих кадрів.

Розглянуто публічне управління забезпеченням територіальних громад якісною початковою та інклюзивною освітою. Досліджено проблематику освіти, акцентовано увагу на супровід реформування освіти та децентралізації. Детально розглянуто освітню мережу Приазовської об'єднаної територіальної громади, її фінансове забезпечення, зміни під час реформування та децентралізації, а також їх наслідки. Встановлено, що рішення про створення опорних шкіл має приймати громада не тільки на основі економічного обгрунтування, а й на основі опитувань жителів громади з урахуванням соціального аспекту. Основою для прийняття рішення про закриття малокомплектних шкіл стає значна витратність освітньої галузі в бюджеті територіальної громади. Визначено, що фінансування освіти Приазовської об'єднаної територіальної громади до 2018 р. здійснювалося спочатку за рахунок освітньої субвенції з Державного бюджету та обласного, за рахунок власного бюджету громади, надалі було змінено порядок нарахування субвенцій, і територіальні громади почали одержувати два види субвенцій/дотацій, з яких мали утримувати освіту. Ретельно розглянуто публічне управління у галузі створення інклюзивного компоненту навчання як підготовчий і практичний, так і підсумковий етапи. Проаналізовано фінансування інклюзивного компонента навчання та співвідношення фінансування до початкових класів. Встановлено, що упровадження інклюзивного компоненту зробить освітній простір соціальним простором співпраці, відкритим як для учасників освітньої спільноти, так і для громади. Визначено, що основними ризиками під час впровадження інклюзивних класів Нової української школи є слабкість матеріально технічної бази, нестача фінансових ресурсів, висококваліфікованих кадрів. Мінімізувати ці ризики можливо за допомогою пристосування наявної матеріально-технічної бази до нових умов і проведення роз'яснювальної роботи. Зроблено висновки щодо підсумкових результатів реформування та децентралізації освітньої галузі.