На підставі узагальнення законодавчих актів щодо становлення та розвитку процесів і явищ архітектури, зокрема, що стосуються архітектурно-містобудівної діяльності в Україні, адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, збереження й охорони архітектурно-містобудівної спадщини України й Європи викладено дайджест з основ методики впровадження системного підходу у наукові дослідження архітектурно-містобудівного градієнта. Уперше наведено теорію еволюційного розвитку процесів і явищ архітектури. Розглянуто розвиток архітектурного мистецтва у контексті прояву принципів дуальності та тріадності в архітектурі. Проаналізовано Закон України "Про архітектурну діяльність".

На основе обобщения законодательных актов о становлении и развитии процессов и явлений архитектуры, в частности, которые касаются архитектурно-градостроительной деятельности в Украине, а также адаптации законодательства Украины к законодательству Европейского Союза, сохранения и охраны архитектурно-градостроительного наследия Украины и Европы изложен дайджест основ методики внедрения системного подхода в научные исследования архитектурно-градостроительного градиента. Впервые приведена теория эволюционного развития процессов и явлений архитектуры (терпия архитектуры). Рассмотрено развитие архитектурного искусства в контексте проявления принципов дуальности и триадности в архитектуре. Проанализирован Закон Украины "Об архитектурной деятельности".

Охарактеризовано головний керівний документ дореволюційної Росії - Статут будівельний, останнє видання якого з усіма змінами було в 1913 р. Розглянуто правила забудови Києва, які встановлювалися Київською міською думою на основі даного Статуту та відповідно до постанов Правлячого Сенату. Наголошено на необхідності покращання організаційних та економічних регуляторних заходів щодо містобудування.

Охарактеризован главный руководящий документ дореволюционной России - Устав строительный, последнее издание которого со всеми изменениями было в 1913 г. Рассмотрены правила застройки Киева, которые устанавливались Киевской городской думой на основе данного Устава и соответственно постановлениям Правлящего Сената. Акцентировано внимание на необходимости улучшения организационных и экономических регуляторных мероприятий относительно градостроения.

Висвітлено історію формування державної політики з охорони архітектурної спадщини у Франції з XVIII ст., яка на сучасному етапі реалізовується на підставі комплексу законів і законодавчих актів. Зазначено, що у Франції створено розгалужену систему державних органів, які займаються охороною спадщини та ведуть збалансовану політику співіснування нових конструкцій та старих будівель, піклуючись про максимальне збереження свідчень колективної історичної пам'яті, визначаючи архітектурну спадщину як основну складову навколишнього середовища.

Освещена история формирования государственной политики по охране архитектурного наследия во Франции с XVIII ст., которая на современном этапе реализируется на основании комплекса законов и законодательных актов. Указано, что во Франции создана разветвленная система государственных органов, занимающихся охраной наследия и ведущих сбалансированную политику соотношения новых конструкций и старых зданий, заботящихся о максимальном сохранении свидетельств коллективной исторической памяти, определяя архитектурное наследие как основную составляющую окружающей среды.

Розвиток пам'яткоохоронної діяльності у Баварії є доказом росту усвідомлення цінності творів мистецтва, побуту минулого і може бути зразком для наслідування. Надано стислу історію Баварського земельного управління з догляду за пам'ятками, його законодавчу підставу та організацію діяльності. Виразне формулювання груп пам'яток, головних сфер діяльності управління полегшують розуміння проблематики.

Подано статистичний опис понад 500 населених пунктів сучасної Закарпатської області України на середину XIX ст. Висвітлено національний, релігійний і господарський стан міст, містечок, сіл, присілків і хуторів краю, їх назви та характерні природні й історичні пам'ятки, а також туристичні об'єкти. Матеріал розташовано в алфавітному порядку назв районів сучасного Закарпаття, для зручності додано покажчик георгафічних назв.

Розглянуто структуру та функції державних інституцій. Охарактеризовано основні принципи та методи державного управління культурною спадщиною. Приділено увагу розвитку законодавства, веденню обліку пам'яток, процедурам з підготовки та реалізації ремонтно-реставраційних робіт, зонам охорони пам'яток, фінансуванню пам'яткоохоронної сфери, співпраці держави з міжнародними організаціями, регулюванню відносин між державою та приватними власниками пам'яток, освіті та культурній спадщині, а також охороні комплексних пам'яток цієї спадщини. Проаналізовано роботу громадських організацій Франції зі збереження культурної спадщини.

Визначено терміни "пам'ятка архітектури", "пам'ятка містобудування", "традиційний характер середовища". Наведено класифікацію пам'яток архітектури та містобудування в контексті цінних об'єктів історії та культури, згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини". Стверджено щодо важливої ролі "Зводу пам'яток історії й культури України" у формуванні Державного реєстру нерухомих пам'яток держави. Окреслено комплексний характер об'єктів архітектурної та містобудівної спадщини, оскільки вони можуть поєднувати археологічні, історичні, технічні й мистецькі цінності, і які становлять національне культурне надбання.

Обговорено шляхи включення історичного центру Одеси до основного списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Розглянуто бібліо-, іконо- й історіографічні, історико-краєзнавчі дослідження й архівні матеріали як основу для підготовки номінаційного досьє для включення зазначеного об'єкта до списку історичної спадщини ЮНЕСКО. Розкрито можливості використання сучасних геоінформаційних комп'ютерних систем для створення баз даних об'єктів культурної спадщини. Охарактеризовано методи збереження візуального сприйняття історичного середовища. Розглянуто правові та технічні питання збереження об'єктів культурної спадщини. Висвітлено сучасні тенденції та методи реновацїї забудови в історичних ареалах. Проаналізовано міжнародний досвід збереження історичної та культурної спадщини під егідою ЮНЕСКО і його вплив на соціальний розвиток суспільства. Увагу приділено удосконаленню законодавства та нормативної бази в галузі будівництва й охорони культурної спадщини як основі комплексного підходу до реновації історичних міст.