Розглянуто принципи криміналізації діяння, пов'язаного з ухиленням від відбування покарання через обмеження волі та позбавлення волі (ст.390 КК України).

Рассмотрены принципы криминализации действия, связанного с уклонением от отбытия наказания в виде ограничения свободы и лишения свободы (ст.390 УК Украины).

Principles criminalization the action connected to evasion from departure of punishment as restriction of freedom and as imprisonment (clause 390 CC of Ukraine) are considered.

Розглянуто процес формування соціальних установок особистості та його вплив на злочинну поведінку. Проаналізовано чинники та закономірності процесу формування антисоціальних установок, методів психологічної корекції соціальних установок. Досліджено проблему найбільш ефективних методів ресоціалізації. Наголошено увагу на необхідності організації психотерапевтичного підходу до процесу ресоціалізації засуджених з насильницькою спрямованістю особистості.

Подано загальну характеристику психології особистості, розкрито поняття та структуру особистості, ціннісні орієнтації як детермінанту структури особистості, девіантну поведінку як психологічну проблему особистості. Проаналізовано причини та умови вчинення злочинів на релігійному грунті, фактори, що впливають на виникнення та реалізацію криміногенної мотивації в поведінці особи. Охарактеризовано криміногенні та антикриміногенні якості особи, зміст і значення соціально-психологічних характеристик структури особистості злочинця. Розглянуто психологічні особливості злочинних дій на релігійному грунті, особливості психічних станів осіб, що вчиняють відповідні злочини. Значну увагу приділено психології вчинення злочину на релігійному грунті неповнолітніми особами. Акцентовано на соціально-психологічних і правових особливостях протидії злочинам, вчиненим на релігійному грунті.

Розглянуто найважливіші правові та кримінологічні аспекти тероризму як явища суспільного життя. Висвітлено історичні передумови виникнення та поширення терору, охарактеризовано ознаки, причини та види тероризму. Показано основні напрями та засоби терористичної діяльності. З'ясовано правові підстави та визначено суб'єкти протидії тероризмові в Україні та світі. Увагу приділено кримінально-правовій кваліфікації терористичних злочинів і злочинів терористичної спрямованості. Подано коротку статистику про діяльність основних терористичних організацій у світі.

Обгрунтовано, що розуміння сутності розбою як суспільно небезпечного діяння впродовж історії людства практично не змінювалося: він завжди вважався одним з найбільш тяжких злочинів і передбачав найвищу міру покарання. Надано характеристику розбою як предмету дослідження юридичної психології, визначено теоретичні засади та можливості застосування психологічних знань щодо визначення елементів складу злочину у виді розбою, аргументовано психологічну природу системи детермінант і механізмів вчинення розбою, проаналізовано поняття "імпульсивних злочинів" і механізм їх вчинення як стереотипізованого, установочного реагування на ситуацію. Визначено теоретичні засади та можливості практичного використання психолого-юридичних знань у протидії таким діянням, як розбійні напади. Висвітлено кримінально-правові та психологічні аспекти особи, яка вчинила розбійний напад. Одержано нові дані про психологічну детермінацію та механізми формування злочинної поведінки у разі вчинення розбою.

Розкрито зміст поняття віктимології - науки про психологію поведінки жертви. Відзначено, що термін "віктимологія" в буквальному розумінні означає "вчення про жертву". Зауважено, що ця наука виникла в результаті вивчення жертв злочинів і спочатку розвивалася в рамках кримінології, однак з часом уявлення про неї зазнали змін та визначилися різні позиції щодо предмету віктимології та її наукового статусу. Ці позиції зводяться до наступних положень: віктимологія - це галузь кримінології, або приватна кримінологічна теорія, і отже, розвивається в її межах; віктимологія - це допоміжна міждисциплінарна наука про жертву злочину; віктимологія - це загальна теорія, вчення про жертву, предметом якої є дослідження жертви будь-якого походження, як кримінального, так і не пов'язаного зі злочинами. Підсумовано, що віктимологія - самостійна наука, належність якої до юридичної сфери можна визнати лише частково. Це наука, яка вивчає закономірності та особливості поведінки жертви, процес перетворення людини на жертву, соціальні процеси, внаслідок яких окремі індивіди та цілі соціальні групи наражаються на різного роду катування, тому предметом віктимології виступає поведінка жертви, а об'єктом - сама жертва.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в розкритті психолого-правових засад встановлення судом особливостей суб'єкта насильницького злочину проти життя та здоров'я. На основі проведеного емпіричного дослідження запропоновано ввести в навчальну програму під час отримання базової повної вищої та післядипломної освіти юристами (студентами та практичними працівниками) курсу "Судова психологія", що значно підвищить якість та ефективність роботи судової системи при розгляді кримінальних проваджень про насильницькі злочини проти життя та здоров’я. Зазначено, що судді не повинні нехтувати призначенням судово-психологічної експертизи щодо суб’єктів насильницьких злочинів проти життя та здоров’я, намагатись проводити у зазначених кримінальних провадженнях новітні психологічні експертні дослідження. Це забезпечить повноту, об’єктивність та всебічність розгляду обставин вчинення насильницьких злочинів, індивідуальність і справедливість покарання, дасть новий поштовх розвитку судово-психологічної експертизи та судової психології. Також судді мають більш критично оцінювати висновки судово-психологічної експертизи щодо суб’єктів насильницьких злочинів проти життя та здоров’я, вимагати чіткіших його роз’яснень, оскільки висновок судово-психологічної експертизи не має наперед встановленої доказової сили.

На основі чинного законодавства та здобутків юридичної психології, кримінального, кримінально-процесуального права та криміналістики досліджено комплекс кримінально-правових і психологічних проблем, пов'язаних з розкриттям понять "насильство" та "насильницький злочин", співвідношення поняття "суб'єкт насильницького злочину проти життя та здоров'я" з позиції кримінального права та юридичної психології. Розкрито поняття та індивідуально-психологічні особливості суб'єкта насильницького злочину проти життя та здоров'я у парадигмі суб'єктності. Висвітлено й обгрунтовано питання психологічного характеру, які має вирішувати суд під час встановлення особливостей суб'єкта насильницького злочину проти життя та здоров'я. Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми інституту судово-психологічної експертизи як ефективного способу встановлення особливостей суб'єкта насильницького злочину проти життя та здоров'я з метою його вдосконалення.