Розглянуто особливості самооцінки працівників ОВС як регуляторної функції, на основі якої відбувається вирішення задач особистісного вибору та забезпечується ефективна діяльність.

Рассмотрены особенности самооценки работников ОВД как регуляторной функции, на основе которой происходит решение задач личностного выбора и обеспечивается эффективная деятельность.

The features of a self-rating of the employees law-enforcement organs as adjusting function are reviewed, on the basis of which one there is a problem solving of personal selection and the effective activity is provided .

Розглянуто вплив окремих соціально-психологічних факторів (єдиноначальність, жорстка регламентація діяльності, обмеження соціальних контактів, статевий склад навчальних груп тощо) на формування самооцінки, ієрархії ціннісних орієнтацій курсантів вищого навчального закладу МВС. Визначено можливості оптимізації та регулювання навчального процесу з метою виховання гармонійної особистості майбутніх керівників підрозділів правоохоронних органів.

Обгрунтовано теоретичні та методичні засади формування та розвитку суб'єктивності у майбутніх юристів у процесі вивчення ними психолого-педагогічних дисциплін. Визначено його концептуальну засаду - гуманістичну філософію освіти, основною ідеєю якої є суб'єктивність студента за навчально-виховного процесу. Виявлено сучасний зміст понять "суб'єкт" і "суб'єктність" щодо особистості майбутнього юриста у контексті вимог сучасних гуманістичних концепцій навчання. За результатами проведеного експерименту запропоновано умови формування та розвитку суб'єктності у майбутніх юристів у ВНЗ.

Досліджено сутність правової культури у контексті структурно-функціонального та аксіологічного підходів та проаналізовано правосвідомість як її якісну характеристику. Розкрито зміст та поняття правової культури виборців. Встановлено зв'язок між правовою культурою особистості виборця та правовою культурою суспільства, національним менталітетом, політичною культурою, функціонуванням засобів масової інформації, діяльністю політичних сил, що створюють виборчі технології. Доведено, що розв'язання проблеми формування правової культури виборців значною мірою залежить від врахування психологічного фактора пострадянських перетворень. Запропоновано комплексну методику впливу на правову культуру виборців, що передбачає активне функціонування в освітньо-виховному процесі всіх трьох сфер особистості: когнітивної, емоційної, поведінкової. Визначено психолого-педагогічні умови, що забезпечують ефективність діяльності з формування правової культури учасників виборів. Встановлено чотири типи виборців за критеріями поваги до морально-правових норм та соціальної активності.

Досліджено процес формування та становлення особистісної сфери неповнолітніх правопорушників чоловічої статі, які відбувають покарання у виправно-трудовій колонії. Неповнолітніх правопорушників розділено за видом скоєного злочину на злодіїв, хуліганів, вбивць і гвалтівників. Встановлено, що їх особистісна сфера характеризується такими особливостями, як висока тривожність, дратівливість, конфліктність, репресивність та агресивність. Показано значні зрушення в їх Я-концепції та соціально-правових установках. Після використання соціально-психологічного тренінгу одержано позитивні зміни в особистісній сфері засуджених підлітків, які обумовлені особливостями їх протиправної поведінки та видом скоєного ними злочину. Зроблено висновок про складність, але високу актуальність необхідності психологічної корекції особистісної сфери неповнолітніх правопорушників за умов виправно-трудових колоній.

Проведено психологічний аналіз самосвідомості працівників органів внутрішніх справ (ОВС). Висвітлено сучасні підходи до проблеми самосвідомості. Розглянуто співвіднесеність понять "Я-концепція" і "образ Я". Проаналізовано уявлення про структуру "образу Я". Висвітлено засади системного підходу до дослідження "образу Я". Показано роль самосвідомості у професійному становленні, формуванні моральних якостей і відповідальності працівників ОВС. Показано, що самосвідомість є цілісною системою, структурні компоненти якої взаємозалежні між собою і зовнішнім світом. Самовідношення є показником професійної ідентифікації працівників ОВС. Особливості "образу Я" зумовлені особливостями етапу професійного становлення й особливостями професійної діяльності. Виявлено й описано певні механізми самосвідомості, характерні для даних працівників. На підставі результатів дослідження запропоновано шляхи оптимізації процесу професійної орієнтації.

Проаналізовано теоретичні, методологічні та практичні аспекти професійної Я-концепції майбутніх юристів у контексті професіоналізації у ВНЗ. Розкрито психосемантику образу юридичної професії. Висвітлено зв'язок індивідуального стилю діяльності та когнітивно-стильової організації пізнавальної сфери особистості з Я-концепцією. Увагу приділено обгрунтуванню засад становлення досліджуваного феномена у ВНЗ.

Проанализированы теоретические, методологические и практические аспекты профессиональной Я-концепции будущих юристов в контексте профессионализации в ВУЗ. Раскрыта психосемантика образа юридической профессии. Освещена связь индивидуального стиля и когнитивно-стилевой организации познавательной сферы личности с Я-концепцией. Уделено внимание формированию основ становления исследуемого феномена в ВУЗ.

Досліджено проблему формування професійної Я-концепції майбутніх юристів як основи їх професійного розвитку. Розкрито методологічні засади дослідження за допомогою аналізу, співвіднесення та синтезу різних планів (особливості, специфіки, вимоги юридичної діяльності до особистості та професійно-значимих якостей юристів. Проаналізовано сучасні підходи до дослідження професійної свідомості та професійної Я-концепції майбутніх фахівців. Запропоновано поняття професійної Я-концепції майбутніх юристів як складного багаторівневого особистісного утворення, що інтегрує цінності юридичної діяльності, юридичної спільноти й особистісні цінності суб'єкта навчально-професійної діяльності. Розроблено теоретичну модель професійної Я-концепції майбутніх юристів. Визначено змістові складники її когнітивного, емоційно-оцінного та поведінкового компонентів, проведено їх емпіричне дослідження на репрезентативній вибірці. Обгрунтовано критерії та показники рівнів розвитку професійної Я-концепції майбутніх юристів під час їх навчання у ВНЗ, виявлено особливості її поетапної динаміки.

Описано соціокомунікативний механізм (СКМ) у контексті проблематики управлінської сфери, його комунікативну природу. Розкрито моделювальну сутність нейролінгвістичного програмування (НЛП), основи синтезу його концептуальної парадигматики. Визначено технологізм СКМ та ментальні виміри державного управління (ДУ), галузеві напрями технологічного потенціалу НЛП, моделювальні методики управлінської практики, вербальні параметри професійної комунікації. Увагу приділено питанням професіоналізації ДУ, зокрема, технологіям управління стресом, алгоритмам креативного мислення, перспективам взаємодії з громадськістю.

Розроблено концептуальні методологічні підходи, принципи, напрями, методи, понятійний апарат механізму. Базовим методом функціонування соціокомунікативного механізму обрано нейролінгвістичне моделювання, на основі якого розроблено його технологічну базу. Доведено, що ефективне застосування соціокомунікативного механізму дозволяє оптимізувати всі сегменти взаємозв'язків системи державного управління, що реалізується в забезпеченні розвитку особистісного самоуправління, міжособистісного взаєморозуміння в державній структурі, діалогу держава-суспільство, міждержавної взаємодії.

Теоретично обгрунтовано результати експериментальної перевірки можливості підвищення психологічної культури держслужбовців (ДС) в процесі сприяння їх громадянськості - культури як комплексу мотивів, знань, умінь і навичок, особистісних якостей, які забезпечують ефективність громадянсько спрямованої дії, адекватної професійним цілям, завданням. Уточнено поняття "формування психологічної культури" як актуалізацію особистісного потенціалу, роботу у творчій групі з метою забезпечення постійності використання психологічних знань і умінь у реальній поведінці. Зроблено висновки про конфліктну взаємодію культур серед ДС що відбувається в сучасній системі державної служби, про переважання в ній авторитарної культури. Підсумовано, що психологічна обізнаність допомагає працівнику державної служби в самовдосконаленні, розвитку професійної компетентності, особистісній саморегуляції і прогнозуванні поведінки інших людей.

Теоретически обоснованы результаты экспериментальной проверки возможности повышения психологической культуры госслужащих (ГС) в процессе содействия их гражданственности - культуры как комплекса мотивов, знаний, умений и навыков, личностных качеств, которые обеспечивают эффективность гражданственно направленного действия, адекватного профессиональным целям, задачам. Уточнено понятие "формирования психологической культуры" как актуализацию личностного потенциала, работу в творческой группе с целью обеспечения постоянства использования психологический знаний и умений в реальном поведении. Сделаны выводы о конфликтном взаимодействии культур среди ГС, происходящей в современной системе государственной службы, о преобладании в ней авторитарной культуры. Подытожено, что психологическая осведомленность помогает работнику государственной службы в самосовершенствовании, развитии профессиональной компетенции, личностной саморегуляции и прогнозировании поведения других людей.

The article highlights some features of state employeesТ psychological culture. Psychological culture is considered in connection with individual civic consciousness. The author investigates several reference gropes of state employees with basic psychological education.

Розкрито загальні психологічні методологічні та теоретичні підходи, які можуть розглядатися в процесі вивчення особистості як захисника країни. Визначено роль біологічних, соціальних і екзистенціальних детермінант формування особистості. Зазначено, що здатність людини реалізувати власний потенціал здійснюється завдяки саморуху та саморозвитку. Підсумовано значення всієї спадщини психологічної науки, яка умовно розділена на напрямки за домінуванням біологічної, соціальної чи екзистенціальної детермінації поведінки людини.

Раскрыто общие психологические методологические и теоретические подходы, которые могут рассматриваться при изучении личности как защитника страны. Определена роль биологических, социальных и экзистенциальных детерминант формирования личности. Указано,что способность человека реализовать свой потенциал осуществляется благодаря самодвижения и саморазвития. Подытожены значение всего наследия психологической науки, которая условно разделена на направления за доминированием биологической, социальной или экзистенциальной детерминации поведения человека.

Revealed general psychological methodological and theoretical approaches that may be considered in the study of personality as a defender of the country. Defined the role of biological, social and existential determinants of identity formation. Statedthat a person's ability to realize their potential through self-motion is carried and self-development. Summarizes the value of the entire heritage of psychology, which is conventionally divided into areas for the dominance of biological, social or existential determination of human behavior.

Розкрито суть, ознаки, особливості та види самовиховання особистості. Акцентовано увагу на критеріях класифікації самовиховання. Розглянуто психологічні механізми у мотиваційній та дієво-вольовій сферах становлення і розвитку самовиховання неповнолітніх у специфічних умовах виховних колоній. Визначено етапи, прийоми та рівні розвитку самовиховання неповнолітніх.

Проведено теоретичний та емпіричний аналіз проблеми розвитку особистості курсантів-психологів ВНЗ МВС України під час навчання. Дослідження розвитку особистості майбутніх психологів ОВС здійснено у єдності динамічних і структурних характеристик. Визначено, що динаміка становлення ціннісних орієнтацій курсантів-психологів, їх комунікативних і організаторських здібностей являє собою складний нерівномірний процес, з наявними у його межах періодами стабілізації і зрушень. Виявлено провідні чинники особистісного розвитку курсантів-психологів під час навчання у ВНЗ МВС. Доведено необхідність доповнення заходів із психологічного супроводження особистісного розвитку курсантів-психологів у ВНЗ МВС України тренінгом професійно-особистісного розвитку, перевірено його ефективність.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002 в + Х002.03 + Ю952.2

Рубрики:

Загальна теорія права

Право і правосвідомість. Правова культура

Формування, самоствердження, самовиховання особистості

Шифр НБУВ: ВА764716 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Представлено результати розробки проблематики, що стосуються психологічних особливостей розвитку професійної кар'єри державних службовців. Викладено уявлення зарубіжних та вітчизняних учених про це явище. Особливості кар'єрного становлення особистості розглянуто у двох напрямах - структурному та процесуальному. Виокремлено й описано стадії кар'єрного становлення фахівця: адаптаційну, інтернальну та стагнаційну. Презентовано модель стадій професійного становлення державних службовців центрів зайнятості. Виявлено, що на державній службі темпи кар'єрного розвитку спеціалістів відрізняються від темпів професійного становлення працівників у підприємницьких структурах. До того ж аналіз посадового підвищення свідчить про стихійність кар'єрного зростання державних службовців, нерівномірність стажу перебування на посаді, утворення так званих кар'єрних тупиків або швидкісних десантних кар'єр. Ці кар'єрні аномалії негативно впливають на стимулювання трудової й фахової віддачі від державних службовців, підтримку сприятливого соціально-психологічного мікроклімату в їх середовищі. Негативним явищем, хоча й типовим для вітчизняної державної служби, є швидкісна кар'єра. Її зміст полягає в стрімкому підвищенні по службі або прийнятті на державні посади (часто дуже високого рівня) осіб без відповідної практики й професійного досвіду. На практиці ж державний службовець перед призначенням на високу посаду повинен пройти всі щаблі, що їй передують. Ця вимога диктується інтересами суспільства, ураховуючи підтримку високого авторитету держави й повагу до її законів.

Вивчено сучасний стан наукових досліджень, систематизовано методологічні підходи і розглянуто особистість правоохоронця в умовах трансформації соціальних процесів. Проаналізовано правові та психологічні аспекти реформування поліції в Україні та закордоном. Систематизовано психологічні чинники формування особистості поліцейського у професійній діяльності. Досліджено професійну ідентичність, прогностичну компетентність, готовність до інноваційної діяльності, копінг-стратегії, соціальний інтелект та надійність у поліцейських. Сформульовано дефініції самопроектування і самоздійснення, як особливих технологій самовдосконалення особистості працівника поліції у процесі професіогенезу. Систематизовано коло існуючих методів і відповідних їм конкретних прийомів та методик саморегуляції психічних станів у поліцейських. Запропоновано комплекс наукових положень щодо змісту, структури і правових засад професійної підготовки поліцейських. Систематизовано європейські й світові стандарти організації поліцейської освіти. Проаналізовано системи первинної професійної підготовки, підвищення кваліфікації, перепідготовки і службової підготовки поліцейських в Україні. Запропоновано розгалужену систему заходів удосконалення освітнього процесу у закладах вищої освіти МВС України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю947.21(4УКР) + Ю952.2 + Х819(4УКР)112.011

Рубрики:

Слідство. Допит

Формування, самоствердження, самовиховання особистості

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: РА443980 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :