Розглянуто соціально-культурні засади формування суспільної правосвідомості у процесі розвитку людства; виявлено історичні умови виникнення права. Як показало проведене дослідження, становлення суспільної правосвідомості у цивілізаційному поступі людства почалося на певному етапі розвитку суспільства в ході ускладнення суспільних відносин, змін суспільного ладу та формування державного устрою. Ці процеси виникли у період генезису західної цивілізації, яка на раціоналістичній основі сформувала універсальну соціокультурну модель, що стала основою всесвітнього надлокального укладу та загальноприйнятою формою суспільних відносин. Ключовим елементом цієї моделі стала державно-правова концепція, яка з часом перетворилася на надлокальну концепцію правової держави. Отже, поняття "західна цивілізація" та "правова цивілізація" є тотожними за змістом. Інші локальні культури, які вимушені були запозичити право як розвинену систему соціальних відносин, виступають стосовно ідеї права як реципієнти. Запозичуючи західну, раціоналістську у своїй основі, ідею права, вони не приймають її на емоційно-ментальному рівні, що призводить до когнітивного дисонансу та деструктивних проявів правосвідомості.

Розглянуто проблему достовірного оцінювання злітної маси повітряного судна (ПС) за допомогою інформації відбортових систем реєстрації параметрів руху для проведення розслідування причини авіаційної події. Сучасні методи вирішення такої задачі базуються на попередньому спотворенні одержаної інформації шляхом її фільтрації. Розроблено методику, яка для оцінювання злітної маси використовує зареєстрований масив приладової швидкості розбігу без попереднього його опрацювання. Оцінено вплив похибок необхідної для розрахунків апріорної інформації на зсув оцінки злітної маси ПС та початкового часу. Наведено приклад оцінювання злітної маси у процесі розслідування конкретної авіаційної події. Цим прикладом доведено ефективність розробленої методики.

Розглянуто проблему несанкціонованого обігу ядерних матеріалів. Проаналізовано статистичні дані МАГАТЕ щодо обігу ядерних матеріалів у світі за період з 1993 по 2012 рр. Проаналізовано уранові руди з діючих родовищ України з точки зору їх атрибутивних ознак для ідентифікації ядерних матеріалів для завдань ядерної криміналістики.

Головна мета системи забезпечення національної безпеки - це створення та підтримка необхідного рівня захищеності життєво важливих інтересів усіх об'єктів безпеки, який би гарантував сприятливі умови для безпечного розвитку особи та суспільства.

Наведено головні тенденції розвитку та модернізації кадастрово-реєстраційних систем країн Європи. Проаналізовано сучасну практику їх стандартизації. Систематизовано вимоги ЄС щодо створення кадастрово-реєстраційних систем. Визначено основні критерії відповідності кадастрово-реєстраційної системи України аналогічним системам країн ЄС.

Показано, що транспортне законодавство у Польщі визначається як набір правил, що регулюють не тільки транспортні питання, але і набір стандартів, що регулюють організацію транспорту. Наведено коротку характеристику логістичних законів і нормативних актів в Польщі та Європейському Союзі, а також промислових стандартів, які доповнюють формальні закони.

Досліджено ефективність забезпечення заходів економічної безпеки авіатранспортних підприємств від впливу ризиків скоєння актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

Проведено аналіз концепції AFUA. Розглянуто організаційну структуру розширеного гнучкого використання повітряного простору та залучення до процесу спільного прийняття рішень. Визначено шляхи використання цієї концепції у виконані військових місій; порівняно підвищення продуктивності з концепцією гнучкого використання повітряного простору. Підсумовано основні переваги розширеного гнучкого використання повітряного простору.

Мета роботи - оцінка ідентифікації дорожньо-транспортних пригод з тваринами Київської області з 2007 - 2014 рр. за допомогою використання описових статистик для трьох пар змінних факторів, від яких може залежати місцезнаходження дорожньо-транспортних пригод з тваринами; "місцезнаходження ДТП" та "номер автодороги"; "місцезнаходження ДТП" та "травмування водія"; "місцезнаходження ДТП" та "пошкодження автомобіля". Дослідження здійснюється з використанням оцінки нормального розподілу змінних, які включають в себе: Таблицю "Тест нормальності", яка використовує критерій Колмогорова-Смирнова і Шапіро-Уілка, з урахуванням відповідної кількості оцінок; Гістограму, яка має розподіл для відповідного типу даних відносно кривої нормального розподілу для візуального впорівняння і подальшої оцінки; одну з функцій описової статистики, яка має назву описова таблиця, і яка, свою чергу використовує два типи характеристик: асиметрія і ексцес. Для аналізу використана програма IBM SPSS Statistics, за допомогою якої проводилась оцінка змінних про дорожньо-транспортні пригоди на нормальне розподілення змінних, які включають в себе тести Колмогорова-Смірнова та Шапіро-Уілка. Отримані післаналізу в програмі SPSS результати проходження тестів для кожної змінної, оцінюються за допомогою слова "Так", якщо змінна пройшла тести та її розподілення відповідає нормальному розподіленню, та оцінюються як "Ні", якщо змінна не пройшла тести та її розподілення не відповідає нормальному розподіленню. Відповідні оцінки внесені до зведених таблиць, на підставі яких був проведений аналіз місцезнаходжень дорожньо-транспортних пригод з тваринами на автодорогах Київської області. Відмічено, що хоча теоретичні розрахунки для тестування нормальності в програмі SPSS для багатьох змінних всіх трьох факторів "Тип автодороги", "Тип пошкодження автомобіля", "Тип травмування водія" відповідають величинам змінних місцезнаходжень на практиці, але також є достатньо багато змінних ДТП з тваринами які не відповідають закону нормального розподілення, хоча вони мають достатню кількість дорожньо-транспортних пригод з тваринами.

Збільшення кількості територій із надзвичайною гуманітарною ситуацією спричинені збройними конфліктами і їх тривалістю потребують досліджень з метою уточнення міжнародно-правової бази для проведення операцій з надання продовольчої допомоги, звертаючи увагу на зміни й практику в сфері прав людини, гуманітарного права, екологічного права та співробітництва в інтересах сталого розвитку. Проаналізовано загальні проблеми продовольчої допомоги на території збройних конфліктів, зосереджуючи увагу на конкретному прикладі, а саме - кризі у Східній Україні. Драматична ситуація, від якої потерпають деякі області України - де, починаючи з весни 2014 року, діють Світова продовольча програма (СПП), різноманітні інші міжнародні організації, Європейський Союз і деякі національні об'єднання з розвитку - підкреслює наскільки важливим є досягти чіткого розуміння всіх нормативних рівнів в сфері охорони і безпеки продовольчої допомоги.

Мета роботи - аналіз шляхів вдосконалення правової охорони об'єктів авторського та суміжних прав у відповідності до норм чинного законодавства, основні загрози та напрямки вдосконалення за умов інтеграції до ЄС. За допомогою методів порівняння та аналізу у взаємозв'язку із формально-юридичним методом визначено сутність і зміст правової охорони авторських прав. Застосування методу аналізу, індукції, аналогії та формально-юридичного методу дозволило визначити правові засоби охорони авторських прав. Застосування формально-юридичного методу, порівняльного аналізу та синтезу дозволило обгрунтувати пропозиції щодо усунення недоліків у чинному законодавстві. Вважається за доцільне в контексті вдосконалення законодавства до законодавства ЄС доопрацювання проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права" (щодо діяльності організацій колективного управління)" з метою забезпечення захисту майнових прав суб'єктів авторського та суміжного права. Для комп'ютерної гри має бути надане визначення, яке необхідно включити до ст. 2 Закону України "Про авторське право та суміжні права". Крім того, необхідно внести зміни до інших актів, що регулюють питання відповідальності за порушення прав на цей об'єкт. До того часу, поки не дано визначення комп'ютерної гри як об'єкта права інтелектуальної власності і не внесені зазначені зміни до перелічених вище законів та КпАП, немає правових підстав притягувати осіб до адміністративної відповідальності. Досліджено особливості правової охорони об'єктів авторського права у відповідності до норм чинного законодавства. В процесі дослідження акцентовано увагу на недоліках чинного законодавства, та формуються основні напрямки вдосконалення чинного законодавства у відповідності до міжнародно-правових норм в контексті охорони об'єктів авторського права. Увагу присвячено аналізу основних загроз порушень авторського права та шляхи їх подолання.

Мета роботи - глобалізація, яка зачіпає всі верстви українського суспільства, науку, зокрема, науку кримінального права, законодавчий процес та практику регуляторної політики. Глобалізація в галузі кримінального права проявляється в процесі гармонізації законодавства, яке спрямоване на наближення і коригування нормативних правових приписів для досягнення міжнародних, європейських і національних правових норм. Узгодження допомагає в досягненні взаємної згоди для правових систем або їх структурних частин в межах певної спільноти.Основним методом уніфікації законодавства є систематизація норм національного законодавства, реалізація правових положень міжнародного права у внутрішньому законодавстві і його адаптація до міжнародних вимог. Слід особливо відзначити такі методологічні основи гармонізації як єдність, цілісність, пропорційність, узгодженість і сучасний досвід. Показано, що існує багато проблем щодо глобалізації саме в галузі кримінального законодавства. Увагу приділено проблемі реалізації норм про кримінальну відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень у вітчизняному законодавстві. Зроблено висновок, що реалізація цієї ідеї є небажаною і недоцільною в сучасних умовах через принцип індивідуальної і винної відповідальності, який слід розглядати як важливе досягнення людської цивілізації. Треба дослідити конкретні правові системи окремих країн, а не англо-саксонську правову систему або романо-германську правову систему права в цілому. Крім того, поняття, яке використовується для позначення терміна "сім'я права" необхідно ретельно вивчити. Адже існують певні спільні характеристики деяких правових систем в різних країнах. В той же час ці характеристики можуть бути присутніми або можуть бути відсутніми у певній правовій системі кожної країни. Цій проблемі приділяється значна увага в роботах вітчизняних вчених в галузі кримінального права і порівняльного правознавства Ю. Бауліна, В. Грищука, В. Тихого, В. Тулякова і т.д. Але існують не вирішені проблеми, пов'язані з інститутом кримінальної відповідальності юридичних осіб, покараннями, інститутом інших заходів правового впливу, що мають зазнати значних змін під впливом процесу глобалізації.

Юридичні особи здатні акумулювати значно більші фінансові, матеріальні, інтелектуальні ресурси для досягнення своєї мети, ніж окрема фізична особа. Важливою є розробка теоретичних основ, необхідних для розуміння адміністративної відповідальності юридичних осіб і внесення пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб, механізму її застосування, систематизації законодавства в цій сфері. Використано загальнонаукові, філософські та спеціально-правові методи наукового дослідження. За допомогою загальнонаукових та філософських методів досліджено теоретико-правові засади інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб, передумови законодавчого регулювання адміністративної відповідальності юридичних осіб. Метод системного аналізу використано для аналізу сучасного адміністративного законодавства, наукових праць щодо визначення поняття "адміністративна відповідальність юридичних осіб". Догматичний метод був цінним при формулювання висновків і рекомендацій практичного характеру в межах проблематики дослідження. Вказано, що законодавство про адміністративну відповідальність юридичних осіб перебуває в процесі становлення, запропоновано два можливі шляхи його систематизації. Зауважено, що обидва вони пов'язані з необхідністю усунення неузгодженості у врегулюванні адміністративної відповідальності юридичних осіб з конституційними нормами. Зроблено висновок, що законодавчо слід визнати юридичну особу суб'єктом адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність юридичних осіб покликана протистояти правопорушенням, захищати законні права та інтереси громадян, держави, юридичних осіб, встановлений порядок управління, а також забезпечувати відновлення порушених прав та відшкодування втрат, що виникли в результаті правопорушень, тягти для правопорушника обтяжливі наслідки організаційного та матеріального характеру. Розробка концепції "адміністративної відповідальності юридичних осіб" і її реалізація є важливою темою для майбутніх досліджень.

Мета роботи - дослідження корупції на рівні міністерств і відомств, її зародження та функціонування для подальшого подолання, побудови організаційно-управлінської структури економіки, що відповідає вимогам проектно-орієнтованого управління розвитком. Використані загальні принципи, а також системні та структурні методи побудови організаційних структур як на рівні підприємства так і соціально-економічних систем у цілому. На основі проведеного дослідження можна констатувати, що в Україні подолання елітарної корупції на рівні міністерств і відомств є необхідною умовою вирішення задачі підвищення управлінського потенціалу виконавчої влади. Заміщення міністерств і відомств недержавними структурами дозволить подолати існуючу систему розкрадання бюджету. У процесі дослідження обгрунтовано, що не потрібно буде утримувати тих, хто не здатний реалізувати себе в суспільно корисних сферах - підприємництво, просвітницької (вчителі, репетитори, тренери), охорони здоров'я (медичні працівники) і т. д. і т. і. Працівники названих сфер можуть утримуватися за рахунок бюджету, але, звичайно, не з центрального, а місцевого. А найголовніше - з ліквідацією міністерств і відомств буде підірвана що збереглася з соціалістичних часів система фінансово-матеріального розподілу, яка перетворилася в систему розкрадання бюджету.

Мета роботи - комплексний аналіз обов'язку батьків утримувати дітей та його ролі в науці і практиці, вироблення пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства України в сфері утримання дітей на основі досвіду країн ЄС. Методологічну основу дослідження складає система філосовсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально наукових методів та підходів, що забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмету. Враховуючи актуальність впровадження різних форм державної допомоги, за прикладом зарубіжних країн (Великобританія, Литва, Польща) пропонується створити в Україні спеціалізовану установу, уповноважену на розрахування аліментів, розшук боржників, стягнення аліментів та застосування відповідного впливу до боржників. Враховуючи позитивний досвід низки економічно розвинених країн ЄС, пропонується передбачити в СК Українидиференціювання розміру аліментів, що підлягають стягненню в твердій грошовій сумі : від дні народження дитини до 6-ти років, від 6-ти до 12-ти років, від 12-ти до 18-ти (до повноліття або до закінчення навчання). Пропонується передбачити окремий пункт в переліку доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів про врахування прибутку боржника від передачі в оренду нерухомого майна. Робота присвячена особливостям батьківського утримання в країнах ЄС, що не притаманні для України. Проаналізовано особливості роботи Гарантійного фонду коштів на утримання дітей в Латвії, дослідив механізм Державної системи забезпечення в Великобританії та Німеччині. Досліджено та проаналізовано законодавство держав-членів Організації економічного співробітництва та розвитку, в яких діє система державних агенцій з утримання дитини, що користуються чіткими математичними формулами для вирахування аліментів тощо.

Мета роботи - виявлення законодавчих протиріч та прогалин щодо застосування Національним банком України санкцій до банків, а також розроблення обгрунтованих пропозицій, спрямованих на усунення відповідних правових недоліків. Співставлення мети регулювання банківського, що покладається на НБУ, та мети регулювання в інших сферах економіки держави дає підстави стверджувати про наділення державою НБУ "надфункцією", здійснення якої більш правильно відносити до компетенції Верховної Ради України як єдиного державного законодавчого органу, уповноваженого на формування національної системи норм права, у тому числі в різних сферах суспільного життя країни (включаючи банківську). Виходячи з загальноправової доктрини, уважаємо, що викладене в Законі України "Про Національний Банк України" положення щодо визначення основної мети банківського регулювання потребує уточнення, зокрема шляхом заміни самого терміну "банківське регулювання" категорією "банківське правове регулювання". При цьому метою останнього необхідно визначати - упорядкування суспільних відносин в банківській сфері. Убачається доцільним закріпити сам термін "банківське правове регулювання" та його трактування передусім в базовому галузевому законодавчому акті - Законі України "Про банки та банківську діяльність". Акцентовано, що найбільш дискусійним напрямом банківського регулювання є "відповідальність за порушення банківського законодавства". В результаті аналізу чинного законодавства констатується, що нині в одній особі (НБУ) збігаються повноваження трьох організаційно різних рівнів: по-перше, щодо прийняття рішення про ліквідацію банку; по-друге, щодо виконання цього рішення (зокрема, шляхом внесення запису про ліквідацію банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); по-третє, щодо здійснення контролю та нагляду за процесом виконання рішення про ліквідацію банку. Зроблено висновок, що правовому статусу Національного банку України в банківській сфері (відносно діяльності банків) характерні риси, сукупність яких визначають цей орган влади одночасно як регулятора; контрольно-наглядовий орган; орган з судовими повноваженнями. Порівняльно-правове дослідження дозволило дійти висновку, що правова модель, яка сформована в законодавчих актах та які становлять правову основу банківської сфери, та зокрема застосування до банків ліквідаційних санкцій, не відповідає положенням Конституції України. Вирішення виявленої правової колізії пропонується здійснити двома основними способами.

Мета роботи - розглянути проблему формування економічної безпеки. Розкрито принципи, функції та методи забезпечення фінансової безпеки. Шляхи вдосконалення механізму забезпечення фінансової безпеки. Формулюється безперервна логіка в побудові теоретичних основ системи фінансової безпеки. Показано, що ця ідея може мати таку ж концептуальні рамки: опис, цінності, цілі, механізми. Логіка дозволити собі забезпечити ясність для забезпечення цілісності фінансової безпеки. Для економічного зростання та успішного функціонування національної економіки необхідно мати чітку, стабільну і ефективну податкову систему. В даний час податкова система є надмірним тягарем для виробників. Аспекти основних підходів до формування системи фінансової безпеки держави в умовах правового кризи і трансформації вітчизняного законодавства. Визначення фінансової безпеки як частина національної безпеки, яка формує зустрічні загрози економічного спрямування.

Описані результати обробки та статичного аналізу даних про АП ЦА України і ЦА держав-учасників Угоди. Встановлена тенденція виникнення авіаційних подій за етапами польоту ПС ЦА України і ЦА держав-учасників Угоди. Виконано аналіз існуючих моделей оцінки ймовірності авіаційної події в околиці аеропорту. Виконано аналіз існуючих моделей оцінки ймовірності авіаційної події в околиці аеропорту. Запропоновано подальший розвиток моделі оцінки ймовірності авіаційної події, яка дозволяє для запропонованих категорій важких і легких повітряних суден визначати ймовірності катастрофи в околиці аеропорту на різних етапах польоту. Представлено результати дослідження локального ризику виникнення катастрофи повітряного судна в околиці аеропорту ДП МА "Бориспіль".

Мета роботи - полягає в уточненні деяких аспектів юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряного судна під час польоту. Розглянуто правовий механізм регулювання авіаційної безпеки відповідно до Токійської конвенції 1963 року, а також оцінюється його ефективність щодо попередження правопорушень проти авіаційної безпеки у майбутньому. Для аналізу правового регулювання у сфері юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряного судна під час польоту, використано метод індукції, системний підхід, формально-юридичний та case-study методи. З дослідження випливає, що хоча Токійська конвенція внесла значний внесок у встановлення більш чітких правил юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряних суден, вона не є досконалою і містить певні недоліки. Таким чином, законодавство у сфері юрисдикції щодо злочинів та інших правопорушень, вчинених на борту повітряного судна під час польоту, потребує доповнення та вдосконалення. Результати дослідження дозволяють виділити основні недоліки Токійської конвенції. По-перше, Конвенція не надає чіткого визначення або переліку злочинів та інших правопорушень, до яких вона застосовується; натомість у цьому питанні вона покладається на внутрішні закони держав. Крім того, наявність виключення про злочини політичного, расового або релігійного характеру ("freedom fighter exception") і відсутність дієвого примусового механізму може стати перешкодою для досягнення основних цілей Конвенції - забезпечення правосуддя у разі порушення авіаційної безпеки, а також запобігання подібним злочинам та іншим правопорушенням у майбутньому. Таким чином, подальше вдосконалення законодавства в галузі авіаційної безпеки є необхідним для забезпечення його ефективності та відповідності викликам сьогодення.

Мета роботи - з'ясування та загальна характеристика теоретично-правових засад адміністративно-правового регулювання в сфері безпеки польотів в цивільній авіації, що слугуватиме теоретичною основою для подальшого дослідження проблем в цій сфері. Методологічну базу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні юридичні методи та підходи. Гносеологічний підхід дозволив з'ясувати сутність поняття "сфера безпеки польотів в цивільній авіації". За допомогою логіко-семантичного методу уточнено поняття адміністративно-правового регулювання в сфері безпеки польотів в цивільній авіації". Метод юридичного аналізу сприяв вивченню нормативного визначення поняття "безпека польотів", а порівняльно-правовий аналіз - доктринальному розмежуванню понять "сфера безпеки польотів" та "безпека польотів". Структурно-логічний метод дав змогу встановити елементний склад змісту адміністративно-правового регулювання в сфері безпеки польотів в цивільній авіації. Акцентовано, що сучасне глобальне та національне значення сфери безпеки польотів в цивільній авіації вимагає її державного врегулювання, формування ефективної системи забезпечення безпеки, у тому числі, шляхом адміністративно-правового впливу на усі її складові. Внаслідок проведеного аналізу нормативних та доктринальних визначень поняття сфери безпеки польотів, а також його співвідношення з поняттям безпеки польотів, зроблено висновок, що за змістом перше поняття є ширшим ніж друге, та у широкому розумінні становить чітко визначену нормативно-правовими актами систему суспільних відносин, що виникають та розвиваються з приводу забезпечення безпеки польотів в цивільній авіації. Доведено, що однією з дієвих форм забезпечення функціонування вказаної сфери, ефективно протидіючи викликам безпеки польотів в цивільній авіації є адміністративно-правове регулювання в цій сфері, під яким пропонується розуміти складну організаційно-правову систему з внутрішньою будовою, всі елементи якої мають адміністративно-правову природу та характеризуються цільовим призначенням з упорядкування та охорони суспільних відносин в сфері безпеки польотів в цивільній авіації. У вузькому значенні сфера безпеки польотів є системним явищем, зміст якого включає: якість авіаційно-транспортної системи, що визначає здатність здійснювати повітряні перевезення без шкоди для здоров'я людей; нормативно-правове забезпечення безпеки польотів; систему державних (публічних) та недержавних органів й організацій, що здійснюють регулювання та забезпечують безпеку польотів в цивільній авіації. Відстоюється позиція, згідно з якою невід'ємними характеристиками безпеки польотів в цивільній авіації є наявні та потенційні зовнішні і внутрішні фактори-виклики, що впливають на вказану сферу відносин, та які у певному стані становлять для цієї сфери загрози або слабкості. Основними елементами змісту адміністративно-правового регулювання в сфері безпеки польотів в цивільній авіації є: мета, цілі, об'єкт, предмет, принципи, метод, механізм, стадії адміністративно-правового регулювання в сфері безпеки польотів в цивільній авіації.