Розкрито сучасне тлумачення конституції як суспільного договору між народом та владою. Зазначено, що залежно від критерію класифікації конституції бувають: за фактично-юридичним співвідношенням - реальні та фіктивні; за формою - писані та неписані; за часом дії - постійні і тимчасові; за державним режимом, який вони закріплюють, - демократичні та авторитарні; за формою правління - монархічні й республіканські; за формою територіального устрою - унітарні та федеративні; за порядком внесення змін і доповнень - гнучкі, жорсткі, змішані; за способом зовнішнього виразу - кодифіковані та некодифіковані. Охарактеризовано ці види конституцій.

Мета роботи - аналіз методологічних підходів до визначення поняття "публічна політика" в контексті політичної та управлінської складових у цьому процесі. Зокрема, визначено концептуальні відмінності між поняттями "публічна політика" та "державна політика", досліджено сутність такого явища, як "публічна політика", розкрито зв'язок публічної політики, публічної сфери та публічного управління, а також проаналізовано особливості вироблення публічної політики в Україні на сучасному етапі. Доведено, що визначальним для публічної політики, яка являє собою політику органів публічного управління, що спрямована на досягнення суспільно значимих цілей та вирішення суспільно важливих завдань, є процес її вироблення, тобто ціннісний вимір її інтеракцій.

Досліджено дуалізму виконавчої влади в Україні, його природи та місця в системі поділу державної влади. Проаналізовано причини слабкості виконавчої влади у проведенні реформ в Україні, а також шляхи її посилення. Зроблено висновок, що розпочата конституційна реформа в Україні має об'єктивні передумови та повинна бути спрямована на подолання дуалізму й підвищення ролі виконавчої влади, на наближення системи державної влади до європейських стандартів права і демократії.

Комплексно проаналізовано особливості трактування поняття "публічна сфера" на сучасному етапі, визначено її базові функції та елементи, досліджено специфіку функціонування публічної сфери в Україні (зокрема, автором доведено, що вона суттєво деформована під тиском корпоративних інтересів, не консолідована на загальнонаціональному та, відповідно, макрополітичному рівні, розвивається в контексті державної, а не публічної політики, часто віддаючи пріоритет не стільки публічним інтересам суспільства, скільки інтересам окремих груп) та з'ясовано перспективи функціонування публічної сфери в контексті структуризації і модернізації громадянського суспільства, появи нових механізмів комунікації в трикутнику "держава - бізнес - суспільство".

Розкрито ціннісно-мотиваційний аспект політичної поведінки державних службовців; охарактеризовано такі складові політичної поведінки, як політичні цінності, інтереси, традиції, мотиви, потреби, вольові якості особистості; обгрунтовано вплив політичних потреб на сформованість політичних цінностей особистості як базового складника політичної поведінки; проаналізовано стан сформованості політичних цінностей у державних службовців - слухачів курсів підвищення кваліфікації Національної академії державного управління при Президентові України.

Розкрито тенденцію розвитку інформаційно-комунікаційних ресурсів Верховної Ради України. Розглянуто роль і місце парламенту України в політичній комунікації як передумову якісної та продуктивної взаємодії влади і громадськості в законотворчому процесі, а також сутнісні характеристики та їх вплив у частині виконання парламентом конституційних повноважень. Досвід європейського парламентаризму актуалізує проблему інформаційно-комунікаційного забезпечення діяльності Верховної Ради України, зокрема таких функцій, як законодавча, контрольна, установча, фінансова (бюджетна).

Проведено аналіз понять "ментальність", "колективне безсвідоме", "архетипи", визначено дихотомії національного характеру та структуру індивідуального характеру людини. Виділено особливості ментальних сутностей українців, передумови формування української ментальності та архетипи, притаманні українській нації. Означено основний трансформаційний інструментарій у формі психотерапевтичних технологій як регулятиви масової свідомості українства в контексті формування стратегії державотворення.

Розкрито організаційно-правові та соціально-психологічні аспекти кадрового механізму формування позитивного іміджу держави, в основі якого лежить система нормативно-правового, організаційного, психологічного забезпечення добору/відбору, оцінювання та спеціальної підготовки керівних кадрів за сучасних умов розвитку Української держави і суспільства на засадах людиноцентризму, гуманізму та демократії.

Розглянуто проблеми збереження і зміцнення соборності як пріоритету модернізації Української держави. Обгрунтовано думку про те, що становлення, функціонування, а нині й збереження соборності має стати пріоритетним викликом для Української держави на сучасному етапі її функціонування. Акцентовано увагу на необхідності визначення сутності сучасного вітчизняного публічного управління як ефективного та результативного служіння суспільству і, як результат, Українській державі. При цьому наголошено на тому, що публічне управління як особливий суспільно-політичний інститут має зазнати неминучої обов'язкової суттєвої модернізації для виконання Українською державою своєї основної у сьогоденні функції - функції суспільної координації. Доведено, що нині має йтися про необхідність формування нової парадигми державного управління, успішність упровадження якої має обов'язково екстраполюватися на вдосконалення соціальних стандартів життя громадян і, як наслідок, на перспективи функціонування України як демократичної, соціальної, а тому й соборної держави.

Проаналізовано норми Конституції Республіки Македонія та Конституції України, що визначають статус, порядок формування, діяльності парламентів цих країн, а також їх взаємодію з іншими органами державної влади. Висвітлено спільні та відмінні риси Зборів Республіки Македонія та Верховної Ради України. Звернено увагу на можливість позбавлення депутата парламенту Македонії за прогули, наділення виборців правом законодавчої ініціативи, обов'язковість для парламенту Македонії рішень референдуму, конституційний захист прав етнічних меншин, обмеження спікера парламенту щодо голосування у разі виконання ним обов'язків президента країни. Зроблено висновок про доцільність урахування досвіду парламентаризму Македонії у вітчизняному державотворенні, меншу, порівняно з Україною, кількість депутатів, необхідну для ініціювання вотуму недовіри уряду.

Розглянуто характерні особливості виборчого процесу в Полтавській області, яка геополітично відіграє одну з ключових ролей у становленні української державності серед інших регіонів. Розкрито соціально-політологічні й статистичні особливості проведення виборів в області та роль у цьому процесі місцевих осередків політичних партій, громадських рухів. Проаналізовано хід та результати виборчого процесу, склад депутатського корпусу обласної ради 2015 р. Відслідковано еволюцію партійної участі у місцевих виборах. Висловлено пропозиції щодо вдосконалення правових механізмів забезпечення волевиявлення виборців до чинного законодавства на місцевих виборах та вказано на подібність виборчих технологій під час проведення місцевих і парламентських виборів.

Виділено особливості виборчої технології "двійник": наявність двох видів ("двійники", "клони") та трьох різновидів кожного виду ("кандидат-двійник", "партія-двійник", "виборець-двійник" та "кандидат-клон", "партія-клон", "виборець-клон"); спільність мети у кожного різновиду: розпорошення уваги електорату та одержання додаткового місця у складі виборчої комісії; неналежність до деструктивних сил, але наявність елементів деструкції на етапі розколу електоральної бази опонента/конкурента, або ж фальсифікації реєстру виборців; комерційний характер; всі кандидати-двійники є самовисуванцями. Проаналізовано дієвість різновиду технології "кандидат-двійник" на виборах до Верховної Ради України 2012 р. на 11 одномандатних округах та 2014 р. на 23 округах. За результатами аналізу з'ясовано недостатню ефективність виборчої технології "кандидат-двійник".

Розглянуто ефективні механізми державного управління суспільством і державою в перехідний період. Доведено очевидність кризового становища не тільки соціально-економічної, а й політико-адміністративної сфери життя держави, актуальність питання адекватності та ефективності роботи системи державного управління. Зосереджено увагу на принципах розуміння основних засад державного управління в суспільстві перехідного типу та його актуальних запитів і проблем, пошуку шляхів і виробленні рекомендацій для реформування і адаптації інституту державного управління до сучасних умов існування Української держави.

Акцентовано увагу на тому, що процес демократизації в сучасній Україні актуалізує проблему забезпечення гендерної гармонії в суспільстві, рівних прав і можливостей кожної людини незалежно від статі. Зазначено, що збільшення представництва жінок у владних структурах є запорукою соціально-політичного розвитку країни, надає змогу покращити процеси прийняття й ухвалення рішень на всіх рівнях влади. Здійснено гендерний аналіз механізмів формування та структури вищого законодавчого органу України - Верховної Ради. Особливу увагу зосереджено на механізмі гендерного квотування при формуванні виборчих списків. Докладно розглянуто, як дотримувалися законодавчих норм відносно гендерних квот партії, що пройшли до парламенту. Досліджено представництво жінок у складі депутатських фракцій Верховної Ради України восьмого скликання. Визначено перспективні напрями активізації участі жінок у політиці: вдосконалення механізму гендерного квотування, посилення громадського та міжпартійного діалогу, "покращання" гендерної статистики.

Розглянуто питання розподілу зовнішньополітичних повноважень у Європейському Союзі (ЄС). Особливу увагу приділено принципу наділення повноваженнями в контексті запровадженої Лісабонською угодою кодифікації компетенцій. Проаналізовано повноваження ЄС у рамках виключної компетенції, сфери спільної компетенції Союзу і державчленів, компетенції ЄС вчиняти дії для підтримання, координації та доповнення дій держав-членів, як підкатегорії спільної компетенції, окреслено роль інших принципів вертикального розподілу компетенції, таких як субсидіарність та пропорційність, що стосуються практичної реалізації зовнішньої політики ЄС. Зроблено спробу співвіднести повноваження ЄС у частині СЗБП і "малої" політики в контексті оцінки зовнішньополітичної моделі ЄС та узгодженості його зовнішньополітичної діяльності.

Цією статтею автор започатковує цикл публікацій, присвячених комплексному аналізу проблеми модернізації кадрової політики в державній службі україни. мета дослідження, результати якого викладено в статті, полягала в критичному аналізі та узагальненні базового творчого доробку наукових попередників, присвяченого питанням організації, функціонування й удосконалення кадрової політики в державній службі.

Прослідковано еволюцію народного волевиявлення на Полтавщині в 2007, 2012, 2014 рр. і виокремлено певні риси та закономірності електоральної еволюції, проведено аналіз змін електоральних симпатій як у мажоритарних округах, так і в багатомандатному виборчому окрузі за пропорційними партійними списками. У дослідженні приділено увагу факторам, що впливають на волевиявлення громадян, особливостям маркетингу політичних партій на парламентських виборах, особливостям формування іміджу кандидатів до парламенту в мажоритарних округах. Акцентовано увагу на посттоталітарному явищі використання адміністративного ресурсу у процесі "виборчого супроводу провладних кандидатів" у округах. Автор пропонує свої шляхи вдосконалення виборчого законодавства.

Проаналізовано досвід використання та впровадження базових принципів виборчого процесу в державах - учасницях ЄС як одного з основних компонентів європейських стандартів управління виборчим процесом зосереджуючи увагу на основних демократичних цінностях європейської спільноти, розроблено й обгрунтовано базові принципи стандартизації державного управління виборчим процесом в україні, розкрито їх зміст та значущість для виборчого процесу та системи державного управління в цілому.

Розглянуто діяльність фракцій в українському парламенті, а також питання, що стосуються правового регулювання їх діяльності в зв'язку з виборчим законом, розподіл повноважень між гілками влади, механізм створення парламентських фракцій (груп), співпраця між коаліцією і опозицією в парламенті україни. З'ясовано, що існує необхідність замінити організаційний тип формування парламентських фракцій на ідеологічний чи структурний для того, щоб парламент став більш стабільним та демократичним. Обгрунтовано необхідність переходу від змішаної виборчої системи до пропорційного представництва з відкритими списками, що сприятиме зміцненню партійної дисципліни, створить умови для співвідношення коаліції і опозиції в парламенті. Висунуто низку пропозицій до законів і підзаконних актів, які визначають організаційно-правову основу діяльності парламенту України.

Розкрито умови забезпечення легітимності конституційних змін в Україні в історичному аспекті, роль політичних лідерів у їх проведенні; виокремлено основні позиції сучасної Конституції України та сучасні вимоги до конституційних змін. Установлено, що конституційні зміни, які відбувались у радянській та сучасній Україні, залежали від чинного політичного устрою та морально-етичних якостей політичних лідерів. З'ясовано, що в історії розвитку Української держави лише авторитетні, патріотично налаштовані політичні лідери, спрямовані на її демократичний розвиток та незалежність, мали здатність забезпечувати легітимність конституційних змін у державі.