Проведено огляд та узагальнення масиву нормативних документів і законів України, які регламентують питання використання ембріонального матеріалу людини. Існує декілька аспектів у питанні використання ембріонального матеріалу - використання гамет і "залишкових" ембріонів під час реалізації репродуктивних технологій, трансплантація та культивація стовбурових клітин, а також дослідження ембріональних тканин та органів, одержаних під час проведення абортів і розтину трупів передчасно народжених плодів. Кожен із перелічених аспектів регламентується, поряд із загальними, окремими нормативними документами. Окреслено основні проблемні деонтологічні питання, пов'язані з використанням ембріонального матеріалу, одержаного від людини.

Досліджено нормативну базу забезпечення прав медичних працівників. Розглянуто проблеми їх соціально-економічного захисту. Наведено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання захисту прав медиків.

Наданий аналіз нормативно-правового регулювання застосування методів і засобів планування сім'ї (ПС) у ВІЛ-інфікованих жінок засвідчив, що воно є недостатнім і потребує вдосконалення. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регулюють питання репродуктивного здоров'я та ПС і які є сприятливими для ПС в Україні. Проте, у ході дослідження виявлено необхідність удосконалення вітчизняного законодавства щодо забезпечення ефективними послугами ВІЛ-інфікованих жінок з урахуванням рекомендацій ВООЗ: ПС - це право кожної людини; сучасні методи контрацепції є безпечними і приносять користь здоров'ю; контрацепція може знизити частоту використання аборту; результати ПС переважують витрати на неї; державна підтримка ПС.

19 жовтня 2016 р. в Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров'я відбулися слухання на тему: "Про виконання Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року". У засіданні Комітету брали участь співробітники Міністерства охорони здоров'я України, Національної академії медичних наук України, представники профільних кафедр, професійні асоціації, громадські організації. Крім того, були представленї всі адміністративні території України спеціалістами, відповідальними за охорону материнства і дитинства. Під час обговорення даного питання було відзначено позитивні досягнення у результаті виконання заходів Програми, а саме - зниження показників материнської, малюкової та перинатальної смертності. Доповідачі та виступаючі зупинились і на проблемах, що перешкоджали повному виконанню Програми, основною серед яких було недостатнє її фінансування. У цілому було зроблено висновок, що чітка спрямованість і конкретизація заходів Програми, міжсекторальний підхід співвиконавців, зміни, що відбулись у сфері материнства і дитинства, надали змогу оцінити дану програму як успішну. За результатами проведених слухань Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоро'я ухвалив Рекомендації, які спрямовані виконавцям усіх рівнів з метою реалізації їх положень.

Проблема безплідності значно поширена у всьому світі, тому з метою її вирішення лікарями були розроблені новітні методики лікування - допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), серед яких актуальним і поширеним явищем сьогодення є сурогатне материнство. За цією методикою жінка на підставі взаємної домовленості з особами, що звернулися до неї за наданням зазначеної послуги, проходить процедуру імплантації ембріона, створеного у результаті ДРТ, виношує дитину з метою народити та передати її даним особам, які будуть юридично вважатися батьками цієї дитини. Україна входить до категорії держав, де сурогатне материнство дозволене на законодавчому рівні, але нові правовідносини породжують нові запитання та низку проблем, пов'язаних із реалізацією права на материнство та батьківство.