Розглянуто процедуру виконання смертної кари, особи, причетні до розстрілів "ворогів народу" у 1930-ті рр.

Проаналізовано внесок журналу "Киевская старина" у формування історіографічної традиції Законодавчої комісії 1767 - 1768 рр.

Розглянуто питання про становлення органів міського самоврядування в місті Одеса на зламі ХVIII - ХIХ ст. Розглянуто досі маловідомий факт надання Одесі магдебурзького права за зразком прибалтійських міст Рига та Ревель, а також діяльність міського магістрату на основі цього права з 1797 до 1801 рр.

Розглянуто правові умови функціонування режиму порто-франко, що розпочав свою дію в Одесі 1819 р. Розглянуто зміни статусу одеського порто-франко протягом його функціонування у 1819 - 1859 рр., об'єктивні та суб'єктивні фактори, що впливали на ці зміни. Зроблено висновок, що режим порто-франко зазнав за цей час низку значних обмежень, що якісно змінили його сутність.

На основі матеріалів Державного архіву Одеської області та іноземної преси розглянуто діяльність дипломатичного представництва італійських держав протягом кінця XVIII - початку XX ст. в Одесі. Визначено основні напрямки діяльності італійських консулів.

Проаналізовано політичні аспекти у діяльності Одеської міської думи, переобраної згідно законодавства Тимчасового уряду 6 серпня 1917року. Розглядається ставлення гласних думи до політики російського та українського урядів, проголошення УНР, участь у військово-політичних конфліктах, які мали місце в Одесі протягом осені 1917 - зими 1918 рр. Окремо досліджується еволюція позиції міської думи у питанні визнання Одеси як частини Української республіки.

Розглянуто політичний терор в Одесі, який у квітні - серпні 1919 р. здійснювали надзвичайні комісії й революційні трибунали, які діяли від імені радянської влади. На підставі газетних публікацій, у яких друкувалися списки розстріляних та вказувалися причини їх страт, встановлено хронологію масових розстрілів.

На основі архівних матеріалів описано життя та службову кар'єру Семена Логинеска - одного із дільничних приставів Одеської міської поліції початку XX ст.

Досліджено зміни адміністративно-територіального устрою Галицької землі у 1434 - 1772 рр. Зроблено спробу графічного визначення меж Галицької землі за картографічними джерелами XV - XVIII ст. та дослідженнями істориків й картографів XIX - XX ст.

Розглянуто питання реорганізації діяльності Полтавського губернського відділу ДПУ з березня 1922 р. Проаналізовано організаційні і структурні зміни губернського органу державної безпеки більшовицької держави, стан матеріального забезпечення його підрозділів, взаємодія з партійними і владними органами. Акцентовано увагу на якісних характеристиках кадрового складу.

Крізь долю Г. І. Коркунова розглядаються особливості функціонування радянських органів держбезпеки в одному з ключових регіонів України.

Вивчено персоналії виконавців смертних вироків у системі радянських органів держбезпеки УРСР у другій половині 1930-х років.

Здійснено спробу реконструювати життя, професійні злети та падіння маловідомого не лише для широкого загалу, а й для наукової спільноти, радянського розвідника, українця Михайла Тимошенка, який у 1933 р. під псевдо Голуб працював віце-консулом у дипломатичному представництві СРСР у Львові, обіймав інші і не менш значущі посади у системі органів державної безпеки, а також викладав спецдисципліни у відомчих навчальних закладах НКВС - НКДБ (м. Київ) у воєнні та повоєнні роки. Висвітлено обставини його репресування у роки "Великого терору", боротьбу за звільнення з-за тюремних грат, подальші переслідування та дискримінацію у наданні відповідного статусу вже після примусового виходу на пенсію. Звивисті стежки життя та кар'єри цієї людини надають змогу зрозуміти багато позалаштункових нюансів функціонування системи органів внутрішніх справ та державної безпеки у 20 - 40-ві роки, підняти завісу утаємниченості над раніше не відомими але надзвичайно важливими аспектами історії України. Запропонована наукова розвідка є продовженням започаткованої серії публікації з історії радянських і вітчизняних спецслужб, зокрема, системи підготовки кадрів і соціально-політичних портретів викладачів спеціальних відомчих освітянських установ.

На основі архівних документів висвітлено біографію та діяльність секретаря особливої трійки при Київському управлінні НКВС в 1937 - 1938 рр. Соломона Альтзіцера.

Розглянуто суспільно-політичні настрої в УРСР наприкінці 1960-х років, які вивчено крізь призму звітів КДБ УРСР та ЦК КПУ. Аналіз, зроблений на основі документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України, надає змогу окреслити проблемне коло питань та охарактеризувати їх тематичну спрямованість. Основну увагу приділено питанням, які стосувались реакції населення на замах на Л. І. Брежнєва, військового конфлікту на радянсько-китайському кордоні, реакції на якість постачання продуктів харчування та промислових товарів, а також на перебіг світового політичного процесу, а також проблемам внутрішнього життя республіки та країни.

На основі історико-демографічних характеристик проаналізовано спільноту в'язнів секвестрів Гетьманщини середини ХVIII ст. Підраховано кількість ув'язнених, досліджено статеву та соціальну структури арештантів. Увагу приділено злочинам, скоєними жінками. Також охарактеризовано вікову структуру і стан здоров'я ув'язнених.

Проаналізовано зміст закріплених в українському законодавстві правових дефініцій термінів "предмет музейного значення" та "музейний предмет", зокрема їх відповідність сучасним тенденціям у розвитку музеології та музейної справи. З'ясовано, що їх зміст не охоплює нерухомі та нематеріальні об'єкти спадщини, які становлять неодмінну складову культурного надбання України і фактично включені сьогодні в сферу музейної діяльності. Головною причиною таких серйозних упущень є те, що в українському законодавстві ключовим елементом визначень термінів "музейний предмет", "предмет музейного значення" є термін "культурні цінності". Дефініція останнього закріплена у Законі України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" і орієнтована в першу чергу на розв'язання завдань регулювання переміщення культурних цінностей через митний кордон. Саме тому в дефініції терміну "культурні цінності" акцент свідомо ставиться на матеріальну рухому спадщину. Проте такий підхід не враховує музейної специфіки. Виключення нерухомих, нематеріальних об'єктів зі змісту правової дефініції "музейний предмет" призводить до непоправних втрат спадщини. Обгрунтовано необхідність перегляду вказаних правових дефініцій на законодавчому рівні з метою включення до їх змісту усіх складових культурної спадщини.

Розглянуто правопорушення, які вчиняли співробітники радянських органів державної безпеки у своїй діяльності та їх відповідальність. На основі аналізу розпоряджень Вінницького обласного УНКВС про накладення стягнень на чекістів за правопорушення автор визначив та класифікував основні види протиправних дій і з'ясував міру відповідальності за їх здійснення. Дослідник навів статистичні дані вчинених правопорушень і проаналізував їх динаміку за період з 1935 по 1938 рр.

Опираючись на архівні матеріали, вперше детально відтворено основні етапи життя співробітника радянських органів держбезпеки Михайла Мойсейовича Віхмана, його роль в утвердженні радянського режиму на Півдні України, Криму, Поволжі, функціонуванні більшовицької таємної поліції.

На основі маловідомих архівних документів зроблено спробу відтворити біографію та діяльність в органах ВЧК - ДПУ - НКВС Валентина Сергійовича Шумова.