Мета роботи - висвітлити небезпеку евтаназії та засади біоетики, які застерігають проти евтаназії, обгрунтувати особливості паліативного лікування як протидії евтаназії, показати переваги госпісів. Вивчено вітчизняну та закордонну наукову літературу, нормативно-правові документи України. У дослідженні використано феноменологічний, герменевтичний, аналітично-порівняльний методи. Сучасний етап реформування охорони здоров'я України передбачає поглиблення біоетичних знань лікарів для формування їх морально-етичного та деонтологічного менталітету, з метою оцінювання подій і явищ з позицій загальнолюдських гуманістичних цінностей. Іноді від непростого і дуже відповідального вибору лікаря залежить доля людини або її близьких. Евтаназія є злочином, у якому за жодних умов не можуть брати участь працівники охорони здоров'я, котрі завжди повинні стояти на сторожі життя. В Україні, де право на життя гарантоване кожному громадянину відповідними статтями Конституції (ст.З, 27, 64), немає спеціального нормативно-правового акту щодо евтаназії, але це питання врегульоване "Основами законодавства України про охорону здоров'я", де евтаназія категорично заборонена, а при здійсненні кваліфікується як навмисне вбивство. Органи державного управління повинні передбачити належний контроль за дотриманням чинних законів, що стосуються права на життя. Гідність властива кожній людині. Усвідомлюючи руйнівні наслідки законодавчих пропозицій щодо легалізації евтаназії, як альтернативу необхідно пропонувати паліативну медицину, що є виявом справжньої любові та милосердя до важко хворої людини. Висновки: держава та суспільство повинні впроваджувати замість евтаназії паліативну терапію - пом'якшення страждань невіликовно хворої людини.

Розглянуто та проаналізовано сучасні медико-юридичні, клінічні та біоетичні аспекти поняття та практики еутаназії як штучного завершення життя людини, що страждає на важкі невиліковні хвороби. Відтворено історичні корені терміну, етимологію і сучасне трактування поняття "еутаназія", наведено її різновиди. З огляду на легітимізацію практики еутаназії у деяких країнах, особливу увагу автора приділено правовій кваліфікація еутаназії у сучасному світі та в Україні. Наведено та проаналізовано основні міжнародні та національні правові акти, спрямовані проти еутаназії. Наголошено, що паліативна і хоспісна допомога невиліковно хворим пацієнтам у термінальній період життя є сучасною цивілізованою альтернативою еутаназії. Розглянуто соціальні та юридичні аспекти еутаназії у контексті загального та медичного права у світі та в Україні.

Паліативна допомога є складним медико-соціальним процесом, який вимагає нормативно-правового регулювання, сучасних медичних знань, соціальної допомоги, спеціальної підготовки як спеціалістів, так і родини пацієнта. Розглянуто проблеми організації паліативної допомоги, у тому числі ВІЛ-інфікованим пацієнтам, та окремі її складові.

Однією з актуальних проблем вітчизняної системи охорони здоров'я є підвищення доступності та ефективності медичної допомоги, яка надається у комунальних консультативно-діагностичних центрах (КДЦ). Мета роботи - обгрунтувати доцільність оптимізацГї системи комунальних КДЦ на підставі запровадження механізмів державно-приватного партнерства (ДПП). Дослідження виконане із застосуванням методів системного підходу та аналізу. Інформаційною базою для його реалізації стали наукові праці фахівців із організації та управління охороною здоров'я, нормативні документи за проблемою, а також результати власних досліджень. Результати комплексного медико-соціального аналізу стану організації медичної допомоги у діючих комунальних КДЦ, одержані на підставі матеріалів офіційної статистичної звітності, соціологічних опитувань пацієнтів та лікарів КДЦ, оцінок експертів і SWOT-аналізу, засвідчили незадовільне фінансування та матеріально-технічне оснащення КДЦ, невідповідність якості медичної допомоги у КДЦ сучасним потребам населення, неможливість діючої моделі КДЦ забезпечити медичну, соціальну та економічну ефективність, що обумовлює необхідність пошуку шляхів розвитку та удосконалення діяльності КДЦ. Системний аналіз даних вітчизняної та зарубіжної літератури засвідчив, що перспективою розвитку комунальних КДЦ є формування їх нової організаційної моделі із господарським механізмом на принципах ДПП. Для переходу системи на принципи ДПП в Україні є інституційна база, яка представлена двома законами. Показано напрями розвитку ДПП в охороні здоров'я і перспективи та переваги від його впровадження. Визначені зовнішні та внутрішні умови для розвитку ДПП,необхідні практичні заходи для впровадження ДПП у систему консультативно-діагностичної служби. Висновки: перспективою розвитку консультативно-діагностичної допомоги є формування її нової організаційної моделі з господарським механізмом на принципах ДПП.

Мета роботи - пошук, створення та удосконалення сучасних способів надання необхідної психологічної та правової підтримки паліативним пацієнтам та членам їх родин. Сьогодні забезпечення правової та психологічної підтримки осіб, що потребують паліативної допомоги, здійснюється, як правило, силами організацій громадянського суспільства, які свою діяльність спрямовують на правовий захист паліативних пацієнтів, допомагаючи хворим та їхнім родичам отримати психологічну, соціальну підтримку і, найголовніше, доступ до належного знеболення. Важливим елементом надання паліативної допомоги є здійснення психокорекційної роботи з паліативним пацієнтом і його найближчим оточенням. З метою правової та психологічної підтримки паліативних пацієнтів та членів їх родин Івано-Франківським національним медичним університетом за підтримки МФ "Відродження" проводився ряд заходів, зокрема круглий стіл на тему "Юридична допомога паліативним хворим", творчі майстер-класи для дітей - пацієнтів онкогематологічного відділення, зустрічі членів родини таких пацієнтів з психологом і психотерапевтом. Також підготовлено навчально-практичний посібник "Паліативна допомога: теплий порадник", який спрямований на психологічну підтримку з метою контролю розпачу, депресії та інших розладів психічного здоров'я. Проведення просвітницьких чи мистецьких проектів привертає увагу громадськості та влади до проблем надання паліативної допомоги та сприяє поінформованості суспільства щодо права на отримання такої допомоги. Така діяльність забезпечить паліативним пацієнтам та їх родині гідну та якісну підтримку, а також ламатиме існуючі стереотипи, що "паліативна допомога - це про смерть", натомість формуватиме нове бачення, що "паліативна допомога - це про якість життя".

В умовах затяжного військового конфлікту на Сході України найбільш вразливими верствами населення стали літні люди, які були змушені покинути свої домівки та перетворитися на біженців у своїй країні або внаслідок знижених фізичних можливостей залишитися вдома на небезпечних територіях військових дій. З метою покращення якості життя літніх людей у цих несприятливих умовах були розроблені програми підготовки медичних і соціальних працівників з питань організації медико-соціальної допомоги людям літнього віку, особливостей фізичного і психічного здоров'я літніх людей, реабілітації та догляду, паліативної допомоги. Програма курсу з актуальних аспектів геронтології та геріатрії також може бути використана для проведення тренінгів медичного персоналу, волонтерів та членів сімей хворих літнього віку; формування груп само- і взаємодопомоги серед внутрішньо переміщених осіб літнього віку та тих, хто залишився на небезпечних територіях. Контингент слухачів: медичні працівники, соціальні працівники, педагоги, які працюють з літніми людьми, внутрішньо переміщеними особами, людьми, що знаходяться у зоні військового конфлікту, та паліативними хворими. Програма курсу складається з трьох модулів, кожен з яких включає лекційні блоки, педагогічні ігри та роботу в групах.

Розглянуто основні принципи паліативної допомоги. Проаналізовано міжнародні нормативно-правові документи, розроблені та опубліковані у 2013 - 2014 рр. (Організації об'єднаних націй, Всесвітньої організації охорони здоров'я. Європейської Асоціації паліативної допомоги), у яких висвітлено різні аспекти політики стосовно невиліковно хворих. Наявність кризових явищу суспільно-політичному житті Україні може актуалізувати та прискорити організаційно-політичні та нормативно-правові зміни щодо паліативних хворих. Велика роль у цих суспільно-політичних змінах має належати структурам громадянського суспільства. Наведені документи мають стати базовими для нашої держави, адже вони враховують кризові явища, що особливим чином торкнулися країн, які розвиваються.

This review article addresses the issue of empowerment of older persons as an important prerequisite for improving their quality of life and integrating them in society. Three principal policy approaches to empowerment of older persons are briefly outlined: guaranteeing the rights of older persons; addressing their needs; and promoting positive images of ageing and older persons.