Розглянуто проблемні питання експорту військових технологій як одного з пріоритетів воєнно-економічної політики України, проаналізовано світові тенденції у сфері трансферту військових технологій, висвітлено чинники, які стримують розвиток експорту військових технологій в Україні, а також зазначено ключові причини неефективної діяльності спецекспортерів у цій сфері. Запропоновано рекомендації щодо стимулювання розвитку трансферу (у т.ч. експорту) військових технологій у контексті поглиблення співпраці України з державами Європейського Союзу і НАТО.

Досліджено геоекономічний контекст морської політики України, тобто економічні передумови розвитку та інтереси України як морської держави, зумовлені її географічним розташуванням та відносинами з іншими країнами світу. Увагу приділено регіональним аспектам міжнародної діяльності України в галузі морської економіки. Звернуто увага на те, що Україна є важливою чорноморською державою, південні кордони якої становлять частину південного узбережжя Європи, що тягнеться від Гібралтару до Кавказу. Таке географічне розташування України на стику морських та суходільних цивілізацій створює постійне підгрунтя для ризиків, на які наражається безпека держави не тільки у зв'язку зі своїми відносинами з іншими країнами, а й у результаті загострення відносин третіх країн між собою. З іншого боку, таке географічне розташування зумовлює вихід власних інтересів України за межі лише двосторонніх відносин із сусідніми державами, піднімаючи їх на загальноцивілізаційний, глобальний рівень. Унаслідок цього глобалізація відіграє істотну роль у визначенні основних положень стратегії морської безпеки України. Україна як одна з найбільших прибережних держав світу має достатній потенціал для того, щоб перетворитися на справжню морську державу і в цій якості отримувати політичні та економічні переваги від участі у процесі глобалізації.

Формування спроможних територіальних громад є одним із головних завдань реформи територіальної організації влади на засадах децентралізації в Україні. Проаналізовано підходи до розуміння поняття спроможності територіальної громади. Зроблено висновок, що базовою передумовою спроможності територіальної громади є наявність відповідного обсягу ресурсів (природних, економічних, фінансових, кадрових тощо), які за умови ефективного управління забезпечать стійке економічне зростання та підвищення добробуту мешканців територіальної громади. Визначено напрями та механізми забезпечення спроможності територіальних громад, серед яких: об'єднання територіальних громад, бюджетна децентралізація, раціональне використання комунального майна та природних ресурсів, співробітництво територіальних громад. Проаналізовано здійснені в 2015 році заходи щодо об'єднання територіальних громад та бюджетної децентралізації. Запропоновано першочергові завдання з удосконалення правового забезпечення та формування організаційно-економічних механізмів, спрямованих на становлення і розвиток самодостатніх територіальних громад.

Виконано аналіз результатів реалізації реформи бюджетної децентралізації у 2015 - 2016 рр. Проаналізовано показники формування доходів та видатків місцевих бюджетів. Досліджено бюджетні показники об'єднаних територіальних громад, що вже мають прямі відносини з державним бюджетом. Досліджено стан міжбюджетних відносин. Визначено основні проблемні аспекти реалізації реформи бюджетної децентралізації. Обгрунтовано ключові напрями вдосконалення механізму бюджетного регулювання та запропоновано практичні рекомендації, спрямовані на розв'язання нагальних завдань подальшої реалізації реформи. Напрямом подальших досліджень є оцінка бюджетних ризиків у контексті реалізації реформи бюджетної децентралізації.

З урахуванням фактичної втрати значного ресурсного потенціалу паливно-енергетичного комплексу на сході країни внаслідок ведення бойових дій оцінено проблемні питання у сфері енергетики, зокрема вплив технічного (нормативного) регулювання на енергетичну безпеку держави. Описано світові тенденції модернізації та посилення енергетичної інфра структури, яка становить спільний інтерес з точки зору поступової інтеграції електроенергетичної системи України до європейської енергетичної мережі та формування нової енергетичної інфраструктури, яка відповідатиме принципам економічної доцільності та збереження навколишнього середовища.

Досліджено роль та сферу інтересів НАТО щодо забезпечення енергетичної безпеки в політичному та військовому вимірах. Проаналізовано принципи, що визначають комплексний системний підхід Альянсу до енергетичної безпеки. Розглянуто основні напрями їх імплементації в практичну діяльність у світлі нового, мінливого й важко передбачуваного середовища безпеки, а саме: підвищення стратегічного рівня обізнаності, зміцнення захисту критичної енергетичної інфраструктури, покращання енергоефективності збройних сил. Зроблено висновки, що демонструють трансформацію важливості для НАТО енергетичної сфери: від визначення власної ролі до віднесення її до категорії загроз і перетворення в один із пріоритетних напрямів реагування НАТО на виклики безпеці.

Розглянуто проблемні питання законодавчого та інституційного забезпечення військово-технічної та оборонно-промислової політики держави, висвітлено чинники, які стримують залучення інвестицій в оборонно-промисловий комплекс, а також зазначено ключові причини недостатньо ефективної діяльності оборонних підприємств. Запропоновано рекомендації щодо стимулювання розвитку міжнародного воєнно-економічного співробітництва України у спосіб в несення певних змін до чинної нормативно-правової бази та інституційних змін, побудованих на ринкових засадах.

Мета роботи - визначення способів підвищення ефективності фінансового контролю в секторі безпеки і оборони України на сучасному етапі. Під час проведеного дослідження визначено особливості організації та правового регулювання фінансового контролю в секторі безпеки і оборони України, виявлено проблеми здійснення фінансового контролю в зазначеному секторі на кожному з етапів бюджетного процесу. З метою підвищення ефективності фінансового контролю в секторі безпеки і оборони пропонується запровадити єдину систему стратегічного прогнозування та планування у сфері забезпечення національної безпеки, яка б розглядала сектор безпеки і оборони як цілісний об'єкт прогнозування і планування; посилити співпрацю представників формального й неформального секторів фінансового контролю; удосконалити законодавство щодо обов'язковості завчасного оприлюднення Міністерством фінансів проекту Державного бюджету України до його винесення на розгляд Кабінету Міністрів України; реалізувати повною мірою принцип невідворотності відповідальності за невиконання державних рішень, яке призводить до неефективного використання бюджетних коштів, або за нецільове й нераціональне використання бюджетних коштів.