Наведено аналіз законодавста деяких країн світу щодо права тяжкохворих і людей, які помирають.

Освещены исторические этапы создания и развития Европейского Союза (ЕС), формирования правовых основ его деятельности. Охарактеризована структура Конституции ЕС. Проанализировано право на здоровье, регламентирующееся этим документом. Исследованы возможности использования норм права на охрану здоровья, закрепленных в Конституции ЕС, для усовершенствования национального законодательства и обеспечения эффективной охраны здоровья.

Сделана оценка степени подверженности населения Украины воздействию вторичного табачного дыма и факторов, которые ее определяют, с учетом существовавшей еще до принятия соответствующего законодательства неоднородности регулирования курения на рабочих местах, а также оценка уровня знаний о вреде табачного дыма и поддержки законодательных мер по запрету курения.

Проанализирована законодательно-нормативная база Украины по контролю над табаком и предложены пути его усовершенствования.

Отмечено, что в законодательстве Украины о здравоохранении в соответствии с происходящими социально-экономическими процессами созданы правовые предпосылки для формирования рынка медицинских услуг как инструмента, определяющего и регулирующего объем и характер управленческих финансовых полномочий основных участников этого рынка. Однако предусмотренные действующим законодательством правовые нормы не решают всех проблем рыночных отношений в отрасли и нуждаются в дальнейшем усовершенствовании. С этой целью разработан законопроект "О лечебно-профилактических учреждениях здравоохранения и медицинском обслуживании населения".

С использованием методологии системного подхода показано, что созданная в Украине нормативно-правовая база в сфере оборота лекарственных препаратов постоянно усовершенствуется, в том числе в плане гармонизации с международными стандартами. Однако, существуют проблемы в создании правовых норм по регулированию рынка, в частности базовых цен на медикаменты, стимулированию приоритетного развития отечественного производства лекарственных препаратов, устранению несогласованности между отдельными нормативно-правовыми актами, применению наиболее экономически выгодных методов фармакотерапии.

Проаналізовано державну політику України з позицій розвитку організаційно-правової системи забезпечення життєдіяльності суспільства.

Обгрунтовано актуальність проблеми державного регулювання етико-правових аспектів медичної діяльності в Україні.

Продемонстровано, що більшість пацієнтів обізнані щодо своїх прав на охорону здоров'я, тоді як згоду на формування медико-правового світогляду за участю у навчальних семінарах дали 40,5 % опитуваних. Порушена проблема захисту прав пацієнта є актуальною та комплексною, вирішення якої за сучасних умов є важливою передумовою оптимізації діяльності медичної галузі.

Висвітлено актуальність проблем правової регламентації питань охорони здоров'я, основні нормативно-правові документи міжнародного рівня у цій сфері, їх визначальні положення. Проаналізовано етапи становлення та розвитку права на охорону здоров'я у міжнародному законодавстві.

Розглянуто теоретико-методологічні основи державного регулювання приватного сектора охорони здоров'я.

Використано методологію системного підходу, а також на підставі проведеного правового аналізу визначено, що досягнуто високого рівня гармонізації національної нормативно-правової бази з міжнародним і європейським законодавством у сфері обігу лікарських засобів. Результатом проведених досліджень доведено необхідність внесення подальших змін у нормативно-правові акти, які відповідають європейському законодавству.

Зазначено, що підготовка студентів медичних факультетів на циклі "Судова медицина" передбачає формування у майбутніх лікарів спеціальних знань та умінь, які можна використовувати для надання допомоги правоохоронним органам у вирішенні питань, пов'язаних із заподіянням шкоди здоров'ю та інших ситуаціях, що потребують спеціальних знань. Методика викладання циклу відповідає найважливішому дидактичному принципу сучасного навчання - відповідність змісту навчального матеріалу реальним умовам роботи лікаря. Методичне забезпечення занять створює умови, які максимально сприяють засвоєнню дисципліни, а також надають можливість для перевірки власної підготовки.

Охарактеризовано нормативно-правову базу, яка сприяє розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини.

Проаналізовано саморуйнівну поведінку населення України та обгрунтовано необхідність прийняття рішень на державному рівні щодо попередження самогубств і надання спеціалізованої допомоги населенню в критичних станах.

Висвітлено нормативно-правові аспекти та основні етапи акредитації закладів охорони здоров'я в Україні.

Україна у 2006 р. ратифікувала Рамкову конвенцію з боротьби проти тютюну (РКБТ), перший у світі міжнародний правовий договір у сфері громадського здоров'я, що накладає юридичні зобов'язання. Проаналізовано законодавчі і нормативно-правові акти, ухвалені в Україні протягом 2006 - 2012 рр. на виконання положень статей РКБТ щодо захисту від впливу тютюнового диму; упаковки і маркірування тютюнових виробів; реклами, стимулювання продажу та спонсорства тютюнових виробів; захисту політики громадського здоров'я від впливу корпоративних інтересів тютюнової промисловості. Проведений аналіз надав змогу дійти висновку, що ухвалені норми в цілому відповідають положенням РКБТ і їх реалізація сприяє значному зменшенню поширеності куріння в Україні. Для підвищення дієвості законодавства у сфері контролю над тютюном в Україні пропонуються конкретні рекомендації по кожному із запропонованих напрямків щодо внесення змін до чинних нормативних актів.

Наведено результати комплексного дослідження із забезпечення прав пацієнтів у системі охорони здоров'я України. Розбіжності в оцінках експертних груп засвідчили, що кожна експертна група має свою, обумовлену статусом, оціночну позицію. Експертні групи "Ключові особи" та "Адміністратори лікарень" щодо прав пацієнтів добре обізнані "як повинно бути", але не завжди знають "як є насправді". Експерти групи "Пацієнти" добре обізнані "як є насправді", але не завжди знають "як повинно бути", інакше кажучи, не знають власних прав. Експерти групи "Організації пацієнтів" добре обізнані "як повинно бути", але в своїй правозахисній діяльності стикаються здебільшого з фактами порушення прав пацієнтів, тому оцінки цієї експертної групи переважно носять негативний характер.

Мета роботи - проаналізувати основні результати проведення реформи охорони здоров'я в пілотних та Полтавській і Одеській областях України, виявити проблеми та запропонувати шляхи їх усунення. У ході дослідження використано законодавчу базу проведення реформи, дані статистичних звітів і моніторингу проведення реформи; методи контент-аналізу, статистичний, структурно-логічного аналізу; основу дослідження становив системний підхід. Встановлено загальні проблеми реалізації ходу реформування сфери охорони здоров'я в регіонах: недосконалість чинної нормативно-правової бази щодо фінансування охорони здоров'я внаслідок невизначеності гарантованого рівня медичної допомоги; недостатній рівень фінансування галузі та фінансової підтримки реформи; заклади охорони здоров'я працюють за умов неукомплектованості штатних посад фізичними особами як лікарів, так і молодших спеціалістів із медичною освітою; недостатнього устаткування сучасним обладнанням, автомобільним транспортом тощо; недостатній рівень використання інформаційних технологій; недостатній рівень готовності управлінців усіх рівнів управління до роботи за нових умов; вкрай недостатнє інформаційно-комунікаційне забезпечення реформи на центральному та місцевому рівнях. Запропоновано шляхи усунення існуючих проблем. Наведені позитивні результати реформи з структурної перебудови галузі та впровадження сучасних механізмів фінансування мають позитивний вплив на процес надання медичної допомоги.

Мета роботи - визначити особливості роботи медпрацівників Державної служби медицини катастроф України за повсякденних умов і надзвичайних ситуацій; дослідити законодавче забезпечення охорони праці цих медпрацівників. Використано методи дослідження: аналітико-компаративний і контент-аналіз. Доведено, що чинні законодавчі акти не повною мірою відповідають реальним умовам виробничо-професійної діяльності медпрацівників Державної служби медицини катастроф і не створюють законодавчу базу високого рівня прав і гарантій цих медпрацівників. Зроблено висновки, що до "Переліку робіт з підвищеною небезпекою" слід включити роботу медпрацівників бригад постійної готовності першої та другої черги, які працюють за екстремальних умов дошпитального надання екстреної медичної допомоги, з законодавчим забезпеченням охорони праці таких медпрацівників і відповідною підготовкою до виконання робіт із підвищеною небезпекою.