Розкрито сутність лізингу на підставі аналізу чинного вітчизняного та зарубіжного законодавства. Сформовано порівняльну характеристику спільних і відмінних рис фінансового та оперативного лізингу. На підставі узагальнення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених проведено систематизацію форм лізингу за такими класифікаційними ознаками: склад учасників лізингової угоди; об'єкт лізингу; обсяг послуг з обслуговування майна; рівень окупності об'єкта лізингу; термін використання об'єкта лізингу; сектор ринку; характер лізингових платежів; тип майна; спосіб фінансування; ініціатор лізингової угоди.

Розглянуто особливості поведінки суб'єктів фінансових відносин. Проаналізовано особливості правової поведінки. Досліджено ознаки законної та незаконної поведінки. Зловживання законом розглянуто в межах неправомірних дій.

Досліджено проблемні аспекти кредитних рейтингів і рейтингування. Розглянуто економічний і правовий аспект відносин у сфері рейтингування. Зроблено висновок, що низький кредитний рейтинг України є ознакою низького рівня боргової стійкості нашої держави.

Розкрито сутність поняття ризику відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом. Проаналізовано ступінь ризику залучення різних країн, в тому числі України, до процесів відмивання незаконно отриманих доходів та фінансування тероризму. Розглянуто кількість надісланих повідомлень банківськими та небанківськими установами про підозрілі фінансові операції до Спеціально уповноважених органів. Запропоновано шляхи вирішення проблеми належного виявлення ступеня ризику відмивання незаконно отриманих доходів банками України.

Досліджено стан і перспективи розвитку національного господарства України на прикладі статистичних даних; законодавче врегулювання господарських, адміністративних і правових відносин у процесі фінансово-економічної діяльності. Обгрунтовано наукові твердження щодо впливу кримінально-правових факторів на зростання (падіння) національної економіки та добробуту населення України.

Проаналізовано наукові підходи до визначення поняття "інвестиція", відображені в зарубіжній і вітчизняній економіко-правовій літературі. З'ясовано законодавче визначення категорії, закріплене у вітчизняних нормативно правових актах. Наголошено на необхідності вироблення єдиних підходів до розуміння змісту аналізованої дефініції та уніфікації в законодавчому просторі. Надано авторське визначення поняття "інвестиція".

Обгрунтовано необхідність зміни концептуальних підходів до регулювального впливу держави, викладено сучасні підходи до ролі держави в управлінні економікою; окреслено раціональні межі її втручання в ринковий механізм, основні методи регулювання економічних процесів. Вказано на недоліки існуючих прийомів регулювання економікою в Україні. Доповнено існуючі функції державного регулювання економіки з урахуванням сучасних системних глобальних викликів.

Здійснено моделювання наслідків впровадження податкової пільги для інноваційних підприємств. Підтверджено доцільність державного регулювання податкового стимулювання інновацій за рахунок прирістного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств. Доведено, що впровадження прирістного податкового кредиту обумовлює позитивні зрушення як для підприємств, так і для держави. Визначено, що збільшення суми податкових зобов'язань платників податків не впливає на посилення податкового навантаження.

Акцентовано увагу на існуванні концепції "соціальної Європи" як соціального виміру європейської інтеграції. Обгрунтовано сучасне розуміння соціальних прав як фундаменту формування та функціонування соціальної держави. З'ясовано вплив глобальної фінансово-економічної кризи на реформування конституційних текстів європейських держав. Встановлено вплив бюджетного пакту як окремого конституційного засобу подолання кризових явищ у економіці на механізми реалізації соціальних прав і свобод людини та громадянина.

Охарактеризовано нормативно-правові акти щодо обліку земельних часток (паїв). Запропоновано ряд синтетичних та аналітичних рахунків для балансового та позабалансового обліку права на земельні частки (паї) в користуванні сільськогосподарського підприємства. Розроблено методику обліку земельних часток (паїв) у державних чи комунальних сільськогосподарських підприємствах внаслідок їх приватизації.

Досліджено організацію та діяльність суб'єктів нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю з точки зору організаційно-правового аспекту. Запропоновано авторський варіант класифікації суб'єктів у цій сфері. Держава за умов ринкової економіки як регулятор усіх фінансово-економічних і правових процесів забезпечує сталий розвиток і стабільне функціонування суб'єктів господарювання, здійснює комплекс заходів щодо захисту прав громадян; зазначено щодо пріоритетності саме державних інституцій в системі суб'єктів нагляду і контролю. На основі проаналізованих нормативно-правових актів, вироблено і запропоновано зміни до законодавства, що усунуть недоліки в організації і діяльності суб'єктів нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, що в цілому надає змогу позитивно відобразитись на фінансово-економічних процесах держави, зокрема, бюджетних як-то формування централізованих фондів.

Досліджено проблеми побудови ефективної системи державного управління потенціалом розвитку у сфері обслуговування за сучасних соціально-економічних умов. Визначено соціально-економічний ефект від запровадження стандартів розвитку сфери обслуговування, що відповідають вимогам ЄС. Запропоновано шляхи вдосконалення нормативно-правового забезпечення державного управління потенціалом розвитку сфери послуг і приведення його у відповідність до європейських стандартів.

Визначено теоретико-правову основу для розгляду сучасної системи нагляду органів місцевого самоврядування (ОМС) в Україні. Доведено, що українське законодавство у цій сфері орієнтоване на контроль за конституційною концепцією підзвітності ОМС. Водночас зазначається, що правові підстави для організації чинної системи державного нагляду в цілому відповідають принципам адміністративного нагляду, викладеним у Європейській хартії місцевого самоврядування. Зазначено, що адміністративний нагляд не виявляє цілого комплексу питань, які потребують нагляду та контролю у процесі діяльності ОМС та їх посадових осіб. Підтверджено необхідність подальшого дослідження проблеми у зв'язку з питанням відповідальності ОМС і посадових осіб.

Подальший розвиток систем запобігання та протидії легалізації злочинних доходів значно гальмується за відсутності оцінки поточного стану таких систем. На сьогодні відсутня будь-яка методологія, методика чи підхід до оцінювання систем запобігання та протидії легалізації злочинних доходів суб'єктів первинного фінансового моніторингу, до яких належать і банківські установи. Мета роботи - формування методичного підходу до оцінювання системи запобігання та протидії легалізації сумнівних доходів банків з урахуванням чинних рекомендацій ФАТФ і НБУ. На підставі узагальнення та аналізу результатів досліджень провідних учених у сфері запобігання відмиванню коштів визначено сукупність найбільш важливих щодо оцінювання складових частин системи запобігання та протидії легалізації сумнівних доходів клієнтів банку, до яких віднесено: порядок ідентифікації та вивчення клієнта; моніторинг і звітування про операції; управління ризиками; компетентність персоналу; збереження документів та інформації; внутрішній контроль та аудити; комплаєнс; управління інформаційними системами; корпоративне управління банку і роль його органів. За допомогою анкетування експертів з фінансового моніторингу банків розраховано коефіцієнти значимості перелічених складових частин системи. Для оцінювання кожної складової розроблено анкету, яка враховує вимоги ФАТФ, НБУ та базується на даних офіційної звітності банків з питань фінансового моніторингу. Запропоновано узагальнені етапи здійснення оцінювання, що становлять методичний підхід до оцінювання системи запобігання та протидії легалізації сумнівних доходів клієнтів банку. Підхід базується на розроблених анкетах, оцінки яких згортаються в інтегральні показники рівня розвитку кожної складової, які, своєю чергою, методом адитивної згортки з урахуванням коефіцієнтів значимості формують інтегральну оцінку всієї системи, а розроблена шкала надає можливість провести якісну інтерпретацію отриманих результатів.

Досліджено, що важливим науково-практичним завданням сучасного етапу розвитку світової цивілізації є глобалізація всіх сфер суспільного життя - культурної, інформаційної, економічної. Однією зі складових частин глобалізації економіки та одним із найвищих етапів глобалізації є глобалізація світової банківської системи. Банківський сектор - один із ключових чинників забезпечення стабільного економічного розвитку країни. Прозорість, надійність, стійкість до фінансово-економічних потрясінь, високий ступінь довіри вкладчиків - характерні ознаки банківських систем країн із розвиненою економікою. Визначено, що банки слід розглядати як важливу складову частину бізнесу, ділового світу. Вони акумулюють грошові кошти, надають кредити, проводять грошові розрахунки, емітують в обіг грошові знаки, обслуговують ринки цінних паперів, надають різноманітні економічні послуги. Банківська справа у країнах Центрально-Східної Європи виникла і розвивалася на базі капіталу, який приносив відсотки. Ще за формування первіснообщинного ладу використовувався лихварський капітал. Багаті представники верхівки влади давали в борг кошти. Розвиток лихварського капіталу і поклав початок банківської справи. У давнину існували деякі установи, які виконували функції банків. В історичній літературі є вказівки на те, що банки функціонували в Польщі, Чехії. Вони виконували різноманітні операції - від комісійних операцій із купівлі, продажу і платежів за рахунок клієнтів до видачі кредитів і виступали поручителями і довіреними особами у ході здійснення різних актів і угод. Таким чином, витоки сучасної банківської справи можна бачити в діяльності банків в давнину. Відзначено, що до кінця XIX - початку XX ст. у країнах Центрально-Східної Європи сформувалася багатоланкова кредитна система. Державні і приватні банки обслуговували в основному великих позичальників; кредитні потреби ж дрібних клієнтів були у віданні розгалуженої системи здобувачів дрібного кредиту, ресурсна база якої формувалася, у тому числі, за рахунок коштів державного банку. Модель функціонування кредитної системи знаходить своє відображення і на сучасному етапі розвитку як найбільш є відповідною потребам усіх категорій позичальників, адекватною перехідному типу економіки і яка найбільше сприяє економічному розвиткові країн.

Розглянуто необхідність фінансової логістичної координації, яка передбачає залучення фінансових ресурсів у ті підсистеми територій, які найбільш сприятливі щодо раціонального використання соціо-еколого-економічних ресурсів, їх відтворення, досягнення стану соціо-еколого-економічної безпеки та підвищення рівня логістизації. Визначено, що з метою забезпечення розвитку територій варто поєднати місцеві, державні та приватні фінанси у вирішенні питань функціонування територіальних громад. Ефективна фінансова координація надасть можливість результативно використовувати ресурси територій, скоротити використання підсистемами територій зовнішніх ресурсів і максимально забезпечити їх функціонування внутрішніми ресурсами. Оцінено основні ресурси, доходи і видатки, що забезпечують фінансову логістику територій в Україні. Виявлено залежність місцевих фінансів України від державних фінансів, соціальну спрямованість видатків, необхідність реформи децентралізації та охарактеризовано перші результати від її реалізації. Визначено необхідні зміни на державному рівні для покращання координації фінансових потоків і розвитку територій. Виокремлено необхідність завершення процесу децентралізації та узгоджень міжбюджетних відносин. На місцевому рівні в Україні фінансова логістична координація повинна вирішити: наповнення власними фінансовими ресурсами місцеві бюджети; урегулювання цін і тарифів на комунальні послуги; збільшення фінансування комунальних підприємств та установ; зростання капітальних видатків для вдосконалення та модернізації у сферах відання місцевих органів управління; поліпшити залучення інвестицій; удосконалення використання місцевих боргових паперів.

Досліджено етимологію терміна "омбудсмен", розкрито особливості діяльності інституту фінансового омбудсмена в Польщі. Проаналізовано генезис становлення установи і встановлено фактори, які сприяли його появі. Окреслено особливості фінансування інституції Rzecznika Finansowego, визначено сучасні тенденції щодо опрацювання звернень від клієнтів страхових компаній. Означено роль фінансового омбудсмена в розвитку фінансового ринку Польщі. Сформовано перелік пропозицій щодо вдосконалення норм законопроекту України "Про установу фінансового омбудсмена", виходячи з позитивного польського досвіду. Доведено, що місією функціонування інституту фінансового омбудсмена в Польщі є вжиття заходів у сфері захисту клієнтів суб'єктів фінансового ринку, представлення їх інтересів при застосуванні положень нормативно-правових актів згідно з принципами соціального співіснування. Вивчено структуру бюро фінансового омбудсмена Польщі, яке працює під безпосереднім керівництвом омбудсмена і складається з департаментів: клієнта страхового та пенсійного ринків; клієнта банківського ринку і ринку капіталу; позасудового врегулювання спорів; адміністративно-фінансового. У ході аналізу виокремлено дві основні моделі поведінки фінансового омбудсмена Польщі: втручання, головною метою якого є підтримка клієнтів у суперечці, і медіація - урегулювання спорів шляхом укладення мирової угоди. Проведено моніторинг кількості страхових скарг, що надійшли до офісу страхового та фінансового омбудсмена Польщі, та відсотка їх задоволення фінансовими установами протягом 1995 - 2017 рр. Дослідження було ініційовано групою науковців у межах організації та проведення міжнародної конференції "Інститут фінансового омбудсмена - український погляд на польський досвід" на базі Краківського економічного університету і містить сучасний аналіз найбільш важливих питань щодо відносин між фінансовим омбудсменом Польщі, страховими компаніями і споживачами страхових послуг. На основі опрацьованого позитивного польського досвіду діяльності інституту фінансового омбудсмена підготовлено перелік пропозицій з удосконалення норм проекту Закону України "Про установу фінансового омбудсмена".

Зазначено, що на сьогодні важливим науково-практичним завданням, яке відповідає найбільш сучасним тенденціям і завданням державної політики виступає аналіз питань у організаційно-правовому забезпеченні державного управління, виявлення неефективних правових інструментів стимулювання розвитку у країні та надання конкретних пропозицій щодо шляхів розв'язання цих проблем. Досліджено досвід країн із перехідною економікою в реформуванні державного управління економікою, що відбувається за умов нечуваної кризи управління та суттєвого звуження спектра послуг, гарантованих державою. Визначено, що запровадження стандартів якості та створення системи управління якістю в органах державної влади не тільки підвищить адміністративну спроможність, а й забезпечить удосконалення та стратегічний розвиток. Доведено, що для України європейська інтеграція пов'язана насамперед із внутрішніми реформами: адаптацією українського законодавства до законодавства ЄС, реалізацією європейських цінностей, реформуванням інституцій, переходом до європейських стандартів, процедур і норм. Обгрунтовано думку про те, що запровадження стандартів якості та створення системи управління якістю в органах державної влади не тільки підвищить адміністративну спроможність і забезпечить удосконалення і стратегічний розвиток, а також забезпечить: відкритість управління, взаємодію з громадськістю шляхом публічних консультацій; орієнтуючись на споживача - зворотний зв'язок шляхом вивчення громадської думки під час прийняття того чи іншого управлінського рішення чи надання державної послуги; прогностичне обгрунтування та передбачення наслідків ухвалення управлінського рішення; процесний підхід, коли аналізується і коригується процес, а не виправляються недоліки кінцевого продукту; підвищиться рівень організації державного управління, а відповідно зросте дієвість та ефективність органів державної влади; підвищення ролі й адміністративної спроможності органів місцевого самоврядування, а отже, можливість делегування повноважень влади (децентралізація); залучення всіх працівників і зацікавлених сторін до діяльності організації, що надає можливість команди працювати та рухатися за спільним напрямком розвитку, а не кидатися врізнобіч.

Проаналізовано окремі економічні характеристики юридичної особи (ЮО). Досліджено питання власності як передумови виникнення та функціонування ЮО, відділення майна через конструкцію юридичної особи як економічний спосіб ухилення від відповідальності її учасників та вивчення ЮО як системи контрактів. Виділено фактори, що зумовлюють економічну складову ЮО: відносини власності як передумова виникнення та функціонування ЮО; відділення майна через конструкцію ЮО як економічний спосіб ухилення від відповідальності її учасників; ЮО як система контрактів. Зроблено висновки, що: власність у межах ЮО як економічна категорія виконує певну функцію, яка полягає у формуванні значного за обсягом капіталу на найвигідніших для всіх осіб, втягнутих у цей процес, умовах з метою максимально прибуткового його використання; виходячи з економічної складової, можна стверджувати, що ЮО є виключно інструментом відокремлення майна, що здійснюється з метою обмеження ризику його втрати у процесі певної діяльності реальної (фізичної) особи; ЮО з економічного погляду можна розуміти як систему контрактів, що зумовлено взаємозв'язками між її засновниками (учасниками), особами, які нею управляють (менеджерами), і самою ЮО.

Проаналізовано стан реформування фінансової системи України в частині ефективного функціонування місцевої влади. Встановлено, що, незважаючи на законодавче закріплення відповідних повноважень, невирішеними залишаються питання фінансової децентралізації. Потребує подальшого розвитку методологія вирівнювання податкоспроможності територій за умов трансформації державних ресурсів. Визначено, що для вдосконалення фінансового забезпечення видаткових повноважень, які передані місцевому самоврядуванню, слід переглянути нормативи відрахувань до місцевих бюджетів. Доцільним є перегляд методики розрахунку та використання коштів освітньої та медичної субвенцій. Установлено, що розподіл обсягу цих субвенцій між місцевими бюджетами повинен ураховувати чисельність населення внаслідок змін в адміністративно-територіальному устрої окремих територій за рішенням Верховної Ради України, а також кількість внутрішньо переміщених осіб із територій, на яких тимчасово не здійснюються повноваження органів державної влади. Доведено, що розширенню можливостей органів місцевого самоврядування сприятиме запровадження нового механізму розрахунку горизонтального вирівнювання місцевих бюджетів, згідно з яким реверсна дотація визначалася за групами бюджетів: окремо за бюджетами міст обласного значення, окремо за зведеними бюджетами районів та окремо за бюджетами об'єднаних територіальних громад. Запропоновано створити оптимальний перелік повноважень місцевого самоврядування, упорядкувати обсяги видатків на виконання повноважень, які передаються на місцевий рівень. Це сприятиме забезпеченню стабільності міжбюджетних відносин, удосконаленню системи оподаткування, позитивно вплине на фінансову спроможність місцевого самоврядування і надасть можливість зміцнити їх ресурсну базу.