Індекс рубрикатора НБУВ: Х892.19(4Укр)112

Рубрики:

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Розкрито сутність і досліджено особливості становлення та розвитку правового інституту заочного розгляду справи в цивільно-процесуальному законодавстві України. Визначено умови й особливості заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Встановлено порядок розгляду справи за відсутності відвідувача. Розглянуто різні способи перегляду та оскарження заочного рішення. Обгрунтовано можливість ухвалення заочного рішення окремо за зустрічним позовом і позовом третьої особи. Визначено підстави для перегляду та скасування заочного рішення судом, що його ухвалив. Зроблено висновок про недосконалість законодавчої регламентації даного процесуального інституту. Обгрунтовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного ЦПК України щодо усунення суперечностей між окремими нормами, які стосуються заочного провадження, та його узгодження з іншими процесуальними інститутами, наведено пропозиції щодо удосконалення правозастосовної практики.

Розвинуто поняття цивільно-правового захисту. Запропоновано тезу, що цивільно-правовий захист є не сукупність заходів захисту чи діяльність щодо їх застосування, а певний результат цієї діяльності. Запропоновано дефініційне визначення права учасників цивільних правовідносин на самозахист, яким є можливість особи у разі порушення свого цивільного права або інтересу іншої особи, виникнення реальної загрози такого порушення застосовувати доцільну та адекватну протидію, яка не заборонена законом. Обгрунтовано, що характерними ознаками права на самозахист є: можливість самостійно здійснювати захист, не звертаючись до юрисдикційного органу, наявність порушення чи створення реальної загрози порушення прав або інтересів, можливість реалізації за допомогою заходів, які відповідають загальним або спеціальним критеріям правомірності, що відрізняє самозахист від самоуправства. Розглянуто питання визначення об'єктів цивільно-правового самозахисту. Розкрито суть категорій "спосіб захисту", "засіб захисту", "захід захисту". Розвинуто визначення загальних критеріїв правомірності самозахисту, а саме: заходи самозахисту не повинні бути заборонені законом і суперечити моральним засадам суспільства; заходи захисту мають відповідати змісту права (інтересу), яке порушено, чи відносно якого існує реальна загроза порушення, характеру дій, якими воно порушено чи якими створена загроза порушення, наслідкам порушення, які наступили або могли реально наступити.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х839(4УКР)06 + Х892.19(4УКР)112.06

Рубрики:

Цивільне і торгове право окремих країн

Цивільний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено юридичну природу цивільної процесуальної співучасті, зокрема, виокремлено та теоретично обгрунтовано її ознаки, сформульовано поняття відповідного процесуального інституту.

Проведено комплексний аналіз інституту сторін у цивільному процесі після істотних змін у законодавстві та теорії цієї галузі знань. Запропоновано введення нового терміна "третя сторона" замість "третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору", сформульовано поняття, порядок вступу в процес, сформульовано процесуальні права й обов'язки третьої особи, уточнено та розширено права первісних сторін. Проаналізовано матеріальні та процесуальні передумови участі осіб сторонами у справі, визначення позивачем (а за зустрічним позовом й відповідачем) способу захисту цивільних прав. Запропоновано по-новому сприймати й заперечення відповідача, їх належного оформлення та змісту, включаючи заперечення проти залучення його до участі в справі. Акцентовано увагу на питанні зловживання сторонами їх правами, наслідками та санкціями, які мають застосовуватися до сторін. Проаналізовано важливу роль юридично кваліфікованих представників, на яких лягає "тягар" змагальності. Всі вагомі теоретичні гіпотези автора відтворено у пропозиціях з удосконалення законодавства.