Імплементація та застосування Гаазької конвенції 1993 року про міждержавне усиновлення: посібник з належної практики — це проект Постійного бюро, спрямований на надання допомоги країнам (які вже підписали Конвенцію або лише планують це зробити) у практичній імплементації Конвенції, що максимально сприяла б досягненню мети Конвенції, а саме, захисту дітей у процесі міжнародного усиновлення. Це перший посібник із роз’ясненням положень Конвенції 1993 року; він визначає важливі аспекти планування, створення і використання правових та адміністративних засад імплементації Конвенції. Посібник не є універсальною настановою з найкращої практики імплементації, оскільки імплементація в кожній країні, безумовно, має власну специфіку через різницю наявних ресурсів і професійної підготовки відповідальних осіб, сильних сторін кожної держави та особливих викликів, що постають перед нею. Ситуації в кожній країні відрізняються, проте критерієм придатності й ефективності практики імплементації Конвенції є їх спроможність забезпечувати досягнення загальної мети Конвенції. Попередньо до підписання та ратифікації Конвенції кожна держава має ретельно розглянути більшість питань, порушених у Посібнику. Саме тому Посібник призначено для високопосадовців, які ухвалюють рішення про імплементацію Конвенції у відповідній країні (у короткостроковій чи довгостроковій перспективі), а також для юристів, адміністраторів, соціальних працівників і фахівців з адресної роботи, інших спеціалістів, які потребують порад із практичних та правових аспектів імплементації Конвенції. Уповноважені організації та призначені (неакредитовані) особи зможуть користуватися Посібником у повсякденній роботі з реалізації функцій, передбачених Конвенцією.

Кл.слова:
дитина -- усиновлення -- родина

Книга Алексея Колышевского посвящена новой русской эмиграции в Лондоне - людям, которым удалось прихватить с собой не один миллион, но при этом оставить на Родине неулаженные юридические вопросы. Автор обнажает полную авантюризма и коррупции тайную жизнь российских олигархов в эмиграции. Чего боятся ускользнувшие с просторов Родины нувориши? Как тратят свои миллионы? В романе также поднимается небезызвестная история с полонием, породившая уйму дипломатических скандалов и трений, ухудшивших двусторонние отношения России и Великобритании.

Кл.слова:
офшоринг -- еміграція -- дипломатичні відносини -- спецслужба

У монографії з’ясовується роль і місце совісних судів в українському суспільстві кінця ХVІІІ—першої половини ХІХ ст. Засновуючи їх у кожному губернському центрі під час реформування місцевого управління, Катерина ІІ намагалася зіпертися на європейські взірці, поклавши в основу діяльності цих інституцій головні ідеї та принципи Просвітництва—гуманізм, священне право приватної власності, повагу до людини з її слабкостями й вадами. На відміну від інших судів совісний виконував не лише каральну функцію, а й намагався примиряти конфліктуючі сторони згідно з умовами, які ті самі пропонували. Караючи, совісні суди виховували в порушників почуття відповідальності за скоєні злочини, залучаючи до осуду громадськість, родину, церкву. Визначено станову виборність як основний критерій формування суддівського корпусу, коли дворянська корпорація та міщанська й селянська громади обирали суддями високоморальних, відповідальних та авторитетних місцевих діячів, яким довірялося здійснювати судові повноваження, описано умови служби цих посадовців. На основі архівних матеріалів висвітлено судові практики совісних судів, які розглядали земельно-майнові суперечки, сімейні сварки, злочини малолітніх, душевно-хворих, а також справи про чаклунство та забобони. Визначено, що саме з компетенції совісних судів було найбільш запитуваним і чому.

Кл.слова:
суспільство -- закони