Запропоновано системний аналіз художніх втілень смерті у поезії першої половини ХІХ ст. Виділено особливості романтичної свідомості, які вплинули на формування образу смерті. Розкрито причини підвищеного інтересу романтичної літератури до смерті як до явища та як до персони. З'ясовано, що російська романтична поезія уявляє смерть божеством найвищого рівня (позитивні та негативні антропоморфні типи), в пушкінському варіанті смерть зображено божеством другого рівня. Розглянуто варіанти інтерпретації поетами добового та річного календарних циклів, що асоціюються з загробним життям. Вперше визначено символи смерті, які є знаковими у творчості Пушкіна і Жуковського. Особливу увагу приділено втіленню ідеї смерті у пейзажній ліриці К.М.Батюшкова: елементи мистецтва (живопису, скульптури, театрального дійства) проникають у лірику. Містична віра в можливість спілкування живих з душами померлих зробила цвинтар зосередженням культу мертвих: явлення душі на цвинтарі - улюблена тема романтичної поезії. Уперше виявлено основні риси ідеального з точки зору російської романтичної поезії поховання.

  Завантажити