Проаналізовано методологічні проблеми історико-естетичного аналізу та сформульовано принципи дослідження, а також акцентовано увагу на питанні відтворення історично своєрідних структур існування - соціальних, культурних, екзистенціальних - як визначальних для аналізу почуттєвих практик періоду XVII - XVIII ст., а також формування концепту естетичного. На підставі структурно семіотичного аналізу текстів І.Вишенського, Ф.Прокоповича, Г.Сковороди відтворено типові для української барокової культури моделі існування та розкрито динаміку притаманних їм форм почуттєвих практик. Вивчено співвідношення риторичного й естетичного у письменстві й образотворчому мистецтві. Розкрито концепт естетичного в "Енеїді" І.Котляревського. Динаміку мистецької діяльності відтворено шляхом експлікації опозицій автор - читач, реальне - уявне, наслідування - творення. Досліджено співвідношення між духовною насолодою в ідеалі благочестя та специфікою естетичних станів. Виявлено тенденцію до формування концепту естетичного у культурі XVII - XVIII ст. та розкрито парадоксальність цього історичного процесу.