Вперше у вітчизняній історіографії здійснено системний аналіз діяльності радянських органів державної безпеки, спрямованої на ліквідацію Української греко-католицької церкви (УГКЦ) на західноукраїнських землях. До наукового обігу залучено значну кількість архівних документів радянських органів державної безпеки, що раніше не використовувались у вітчизняній і зарубіжній історіографії, що дозволило в новому аспекті висвітлити стратегічні наміри партійно-державного апарату СРСР щодо УГКЦ та ліквідацію унії. Аргументовано, що ліквідаційний процес був штучно створений, ініціатором якого виступила радянська влада з метою досягнення внутрішньополітичних і міжнародних цілей Кремля у контексті його імперської політики, та реально зводився до насильницької ліквідації греко-католицизму. Показано, що боротьба з УГКЦ була складовою та одним з способів утвердження комуністичного режиму на Західній Україні. Показано роль спецслужб як провідної, невід'ємної та надзвичайно важливої частини партійно-державного апарату, яка діяла притаманними їй методами таємного збору інформації, провокацій, тиску та репресій. Зроблено висновок, що ліквідація Львівської митрополії в Галичині так само, як і Мукачівської єпархії в Закарпатті була здійснена всупереч волі духовенства та віруючих Церкви карально-репресивними методами та шляхом штучного формування антикатолицької громадської думки й розпалювання міжконфесійної ворожнечі.