Досліджено особливості культурно-освітньої сфери та духовного життя українського села в 1943 - 1950 рр. за матеріалами центральних областей УРСР. З'ясовано, що відновлення мережі культурно-освітньої сфери у сільській місцевості у повоєнний час відбувалося за складних суспільно-політичних і економічних умов. На підставі аналізу архівних документів, матеріалів преси та спогадів очевидців охарактеризовано зміст і форми культурно-освітньої роботи на селі. Зроблено висновок, що робота сільських установ культури, як все духовне життя українського села, перебувала під контролем партійних і радянських органів, які встановлювали жорсткі межі художньо-творчої діяльності клубів, бібліотек і засобів масової інформації, підпорядковуючи її офіційній ідеології. Навіть за таких умов сільські культурно-освітні установи сприяли збереженню основ народної культури та національних традицій.