Эхинококкоз в Оренбургской области: эпидемиологические, иммунологические и таксономические аспекты

Изучены проявления эпидемического процесса эхинококкоза среди населения Оренбургской области. Заболеваемость изучалась за 1994 - 2012 гг. по различным источникам - официальным данным и данным лечебно-профилактических учреждений области, в которых проводится оперативное лечение эхинококкоза. Проведено серологическое исследование образцов сыворотки крови лиц, ранее не болевших эхинококкозом, и генетическое типирование эхинококков методом полимеразной цепной реакции. Получено расхождение показателей заболеваемости по данным разных источников. Заболеваемость эхинококкозом населения Оренбургской области, по данным медицинских учреждений хирургического профиля, достоверно превышала регистрируемую заболеваемость и имела тенденцию к росту. Не выявлено достоверных различий между показателями заболеваемости взрослого и детского населения. Заболеваемость эхинококкозом среди лиц отдельных групп и профессий (животноводы, пастухи, охотники и члены их семей) не имела достоверных различий с заболеваемостью остального взрослого населения. В районах области, где показатель заболеваемости был достоверно выше среднеобластного, серопревалентность эхинококкоза также была достоверно выше, чем на остальных территориях. От людей и животных выделен один штамм эхинококка - G1 (общий, домашних овец).

Эффективность применения респираторного пробиотика Streptococcus salivarius K12 у детей с рекуррентными тонзиллитами

Рекуррентный тонзиллит (РТ) распространен во всех возрастных группах, но наибольшая заболеваемость отмечается в детской популяции, что объясняется морфологической незрелостью небных миндалин и возрастной незавершенностью иммунологических функций детского организма. Наиболее перспективным направлением в терапии РТ на сегодняшний день является использование оральных пробиотиков, которые ингибируют Streptococcus pyogenes - один из наиболее значимых патогенов ротовой полости. Проведенное исследование показало, что применение Streptococcus salivarius K12 (Бактоблис) в составе комплексной терапии РТ в течение 30 дней характеризовалось быстрым купированием как местных, так и общих проявлений РТ, а также существенным улучшением микробиома верхних дыхательных путей. Полученные результаты свидетельствуют о возможности применения Streptococcus salivarius K12 для профилактики рецидивов РТ и снижения частоты развития местных и общих постстрептококковых осложнений у данной категории пациентов.

Эффективность применения респираторного пробиотика Streptococcus salivarius K12 у детей с рекуррентными тонзиллитами

Рекуррентный тонзиллит (РТ) распространен во всех возрастных группах, но наибольшая заболеваемость отмечается в детской популяции, что объясняется морфологической незрелостью небных миндалин и возрастной незавершенностью иммунологических функций детского организма. Наиболее перспективным направлением в терапии РТ на сегодняшний день является использование оральных пробиотиков, которые ингибируют Streptococcus pyogenes - один из наиболее значимых патогенов ротовой полости. Проведенное исследование показало, что применение Streptococcus salivarius K12 (Бактоблис) в составе комплексной терапии РТ в течение 30 дней характеризовалось быстрым купированием как местных, так и общих проявлений РТ, а также существенным улучшением микробиома верхних дыхательных путей. Полученные результаты свидетельствуют о возможности применения Streptococcus salivarius K12 для профилактики рецидивов РТ и снижения частоты развития местных и общих постстрептококковых осложнений у данной категории пациентов.

Эффективность лечения больных химиорезистентным туберкулезом легких при наличии полостей распада в S6 легких и сопутствующей эндобронхиальной патологии с использованием в комплексном лечении изониазид-гидроксиметилхиноксалиндиоксида

Повышение эффективности лечения больных химиорезистентным туберкулезом легких при наличии полостей распада в S6 легких и сопутствующей эндобронхиальной патологии. Цель работы - изучение эффективности лечения больных химиорезистентным туберкулезом легких при наличии полостей распада в S6 легких и сопутствующей эндобронхиальной патологии с использованием в комплексном лечении изониазид-гидроксиметилхиноксалиндиоксида. Основную группу составили 13 больных, которые получали эндобронхиальное введение в зону пораженного дренирующего бронха изониазид-гидроксиметилхиноксалиндиоксида, контрольную группу - 31 больной, которые получали ингаляции с антимикобактериальными препаратами. Прекращение бактериовыделения у больных основной группы достигнуто на 16,2 % чаще, с сокращением сроков его прекращения на 1,2 месяца. Заживление полостей распада в S6 легких достигнуто чаще в 1,3 раза, с сокращением сроков их заживления на 2,3 месяца. Комплексное лечение с эндобронхиальным введением в дренирующий бронх S6 легких комбинированного препарата изониазид-гидроксиметилхиноксалиндиоксид обеспечивает повышение эффективности лечения на 16,1 %.

Эффективность Genexpert MTB/RIF у больных с новыми случаями и рецидивами туберкулеза легких

Genexpert MTB/RIF является эффективным и целесообразным методом ранней диагностики туберкулеза. Используя Genexpert MTB/RIF в комплексе с культуральным методом на жидкой питательной среде в автоматизированной микробиологической системе BACTEK-960 в начале лечения, мы сокращаем сроки неправильного лечения больных с новыми случаями заболевания и рецидивами туберкулеза, что предупредит распространение резистентных штаммов МБТ.

Этиология и патогенез гепатита и цирроза печени при действии дизентерийного токсина

Хроническая интоксикация белых крыс при внутривенном введении дизентерийного токсина вызывает у животных в течение 2 - 4 месяцев развитие цирроза печени. Особенно интенсивное развитие цирроза наблюдается при одновременном применении дизентерийного токсина и очень малых доз гелиотропа, содержащих гепатотоксические алкалоиды. Гелиотроп примешивали к пище животных и давали один раз в 7 дней. Результаты исследований рассматриваются как доказательства этиологической роли хронических токсико-инфекционных заболеваний кишечника в развитии цирроза печени.

Эпидемиологические особенности синдрома внезапной смерти у детей первого года жизни

Представлен анализ некоторых эпидемиологических характеристик синдрома внезапной смерти грудных детей (СВСГД) в Донецкой области за период 1994 - 2014 гг. Показана распространенность и удельная значимость СВСГД, динамика удельного веса СВСГД в структуре младенческой смертности.

Эндотоксинемия у больных циррозом печени

Существует взаимосвязь между инфекцией и выраженностью эндотоксинемии у больных циррозом печени (ЦП). Бактериальный или вирусный агент, проникая в организм больного ЦП, запускает каскад иммуноферментных реакций, в результате которых высвобождаются цитокины, которые, в свою очередь, приводят к активации перекисного окисления липидов (ПОЛ), вызывая эндотоксинемию и оксидативный стресс. Для выявления закономерностей между наличием инфекции и степенью эндотоксинемии у пациентов с циррозом печени больные методом кластерного анализа были разделены на 2 группы. Исследовались уровни аммиака, лактатдегидрогеназы, среднемолекулярных пептидов, холинэстеразы, лактата, малонового диальдегида, каталазы, восстановленного глутатиона, глутатионпероксидазы. Показатели ПОЛ, окислительного стресса, эндотоксинемии повышены в группе больных с высоким риском развития инфекции (2-я группа), что доказывает существенную взаимосвязь между инфекцией и ПОЛ, окислительным стрессом и эндотоксинемией у больных ЦП. Необходимо дальнейшее исследование с целью выявления более четких закономерностей. Своевременное обследование больных и выявление признаков эндотоксинемии позволяет предупредить развитие инфекционных осложнений ЦП и увеличить показатели выживаемости. Однако выявленные закономерности требуют дальнейшего исследования.

Щодо діагностики нейросифілісу в інфекційному стаціонарі

Наведено клінічний випадок нейросифілісу, який був діагностований у інфекційному стаціонарі. Клінічна симптоматика пізнього нейросифілісу має неспецифічний характер, проте особливістю перебігу є відсутність гарячки та інтоксикації, білково-клітинна дисоціація в лікворі. Критерієм ефективності терапії є нормалізація показників спинномозкової рідини при негативних специфічних серологічних реакціях (мiкропреципiтацiї, iмунофлюоресценцiї). У лікуванні нейросифілісу використовують високодозову безперервну антибіотикотерапію під контролем аналізу спинномозкової рідини.

Шляхи оптимізації спеціалізованої допомоги ВІЛ-інфікованим вагітним у Луганській області

Розглянуто актуальну проблему сучасного акушерства - перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду у ВІЛ-інфікованих жінок. Вивчено перебіг вагітності та частоту екстрагенітальних захворювань у ВІЛ-інфікованих вагітних із різними стадіями процесу. Результати проведених досліджень показали, що вагітні з ВІЛ-позитивним статусом становлять групу високого ризику з розвитку перинатальної патології. При прогресуванні ВІЛ-захворювання для зниження частоти передачі ВІЛ від матері до дитини та для збереження здоров'я жінки рекомендується призначення високоефективної антиретровірусної терапії.

Шкірні прояви захворювання у пацієнтів із хронічним набутим токсоплазмозом

Хронічний токсоплазмоз у стані ремісії є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань людини, однак було прийнято вважати, що, за винятком випадків спадкової передачі, він має безсимптомний перебіг. Спостереження за змінами в поведінці, репродуктивної функції в пацієнтів із токсоплазмозом призвели до перегляду ставлення до цієї патології. Останні відомості про метаболізм гормонів у печінці, вплив токсоплазми на клітини організму людини та вірулентність паразита відкрили нові аспекти в патофізіології інвазії. Наголошено на необхідності розробки нових критеріїв розвитку ускладнень токсоплазмозу в імунокомпетентних осіб і можливості корекції цього стану.

Частота, предиктори та критерії діагностики лямбліозу в дітей

Поширеність лямбліозу серед дітей становить 355 випадків на 100 тис. дитячого населення, при цьому 80 % випадків інвазії припадає на дітей, молодших 14 років. Актуальність високої поширеності протозойної патології у дітей зумовлена тим, що її прояви часто маскуються під різні патологічні стани. Мета роботи - вивчення частоти, предикторів і критеріїв діагностики лямбліозу в дітей. Дизайн дослідження - контрольоване рандомізоване. У дослідження включені діти, хворі на лямбліоз (n = 55), віком від 3 до 17 років. Група порівняння становила 30 практично здорових дітей. Обстеження хворих і набір матеріалу проводили на базі поліклінічного та гастроентерологічного відділень КМУ "Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня" впродовж 2014 - 2016 років. Лабораторні та інструментальні дослідження проводилися в українсько-німецькій лабораторії "Букінтермед" та лабораторії дитячого гастроентерологічного центру "Дігест". Використані непрямі (серологічний метод, макроскопія слизової оболонки ДПК при ендоскопічному дослідженні, непрямі ознаки лямбліозу в дуоденобіоптатах) та прямі (мікроскопія калу, дуоденального вмісту, виявлення вегетативних форм лямблій у дуоденобіоптатах під час гістологічного дослідження) методи дослідження. Проводилося анкетування батьків. Відмінності вважалися статистично вірогідними при досягнутому рівні значущості <$E р~symbol Г~0,05>. Позитивний результат отримано у 29 із 565 обстежених на лямблії осіб (5,1 %). Найчастіше потребували дообстеження на наявність лямблій діти, хворі на хронічну патологію верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи, з алергічними реакціями, дисбіозом кишечника та стійкою еозинофілією крові. Діти, хворі на лямбліоз, вірогідно частіше хворіли на супутню патологію, ніж діти групи порівняння (<$E р~<<~0,05>). У 41,4 % випадків діти проживали за умов, що не відповідали задовільним, не завжди дотримувалися правил гігієни. Встановлені несприятливі фактори антенатального (стан здоров'я матері під час вагітності, перебіг вагітності, наявність професійних шкідливостей), інтранатального (передчасні пологи, стимуляція пологової діяльності та кесарів розтин, пологова травма й асфіксія у дітей) та постнатального (тривалість грудного вигодовування, супутня патологія) періодів. Усі гістологічні ознаки можуть бути використані як імовірні критерії лямбліозу в дітей, однак із найбільшою вірогідністю можна використовувати таку ознаку, як наявність ділянок десквамації епітелію ворсинок з одночасним переважанням в інфільтраті еозинофілів і тучних клітин. Висновки: частота лямбліозу у дітей і підлітків дорівнює 5,1 %. Встановлені нами анамнестичні фактори (соціальні, гігієнічні, медико-біологічні) можна розглядати як предиктори розвитку лямбліозу в дітей. У клініці лямбліозу домінує ураження травного тракту - у 96,3 % дітей. Для підвищення точності діагностики лямбліозу в дітей необхідно використовувати комплекс прямих і непрямих методів діагностики.

Частота, предиктори та критерії діагностики лямбліозу в дітей

Поширеність лямбліозу серед дітей становить 355 випадків на 100 тис. дитячого населення, при цьому 80 % випадків інвазії припадає на дітей, молодших 14 років. Актуальність високої поширеності протозойної патології у дітей зумовлена тим, що її прояви часто маскуються під різні патологічні стани. Мета роботи - вивчення частоти, предикторів і критеріїв діагностики лямбліозу в дітей. Дизайн дослідження - контрольоване рандомізоване. У дослідження включені діти, хворі на лямбліоз (n = 55), віком від 3 до 17 років. Група порівняння становила 30 практично здорових дітей. Обстеження хворих і набір матеріалу проводили на базі поліклінічного та гастроентерологічного відділень КМУ "Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня" впродовж 2014 - 2016 років. Лабораторні та інструментальні дослідження проводилися в українсько-німецькій лабораторії "Букінтермед" та лабораторії дитячого гастроентерологічного центру "Дігест". Використані непрямі (серологічний метод, макроскопія слизової оболонки ДПК при ендоскопічному дослідженні, непрямі ознаки лямбліозу в дуоденобіоптатах) та прямі (мікроскопія калу, дуоденального вмісту, виявлення вегетативних форм лямблій у дуоденобіоптатах під час гістологічного дослідження) методи дослідження. Проводилося анкетування батьків. Відмінності вважалися статистично вірогідними при досягнутому рівні значущості <$E р~symbol Г~0,05>. Позитивний результат отримано у 29 із 565 обстежених на лямблії осіб (5,1 %). Найчастіше потребували дообстеження на наявність лямблій діти, хворі на хронічну патологію верхніх відділів шлунково-кишкового тракту та гепатобіліарної системи, з алергічними реакціями, дисбіозом кишечника та стійкою еозинофілією крові. Діти, хворі на лямбліоз, вірогідно частіше хворіли на супутню патологію, ніж діти групи порівняння (<$E р~<<~0,05>). У 41,4 % випадків діти проживали за умов, що не відповідали задовільним, не завжди дотримувалися правил гігієни. Встановлені несприятливі фактори антенатального (стан здоров'я матері під час вагітності, перебіг вагітності, наявність професійних шкідливостей), інтранатального (передчасні пологи, стимуляція пологової діяльності та кесарів розтин, пологова травма й асфіксія у дітей) та постнатального (тривалість грудного вигодовування, супутня патологія) періодів. Усі гістологічні ознаки можуть бути використані як імовірні критерії лямбліозу в дітей, однак із найбільшою вірогідністю можна використовувати таку ознаку, як наявність ділянок десквамації епітелію ворсинок з одночасним переважанням в інфільтраті еозинофілів і тучних клітин. Висновки: частота лямбліозу у дітей і підлітків дорівнює 5,1 %. Встановлені нами анамнестичні фактори (соціальні, гігієнічні, медико-біологічні) можна розглядати як предиктори розвитку лямбліозу в дітей. У клініці лямбліозу домінує ураження травного тракту - у 96,3 % дітей. Для підвищення точності діагностики лямбліозу в дітей необхідно використовувати комплекс прямих і непрямих методів діагностики.

Цитомегаловірусна інфекція у дітей: труднощі діагностики

Проведено аналіз даних літератури, що стосується проблеми цитомегаловірусної інфекції у дітей. Узагальнено сучасні уявлення про варіанти перебігу та форми цитомегаловірусної інфекції в різних вікових групах, а також ускладнення та наслідки хвороби. Розглянуто методи раціональної діагностики захворювання у дітей на сучасному етапі. Описано випадки цитомегаловірусної інфекції у дітей раннього віку, показані труднощі діагностики в практиці лікаря-педіатра в зв'язку з різноманіттям клінічних проявів хвороби, тяжкою фоновою патологією хворих.

Хронічний вірусний гепатит С. Ефективність противірусної терапії. Дані методичних рекомендацій ВООЗ (огляд літератури)

Надано огляд літератури стосовно ефективності противірусної терапії при хронічному вірусному гепатиті С. Наведено дані рекомендацій ВООЗ щодо алгоритму діагностики, лікування й моніторингу вірусного гепатиту С.

Хронічний вірусний гепатит С. Ефективність противірусної терапії. Дані методичних рекомендацій ВООЗ (огляд літератури)

Надано огляд літератури стосовно ефективності противірусної терапії при хронічному вірусному гепатиті С. Наведено дані рекомендацій ВООЗ щодо алгоритму діагностики, лікування й моніторингу вірусного гепатиту С.

Хвороба, спричинена вірусом Зіка: сучасні клініко-епідеміологічні особливості

Висвітлено актуальну тему сьогодення - стосовно хвороби спричиненої вірусом Зіка. Розглянутоо етіологію та патогенез даної хвороби, увагу приділено обстеженню хворого з підозрою на вірус Зіка. Надано перелік лабораторних тестів, доступних в арсеналі лабораторії "Сінево". Наведено рекомендації щодо лікування з огляду на те, що етіотропна противірусна терапія на сьогодні не розроблена.

Хвороба Лайма у дитячому віці: погляд на проблему та клінічний випадок

Огляд літератури присвячений хворобі Лайма (ХЛ), яка відома також як системний кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз, Lyme disease. На даний час під терміном "хвороба Лайма" розуміють цілу групу етіологічно самостійних іксодових кліщових бореліозів. Виділено понад 13 геномних груп, що відносяться до комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato. Патогенними для людини на даний час вважають тільки три види борелій: B. burgdorferi sensu stricto, B. garinii та B. аfzelii. Від виду борелій залежить характер органних уражень у пацієнта. До захворювання на ХЛ схильні дорослі і діти шкільного віку. У дітей також виділяють три патоморфологічні стадії ХЛ. Діагностика проводиться ступенево: визначення імуноглобулінів класу M і G за допомогою методу імуноферментного аналізу, у разі позитивного тесту - підтвердження за методом імуноблоту. Описаний клінічний випадок має безперечний інтерес з точки зору пізно вставленого етіологічного діагнозу, тому що перебіг захворювання був без гострого періоду та за відсутності головної ознаки - мігруючої еритеми. Етіотропне лікування було розпочато пізно.

Хіміотерапевтична ефективність гетероциклічної фосфонієвої сполуки з піримідиновим циклом на моделі генералізованої стафілококової інфекції

Проведено вивчення хіміотерапевтичної ефективності 2-феніл-4-(1-піролідиніл)-6-ізопропілтіо-5-піримідилтрифенілфосфоній перхлорату, яка відноситься до гетероциклічних фосфонієвих сполук з піримідиновим циклом, в експерименті на моделі генералізованої стафілококової інфекції. Одержано позитивні результати, що дадуть право робити висновок про можливість використання їх у клінічних дослідженнях і створення на їх основі перспективних антибактеріальних та антисептичних препаратів.

Фитотерапия острых респираторных вирусных заболеваний

Представлены методы фитотерапии острых респираторных заболеваний и их осложнений у детей и взрослых. Приведены показания и противопоказания к проведению фитотерапии больным острыми респираторными вирусными инфекциями, правила назначения лекарственных растений детям с учетом возраста ребенка и указанием доз фитопрепаратов, методов фитотерапии в зависимости от стадии заболевания, частоты использования лекарственных трав, длительности курса лечения. Статья содержит рекомендации по использованию лекарственных трав при острых респираторных вирусных инфекциях и их осложнениях, таких как ринит, ларингит, бронхит, гипертермический синдром, у детей и взрослых. Приведены рекомендации профессора О. Д. Барнаулова по фитотерапии острых респираторных вирусных инфекций, педиатра-фитотерапевта О. А. Данилюк по фитотерапии у детей, правила применения некоторых лекарственных растений по Ю.И. Коршиковой, схема дозировки фитопрепаратов детям, предложенная Н. П. Меньшиковой, а также практические рекомендации по составлению фитосборов для лечения и профилактики острых респираторных вирусных инфекций и прописи фитотерапевта О. В. Костарева.