Випадок гострого нейробореліозу у хлопчика шкільного віку

Наведено клінічний випадок гострої мікст-інфекції, асоційованої з анаплазмою і Borrelia burgdorferi (ПЛР ДНК+), первинно-дисемінованим ураженням центральної нервової системи, нейробореліозом, у хлопчика 11 років, який був госпіталізований у неврологічне відділення Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні зі скаргами на біль голови розпираючого характеру після сну. В анамнезі був укус кліща за 4 тижні до початку хвороби. Недуга перебігала з вираженою цефалгією за відсутності підвищення температури в дебюті, наявністю у неврологічному статусі загальномозкової симптоматики за відсутності клінічно вогнищевого неврологічного дефекту на фоні спричиненої мікст-інфекції (бореліозу та анаплазмозу).

Спалахи інфекційних захворювань у країнах світу, обумовлені вживанням харчових продуктів

Проведено огляд літератури щодо спалахів інфекційних захворювань у країнах світу, обумовлених уживанням харчових продуктів. Розглянуті збудники, які їх викликали.

Спалахи гострих кишкових інфекцій вірусної етіології в країнах світу (ч. I)

Надано огляд літератури стосовно спалахів гострих кишкових інфекцій вірусної етіології, обумовлених вживанням харчових продуктів, води, і збудників, які їх викликали, у країнах світу.

Дослідження центральної та периферичної гемодинаміки у дітей із сепсисом за допомогою ехокардіографії та ультразвукової допплерографії

Сепсис відноситься до найчастіших причин смерті дітей в світі. Тяжкий перебіг сепсису звичайно асоціюється з розвитком септичного шоку та розвитком поліорганної недостатності. Важливе місце в комплексному обстеженні та контролі ефективності лікування належить моніторингу показників гемодинаміки. Мета дослідження - вивчення змін центральної та периферичної гемодинаміки за допомогою ехокардіографії та ультразвукової допплерографії у дітей із сепсисом. Проведено ретроспективне дослідження випадків сепсису у дітей віком від 0 до 18 років, які проходили лікування у відділенні інтенсивної терапії. Хворим проводився моніторинг центральної та периферичної гемодинаміки за допомогою ехокардіографії та ультразвукової допплерографії. Досліджено 108 випадків, що відповідали критеріям сепсису. У 53,7 % хворих етіологічним фактором був менінгокок, у 0,9 % - стафілокок, у 0,9 % - пневмокок, у 0,9 % - єрсинія, у 41,7 % етіологію не було встановлено. У 81 дитини перебіг сепсису був без проявів шоку, у 28 пацієнтів захворювання ускладнилось септичним шоком. У 12 дітей захворювання закінчилось летально. Розвиток септичного шоку асоціювався з суттєво вищими показниками частоти серцевих скорочень (ЧСС) та підвищенням індексів периферичного опору в черевному стовбурі та ниркових артеріях. Несприятливими щодо фатального перебігу захворювання були високий показник ЧСС, зниження діастолічної швидкості у черевному стовбурі та ниркових артеріях. Висновки: ехокардіографія та ультразвукова допплерографія у дітей із сепсисом дозволяють оцінювати характер і ступінь кардіоваскулярної дисфункції. Дослідження регіонарного кровотоку може бути діагностичним критерієм розвитку септичного шоку та має прогностичне значення у дітей з сепсисом.

Антибактериальная терапия острого неосложненного цистита

Инфекции мочевыводящих путей (ИМВП) являются наиболее распространенными бактериальными инфекциями у людей. Ежегодно в мире регистрируют около 150 млн случаев ИМВП. Повышенный риск развития ИМВП имеют младенцы, люди пожилого возраста, беременные женщины, пациенты с травмами спинного мозга, с диабетом, рассеянным склерозом, иммунодефицитными заболеваниями, структурными аномалиями почек и мочевыводящих путей. Основным направлением в лечении острой неосложненной ИМВП является назначение антибактериальной терапии. Представлены и проанализированы данные современных международных рекомендаций по лечению ИМВП.

Проблеми лікування та профілактики пневмококової інфекції в дітей

Streptococcus pneumoniae - одна з головних причин інвазивних та неінвазивних захворювань різної локалізації у всіх вікових групах по всьому світі. Пневмокок - вбивця № 1 для дітей до 5 років: 40 % в структурі смертності, 500 000 життів на рік. Глобальне зростання стійкості до антибіотиків створює проблеми емпіричного лікування інфекції. Вакцинація проти пневмокока - найбільш дієвий засіб контролю над інфекцією. Вибір вакцини "повинен грунтуватись на наявній місцевій чи регіональній оцінці розподілу серотипів пневмокока в різних вікових групах" (ВООЗ). Мета роботи - визначити у дітей серотиповий склад пневмококів при носійстві та при гнійному менінгіті, їх відповідність до вакцинальних штамів і чутливість до антибіотиків. Було взято під спостереження 900 здорових дітей віком від 6 місяців до 5 років. Для дослідження бралися назофарингеальні мазки спеціально навченими медичними сестрами. ідентифікація пневмококів проводилась класичним культуральним методом та ПЛР у реальному часі. Визначення чутливості до 13 антибіотиків виконувалося диско-дифузійним методом та методом серійних розведень. Серотипування пневмококів проводили з використанням мультиплексної ПЛР. Перевіряли носійство 15 серотипів пневмокока, 13 з яких входять до складу ПКВ 13. При використанні культурального методу було виділено пневмококи з носоглотки у 21,3 % дітей перших 5 років життя. При використанні ПЛР - у 53,8 % дітей. Бар'єр резистентності до 25 % пневмококів, при якому вже недоцільно застосовувати препарат, переступили такі антибіотики, як котримоксазол, еритроміцин та азитроміцин. До амоксициліну/клавуланату, який поки що є антибіотиком першої лінії для лікування позалікарняної пневмонії, 28,3 % пневмококів, що визначалися при назофарингеальному носійстві у дітей до 5 років, виробили часткову резистентність. Від здорових носіїв не було виділено жодного ізоляту пневмокока з високою резистентністю до цефалоспоринів III покоління. Мультирезистентні пневмококи із серотипами 14, 6А/В, 19F та НТ-штами разом становлять 52,2 % при носійстві у дітей та 69,1 % при менінгіті. Серотипи, що входять до складу ПКВ 13, збігаються в 65,53 % із серотипами, що виділялися при назофарингеальному носійстві, та в 87,5 % при гнійному менінгіті в дітей. Висновки: основним джерелом пневмококів є фарингеальне носійство, яке зустрічається у здорових дітей перших п'яти років життя. Збудником пневмококових менінгітів є ті ж серотипи пневмококів, які колонізують носоглотку дітей. Селекція резистентних штамів пневмокока відбувається переважно в дітей при назофарингеальному носійстві. Результати визначення збігу вакцинальних серотипів ПКВ та серотипів пневмококів при носійстві та гнійному менінгіті дозволяють прогнозувати, що введення універсальної вакцинації проти пневмококової інфекції буде зменшувати носійство пневмококів майже на 66 % та захистить від пнемококових менінгітів більше ніж 87 % дітей.

Особливості перебігу токсокарозу в дітей

Недостатня поінформованість лікарів, в першу чергу педіатрів, про особливості клінічної картини та можливості лабораторної діагностики токсокарозу призводить до пізньої діагностики. Найчастіше токсокароз реєструється під різними діагнозами: алергоз, хронічна пневмонія, дерматит тощо. Мета роботи - вивчити частоту та особливості клінічного перебігу токсокарозу в дітей. Впродовж 2010 - 2017 рр. обстежено 180 дітей віком від 2 до 16 років із діагнозом "токсокароз". Групу порівняння становили 50 дітей із серонегативною відповіддю в імуноферментному аналізі на токсокароз. Проводилось комплексне обстеження з використанням тест-системи RIDASCREEN(r) Toxocara IgG, R-Biopharm (Німеччина). Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням критерію Стьюдента за допомогою комп'ютерної програми Microsoft Statistica, Statson, версія 6.0. У структурі паразитозів за останні 7 років переважає ентеробіоз (98 %), рідше виявляються аскаридоз (1,5 %) і токсокароз (0,4 %), на частку інших гельмінтозів припадає 0,1 %. У 125 (69,4 %) дітей, хворих на токсокароз, відзначені геофагія та/або наявність собаки. Перевірка на гендерну залежність хворих на токсокароз виявила переважання хлопчиків - 80 (64 %). Найчастіше токсокари виявлялися у віковій групі від 5 до 7 років. Основними клінічними проявами токсокарозу в дітей були диспептичний, астеноневротичний, шкірно-алергічний і респіраторний синдроми. У всіх пацієнтів із токсокарозом визначалися антитіла, гіпохромна анемія, лейкоцитоз, еозинофілія. Майже в половини хворих на токсокароз дітей спостерігали зміни з боку гепатобіліарної системи (підвищення лужної фосфатази, диспротеїнемія, гіперферментемія) з високими титрами антитіл до токсокар, гепатомегалією, неоднорідністю ехоструктури печінкової тканини, трифазним типом кровотоку при дуплексному дослідженні та функціональними порушеннями біліарного тракту. Висновки: встановлено відносно високу частоту токсокарної інвазії серед дітей, ключові фактори ризику інфікування (геофагія та/або контакт із собакою), поліморфізм клінічної маніфестації хвороби.

Актуальні інфекційні захворювання. Сучасні аспекти клініки, діагностики, лікування та профілактики: тези доп. наук.-практ. конф. з міжнар. участю, присвяч. пам'яті М. М. Городецького та приуроч. до 95-річчя від дня його народж. (29 - 30 листоп. 2018 р., м. Київ)

Підходи до лікування захворювань нижніх дихальних шляхів: вибір антибактеріального препарату з урахуванням міжнародних рекомендацій

Гострі інфекції дихальних шляхів є провідною причиною захворюваності й смертності дітей у всьому світі, особливо дітей раннього віку. Вирішення питання про необхідність призначення антибактеріальної терапії залишається складною проблемою. Підходи до лікування дещо розрізняються в різних країнах залежно від економічного статусу, застосування масової вакцинації проти пневмококу й Haemophilus influenza b, місцевого рівня резистентності основних збудників респіраторних інфекцій. Наведені дані міжнародних рекомендацій з антибактеріальної терапії інфекцій нижніх дихальних шляхів.

Легеневі ураження у ВІЛ-позитивних осіб (короткий огляд)

Легенева патологія у ВІЛ-позитивних осіб посідає провідне місце в структурі опортуністичних захворювань. Частота виникнення захворювань нижніх дихальних шляхів зростає із поглибленням рівня імунодефіциту. Діагностика та диференціальна діагностика уражень легеневої системи становлять певні труднощі при рівні CD4+-лімфоцитів менше 200 клт/мкл. Розглянуті клініка, діагностика та диференціальна діагностика патології нижніх дихальних шляхів у ВІЛ-позитивних осіб, що найбільш часто зустрічається в структурі легеневої патології на сучасному етапі в Україні. Існує необхідність створення універсального протоколу ранньої та диференціальної діагностики ураження легень із метою покращання якості лікування цієї категорії хворих.

Клінічна картина кору в дітей, госпіталізованих під час спалаху 2017 - 2018 рр.

Незважаючи на наявність безпечної й ефективної вакцини, кір залишається однією з головних причин смерті серед дітей у всьому світі. У 2017 - 2018 роках у різних країнах світу та в нашій країні зокрема спостерігається зростання кількості хворих на кір. В Україні на 41-й тиждень від початку 2018 року на кір захворіли 33 165 осіб, серед яких 13 184 дорослі та 19 981 дитина. Мета роботи - вивчення клінічних особливостей кору в дітей під час спалаху 2017 - 2018 рр. Досліджені діти, які проходили стаціонарне лікування в інфекційній лікарні з приводу кору. Проаналізовано 140 історій хвороби дітей, які проходили стаціонарне лікування у Київській міській дитячій клінічній інфекційній лікарні з діагнозом "кір". Більшість (62,9 %) становили діти шкільного віку. Діти перших 2 років життя становили лише 16,5 % від загальної кількості досліджуваних пацієнтів. У переважної більшості пацієнтів із кором (79,1 %) у клінічній картині були наявні симптоми класичної тріади: кон'юнктивіт, кашель та нежить. Тривалість періоду лихоманки була вірогідно довшою в пацієнтів, які не отримували вакцинацію від кору, порівняно зі щепленими (7,50 +- 1,92 дня та 6,60 +- 1,74 дня відповідно). У нещеплених осіб також була суттєво довшою тривалість продромального періоду, 3,20 +- 1,48 дня проти 2,50 +- 1,31 дня в щеплених пацієнтів. Тривалість висипань залежала від віку дитини і була найкоротшою в дітей першого року життя (4,96 +- 1,29 дня) та найдовшою в пацієнтів віком від 1 до 2 років (6,09 +- 2,11 дня). Ускладнений перебіг захворювання спостерігався в 14,3 % хворих. Більшість ускладнень (82,9 %) була пов'язана з органами респіраторного тракту. Суттєво більша частота ускладнень спостерігалась у пацієнтів із супутньою патологією. Висновки: клінічні характеристики кору в дітей мають залежність від віку та вакцинального статусу пацієнтів.

Клінічний випадок укусу змії в дівчинки шкільного віку

Наведено клінічний випадок укусу змії в дівчинки 8 років, яка була госпіталізована в реанімаційне відділення Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні. Особливістю наведеного клінічного випадку є домінування больового синдрому та виражений лімфостаз у місці укусу, відсутність системного ураження. Необхідно підвищити настороженість населення щодо можливих укусів змій. Особливо небезпечними є укуси для дітей у зв'язку з тим, що вони багато часу проводять босоніж на відкритому повітрі.

Моніторинг стійкості бактеріальної мікрофлори до антибактеріальних препаратів у дітей із гострими респіраторними інфекціями

Висвітлені проблеми антибіотикорезистентності основних бактеріальних патогенів у дітей із гострими респіраторними захворюваннями, механізми її виникнення й шляхи подолання. Вивчено стан антибіотикорезистентності патогенної бактеріальної мікрофлори ротоглотки в дітей, хворих на гострі респіраторні захворювання. Автори акцентують увагу на необхідності комплексного підходу до вирішення проблеми антибіотикорезистентності, що включає обов'язковий систематичний моніторинг стану стійкості мікроорганізмів до антибіотиків, освітні програми для запобігання нераціональному використанню антибіотиків як основному фактору, що провокує поширення стійкості бактеріальної мікрофлори до антибактеріальних препаратів.

Вплив людей, які вживають ін'єкційні наркотики, на розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні

Сучасна епідемія вірусу імунодефіциту людини/синдрому набутого імунодефіциту (ВІЛ/СНІД) в Україні характеризується суттєвим зменшенням участі людей, які вживають ін'єкційні наркотики, в епідемічному процесі. Важливу роль у цьому відіграли профілактичні програми, що широко впроваджувались у середовищі споживачів ін'єкційних наркотиків, зокрема замісна підтримувальна терапія. Мета роботи - оцінити вплив людей, які вживають ін'єкційні наркотики, на поширення ВІЛ на сучасному етапі розвитку епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні. Проведено епідеміологічний аналіз статистичних звітів останніх років щодо поширення ВІЛ серед людей, які вживають ін'єкційні наркотики, в різних регіонах країни та визначення структури популяції ВІЛ-1, що циркулює в Україні, з використанням аналізу електрофоретичної рухомості гетеродуплексів. На підставі аналізу рівня захворюваності на ВІЛ-інфекцію серед людей, які вживають ін'єкційні наркотики, визначена все ще активна їх участь в епідемічному процесі, незважаючи на загальну тенденцію до зменшення поширення ВІЛ серед цієї групи підвищеного ризику (за даними серомоніторингу, поширеність ВІЛ у 2015 - 2017 рр. серед людей, які вживають ін'єкційні наркотики, становила відповідно 1,67; 1,41; 1,36 %). Показано недостатній обсяг тестування на антитіла до ВІЛ осіб із груп ризику щодо інфікування ВІЛ у цілому по країні (від 3,5 % в Закарпатській області до 35,3 % в м. Києві) та низький відсоток людей, які вживають ін'єкційні наркотики і протестовані на ВІЛ, що дорівнює в середньому по країні 12,4 % (дані 2016 р.). В окремих великих регіонах (Дніпропетровська область, м. Київ) і в деяких областях Західної та Центральної України (Волинська, Тернопільська, Хмельницька області) зберігається тенденція до зростання захворюваності на ВІЛ-інфекцію серед цієї ключової групи населення. Замісна підтримувальна терапія внаслідок низького охоплення осіб із групи ризику (від 7 до 43,6 %) не повною мірою досягла епідеміологічного впливу. Висновки: структура популяції ВІЛ-1, що циркулювала в Україні в 90-ті роки, в період, коли споживачі ін'єкційних наркотиків становили понад 80 % ВІЛ-позитивних людей, та циркулює на сучасному етапі епідемії, характеризується стабільним домінуванням субтипу А ВІЛ-1.

Мікрофлора інфікованих ран, отриманих під час землетрусів

Проведено огляд літератури щодо мікрофлори інфікованих ран, отриманих під час землетрусів.

Фармакотерапія при інфекційних захворюваннях (огляд ключових питань науково-практичної конференції)

Сучасні підходи до антибактеріальної терапії гострих кишкових інфекцій

Гострі кишкові інфекції залишаються актуальною проблемою медицини через високий рівень захворюваності й летальності. У світі щорічно реєструється близько 1,7 мільярда випадків діарейних захворювань у дітей, від яких помирає 525 тисяч дітей віком до п'яти років. Наведені рекомендації з лікування гострих кишкових інфекцій з урахуванням міжнародних рекомендацій.

Сучасні клініко-епідеміологічні особливості ентеровірусних менінгітів

Актуальність нейроінфекцій обумовлена вираженою тяжкістю перебігу та високим відсотком летальності. Кількість серозних менінгітів збільшується щодня. Серозний менінгіт є одним із найбільш частих проявів ентеровірусної інфекції. Мета роботи - встановлення опорних клініко-лабораторних симптомів ентеровірусної етіології менінгіту. Проаналізували результати динамічного клінічного спостереження й обстеження 70 пацієнтів із менінгітами. За результатами полімеразної ланцюгової реакції калу та/або ліквору у 33 хворих встановлено ентеровірусну етіологію захворювання, а у решти 37 етіологія залишилася нез'ясованою. З'ясовано, що ентеровірусні менінгіти мають ряд анамнестичних, клінічних і лабораторних особливостей, таких як: до ентеровірусного пошкодження менінгеальних оболонок більш схильні діти перших десяти років життя; важливим епідфактором при цьому є відпочинок на морі; серед ранніх симптомів ентеровірусного менінгіту частіше реєструється блювання; для ентеровірусного менінгіту характерна полога температурна крива з ранньої нормалізацією температури тіла (на 3 - 5-й день у більшості пацієнтів); у цих пацієнтів переважно має місце змішаний плеоцитоз ліквору.

Випадок доброякісного рецидивуючого асептичного менінгіту Молларе, що викликаний вірусом простого герпесу (HSV 1/2), у 9-річної дитини

Доброякісний рецидивуючий менінгіт Молларе - рідкісне захворювання, що характеризується повторними епізодами асептичного менінгіту зі спонтанним одужанням. Аналіз опублікованих випадків менінгіту Молларе свідчить, що захворювання переважно зустрічається в дорослих. Існують лише поодинокі повідомлення про захворювання в дітей. Наведено клінічний випадок менінгіту Молларе у хворої, у якої спостерігалося 5 епізодів захворювання, починаючи з 3-річного віку.

Удосконалення терапії інфекційного мононуклеозу Епштейна-Барр вірусної етіології в дітей

В Україні, як і в усьому світі, відмічається тенденція до збільшення дифузних захворювань печінки. Значною мірою зростання числа хворих на захворювання печінки серед дорослих зумовлено ушкодженнями гепатобіліарної системи в дитячому віці. Мета роботи - оцінка ефективності урсодеоксихолієвої кислоти (УДХК) у комплексній терапії уражень печінки Епштейна-Барр вірусної (ЕБВ) етіології. Дизайн дослідження: проспективне відкрите контрольоване. Було обстежено 60 дітей з інфекційним мононуклеозом (ІМ) Епштейна-Барр вірусної етіології. Діти були віком від 1 до 18 років. Усіх хворих спостерігали й обстежували протягом гострого періоду хвороби. Хворих було розподілено на 2 групи. Діти основної групи (n = 35) одержували базисну терапію ІМ ЕБВ-етіології у поєднанні з урсодеоксихолієвою кислотою, пацієнти з групи порівняння (n = 25) одержували базисну терапію. Одержані дані свідчать про те, що удосконалена за рахунок УДХК терапія інфекційного мононуклеозу в дітей ЕБВ-етіології з ураженням печінки сприяє більш швидкому темпу регресії основних симптомів інфекції, таких як лихоманка, зниження апетиту й жовтяниця, вже на 7-й день від початку лікування і більш швидкій нормалізації показників функціонального стану печінки (аланінамінотрансфераза, білірубін, лужна фосфатаза, гамма-глутамілтрансфераза, лактатдегідрогеназа). Препарат переносився добре, відмови від лікування серед пацієнтів не було, побічних реакцій не спостерігалося. Висновки: включення препарату УДХК у схему лікування надає змогу підвищити ефективність удосконаленої терапії у порівнянні з базисною терапією, сприяє більш швидкій регресії симптомів інфекції та більш швидкій нормалізації показників функціонального стану печінки.