10-річний досвід лікування хворих із гнійно-некротичними ускладненнями синдрому стопи діабетика

Проведено аналіз лікування 1 523 пацієнтів із синдромом стопи діабетика за умов спеціалізованого центру. Вказано переваги розробленого і впровадженого діагностично-лікувального алгоритму, що дозволило знизити частку високих ампутацій нижніх кінцівок і післяопераційну летальність майже вдвічі.

Проведен анализ лечения 1 523 пациентов с синдромом стопы диабетика в условиях специализированного центра. Указаны преимущества разработанного и внедренного диагностически-лечебного алгоритма, что позволило снизить часть высоких ампутаций нижних конечностей и послеоперационную летальность почти в два раза.

Advantages of using cjnduction anaesthesia during the lower extremities surgeries

Проаналізовано характер знеболювань, їх ефективність і частоту можливих ускладнень при проведенні провідникової анестезії у хворих відділень травматології-ортопедії та судинної хірургії, які мали супутню патологію. За період 2014 - 2015 рр. проаналізовано результати лікування 1 326-ти хворих. Вік пацієнтів - від 22-го до 81-го року. Проведено порівняльний аналіз обгрунтованості та виникнення ризику ускладнень провідникової анестезії з іншими видами анестезіологічного забезпечення.

Проанализированы характер обезбаливаний, их эффективность и частота возможных осложнений при проведении проводниковой анестезии у больных отделений травматологии-ортопедии и сосудистой хирургии, которые имели сопутствующую патологию. За период 2014 - 2015 гг. проанализированы результаты лечения 1 326-ти больных. Возраст пациентов - от 22-го до 81-го года. Проведен сравнительный анализ обоснованности и возникновения риска осложнений проводниковой анестезии с другими видами анестезиологического обеспечения.

Chylothorax in cancer patients: methods of treatment

У статті на основі вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій розглянуто методи діагностики та лікування хілотораксу в онкохворих. З клінічних позицій оцінено консервативне лікування, емболізацію і хірургічну перев'язку грудної лімфатичної протоки. Зроблено висновок, що хілоторакс - це життєво небезпечне ускладнення, яке віддаляє час проведення спеціального протипухлинного лікування. Тому за виникнення хілотораксу в онкохворого слід дотримуватись активної хірургічної тактики - виконувати перев'язку грудної лімфатичної протоки після правобічної торакотомії або з використанням відеоторакоскопічної техніки.

В статье на основе отечественных и зарубежных научных публикаций рассмотрены методы диагностики и лечения хилоторакса у онкобольных. С клинических позиций оценено консервативное лечение, эмболизация и хирургическая перевязка грудного лимфатического пролива. Сделан вывод, что хилоторакс - это жизненно опасное осложнение, которое отдаляет время проведения специального противоопухолевого лечения. Поэтому при возникновении хилоторакса у онкобольного следует придерживаться активной хирургической тактики - выполнять перевязку грудного лимфатического пролива после правосторонней торакотомии или с использованием видеоторакоскопической техники.

Імунна дисфункція як основа розвитку біліарного сепсису при ускладнених непухлинних обтураційних жовтяницях

Висвітлено результати хірургічного лікування 510-ти хворих на непухлинну обтураційну жовтяницю, які перебували на лікуванні у Вінницькій міській лікарні швидкої допомоги. Серед них жінок 314 (61,6 %), чоловіків196 (38,4 %), віком (61,7+-0,61) року. У хворих на операційну жовтяницю в міру поглиблення печінкової недостатності спостерігали імунологічний дефект у супресивних змінах імунограми.

Імуногістохімічна оцінка іннервації прямої кишки та ректальної фістули при аноректальних вадах у дітей: 3, 2006

Обстежено 148 дітей з аноректальними аномаліями (АРА). Шляхом клінічного, імуногістохімічного методів дослідження виявлено, що у 96,6 % пацієнтів з АРА наявні порушення іннервації термінального відділу кишки: класичний агангліоз - у 22,3 %, гіпогангліоноз - у 26,3 %, дисгангліоноз - у 6 %. Зроблено висновок, що часткова денервація прямої кишки у разі оперативного втручання є не єдиною причиною формування хронічних запорів. Не рекомендовано використання ректальної фістули та дистального відрізка прямої кишки в реконструкції аноректальних вад.

Обследованы 148 детей с аноректальными аномалиями (АРА). Путем клинического, иммуногистохимического метода исследования установлено, что у 96,6 % пациентов с АРА присущи нарушения иннервации терминального отдела кишки: классический аганглиоз - у 22,3 %, гипоганглионоз - у 26,3 %, дисганглионоз - у 6 %. Сделаны выводы, что частичная денервация прямой кишки при оперативном вмешательстве не является основной причиной формирования хронических запоров. Не рекомендовано использование ректальной фистулы и дистального отрезка прямой кишки в реконструкции аноректальных пороков.

Імунологічні аспекти синдрому системної запальної відповіді на тлі обтураційної непрохідності кишечника

Наведено результати дослідження клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих з обтураційною непрохідністю кишечника. Виявлені зміни свідчать про глибоке функціональне пригнічення імунної реактивності у хворих із цією патологією. Термін усунення перепони та швидкість відновлення пропульсивної активності кишечника є провідним фактором регресу системних імунних порушень.

Індивідуалізація вибору внутрішньовенної озонотерапії у лікуванні гнійно-запальних ускладнень цукрового діабету

Зазначено, що озонотерапія у разі ЦД є перспективною, але недостатньо дослідженою складовою лікування. Важливим недоліком озонотерапії є невизначеність індивідуального дозування озону за системного застосування. Застосування у хворих на ЦД із гнійно-запальними ускладненнями, крім традиційного лікування, внутрішньовенної озонотерапії з індивідуальним підбором дози озону залежно від тяжкості перебігу означеної патології за лімфоцитотоксичним тестом сприяє призупиненню розповсюдження гнійно-некротичного вогнища на третю добу.

Отмечено, что озонотерапия при сахарном диабете (СД) является перспективной, но недостаточно исследованной составляющей лечения. Важным недостатком озонотерапии является неопределенность индивидуального дозирования озона при системном применении. Применение у больных СД с гнойно-зажигательными осложнениями, кроме традиционного лечения, внутривенной озонотерапии с индивидуальным подбором дозы озона в зависимости от тяжести течения отмеченной патологии по лимфоцитотоксическому тесту приводит к приостановке распространения гнойно-некротического очага на третьи сутки.

Інтенсивна терапія тяжких пневмоній у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з використанням сучасних стратегій респіраторної терапії

Зауважено, що перебіг пневмоній у пацієнтів із супутніми імунодефіцитними станами відрізняється затяжним перебігом і швидким розвитком тяжкої дихальної недостатності. Сучасні респіраторні стратегії (неінвазивна вентиляція легень, протективна вентиляція із використанням малих об'ємів) є ефективними методиками інтенсивної терапії. Важливим є урахування локального мікробного пейзажу виділень (широке розповсюдження мікроорганізмів групи ESCAPE).

Отмечено, что течение пневмонии у пациентов с сопутствующими иммунодефицитными состояниями отличается затяжным течением и быстрым развитием тяжелой дыхательной недостаточности. Современные респираторные стратегии (неинвазивная вентиляция легких, протективная вентиляция с использованием малых объемов) являются эффективными методиками интенсивной терапии. Важен учет локального микробного пейзажа выделений (широкое распространение микроорганизмов группы ESCAPE).

Інтенсивна терапія цукрового діабету 1 типу, декомпенсованого та ускладненого кетоацидозом, у хворої із супутньою хворобою Жильбера та інсуліновою помпою

Зазначено, що методика введення інсуліну короткої дії у вигляді продовженої внутрішньовенної інфузії є методикою вибору в пацієнтів із тяжким кетоацидозом. У разі розвитку кетоацидозу у хворих з інсуліновими помпами пристрій має бути відключений до стабілізації стану пацієнта.

Отмечено,что методика введения инсулина короткого действия в виде продолженной внутривенной инфузии является методикой выбора у пациентов с тяжелым кетоацидозом. При развитии кетоацидоза у больных с инсулиновыми помпами устройство должно быть отключено до стабилизации состояния пациента.

Інтраопераційні та ранні післяопераційні ускладнення хірургічного лікування ахалазії стравоходу

Представлено результати хірургічного лікування 89-ти хворих на ахалазію стравоходу І - ІV стадій, яким було виконано езофагокардіоміотомію. У 73-х хворих на ахалазії стравоходу ІІ - ІV стадій після езофагокардіоміотомії було проведено фундоплікацію лапароскопічним (n=23) та лапаротомним (n=50) доступами. Оцінювання функціонального стану стравоходу проведено до і безпосередньо після операції (5 - 30 днів). Після лапароскопічної езофагокардіоміотомії інтраопераційні ускладнення реєстрували лише в 4,3 % випадків, після лапаротомії - у 12 % пацієнтів. Втрати крові під час виконання операції лапаротомним доступом збільшувалися в 3-4 рази. Обстеження пацієнтів показали відмінні та добрі результати лікування ахалазії стравоходу, відновлення пасажу їжі досягнуто в усіх пацієнтів, навіть у разі ІV стадії захворювання.

Історія кафедри оториноларингології Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського: (До 50-річчя з дня заснування): 2, 2008

Абдомінальні ускладнення у дітей, оперованих з приводу ургентних станів: 2, 2008

Висвітлено проблеми ускладнень, які виникають у дітей, оперованих з приводу ургентних станів в абдомінальній хірургії. Застосування лапароскопічного обладнання дає можливість проводити ефективну корекцію післяопераційних ускладнень (абсцес, післяопераційний перитоніт, злукова хвороба, кровотечі), мінімізувати наслідки повторних операцій, пришвидшити одужання хворого. Використання ліпосомальних препаратів дозволяє мінімізувати наслідки післяопераційних ускладнень за ургентних абдомінальних станів у дітей.

Раскрыты проблемы осложнений, возникающие у детей, оперированных по причине ургентных состояний в абдоминальной хирургии. Применение лапароскопического оборудования дает возможность проводить эффективную коррекцию послеоперационных осложнений (абсцесс, послеоперационный перитонит, спаечная болезнь, кровотеченгия), минимизировать последствия повторных операций, ускорить выздоровление больного. Использование липосомальних препаратов позволяет минимизировать последствия послеоперационных осложнений при ургентных абдоминальных состояниях у детей.

Абдомінальний сепсис у хворих на гострий некротичний панкреатит: 1, 2008

У період з 2002 до 2007 року проліковано 296 хворих на гострий некротичний панкреатит (ГНП). Найбільш частими етіологічними чинниками виникнення захворювання були аліментарний (етанольний), який встановлено у 178-ми хворих, та захворювання позапечінкових жовчних протоків - у 118-ти хворих. Вік пацієнтів коливався від 19-ти до 78-ми років, чоловіків було 184, жінок - 112. Асептичний перебіг ГНП вдалося забезпечити у 194-х, інфікований перебіг відзначали у 102-х хворих. У 95-ти із 296-ти виявлено ознаки абдомінального сепсису. У всіх хворих проведено біохімічне та бактеріологічне дослідження крові, ексудату з черевної порожнини, абсцесу сальникової сумки, ретроколярних просторів з визначенням характеру флори й ії чутливості до антибіотиків. Хірургічне лікування хворих на гострий некротичний панкреатит передбачало пріоритетне застосування мініінвазивних методик, зокрема, ендоскопічної папілосфінктеротомії, тимчасового ендобіліарного стентування, лапароскопії, чрезшкіряних пункційно-дренувальних втручань під контролем ультразвукового дослідження. Виконання відкритих оперативних втручань у хворих з ознаками сепсису проведено за чітко визначеними показаннями.

В период с 2002 до 2007 гг. пролечено 296 больных острым некротическим панкреатитом (ОНП). Наиболее частыми этиологическими показателями возникновения заболевания были алиментарный (этанольный), который установлен у 178-ми больных, и заболевания внепеченочных желчных путей - у 118-ти больных. Возраст больных колебался от 19 до 78 лет, мужчин было 184, женщин - 112. Асептическое течение ОНП удалось обеспечить у 194-х, инфицированное течение отметили у 102-х больных. У 95-ти из 296-ти больных выявлены признаки абдоминального сепсиса. У всех больных проведены биохимические и бактериальные исследования крови, эксудата из брюшной полости, абсцесса сальниковой сумки, ретроколярного пространства с определением характера флоры и ее чувствительностью к антибиотикам. Хирургическое лечение больных острым некротическим панкреатитом предусматривает приоритетное применение миниинвазивных методик, а именно эндоскопической папиллосфинктеротомии, временного эндобиллиарного стентирования, лапароскопии, чрескожных пункионно-дренирующих вмешательств под контролем ультразвукового исследования. Выполнение открытых оперативных вмешательств у больных с признаками сепсиса проводили по четко определенным показаниям.

Абдомінальний сепсис у хворих на гострий поширений перитоніт

Проведено ретроспективний аналіз 46-ти медичних карт стаціонарних хворих, померлих від гострого поширеного перитоніту (ГПП) і досліджено результати лікування 131-го пацієнта після хірургічного лікування. Виконано експеримент на 63-х білих статевозрілих щурах-самцях. Одержані експериментальні дані свідчать про значні морфофункціональні зміни в ТК за експериментального ГПП. Звернено увагу на те, що причиною смерті в 78,26 % був синдром поліорганної недостатності, бактеріально-токсичний шок. Останній супроводжував поліорганну недостатність в 36,11 % випадках. Внаслідок порушення перистальтики ТК за умов ГПП виявлено збільшення рівня інтоксикації, переміщення аутохтонних мікроорганізмів у проксимальному напрямку. Це сприяє розвитку синдрому ентеральної недостатності, синдрому поліорганної недостатності, який призводить до розвитку сепсису. Обгрунтовано доцільність використання ТК у лікуванні проявів абдомінального сепсису у хворих на ГПП.

Абдомінальний сепсис як причина бактеріальної транслокації внаслідок розвитку внутрішньочеревної гіпертензії при хірургічному лікуванні великих дефектів черевної стінки

Проаналізовано результати абдомінопластики, яка була виконана 168-ми хворим із великими дефектами черевної стінки, за період із 2013 р. за умов хірургічного відділення обласного госпіталю для інвалідів Вітчизняної війни. Внутрішньочеревну гіпертензію в післяопераційному періоді спостерігали в 144-х (85,7 %) пацієнтів. Розвиток абдомінального сепсису відзначали у 8-ми пацієнтів із внутрішньочеревною гіпертензією ІІ та ІV ступенів; із них померли четверо хворих.

Абдомінальний туберкульоз у жінки після пологів

Подано стислу літературну довідку про розповсюдженість абдомінального туберкульозу і локалізацію уражень внутрішніх органів черевної порожнини. Наведено випадок такої патології у породіллі. Звернено увагу на складність діагностики позалегеневого туберкульозу і необхідність конструктивної взаємодії лікарів різних спеціальностей.

Абсцес печінки, спричинений стороннім тілом: міф чи реальність?

Агенезія жовчного міхура: клінічне спостереження при лапароскопії : 1, 2006

Агенезія жовчного міхура - це вкрай рідкісна вада розвитку травної системи. Цей стан викликається вродженими дефектами генетичного апарата, деякі дослідження виявили стійку родинну схильність до цієї патології. У перважній кількості клінічних спостережень передопераційне обстеження не дозволяло діагностувати цю патологію. Комплексне застосування малоінвазивних методик, таких як діагностична лапароскопія, ультрасонографія, РПХ, дозволяє впевнено й обгрунтовано діагностувати агенезію жовчного міхура.

Агенезия жолчного пузыря - это крайне редкий врожденный порок развития пищеварительной системы. Это состояние визывается врожденными дефектами генетического аппарата, некоторые исследования выявили стойкую родственную склонность к этой патологии. В большинстве клинических наблюдений дооперационное обследование не позволяло диагностировать эту патологию. Комплексное применение малоинвазивных методик, таких как диагностическая лапароскопия, ультрасонография, РПХ, позволяет уверенно и обоснованно диагностировать агенезию жёлчного пузыря.

Активна хірургічна тактика в лікуванні опіків голови та шиї

Зазначено, що алгоритм лікування хворих було включено мазі з вмістом сульфадіазину срібла ("Дермазин", "Аргедин", "Аргосульфан"); у частини хворих проведено на ранніх етапах абразію (видалення) поверхневих некротичних тканин, антибіотикотерапію препаратами широкого спектра дії. Глибокі опікові рани обличчя та шиї вимагають активної лікувальної тактики, а саме: раннього видалення некротичних тканин, ксеноімплантації з наступною автодермопластикою і антибактеріальною терапією. Рання некректомія на обличчі є доцільною з огляду на: відсутність стадії відторгнення струпу; свіже ранове ложе краще сприймає розщеплений товстошаровий і повношаровий клапоть; скорочуються терміни лікування, прискорюються етапи активізації і реабілітації пацієнтів; одержуються кращі косметичні результати.

Актуальні проблеми невідкладної хірургії колоректального раку

Здійснено ретроспективний аналіз результатів лікування 136 хворих на ускладнений рак товстої кишки, оперованих у клініці в 2008 - 2014 рр. Вік пацієнтів - 36 - 94 роки. У більшості хворих РТК діагностовано в клініці у зв'язку з виникненням того чи іншого ускладнення. Домінуючим ускладненням колоректального раку виявилась гостра обтураційна непрохідність у поєднанні з перфорацією пухлини, перитонітом, кишковою кровотечею. Основними аспектами проблеми ускладненого раку товстої кишки (УРТК), які потребують комплексного вирішення, є зростання захворюваності, запізніла госпіталізація пацієнтів, потенційований ризик венозних тромбозів та емболій, третинний перитоніт, а також підвищення фахової онкологічної підготовки хірургів.

Осуществлен ретроспективный анализ результатов лечения 136 больных осложненным раком толстой кишки, оперированных в клинике в 2008 - 2014 гг. Возраст пациентов - 36 - 94 года. У большинства больных РТК диагностирован в клинике в связи с возникновением того или иного осложнения. Доминирующим осложнением колоректального рака оказалась острая обтурационная непроходимость в сочетании с перфорацией опухоли, перитонитом, кишечным кровотечением. Основными аспектами проблемы осложненного рака толстой кишки, которые требуют комплексного решения, являются рост заболеваемости, запоздалая госпитализация пациентов, потенцированный риск венозных тромбозов и эмболии, третичный перитонит, а также повышение профессиональной онкологической подготовки хирургов.