Peculiarities of antithyroid autoimmunity indicators in type 2 diabetic patients depending on leptin level in blood serum and their dynamics as a result of sodium selenite treatment = Характеристика показателей антитиреоидного аутоиммунитета у больных с сахарным диабетом 2-го типа в зависимости от уровня лептинемии и их динамика в результате лечения селенитом натрия

Обследовано 46 больных с сахарным диабетом 2-го типа на предмет наличия аутоиммунных процессов, направленных против ткани щитовидной железы, с целью выявления зависимости этих изменений от уровня лептина в сыворотке крови. Установлено, что у пациентов с высоким уровнем лептинемии возрастает титр антитиреоидных антител. С целью коррекции уровней антитиреоидных антител назначался препарат селенита натрия на фоне стандартной терапии. Установлено статистически значимое снижение экспрессии антител к тиреоглобулину и тиреопероксидазе в результате лечения селенитом натрия в дозе 50 мкг через 1 мес.

Результаты динамического когортного наблюдения функции паращитовидных желез у пациентов с вторичным гиперпаратиреозом

У 92-х пациентов с терминальной стадией хронической болезни почек оценены сывороточные уровни паратгормона (ПТГ), витамина D3, показателей фосфорно-кальциевого обмена и маркеров костного метаболизма в динамике: исходно и по окончании периода динамического наблюдения длительностью от 6-ти до 24-х мес. В целом по группе средний уровень ПТГ и частота встречаемости вторичного гиперпаратиреоза (ВГПТ) существенно не изменились. Уровень фосфора достоверно снизился, однако не достиг целевого уровня, что свидетельствует о недостаточной приверженности пациентов к выполнению врачебных рекомендаций по коррекции гиперфосфатемии. Установлено, что персистенцию высокого уровня ПТГ в ходе динамического наблюдения определяет высокий исходный уровень ПТГ, щелочной фосфатазы, остеокальцина и бета-кросслапс, а также молодой возраст пациентов. На усугубление ВГПТ наибольшее влияние оказывает персистенция гиперкальциемии и гиперфосфатемии. Результаты позволили заключить, что у пациентов со стабильными показателями фосфорно-кальциевого обмена на фоне отсутствия коррекции фосфорно-кальциевого обмена или применения диеты в сочетании с препаратами кальция и витамина D3 для контроля уровня ПТГ в большинстве случаев достаточно выполнять его определение 1 раз в год.

Частота структурних уражень щитоподібної залози у хворих на цукровий діабет 2-го типу

З метою вивчення частоти структурних змін щитоподібної залози (ЩЗ) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу обстежено 145 хворих (75 хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням, 35 - ЦД 2-го типу без ожиріння і 35 - з ожирінням без ЦД). Встановлено, що частота структурних змін ЩЗ досягає 92 % у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням, 88,6 % - у хворих на ЦД 2-го типу без ожиріння, 91,4 % - у хворих на ожиріння без ЦД і 57,1 % - в осіб контрольної групи (без ЦД і ожиріння). Всі типи структурних змін ЩЗ вірогідно частіше трапляються за ЦД 2-го типу в поєднанні з ожирінням. Структурні зміни у вигляді вузлових утворень виявляються вірогідно частіше у разі ЦД 2-го типу з ожирінням (37,7 %) і за ЦД 2-го типу без ожиріння (29,0 %). У випадку ЦД 2-го типу вузлові утворення трапляються у 2,1 разу частіше, ніж у разі ожиріння без ЦД, й у 2,9 разу частіше, ніж у контрольній групі. Структурні зміни ЩЗ залежать від ступеня ожиріння. За умови збільшення маси тіла кількість вузлових утворень у ЩЗ вірогідно зростає.

Адипонектин у больных с сахарным диабетом 2-го типа при нормальной массе тела

Установлено, что у больных сахарным диабетом (СД) 2-го типа на фоне нормальной массы тела средний уровень адипонектина (АН) в плазме крови, в отличие от больных с избыточной массой тела и ожирением, находится в пределах референтных норм. В то же время примерно у половины из них (54,5 %) уровень АН снижен. Подгруппа со сниженным уровнем АН отличается большим возрастом больных и длительностью диабета, а также повышением уровней триглицеридов и липопротеинов очень низкой плотности, более частым увеличением окружности талии. В то же время у больных СД 2-го типа с нормальной массой тела не выявлено достоверных ассоциативных связей между уровнем АН и показателями углеводного обмена - уровнем глюкозы в крови и инсулина натощак, индексом НОМА-IR. Полученные данные обосновывают необходимость своевременно выявлять и корригировать нарушения липидного обмена у больных СД 2-го типа с нормальной массой тела.

Патоморфологічні зміни підшлункової залози та роль судинного фактора у розвитку інсулінової недостатності при цукровому діабеті 2-го типу

Наведено сучасні дані щодо патогенетичних ланок виникнення цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Проведено морфологічне дослідження судин підшлункової залози у хворих на ЦД 2-го типу. Виявлено специфічні зміни в них у вигляді генералізованого гіалінозу, що характерно для діабетичних ангіопатій. За одержаними даними, саме ураження судин відіграє ключову роль у порушенні кровопостачання бета-клітин, що призводить до дегенеративних процесів, прогресування інсулінової недостатності та погіршення перебігу ЦД 2-го типу.

Вплив воглібозу на показники метаболічного контролю у хворих на цукровий діабет 1-го типу

Нові терапевтичні можливості контролю цукрового діабету (ЦД) виникли з відкриттям інгібіторів альфа-глюкозидази, які уповільнюють всмоктування вуглеводів у тонкому кишечнику. Мета дослідження - встановлення ефекту прийому воглібозу на параметри глікемічного контролю, ліпідного обміну і переносимості у хворих на ЦД 1-го типу. Критерії включення в дослідження: ЦД 1-го типу, вік від 26-ти до 48-ми років, рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) від 8 до 9 %. Під спостереженням перебувало 19 пацієнтів (7 чоловіків і 12 жінок, середній вік <$E37,2~symbol С~3,9> року, тривалість ЦД <$E8,5~symbol С~1,4> року. Протягом періоду спостереження (12 тиж) рівень HbA1c вірогідно зменшився з <$E9,4~symbol С~0,6> % до <$E7,8~symbol С~0,4> % (p << 0,05). На тлі додаткового прийому воглібозу спостерігалося вірогідне зниження рівня глюкози натще з <$E10,37~symbol С~0,36> ммоль/л до <$E7,39~symbol С~0,28> ммоль/л (p << 0,01) і пост-прандіальної - з <$E12,29~symbol С~1,42> ммоль/л до <$E8,46~symbol С~0,64> ммоль/л (p << 0,01). При цьому відзначалося вірогідне зниження вмісту загального холестерину (з <$E5,83~symbol С~0,11> ммоль/л до <$E5,38~symbol С~0,08> ммоль/л, p << 0,05), тригліцеридів (з <$E1,82~symbol С~0,03> ммоль/л до <$E1,46~symbol С~0,03> ммоль/л, p << 0,05) і холестерину ліпопротеїнів низької щільності (з <$E3,41~symbol С~0,05> ммоль/л до <$E3,37~symbol С~0,04> ммоль/л). Не спостерігалося вірогідних змін показників холестерину ліпопротеїнів високої щільності. У двох обстежених осіб відзначалися несприятливі явища (метеоризм), що не потребувало відміни препарату. Висновок: додатковий прийом воглібозу в дозі 0,9 мг/добу на тлі інсулінотерапії сприяє покращанню глікемічного контролю і ліпідного метаболізму, зменшенню добової дози екзогенного інсуліну і частоти гіпоглікемічних реакцій у хворих на ЦД 1-го типу.

Аналіз індикаторів якості діабетологічної допомоги в країнах світу та шляхи оптимізації оцінки й моніторингу якості діабетологічної допомоги в Україні

Контроль і моніторинг якості медичної допомоги - стратегічна мета охорони здоров'я кожної країни. Мета дослідження - проаналізувати індикатори якості діабетологічної допомоги (ДД) в різних країнах світу та можливість їх імплементації в систему охорони здоров'я України для оптимізації оцінки й моніторингу якості ДД. Здійснено інформаційний пошук за ключовими словами quality indicators, diabetes care, primary care, secondary care, guidelines у мережі Інтернет за 2000 - 2014 рр., відібрано для аналізу 60 джерел, що найбільше відповідають поставленій меті. Проведено опитування представників 19-ти країн Європи, присутніх на засіданні Vasko da Gama Europe Council Meeting, щодо різних аспектів ДД, оцінки національних керівництв та індикаторів якості за англомовною анкетою. Для обробки даних застосовували статистичні методи, програми Exсel 2007, SPSS. У більшості країн світу аналіз якості ДД здійснюється переважно за допомогою клінічних індикаторів (процесу та результату). У деяких країнах індикатори не використовуються, а там, де вони рекомендовані, їх кількість може сягати 38-ми. У деяких країнах індикатори мають певні цільові межі, яких необхідно досягти у процесі надання ДД. З урахуванням проведеного аналізу нормативної бази в Україні запропоновано збільшити кількість існуючих (основних) індикаторів якості ДД за рахунок запропонованих додаткових індикаторів. Висновок: запровадження в Україні розширеного переліку індикаторів якості ДД, що розкривають структуру, процес та результат якості медичної допомоги, сприятиме більш детальному аналізу всіх аспектів якості ДД, надасть змогу виявити її недоліки, сприятиме покращанню ефективності медичної допомоги загалом, її оцінки та моніторингу.

Показники центральної гемодинаміки у хворих на цукровий діабет 2-го типу з неалкогольною жировою хворобою печінки. Взаємозв'язок з фактором некрозу пухлини alpha та інтерлейкіном-6

Вивчено показники центральної гемодинаміки у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу в поєднанні з неалкогольною жировою хворобою печінки. Виявлено клінічно значуще підвищення показників запалення низької інтенсивності (фактор некрозу пухлини alpha, інтерлейкін-6), а також встановлено їх негативний кореляційний зв'язок зі структурно-функціональними показниками лівого шлуночка, що свідчить про негативну роль фактора некрозу пухлини alpha та інтерлейкіну-6 в ремоделюванні міокарда.

Вплив інфузійної терапії на рівень кетонових тіл у крові у хворих на цукровий діабет, ускладнений кетоацидозом

Мета роботи - дослідити вплив інфузійної терапії полікомпонентним розчином (ксилат) на рівень кетонових тіл у крові хворих на цукровий діабет (ЦД), ускладнений кетоацидозом. Було обстежено 35 хворих на ЦД у стані кетоацидозу: 16 жінок та 19 чоловіків віком від 19-ти до 82-х років, 19 осіб - із ЦД 2-го типу, 16 - із ЦД 1-го типу. Рівень загальних кетонових тіл у крові хворих під час госпіталізації становив <$E4,80~symbol С~0,65> ммоль/л та знизився після лікування до <$E1,95~symbol С~0,23> ммоль/л (p << 0,01). Рівень ацетооцтової кислоти становив <$E3,07~symbol С~0,44> ммоль/л та знизився до <$E1,52~symbol С~0,22> ммоль/л (p << 0,01). Рівень beta-оксимасляної кислоти знизився з <$E1,73~symbol С~0,40> ммоль/л до <$E0,43~symbol С~0,07> ммоль/л (p << 0,01) за 10 днів інфузійної терапії. Окрім цього, виявлено позитивний вплив інфузійної терапії на ліпідний обмін та нейтральний вплив на осмолярність крові.

Влияние компенсации селенодефицита на эффективность лечения химиорезистентного туберкулеза у больных с тиреопатиями

Цель исследования - сравнительное изучение влияния селенодефицита и его компенсации на тиреоидный статус и эффективность противотуберкулезной (ПТБ) химиотерапии у больных химиорезистентным туберкулезом и тиреопатиями. Проанализированы результаты сравнительного изучения тиреоидного статуса, уровня в крови селена до начала и в конце фазы интенсивной химиотерапии, а также эффективность лечения 30-ти больных химиорезистентным туберкулезом и тиреопатиями на фоне стандартной химиотерапии и 30-ти пациентов с этой же коморбидной патологией, получавших стандартную химиотерапию в сочетании с селенитом натрия. Установлено снижение уровней свободного тироксина и селена и повышение уровня тиреотропного гормона гипофиза в сыворотке крови в обеих группах больных до начала лечения. При компенсации селенодефицита с помощью селенита натрия повысилось содержание свободного тироксина в группе наблюдения. В контрольной группе под влиянием ПТБ препаратов отмечалось дальнейшее снижение тиреоидной функции через 8 мес химиотерапии. Выводы: показатели эффективности ПТБ химиотерапии были выше в группе наблюдения, пациенты которой получали селенит натрия.

Лабораторна діагностика окремих компонентів метаболічного синдрому

Метаболічний синдром (МС) являє собою комплекс взаємопов'язаних факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань та цукрового діабету. Поширеність МС прогресивно зростає у всьому світі внаслідок збільшення чисельності людей з ожирінням і неправильним способом життя. Наведено визначення поняття інсулінорезистентності та порушення ендокринної функції жирової тканини як основних патогенетичних ланок, що об'єднують основні кластери МС. Продемонстровано, що МС є комплексною медичною проблемою, розв'язання якої має бути спрямовано на зниження поширеності ожиріння, підвищення фізичної активності населення та раннє виявлення з метою модифікації факторів ризику, які призводять до розвитку цукрового діабету типу 2 та серцево-судинних захворювань.

Комбинированная терапия "метформин + глимепирид" у больных сахарным диабетом 2-го типа (молекулярные механизмы оптимизации реабилитирующего действия): (обзор лит.)

Описаны молекулярные механизмы терапевтического действия комбинации пероральных антидиабетических препаратов "метформин + глимепирид", направленного на коррекцию обоих дефектов, которые определяют развитие метаболических нарушений при сахарном диабете 2-го типа, а именно относительного дефицита инсулина и инсулинорезистентности. Сочетание метформина с глимепиридом оптимально в плане терапевтического воздействия на обе молекулы, недостаточная активность которых определяет метаболическое состояние инсулинорезистентности, соответственно аденозинмонофосфатактивируемую протеинкиназу и пролифератором пероксисом активированный рецептор gamma. Кроме того, метформину присуща уникальная способность устранять феномен "гипергликемической памяти" за счет повышения экспрессии и активности сиртуина-1. С другой стороны, препарат сульфонилмочевины третьей генерации глимепирид обеспечивает "щадящую" стимуляцию beta-клеток, что сохраняет физиологическое соотношение проинсулин/инсулин и замедляет развитие феномена десенситизации beta-клеток к физиологическим и фармакологическим стимулам. Глимепирид сохраняет защитный феномен ишемического прекондиционирования и расширяет спектр терапевтического влияния на патофизиологические составляющие инсулинорезистентности за счет инсулинмиметического и инсулинсенситайзерного эффекта, а также потенцирует благоприятные эффекты метформина(в частности, через адипонектин). С этим связано достижение оптимизированной терапевтической эффективности фармкомбинации при снижении побочного действия (уменьшение дозы глимепирида, метформина).

Вплив субклінічного гіпотиреозу на репродуктивну функцію жінки та ефективність його корекції

Наведено результати дослідження, у якому взяла участь 21 жінка з безплідністю та порушенням функції щитоподібної залози (ЩЗ) (рівень тиреотропного гормона (ТТГ) перевищував 2,5 мкМО/мл). Жінки одержували замісну гормональну терапію L-тироксином у рекомендованих European Thyroid Association дозах. Під час дослідження завагітніли 9 жінок (42,85 %). Одержані результати надали змогу зробити висновки: визначення функціонального стану ЩЗ є вкрай необхідним у разі планування вагітності, безплідності, фізіологічній та патологічній вагітності; замісна терапія L-тироксином є необхідною для жінок із безплідністю і жінок із рівнем ТТГ >> 2,5 мкМО/мл, які планують вагітність, та у разі перевищення максимальних значень ТТГ, рекомендованих European Thyroid Association у різні періоди вагітності.

Стан щитоподібної та молочних залоз у жінок із вторинною неплідністю та ранніми репродуктивними втратами в анамнезі

Наведено результати вивчення стану щитоподібної та молочних залоз у жінок (n = 203) із вторинною неплідністю та ранніми репродуктивними втратами в анамнезі (вагітні жінки із загрозою переривання вагітності, вагітність у яких закінчилась мимовільним викиднем в ранні терміни, жінки з викиднем, позаматковою (трубною) вагітністю) за результатами сонографічного обстеження молочних та щитоподібної залоз на етапах обстеження та лікування. Проведені дослідження свідчать, що жінки з порушеною репродуктивною функцією на тлі ранніх репродуктивних втрат становлять групу з високою частотою тиреоїдної патології та значним ризиком виникнення дисгормональних змін у молочних залозах, що потребує проведення активних скринінгових сономамографічних обстежень для виявлення даної патології. Подальший підбір лікувальних схем та визначення лікувальної тактики після різноманітних репродуктивних втрат мають проводитися за умови зіставлення очікуваного результату терапії та ступеня ризику можливих ускладнень з боку молочних залоз з урахуванням сонографічно верифікованої патології.

Динамика антропометрических и гормональных показателей у подростков (мальчиков) с задержкой физического и полового развития на фоне терапии

Через 3, 6 и 12 мес после лечения йодидом калия (100, 150 мкг/сут) и левотироксином (25, 50 мкг/сут) в динамике у пациентов с йододефицитными расстройствами и задержкой полового развития (ЙДРЗПР) наблюдалось достоверное улучшение гормональных показателей, а именно средних величин ТТГ, свободного тироксина (p << 0,05). Если скорость роста у больных с ЙДРЗПР до лечения была <$E5,3~symbol С~0,2> см/год, то через 12 мес лечения в среднем составила <$E6,3~symbol С~0,3> см/год (6,6 - 9,6 см/год), а абсолютная прибавка роста за 12 мес в среднем составила <$E8,1~symbol С~0,4> см. Выводы: проведенная терапия йодидом калия и левотироксином у пациентов с ЙДРЗПР развития способствует достоверному улучшению как гормональных, так и антропометрических показателей, что подтверждает необходимость первичной профилактики йододефицитных заболеваний среди детей и подростков.

Значение скрининга в выявлении факторов риска задержки пубертата у мальчиковіподростков и взаимосвязи с йододефицитными состояниями в различных регионах Республики Узбекистан

Проанализированы 1066 случаев осмотра подростков-мальчиков в различных регионах РУз. Различные нарушения полового и общего развития были выявлены у 696-ти подростков (65,3 %), из которых у 412-ти (38,6 %) данная патология сочеталась с йододефицитным состоянием. Среди нарушений развития наиболее часто встречалась задержка пубертата различной степени - у 191-го подростка (17,9 %), а также задержка физического и полового развития - 126-ти случаев (11,8 %). Изолированная задержка роста была выявлена у 134-х подростков (12,5 %). Из 696-ти пациентов с различными нарушениями развития у 330-ти они сочетались с заболеванием щитовидной железы (47,4 %). Полученные результаты подтверждают данные литературы о том, что йододефицитные состояния являются фактором риска как врожденных аномалий у плода, так и нарушений развития.

Случай сочетания гипоплазии гипофиза и ахондроплазии у шестилетнего мальчика

Описан случай сочетания ахондроплазии и гипоплазии гипофиза у мальчика возраста 6 лет. Пациентам с ахондроплазией рекомендовано проведение магнитно-резонансной томографии гипофиза с целью выявления его возможной гипо- или аплазии. При наличии гипопитуитаризма у пациентов с ахондроплазией необходима соответствующая заместительная гормональная терапия.

Случай сочетания первичного гиперпаратиреоза с АКТГ-эктопированным синдромом Кушинга

Описан редкий случай сочетания первичного гиперпаратиреоза (ПГПТ) с АКТГ-эктопированным синдромом Кушинга у женщины возраста 37 лет. Пациентке поэтапно были выполнены оперативные вмешательства после компенсации общего состояния: двухсторонняя паратиреоидэктомия, через 4 мес - удаление карциноидной опухоли легкого. Авторами рекомендовано проводить в случае наличия синдрома Кушинга или ПГПТ тщательное исследование пациентов с целью исключения синдромов МЭН-1 и МЭН-2. Кроме того, следует исключить наличие семейных форм заболевания, то есть необходимо проводить обследование ближайших родственников.

Фатальный исход при коморбидной патологии, усугубившейся гипогликемией

Описан фатальный случай после тяжелой гипогликемии у пациента возраста 45 лет с коморбидной патологией. Сочетание ишемической болезни сердца, кардиосклероза с мерцательной аритмией, осложненных сердечной недостаточностью III стадии, и сахарного диабета 2-го типа тяжелой формы в стадии декомпенсации на фоне гипертонической болезни III стадии и ожирения III стадии имеет крайне неблагоприятный прогноз. Наличие выраженных метаболических, гормональных, функциональных нарушений приводит к полному истощению компенсаторных возможностей организма. В условиях длительной гипогликемии с наслоившимися расстройствами центральных регуляторных систем, процессов микроциркуляции, несмотря на интенсивную терапию, было неизбежным наступление клинической смерти.

Діагностика діабетичної енцефалопатії за даними психометричних тестів у хворих на цукровий діабет 2-го типу з неалкогольною жировою хворобою печінки

Обстежено 55 хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) й енцефалопатією, із них 31 жінка (56,4 %) і 24 чоловіки (43,6 %). У процесі обстеження оцінювали показники психометричних тестів за результатами проведення тесту MMSE+. Методика MMSE+ полягала в модифікації стандартного тесту MMSE: сумовані бали вищезгаданого тесту й тестів зв'язування чисел, малювання годинника і 5-ти слів. Проведено оцінку емоційного стану за допомогою методики самооцінки депресії Цунга. Під час аналізу результатів дослідження когнітивних функцій одержано клінічно значимо низькі бали в жінок у порівнянні з чоловіками (p << 0,01). Модифікована методика MMSE+ виявила когнітивні порушення середнього ступеня тяжкості у хворих на ЦД 2-го типу з НАЖХП у 70,4 % пацієнтів на відміну від стандартного тесту MMSE, за результатами якого встановлено когнітивні порушення середнього ступеня тяжкості лише у 29,6 % хворих. Згідно з результатами застосування методики самооцінки депресії Цунга встановлено, що депресія більш віражена в жінок. Модифікована методика MMSE+ має високу чутливість під час діагностики ранніх когнітивних порушень у хворих на ЦД 2-го типу з НАЖХП. Порушення когнітивних функцій, а також емоційні порушення у вигляді депресії частіше трапляються в жінок.