Адаптационная перестройка артериального отдела сосудистой системы голени при переломе ее костей: 2, 2000

Активизация репаративного остеогенеза с помощью биоактивных резорбируемых материалов - кальций-фосфатной биокерамики и комплексного препарата Коллапан: 2, 2000

Активность гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы на этапе формирования полиорганной недостаточности при травматическом токсикозе: 1, 2000

Травматичний токсикоз змодельовано експериментально шляхом тривалого розчавлювання м'яких тканин стегон щурів. Функціональний стан (ГГНС) визначено за рівнем кортикостерон-реалізуючого фактора, АКТГ, 11-ОКС у надниркових залозах та плазмі крові, а також кортикостерону, альдостерону і дезоксикортикостерону в тканинах печінки та нирок. У результаті дослідження встановлено важливу роль ендотоксемії в патогенезі розладнань ГГНС у явищах шоку. Показано, що ендогенна інтоксикація підсилює викид до крові нейромедіаторів та гормонів. Разом з тим вона пригнічує процеси їх біосинтезу. Під час шоку розвивається недостатність надниркових залоз. Зниження утилізації стероїдних гормонів тканинами обумовлює також позанадниркову недостатність. Остання відображає факт розвитку поліорганної недостатності. Блокування пускових факторів певним чином і підтримка (або протезування) органів, які втягнуто в поліорганну недостатність, мають важливе практичне значення для ефективного лікування постраждалих.

Анализ производственного травматизма в птицеводстве: 1, 2000

Анатомо-биомеханическое обоснование восстановительных операций при разрывах лобкового симфиза: 4, 1998

Артрография с двойным контрастированием в диагностике повреждений вращательной манжеты плеча: 1, 2001

Артродез при последствиях осложненных травм голеностопного сустава: 3, 2000

Проаналізовано незадовільні результати лікування травм гомілковостопного суглоба, які обумовлюють у віддаленому періоді необхідність його артродезування, а також вивчено результати виконаного артродезу. У всіх хворих у віддалені терміни відзначено значні анатомічні зміни тканин суглоба з вираженими ознаками деформівного артрозу. Всім хворим, які були піддані аналізу, виконано артродез гомілковостопного суглоба з використанням чотирьох методик. За оцінкою остаточних результатів лікування відзначено, що у 97,4 % випадків сформувався анкілоз. У цьому випадку у 17,9 % хворих клінічно та рентгенологічно залишились залишкові деформації. У хворих із резектованим дистальним відділом малогомілкової кістки розвивалась пронаційно-вальгусна деформація стопи у зв'язку з виключенням напрямної та опорної функцій зовнішньої кісточки.

Асептическая нестабильность эндопротеза тазобедренного сустава: 3 / Алок Бансал, 1998

Бактерицидный эффект озонирования: 3, 2000

Биомеханическая диагностика функционального состояния крупных суставов нижних конечностей: 1, 2000

На основі аналізу біомеханічної інформації щодо ходіння понад 200 хворих з ураженнями кульшового і колінного суглобів доведено можливість і доцільність використання статистичних біомеханічних параметрів ходіння для оцінки функціонального стану крупних суглобів нижніх кінцівок. Нові інформативні біомеханічні параметри, які характеризують варіативність вертикальної складової реакції опори від кроку до кроку під час ходіння, за своєю чутливістю до ступеня ураження крупних суглобів нижніх кінцівок істотно перевершують відомі параметри, які застосовуються у ході традиційних досліджень. Висока чутливість нових інформативних параметрів дозволяє вирішити проблему виявлення початкових стадій травматолого-ортопедичної патології. Об'єктивну біомеханічну інформацію, одержану на основі аналізу статистичних закономірностей патологічного ходіння, поряд з морфологічними, клінічними та рентгенологічними ознаками захворювань мона використовувати для діагностики функціонального стану крупних суглобів нижніх кінцівок.

Биомеханические аспекты генезиса артроза (на примере коленного сустава): 1, 2000

Багаторічні дослідження колінного суглоба дозволили виявити та математично обгрунтувати виникнення у диспластичному суглобі взаємозв'язаних торсійних та фрикційних сил у залежності від значення пресійних сил. Доведено, що у стані варусної деформації у колінному суглобі виникають та прогресують гіперпресійні сили, які викликають зношування, а гіперфрикційна сила призводить до руйнування суглоба.

Биомеханические исследования остеосинтеза (физическая модель): 3, 2001

Биомеханические условия прогрессирования диспластического сколиоза: 4, 1998

Компенсованість хребта хворих на сколіоз є важливою біомеханічною характеристикою, яка визначає механізми регуляції вертикального стояння і описується через співвідносини лінії дії загального центру мас та хребта. Методика її вивчення включає фотографування хворого у момент запису стабілографічних параметрів при двохопорному стоянні та функціональних пробах у вигляді одноопорного стояння. Аналізуються дані рентгенометричних просторових і стабілографічних параметрів 41 хворого з компенсованими та 31 хворого - з декомпенсованими сколіотичними деформаціями хребта. У цих останніх виявляються більш виражені переміщення тулуба і таза відносно лінії ЗЦМ та переміщення проекції ЗЦМ на опорній поверхні при виконанні функціональних проб. Наявність цих кінематичних асиметрій дає підставу припустити існування асиметричних динамічних зусиль, які діють в хребті хворих на виникнення сколіозу та сприяють прогресуванню сколіотичних деформацій. Декомпенсація є несприятливим біомеханічним фактором, який приводить до прогресування сколіотичних деформацій і який необхідно враховувати при плануванні лікувальних заходів.

Биомеханические условия сохранения оперативной коррекции сколиотических деформаций позвоночника: 1, 2000

Досліджено збереження оперативної корекції компенсованих і декомпенсованих сколіотичних деформацій хребта, досягнутої за умов використання металоконструкцій в зіставленні з механізмами регуляції вертикального стояння у 63 хворих до оперативного лікування і через 2 роки після нього. Встановлено, що найбільші величини збереження оперативної корекції супроводжуються поліпшенням урівноваженості хребта після операції, яка проявляється у наближенні краніального і каудального відділів хребта і вершини викривлення до лінії дії ЗЦМ, зменшенні вершинно-базисного кута. Біомеханічна суттєвість зв'язку урівноваженості хребта зі збереженням його операційної корекції полягає в зменшенні асиметричної дії мас тулуба відносно опорних структур хребта і використаних металоконструкцій. Післяопераційна урівноваженість компенсованих деформацій хребта досягається пропорційною корекцією основного викривлення і противикривлень, а декомпенсованих - відносною гіперкорекцією противикривлень.

Биомеханическое обоснование применения постоянной дозированной дистракции при внутрисуставных переломах фаланг пальцев кисти: 3, 2000

Розглянуто біомеханічну модель проксимального міжфалангового суглоба пальця кисті у нормі та у разі внутрішньосуглобового перелому, яка дозволяє визначити напрям силової дії для компенсації зміщення фрагмента суглобової поверхні. Для розрахунків використано метод розв'язання контактних задач математичної пружності. Встановлено, що для успішного лікування внутрішньосуглобових переломів потрібно дозоване направлене витягнення.

Биохимические особенности ткани сосудов при остеохондрозе: 2, 2000

Біоактивні градієнтні керамічні покриття для ендоссальних імплантатів (експериментальні дослідження): 3, 1998

С помощью рентгеновской дифрактометрии и сканирующей электронной микроскопии, а также в эксперименте на 16 животных (кроликах) изучены свойства и возможности остеоинтеграции имплантатов из титана без и с покрытиями из корундовой и гидроксилапатитной керамики (градиентным, двухслойным и из смеси этих керамик). Оказалось, что были выражены процессы остеогенеза и интеграции материала покрытия с костной тканью вокруг титановых имплантатов с керамическим покрытием, причем наилучшие показатели имели имплантаты с керамическим градиентным покрытием.

"Біологічний" остеосинтез переломів великогомілкової кістки: 4, 2000

Освещен клинический опыт использования блокирующего интрамедуллярного металлополимерного остеосинтеза (БИМПО) у 63 больных с диафизарными переломами большеберцовой кости. Особое внимание уделено снижению травматичности оперативных вмешательств, максимальному сохранению мягких тканей и кровоснабжения отломков. Разработаны и внедрены клинико-биомеханические варианты БИМПО: динамический, статический и детензионный, а также открытый, полуоткрытый и закрытый способы их выполнения. Изучение отдаленных результатов у 56 больных в сроки от 10 месяцев до 3 лет показало отличные и хорошие исходы.

Варианты резекции дугоотростчатых суставов пры микрохирургической дискэктомии: 3 / А. Н. Брехов, 1998

Роботу присвячено питанням поєднання мікрохірургічної дискектомії з різними варіантами резекції дуговідросткових суглобів та дуг хребців при поперековому остеохондрозі. Матеріалом для аналізу стали 120 мікрохірургічних втручань на поперековому відділі хребта. Автор ділиться особистим досвідом техніки та послідовності оперативних прийомів під час виконання малотравматичних операцій. На резекційне розширення мікродискектомії впливають такі фактори: 1. Особливості анатомічної будови оперованого ХРС. 2. Вираженість реактивного рубцевого епідуриту. 3. Масивність і локалізація грижового випинання у хребтовий канал, а також наявність віддаленого секвестру. 4. Стеноз хребтового каналу і каналів спинальних нервів. 5. Функціональний стан ХРС.

Вертеброгенні рефлекторні синдроми у хворих з дегенеративно-дистрофічним ураженням хребта: 1, 2000

Исследование базируется на наблюдении и лечении 133 больных с вертеброгенными рефлекторными синдромами (ВРС) при дегенеративно-дистрофических поражениях позвоночника (ДДПП). Усовершенствована классификация ВРС: впервые описаны ВРС нейродистрофии по типу хондропатии реберно-стернального, ключично-стернального, ключично-акромиального, реберно-позвоночного сочленений; впервые проведена клиническая дифференциация ВРС кардиалгии в зависимости от поражения конкретных симпатических узлов. Описаны характерные для ВРС рентгенологические изменения. Приведена концепция генеза ВРС у больных с ДДПП в зависимости от дисфункции сегментарного синувертебрального нерва и симпатического ганглия. Предположена зависимость развития нестабильности позвоночных сегментов и ВРС от ранее проведенной мануальной терапии. Теоретически обоснованная рефлексотерапия рецепторных сегментарных зон синувертебрального нерва в комплексе с медикаментозной терапией эффективна и прогностически оправдана.