До питання втрат ОУН - УПА в протистоянні радянським каральним органам (1944 - 1948 рр.): спроба наукового аналізу та осмислення / П. Лепісевич, В. Макарчук

Порушено питання достовірності двосторонніх втрат у протистоянні радянської репресивної машини, з одного боку, та українського збройного підпілля, з іншого. Використано документи з фондів Державного архіву Російської Федерації та українські джерела наукового, публіцистичного та мемуарного характеру. Запропоновано власні оцінки безповоротних втрат української сторони.

Становлення українського національного інституту інформаційної безпеки: інституційний аспект політики захисту інформації національних державних формацій / І. Терлюк, О. Терлюк

Досліджено інституційний аспект політики захисту інформації українських національних державних формацій революційної хвилі 1917 - 1921 рр. Висловлено думку про загалом недостатню увагу національних українських державних формацій щодо розбудови інституцій, покликаних забезпечити їхню інформаційну безпеку. Наголошено на тому, що недооцінка самого фактора інформаційної безпеки не тільки негативно позначилася на процесі державного будівництва, але й певною мірою спричинилася до втрати українцями власної національної державності.

Модуси формування правової культури молоді в університетському середовищі / Т. Гарасимів

Відзначено, що університетська освіта формує сучасну креативну особистість, майбутнього фахівця глобалізованих економічних відносин, члена новітньої еліти українського суспільства та активного громадянина правої держави. Відтак сучасна університетська освіта в Україні покликана стати засобом, потенціалом і ресурсом розвитку та становлення держави й інформаційної, та правової. Позаяк, недостатня правова обізнаність українського громадянства досить часто була, і є, істотною причиною порушень їхніх основних прав і свобод у буденних соціальних практиках, або ж серйозною перешкодою у їх реалізації. Таке становище значно актуалізує проблему правових цінностей в університетській освіті та в науковому дискурсі, і у практичній площині. В університетській освіті, найперше, необхідно прагнути досягати загальної мети правового виховання - формування правової культури осіб, які навчаються, за допомогою поступового накопичення правових знань, формування правових переконань, установок і навичок правомірної та соціально активної правової поведінки, що прийнятна в суспільстві.

Право та правова свідомість: взаємодія, взаємозалежність та взаємовплив / Д. Забзалюк

Здійснено філософсько-правовий аналіз взаємодії, взаємозалежності та взаємовпливу права та правової свідомості. Досліджено, що правосвідомість є супутником права, а тому ми можемо виокремити притаманні їм спільні риси, а саме: вони належать до єдиної правової системи; виконують нормативно закріплені функції; характеризуються певною структурою; обумовлюються спільними соціально-економічними, політичними, ідеологічними, культурними та іншими факторами. З'ясовано, що право та правосвідомість мають автономний характер, тому вони чітко розрізняються за своїми сутнісно-змістовими ознаками, завдяки яким вони виокремлюються із всієї множини правових явищ.

Шляхи удосконалення організаційних форм адвокатського самоврядування в Україні / Д. Забзалюк

Здійснено теоретичний аналіз шляхів удосконалення організаційних форм адвокатського самоврядування в Україні. Досліджено, що адвокатське самоврядування є чітким показником розвитку інституту адвокатури, міцної та незалежної адвокатської корпорації. Доведено, що на сучасному етапі судово-правової реформи, коли відбулося ставлення адвокатури як самоврядного інституту правової системи, завданням адвокатської спільноти є вдосконалення системи органів адвокатського самовряднування, виважений розподіл повноважень між органами адвокатського самоврядування та їх здійснення ефективно та відповідно до законодавства.

Методологічні засади юридичної науки / М. Кельман

Розглянуто у науковому та концептуальному розумінні методологічні засади в юридичній науці. Критика стану методологічних досліджень у нашій науці, виходячи з мети, формування в Україні громадянського суспільства, побудови демократичної правової держави, ринкової економіки є цілком виправданою. Лише за характером проблем, що виникають у юридичній науці у зв'язку із зазначеними цілями, а також за масштабом дослідницьких завдань, насамперед методологія постає однією з найменш розроблених галузей нашої науки і загальної теорії права. Причина цього, на перший погляд, майже банальна і пов'язується, головним чином, із двома обставинами: об'єктивно зумовленою деактуалізацією марксистських гносеологічних установок у сучасній українській юридичній науці та відсутністю при цьому сформованих філософсько-методологічних підходів, альтернативних марксизмові.

Роль еліт у побудові сучасної держави та основні теоретичні засади щодо удосконалення процесу їх діяльності / М. Кельман, М. Кристиняк

Досліджено наукові підходи до трактування поняття "еліти"; визначено ключові особливості діяльності сучасних еліт; досліджено їх головну роль в контексті сучасних процесів розвитку держави та зазначено важливість їх впливу на формування сучасної держави. З огляду на це запропоновано основні теоретичні засади щодо процесу удосконалення їх діяльності з метою покращення процесу побудови сучасної держави в контексті сучасних процесів розвитку країни.

До питання, чи справді державні суверенітети втрачають свою ментальність? / М. Кельман, І. Коваль, Р. Кельман

Надано теоретико-правову характеристику суверенітету сучасних держав із урахуванням його видів та особливостей його розвитку під впливом деяких процесів, що відображаються на його змісті. А також визначено чинники втрати суверенітету державами.

Поняття та ознаки юридичного конфлікту: соціологічно-правовий аналіз / О. Колич, Ю. Сесюк

Проаналізовано підходи до розуміння юридичного конфлікту в історичній ретроспективі та у сучасних наукових дослідженнях. Розглянуто правовий конфлікт як явище, об'єктивно притаманне для кожного суспільства. Визначено особливості соціального та правового конфлікту. Розкрито відмінності між категоріями "суперечність" і "конфлікт". З'ясовано ознаки соціального конфлікту та юридичного конфлікту. Охарактеризовано стадії правового конфлікту: передконфліктну стадію; стадію виникнення правових відносин; стадію розвитку конфлікту; стадію розв'язання конфлікту, післяконфліктну стадію.

Проблеми діяльності політичної еліти та основні шляхи щодо покращення процесу їх роботи / М. Кристиняк

Окреслено специфічні риси сучасної політичної еліти, розглянуто основні проблеми їхньої діяльності у державі та на підставі цього запропоновано основні шляхи вдосконалення процесу роботи політичної еліти з метою покращення соціально-економічного розвитку держави та суспільства загалом.

Поняття правової культури як складової демократичної правової держави / Г. Попадинець

Побудова демократичної, правової держави немислима без утвердження справедливості, правової та матеріальної захищеності особи, взаємної відповідальності особи та держави, вдосконалення законодавства та правової культури загалом. Державно-правове та національно-культурне відродження можливе лише за умови поваги до власної історії, її світоглядно-філософських гуманістичних традицій, які є основою нашої ментальності, визначають характер нації та сутність правової культури. Тому важливо усвідомити свою національну ідентичність, на основі якої формується національна свідомість і самосвідомість, правосвідомість, національна та правова культура, що є основлю правової, демократичної держави. Сьогодні все більше вітчизняних філософів права схиляються до думки, що право є формою духовного досвіду людства, складовою культури народу. Вони визначають духовну культуру як синтез духовних цінностей до яких також належить і правова сфера, а правову культуру - різновидом загальної культури, як сфери духовної діяльності людини, яка є системою матеріальних та ідеальних елементів, що належать до сфери дії права і які відображаються в свідомості та поведінці людей. Будучи елементом загальної культури, правова культура не може розвиватися ізольовано від інших видів культури, тому у своєму функціонуванні вона тісно співпрацює з такими видами загальної культури, як політична, моральна, етична, естетична та ін. Але найбільш споріднена правова культура з культурою моральною і, разом із тим, повністю не співпадає ні з яким іншим видом культури. Унікальною і своєрідною роблять її безпосередні зв'язки з законодавством. Ці зв'язки відрізняють правову культуру від інших форм культури, роблять її одним із головних факторів життя суспільства, надаючи їй специфічних властивостей. Особливе місце правової культури в загальній системі культури обумовлене саме роллю права як соціального явища.

Як досягти досконалості в комунікації: до питань захисту прав і свобод людини в інформаційній сфері / А. Токарська

Репрезентовано законодавчі проекти змін щодо Закону про друковані засоби масової інформації, зокрема Закону про медіа та закону про дезінформацію. Охарактеризовано особливості сучасного етапу комунікації і функціонування в ній інформації та маніпулювання нею з метою ворожого впливу на правосвідомість комунікантів. Вказано на шкідливі наслідки гібридної інформаційної війни. Висловлено окремі думки щодо положень обговорюваних законопроектів.

Проблема дефініції "правових цінностей" у сучасному науковому дискурсі / В. Чорнописька

З'ясовано, що правові цінності є визначальним елементом правового впливу на соціум, які здійснюють істотний вплив на механізм правового регулювання. Визначено, що правові цінності, по-перше, взаємопов'язані з принципами права, правосвідомістю, правотворчістю та правореалізацією; по-друге вони є реальними соціально-правовими явищами, правовими засоби та механізмами. Правові цінності мають ієрархічну структуру, їх система базується на певному комплексі інтересів, в основі яких є людські потреби. Досліджено, що специфічним особливостями правових цінностей є нормативність, значущість, оціночність, об'єктивність, імовірнісний характер, які виступають ефективним інструментом гармонізації між зовнішнім впливом і механізмами саморегуляції в праві. Отже, правовими можемо вважати ті непорушні цінності, що є фундаментом упродовж усього розвитку, позаяк саме вони є найважливішою складовою (елементом) культури права і виконують усі функції правових цінностей.

Роль та значення принципів права у формуванні сучасного адміністративного права / Г. Лук'янова

Досліджено роль і значення основних принципів права у формуванні адміністративного права (АП). Зазначено, що найважливішим завданням сучасного етапу розвитку АП є правове забезпечення функціонування публічної влади, її органів і службовців, а також форм і методів діяльності на принципах правової держави. В основі такої діяльності лежить механізм впровадження в адміністративно-правову сферу міжнародно-правових і конституційних принципів формальної рівності, свободи, справедливості в межах забезпечення гарантій реалізації суб'єктивних прав особи при дотриманні інтересів суспільства та держави. Наголошено, що реформування адміністративно-правової сфери (АПС) можливе тільки на основі зміцнення конституційних засад АП, розробки загальногалузевих і спеціальних принципів АП, вдосконалення адміністративних процедур та адміністративного судочинства. Сучасне АП потребує правових регуляторів, які надають їй стійку єдність і діють за різних умов і сфер публічного управління - у загальногалузевих правових принципах і положеннях, які узгоджуються з принципами правової держави. Загальновизнано, що принципи слугують теоретико-пізнавальним фундаментом, ціннісним орієнтиром для правотворчості та правозастосування. Вони забезпечують стабільність АП. Зроблено висновок про те, що принципи з урахуванням позовного порядку адміністративного судочинства (адміністративний позов є вимогою про захист вставленого правопорядку, прав, свобод громадян, організацій і держави від правопорушень у сфері адміністративно-правових (публічних) відносин) покликані допомогти судді вирішити складне подвійне завдання: перевірка законності й обгрунтованості оскаржуваного управлінського акта та з урахуванням цього вирішення адміністративного спору; а у разі задоволення позову - захист прав і свобод громадянина, відмови в позові - підтвердження коректності прийнятого уповноваженими органами відповідного рішення. Подальше реформування АПС можливе на основі зміцнення конституційних засад АП, доктринальної розробки загальногалузевих і спеціальних принципів АП і процесу. Тож основним завданням адміністративного судочинства є захист прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Цього можна досягти за умови застосування принципів адміністративного судочинства, які виступають гарантіями реалізації його завдань і дотримання процесуальної форми.

Адміністративно-правові основи ризикоорієнтованої системи податкового контролю: зарубіжний досвід / М. Носкова

Досліджено основні зарубіжні моделі функціонування ризикоорієнтованої системи податкового контролю. Здійснено пошук напрямів залучення іноземного досвіду для вдосконалення вітчизняної системи податкового контролю в умовах динамічних змін адміністративно-правового регулювання даної сфери суспільних відносин. Показано основні напрями вдосконалення чинного законодавства з урахуванням зарубіжного досвіду.

Адміністративно-правовий захист земельних відносин в умовах ринкової економіки / О. Остапенко

Розглянуто питання щодо адміністративно-правового захисту земельних відносин в умовах ринкової економіки. Увагу звернено на необхідність створення окремої глави у Кодексі України про адміністративні правопорушення (АПП) за назвою "Адміністративні правопорушення, що посягають на земельні відносини", внесення доповнень до переліку адміністративних стягнень за порушення земельних відносин, закріплення у законодавчому порядку підвідомчості розгляду АПП у сфері земельних відносин судовими органами України.

Запровадження дуальної форми навчання у сфері вищої освіти України / І. Хомишин

Окреслено проблеми, з якими зіткнулась система освіти та ринок праці; наголошено щодо недостатнього рівня готовності випускників закладів освіти до професійної діяльності. Здійснено аналіз нормативно-правової бази для запровадження дуальної форми здобуття освіти. Визначено найпоширеніші методи співпраці ЗВО та підприємств і організацій у зарубіжних країнах. Наголошено, що для успішної реалізації здобуття освіти за дуальною формою потрібна синергія зусиль закладів освіти, роботодавців і студентів і виокремлено завдання, які сьогодні стоять перед усіма стейкхолдерами у сфері освіти.

Суд - обов'язковий суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин: питання цивільної юрисдикції / С. Василів

Досліджено правовий статус суду як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин. Висвітлено основні питання судової юрисдикції цивільних справ, видової характеристики цивільної юрисдикції, розмежування процесуальних інститутів юрисдикції та підсудності. Проаналізовано основні проблеми предметної та суб'єктної юрисдикції цивільних справ у контексті новел цивільного процесуального законодавства.

Світові системи нотаріату: порівняльний аналіз / С. Василів, О. Сорочкіна

Проаналізовано основні особливості функціонування світових систем нотаріату. Запропоновано власне визначення поняття систем нотаріату. Висвітлено засади функціонування систем латинського ("civillaw") та англосаксонського ("commonlaw") нотаріату, які базуються відповідно на континентально-європейській та англосаксонській правових системах; охарактеризовано системи нотаріату окремих держав, таких як Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Німеччина, Франція, Швейцарія, Японія; визначено основні характеристики моделей латинського нотаріату, а саме, німецької, французької та змішаної нотаріальних моделей.

Особливості посвідчення довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посадовими та службовими особами закладів охорони здоров'я України / М. Долинська

Розглянуто особливості посвідчення довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, посадовими та службовими особами закладів охорони здоров'я України. Проаналізовано нормативні акти, які регулюють порядок укладення та посвідчення довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, зокрема, уповноваженими на це посадовими та службовими особами закладів охорони здоров'я. Досліджено поняття довіреностей, а також здійснено їх класифікацію. Посвідчення довіреностей посадовими та службовими особами закладів охорони здоров'я України, переліченими у статті 40 Закону України "Про нотаріат", повинно відбуватися із дотриманням норм чинного українського законодавства, зокрема норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про нотаріат", Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, а також інших нормативно-правових актів. Увагу приділено змісту довіреностей. Розглянуто порядок припинення та скасування нотаріально посвідченої довіреності.