Мотиваційний компонент соціально-психологічних очікувань

Висвітлено актуальну проблему дослідження мотиваційного компонента соціально-психологічних очікувань, яка є спробою глибшого вивчення одного із компонентів соціально-психологічних очікувань, що тісно пов'язаний із успішністю особистості та ефективністю її в міжособистісній взаємодії. Розглянуто праці, які пов'язані із досліджуваною проблемою, зокрема теорія соціального навчання (Дж. Роттер), процесуальна мотиваційна теорія (В. Врум), мотиваційне значення соціальних очікувань (М. Гомелаурі). Здійснено дослідження взаємозв'язку рівнів мотивації до досягнення мети та соціально-психологічних очікувань. Визначено, що рівень мотивації та рівень сформованості соціально-психологічних очікувань у експериментальній групі студентів має позитивний зв'язок, але незначущий, а у менеджерів зв'язок є позитивним і значущим. Показано, що професійна діяльність зумовлює активізацію мотиваційних процесів людини, а мотиваційний компонент - необхідна динамічна складова становлення та розвитку соціально-психологічних очікувань.

Самовизначення особистості в міжособистісних взаєминах як фактор розвитку її духовності

Висвітлено надзвичайно актуальну проблему формування підростаючої української молоді - розвиток духовності сучасної української молоді. Простежено зміни, що відбуваються у трансформації духовних цінностей на новому етапі розвитку української держави. Зазначено, що в системі духовних цінностей сучасних юнаків та дівчат простежуються значні відмінності від цінностей, що спостерігаються у їх батьків, а процес трансформації цінностей значною мірою опосередкований реаліями життя та корінними політичними й економічними змінами в нашому суспільстві. Констатовано, що потрібне не нагромадження знань, а постійне збагачення досвідом творчості, формування механізмів особистої рефлексії кожного учня. За такого підходу в центрі уваги виявляється не якась абстрактна одиниця, а кожен школяр як особистість в її самобутності.

Духовні цінності школярів як регулятор сімейної взаємодії

Висвітлено проблему духовних сімейних цінностей підлітків та юнаків, що є вельми актуальним, оскільки саме в цей період у дітей розвиваються когнітивна й емоційна сфери психіки, реконструюються взаємини з батьками та ровесниками, формується Я-ідентичність, здійснюється довільна регуляція поведінки. Охарактеризовано стан даного питання в психолого-педагогічній літературі. Висвітлено хід експерименту і проаналізовано одержані результати. Подано характеристику структурних елементів духовності: інформаційних, наукових і культурних цінностей. Зазначено, що дослідження здійснювалося у два етапи: на першому етапі вивчався взаємозв'язок між духовною спрямованістю підлітків та сімейно-родинними ціннісними орієнтаціями, мета другого полягала у дослідженні змісту системи родинних ціннісних орієнтацій, що сприяють розвитку духовності старшокласників та таких, що гальмують цей процес. Використано такі методи : теоретичний аналіз та узагальнення наукових даних з проблеми дослідження, спостереження, бесіди з учнями та їх батьками, анкети, твори на задану тему. Доведено, що вся система цінностей, настановлень, потреб та мотивів сім'ї орієнтована на реальні можливості її життєдіяльності і багато в чому визначається умовами життя. Підкреслено, що провідне місце серед таких умов посідають сімейні взаємостосунки, що детерміновані характером батьківських позицій, почуттів, ставлень та очікувань.

Духовно-моральні цінності у сучасній соціокультурній ситуації

Висвітлено актуальні проблеми, пов'язані з духовно-моральними цінностями, з їх формуванням, ствердження моральних і духовних засад у молодіжному середовищі. Проведений аналіз сучасної соціокультурної ситуації, яка характеризується низкою негативних процесів, що знаходять свої прояви у підлітковому середовищі. Виявлено ціннісні орієнтації молоді, що складає теоретико-практичну базу для ефективного прогнозування різних соціальних трансформацій, які можуть відбуватися в суспільстві. Зазначено про відсутність чітко визначених факторів формування ціннісних орієнтацій молоді за умов реформування суспільства, що є перепоною у розробці результативного механізму оптимізації адаптивних механізмів у молодіжному середовищі. Підкреслено освітній фактор як найпозитивніший, оскільки пов'язаний з системним процесом освіти, до якого включений, окрім спеціальних профільних дисциплін, аспект гуманітарної освіти, що має величезне значення для формування духовно-моральних ціннісних орієнтацій. Вивчення ціннісних пріоритетів молоді дозволяє чітко визначати майбутній характер і стан самого суспільства. Розглянуто дослідження, що проводилося лабораторією соціологічних досліджень Мелітопольського державного педагогічного університету, про ксенофобічні настрої молоді як категорії, що швидко переймає щось неформальне та радикальне. Констатовано, що у подальших дослідженнях можлива розробка методики впливу культури на людську життєдіяльність не прямо, а опосередковано - через цінності, норми, ідеали, переконання, засоби мистецтва і народну творчість.

Духовна складова екзистенції людини

Розглянуто онтологічне вираження екзистенції особистості через первинні та вторинні емоції. Охарактеризовано базові екзистенційні мотивації, співвідношення психічного та духовного в екзистенції людини, обгрунтовано роль болю як рушійного мотиву життя. Констатовано, що завдяки виходу у духовну сферу (самотрансцендентації) особистість знаходить повноту екзинтенції та найголовніший сенс життя - постійне духовне, моральне, психологічне, психофізіологічне та фізичне самовдосконалення та вдосконалення світу в координатах добра, любові і справедливості. Наведено основні суперечності в екзистенції особистості. Стверджено, що єдність екзистенції (існування) і есенції (суті) породжує праведність людини.

Духовність і релігійність: психологічні аспекти взаємозв'язку

Висвітлено актуальну проблему науково-психологічного дослідження феноменології духовності крізь призму її взаємозв'язку з релігійністю. Розглянуто сутність позиції автора, яка полягає в тому, що відповідні феноменологічні реальності перетинаються за своїм змістом, а не включають перша як ширша другу - як вужчу за змістом. Стверджено, що відповідними спільними ознаками сфери такого перетину є не тільки прийняття уособлених постаттю Бога моральних цінностей за першооснову власної поведінки, а й визнання права кожного на вільне особистісне, зокрема і релігійне самовираження. Наведено окремі теоретичні припущення, узагальнення автора, які перевіряються за допомогою результатів опитування та асоціативного експерименту, проведеного на виборці студентської молоді з Західної України. Констатовано як факт чималого духовного потенціалу християнської релігії загалом, так і амбівалентного емотивного сприйняття окремих її символів і ритуалів. Проголошено існування в основному позитивного взаємозв'язку між релігійністю та духовними інтенціями людини. Окреслено також важливі перспективи подальших розвідок в обраному напрямі, пов'язані з необхідністю поглибленого вивчення несвідомих компонентів феноменології релігійної віри особистості за допомогою відповідних проективних методів.

Можливості когнітивного розвитку учнів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивної освіти

Висвітлено надзвичайно актуальну проблему навчання дітей з особливими освітніми потребами за умов інклюзивної освіти. Визначено основні завдання та напрямки роботи загальноосвітньої школи в успішному розв'язанні цієї проблеми: в організації системи ефективного психолого-педагогічного супроводу процесу навчання дітей з особливостями розвитку, забезпеченні ефективності процесів діагностики, корекції, адаптації та соціалізації цих дітей, в розробці й апробації нових форм організації навчальної та позакласної діяльності, а також індивідуальних маршрутів та планів, в створенні єдиного психологічно комфортного освітнього середовища для дітей, які мають різні стартові можливості у навчанні, в подоланні негативних особливостей емоційно-особистісної сфери дітей через включення їх в успішну діяльність, в зміні суспільної свідомості щодо дітей з особливостями в розвитку. Розроблено і попередньо апробовано комплекс з 60-ти розвивальних вправ на складання орнаментів з кубиків Косса, направлений на корекцію розвитку дітей з особливими освітніми потребами.

Етнічний гештальт-контекст як умова світосприйняття етносу

Розглянуто, з-поміж інших контекстів гештальту, етнічний гештальт-контекст. Визначено цей феномен як психологічну перцептивну ситуацію, в якій характер кожного елемента (знака) визначається його позицією й роллю у складі цілого (етнічної свідомості). Доведено відмінність семантичних особливостей перцепції тих самих об'єктів представниками різних етносів, що засвідчило наявність етнічного гештальт-контексту сприймання світу, який диференціюється від інших, соціокультурних (ментальнісних) контекстів сприймання. Перцепт, будучи суб'єктивованим утворенням, активізує у свідомості реципієнта властивий йому етнічний гештальт-контекст, крізь який свідомість апелює до етнічної картини (образу) світу, експлуатуючи етнічні константи як захисні механізми. Констатовано як етнокультурну, так і соціокультурну детермінованість сприймання об'єктів представниками однієї етнічної спільноти у проекції їх свідомості на культурні знаки, різні за культурним походженням, різної модальності та видових модифікацій, напрямків, жанрів. Знайшло своє емпіричнне підтвердження положення Р. Арнхейма про те, що цільові об'єкти перцепції доступні лише в їх гештальт-контекстах і тому не можуть бути сприйняті як такі, у своїй інваріантості й об'єктивності. Етнічнний гештальт-контекст детермінує властивості й функції елементів, вхідних до складу етнічної свідомості.

Чинники та закономірності актуалгенезу саморозвитку особистості

Розглянуто проблему становлення суб'єкта саморозвитку. Виокремлено та проаналізовано структурно-змістові компоненти цілісної системи саморозвитку особистості. Зазначені характеристики саморозвитку пояснюють, зумовлюють, спрямовують саморозвиток як актуалізований, усвідомлений і керований процес прогресивних особистісних змін. Визначено механізми детермінації саморозвитку, а саме: динаміка структурних складових Я-концепції та трансформація смислових утворень особистості. Охарактеризовано психологічні ресурси саморозвитку: потреба в саморозвитку як його джерело і детермінант, умови, які забезпечать його успішність, механізми як функціональні засоби і умова його здійснення. Описано процедуру дослідження соціально-психологічних чинників актуалгенезу саморозвитку особистості. З'ясовано закономірності становлення суб'єкта саморозвитку. Підсумовано, що урахування встановлених соціально-психологічних чинників та закономірностей актуалгенезу саморозвитку в навчально-виховному процесі в дитячо-юнацькому віці сприятиме активізації становлення особистості як суб'єкта саморозвитку.

Ціннісно-смислові орієнтири сучасної молоді: особливості, умови і психологічна допомога

Розглянуто поняття: "високий смисл життя", "система цінностей", "моральне становлення особистості", "християнські цінності", "духовні орієнтири". Обговорено проблему і соціально-психологічні умови становлення та реалізації високих смислів у підлітковому і юнацькому віці. Проаналізовано результати анкетування, яке засвідчило зорієнтованість старшокласників на пошук і здійснення життєвих смислів, які мають бути підпорядковані високому, духовному смислу, але не завжди знаходять своє втілення із-за певних соціальних і психологічних причин. Запропоновано рекомендації щодо покращання умов пошуку і здійснення високих життєвих смислів юною особистістю. Відзначено, що універсаліями смислу виступають цінності, зокрема духовні, які визначають духовний розвиток особистості, становлення людини як суб'єкта. Зауважено, що у вітчизняній культурі традиційними духовними цінностями є цінності Православ'я. Підкреслено, що у процесі засвоєння духовно-моральних цінностей особистість одержує належні світоглядні орієнтири, починає відкривати сутнісні глибинні смисли зовнішнього і внутрішнього світу, відчувати та визнавати "мета-потреби" такі, як любов, прощення, краса, справедливість, творчість, пошук покликання тощо.

Дослідження екологічної активності школярів і сприйняття ними середовища існування

Проаналізовано дослідження зазначеної проблеми у працях науковців, а саме: Ю. М. Швалби та О. В. Рудоміно-Дусятської. Зауважено, що психічний стан залежить від можливостей людини впливати на навколишнє середовище. Розглянуто вияв особливостей сприйняття різних факторів природного і штучного середовища проживання школярів, екологічних проблем місцевості та рівня активності у збереженні та покращанні довкілля. Визначено, як середовище існування впливає на психіку особистості: для людини психологічними стимулами є елементи як природного (вода, зони відпочинку), так і штучного середовища (естетика міської архітектури, екологічні проблеми та ін.). Зазначено, що важливим фактором екології внутрішнього середовища особистості є діяльність інших людей (кожен четвертий відчуває незадоволеність і психологічний дискомфорт від людської суєти та неадекватної поведінки інших людей у міському середовищі, негативний вплив шуму, що створюється на вулиці чи сусідами). Підкреслено, що свідомість школярів характеризується екоцентричною спрямованістю; спостерігається висока природозберігаюча активність, що виявляється на емоційному, пізнавальному та діяльнісному рівні.

Творча самореалізація особистості вчителя і деякі аспекти розвитку його професійно-педагогічної позиції

Розглянуто проблему творчої самореалізації особистості вчителя у зв'язку з ціннісно-смисловими аспектами його професійно-педагогічної позиції. Визначено, що професійно-педагогічна позиція як особливе смислове утворення особистості відображає стійку усвідомлену систему ставлень учителя до різних аспектів своєї професії, спосіб самовизначення, прийняття і реалізації ним власної професійної і особистісної концепції. Вона визначає вектор професійної діяльності і відображає специфіку індивідуальної свідомості педагога, сукупності значущих для нього цінностей і міжособистісних відносин. Розкриття професійно-педагогічної позиції у контексті самореалізації педагога дає змогу визначати її як спосіб, "механізм" втілення ним своїх екзистенційних цінностей у професійній діяльності. Теоретично й емпірично вивчено такі детермінанти творчої самореалізації особистості вчителя, що інтегровані в його професійно-педагогічній позиції, як особливості ціннісно-смислового ставлення до педагогічної професії та місце, яке займає це ставлення в системі смисложиттєвих орієнтацій педагога. Доведено, що успішна самореалізація вчителя у педагогічній професії визначається характером її ціннісного осмислення та перетворенням ціннісно-смислових ставлень до неї у компоненти ієрархії сенсу його життя. Підсумовано, що особливості творчої самореалізації вчителя значною мірою залежать від якості формування його професійно-педагогічної позиції, передусім - професійно-смислового потенціалу особистості педагога як найважливішого її складника.

Морально-психологічна природа феномену милосердя

Висвітлено актуальну проблему феномену милосердя з психологічної точки зору. Простежено шлях розвитку традиції милосердя у стародавньому Єгипті, Китаї та Індії. Розкрито особливості милосердя у духовних культурах Греції та Риму. На основі здійсненого ретроспективного огляду традицій милосердя у різних релігійних системах зроблено висновок, що ця загальнолюдська цінність є спільною для усіх світових релігій, вона наповнена глибоким моральним і гуманістичним смислом, пов'язаним зі становленням духовності людини. Проведено етимологічно-семантичний аналіз поняття "милосердя". Визначено, що милосердя характеризує вищий прояв людського співстраждання і поєднує в собі жалість, співчуття, співпереживання з активною, діяльною любов'ю до ближнього. Милосердя є показником сердечної ніжності та чутливості, воно включає доброзичливість, розуміння іншої людини й у досконалому своєму вираженні передбачає діяльну участь у житті іншого.

Лихослів'я у мовленні вчителя як ознака низького рівня духовності

Зосереджено увагу на роботах, в яких зроблено аналіз стану морально-духовного розвитку суспільства загалом, виховання духовності підростаючого покоління і ролі вчителя у цьому процесі. Наукові праці, в яких досліджувались нетактовні, грубі, непрофесійніспособи взаємодії вчителя з учнями, вказують на наявність проблем у морально-духовному розвитку вчителя. Підкреслено, що ці наукові праці є підтвердженням тих фактів, одержаних у дослідженні психолого-педагогічних причин лихослів'я і особливостей його прояву у шкільному середовищі. У дослідженні був одержаний значний фактичний матеріал проявів учнівського, вчительського і батьківського лихослів'я з наступною його класифікацією, з'ясовано ситуації, що є провокуючими щодо прояву лихослів'я з боку всіх суб'єктів педагогічної взаємодії, дієвість подібних "виховних" впливів, досліджено взаємозв'язок лихослів'я з деякими індивідуально-психологічними особливостями особистості. Акцентовано увагу лише на вчительських лихослів'ях, особливостях їх прояву, ситуаціях, які провокують вчителя на лихослів'я, і ставлення учнів до таких впливів. Констатовано, що аналіз проведеного фактичного матеріалу дозволяє стверджувати, що використання лихослів'я як засобу регуляції поведінки учня є ознакою низького рівня духовності вчителя, що, у свою чергу, гальмує, перешкоджає формуванню духовності учня.

Мотиваційні чинники духовного розвитку особистості

Висвітлено надзвичайно актуальну проблему духовного розвитку особистості. Теоретично обгрунтовано важливу роль мотиваційної сфери в розвитку духовності індивіда. Наведено результати емпіричного дослідження мотиваційних детермінант духовного розвитку в юнацькому віці. Доведено, що характеристики мотиваційної сфери юнаків і дівчат з різним рівнем духовного розвитку мають суттєві розбіжності. Досліджуваних з високим духовним потенціалом характеризує виражений прогресивний мотиваційний профіль, у якому мотиви розвитку (до яких відносяться мотиви загальної і творчої активності, а також суспільної корисності) переважають над мотивами підтримання життєдіяльності. Респондентам з середнім та, особливо, низьким духовним потенціалом, навпаки, властивий регресивний мотиваційний профіль, в якому мотиви підтримання (підтримання життєзабезпечення, прагнення комфорту та соціального статусу) переважають над мотивами розвитку. Зауважено, що для школярів з низьким рівнем духовного розвитку найбільш актуальними є нижчі потреби (зокрема, матеріальні), тоді як проблема розвитку особистості, потреба в самореалізації і самоактуалізації (за класифікацією потреб А. Маслоу) відходить на другий план. У старшокласників з високим рівнем розвитку духовності, навпаки, переважають потреби у самовираженні та самореалізації, які є потребами вищого порядку, відносяться до рівня духовної реальності в людині та є універсальними життєвими духовними цінностями. Виявлені закономірності засвідчують вагому роль мотиваційної сфери у духовному розвитку особистості.

Ціннісні орієнтації як компонента духовного розвитку особистості у ранній юності

Проаналізовано різноманітні підходи вітчизняних і зарубіжних вчених до дослідження проблеми цінностей та ціннісних орієнтацій. Зосереджено увагу на зв'язку цінностей і ціннісних орієнтацій, які постають у ролі механізмів регуляції соціальної поведінки. Визначено ціннісні орієнтації як одне із центральних особистісних утворень, яке належить до внутрішньої структури особистості, виражає ставлення суб'єкта до дійсності і відіграє важливу роль у соціалізації особистості в період особистісного та професійного самовизначення. Зазначено, що ціннісні орієнтації, як механізм регуляції соціальної поведінки особистості, є досить важливою психологічною категорією для емпіричного дослідження духовного розвитку особистості. Акцентовано, що духовний розвиток є важливим аспектом розвитку особистості в юнацькому віці. У подальших дослідженнях можливе продовження теоретико-експериментального вивчення даного питання у поєднанні з іншими психологічними характеристиками особистості, виявлення особливостей безпосереднього впливу різних соціально-психологічних чинників на процес становлення ціннісних орієнтацій особистості та засвоєння духовних цінностей на різних вікових етапах.

Прояв особливостей ризику у підлітковому віці

Визначено, що поняття «ризик» застосовується лише до людської діяльності, оскільки це поняття показує свідомий вибір людини з ряду альтернатив, і тільки у разі вибору та усвідомлення її небезпечності, ми можемо говорити, що він (чи вона) ризикує (пішов на ризик, прийняв ризик). Таким чином, ризик - це не безрозсудний вчинок зневіреного, не надзвичайна дія, а нормальна поведінка людини, коли вона свідомо вибирає небезпечну альтернативу. Аналіз проблеми також показує, що особливої актуальності ця проблема набуває в певні періоди психічного розвитку. На думку ряду фахівців підлітковий період характеризується безліччю дій, які можна віднести до розряду ризикованих. Саме в цьому віковому періоді спостерігається найбільша кількість невиправданих ризикованих вчинків, які негативно впливають на особистісний розвиток і психічне здоров'я. Досліджено, що на кожному структурному рівні психіки виявляються механізми ризику. Вивчивши їх особливості, ми можемо спробувати уявити все різноманіття ризику. Ризик визначається потребнісно-мотиваційним (спонукальним), когнітивним, регулятивним, емоційно-оцінним і конативним механізмами на всіх рівнях структури психіки (властивість, процес, стан, якість).

Психолого-педагогічні умови формування соціальної компетентності виховання закладів соціальної реабілітації

Зауважено, що соціальна реабілітація дитини з девіантною поведінкою є комплексним процесом, результатом якого є ресоціалізація дитини з подальшим продовженням соціального виховання і формування соціальної компетентності. Запобігання вихованню у реабілітаційній установі соціально некомпетентної особистості може здійснюватися тільки зміщенням акценту роботи закладів соціальної реабілітації з мети «допомога», яка визначається як головна задача у чинній нормативній базі, до мети «активна соціальна діяльність дитини». Наголошено, що ця діяльність повинна здійснюватися як у межах соціально-реабілітаційного закладу, так і поза його межами - перетворення соціальної діяльності у діяльність особисто вигідну і корисну для вихованця, що вихованець повинен усвідомлювати і відчувати забезпечення вільного вибору дитиною приваблюваного для неї виду діяльності - розширення соціальних контактів з зовнішнім світом, відхід від закритості реабілітаційної установи.

Системно-інтерсуб'єктивні особливості економічної соціалізації особистості на підлітковому етапі

Зазначено, що особливо гостро проблема економічної соціалізації постає на етапі підліткового віку. Розглянуто специфіку даного вікового періоду в онтогенезі людини (це період "найбільш інтенсивного й екстенсивного розвитку тілесних і психічних функцій") та трансформаційні процеси в Україні. Зазначено, що розкриття специфіки економічної соціалізації особистості є головним в контексті вирішення підлітком вікових завдань. Здійснено аналіз системи психологічних чинників розвитку економіко-психологічних якостей особистості на підлітковому етапі, взятого у єдності його когнітивної, афективної та конативної підсистем. У становленні когнітивних функцій системи економічної соціалізації актуальним може стати формування образу власного економічного "Я". Вся система зв'язків і відношень підлітка з соціальним оточенням стає простором, в якому апробуються нові, "дорослі" стратегії соціальної поведінки, пов'язані з незалежним, ініціативним, відповідальним і самостійним прийняттям рішень на партнерських засадах. Розглянуто процес входження підростаючої людини в економічну сферу суспільства як формування у неї економічного мислення на основі засвоєння економічних знань, пізнання економічної дійсності, формування відповідного ставлення до неї, набуття навичок економічної поведінки і реалізацію їх через посередництво грошей.

Психологічні умови розвитку особистісної зрілості батьків

Висвітлено проблему створення оптимальних психологічних умов для розвитку особистісної зрілості батьків. Теоретично проаналізовано головні аспекти впливу особливостей розвитку батьківської компетентності, ставлення батьків до дитини, основою яких є особистісна зрілість. Розглянуто поняття зрілості та її критерії. Особливу увагу звернено на такі її показники, як відповідальність, терпимість, саморозвиток, інтерактивний компонент. Запропоновано аналіз результатів апробації програми просвітницького тренінгу для батьків "Основи батьківської компетентності", яка була реалізована протягом 2005 - 2010 рр. Виявлено, що основними психологічними умовами розвитку особистісної зрілості батьків є організація процесу знаходження та створення учасниками тренінгу особистісного смислу свого буття через пізнання самого себе, оточуючого світу, стосунки з іншими людьми (у даному випадку - дитячо-батьківські), формування життєвої стратегії, спрямованість на самореалізацію та самовизначення, надання батьками дитині зразка для наслідування в любові та турботі про своє внутрішнє.