Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (3) | Журнали та продовжувані видання (2) | Реферативна база даних (18) | Авторитетний файл імен осіб (1) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Курінний І$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 26 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | 
Страфун С. С. Клініко-електроміографічні та сонографічні критерії у визначенні тактики лікування хворих з ушкодженням периферичних нервів внаслідок травми кінцівок [Електронний ресурс] / С. С. Страфун, О. Г. Гайко, І. М. Курінний // Травма. - 2013. - Т. 14, № 4. - С. 75-80. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2013_14_4_18 Наведено дані клініко-інструментального обстеження та лікування 327 хворих з ушкодженням периферичних нервів унаслідок травми кінцівок. На основі визначених особливостей перебігу ефективної та неефективної реіннервації м'язів, кількісних прогностичних електроміографічних і сонографічних критеріїв (активності введення, коефіцієнтів гіпотрофії та ехощільності) щодо ефективності відновлення функції та формування незворотної денерваційної атрофії м'язів запропоновано діагностично-прогностичну схему обгрунтування тактики лікування даного контингенту хворих. | |||
| 2. |
Курінний І. М. Особливості реабілітації хворих із переломами головки променевої кістки після реконструктивних оперативних втручань [Електронний ресурс] / І. М. Курінний, О. С. Страфун // Травма. - 2014. - Т. 15, № 1. - С. 88-92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2014_15_1_19 Переломи ділянки ліктьового суглоба становлять близько 4,3 % від загальної кількості переломів. Ліктьовий суглоб схильний до розвитку контрактур після травм, і переломи його кісток часто можуть призводити до істотних функціональних порушень. Подано розроблені рекомендації з реабілітації пацієнтів після реконструктивних оперативних втручань на головці променевої кістки. Проаналізовано віддалені результати лікування пацієнтів після реконструктивних оперативних втручань із приводу перелому проксимальних відділів променевої кістки. Загальна кількість спостережень - 46:18 чоловіків та 28 жінок. Вік хворих коливався від 7 до 62 років та в середньому становив 30 року. Права кінцівка страждала в 29 випадках, ліва - в 17. Реабілітація хворих після хірургічного лікування переломів головки променевої кістки має важливе значення, її характер та інтенсивність залежать від типу хірургічного втручання та часу, що минув після операції. Важливими віхами в досягненні повного об'єму рухів у ліктьовому суглобі ми вважаємо: гіпсування хворих у післяопераційному періоді в положенні розгинання в ліктьовому суглобі; початок активної реабілітаційної програми з 1-го дня після оперативного втручання; застосування змінних іммобілізаційних шин для ліктьового суглоба в положеннях максимального згинання та розгинання ліктьового суглоба з поступовою їх заміною при досягненні більшого кута. Розроблена нами система післяопераційної реабілітації ліктьового суглоба дозволила одержати 80 % добрих та відмінних результатів лікування у групі пацієнтів із переломами головки променевої кістки. | |||
| 3. | 
Страфун С. С. Застосування васкуляризованого трансплантату малогомілкової кістки в заміщенні сегментарних дефектів діафіза довгих кісток верхніх кінцівок [Електронний ресурс] / С. С. Страфун, І. М. Курінний, О. С. Страфун // Український журнал екстремальної медицини імені Г. О. Можаєва. - 2010. - т. 11, № 4. - С. 77-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujem_2010_11_4_15 | |||
| 4. | 
Хименко С. О. Відновне лікування хворих з ушкодженнями термінальної порції сухожилка розгинача пальців кисті [Електронний ресурс] / С. О. Хименко, І. М. Курінний // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2010. - № 1. - С. 60-65. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Votip_2010_1_14 | |||
| 5. |
Курінний І. М. Особливості тактики хірургічного лікування ушкоджень сухожиль згиначів пальців кисті в "критичній зоні” в залежності від тяжкості травми [Електронний ресурс] / І. М. Курінний, А. А. Безуглий, М. Л. Ярова // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2014. - № 2. - С. 43-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Votip_2014_2_11 | |||
| 6. | 
Страфун С. С. Застосування ультразвукової відеоденситометрії для дослідження стану м’язів у хворих з наслідками травм периферичних нервів [Електронний ресурс] / С. С. Страфун, І. М. Курінний, О. Г. Гайко, А. Я. Вовченко // Літопис травматології та ортопедії. - 2009. - № 1-2. - С. 224. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2009_1-2_82 | |||
| 7. |
Курінний І. М. Хірургічне лікування контрактур суглобів пальців кисті у хворих з наслідками поліструктурних ушкоджень [Електронний ресурс] / І. М. Курінний // Літопис травматології та ортопедії. - 2011. - № 1-2. - С. 55-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2011_1-2_13 | |||
| 8. |
Курінний І. М. Мікрохірургічне заміщення ампутаційних дефектів пальців кисті при наслідках травм [Електронний ресурс] / І. М. Курінний // Літопис травматології та ортопедії. - 2015. - № 1-2. - С. 115-118. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2015_1-2_35 | |||
| 9. |
Курінний І. М. Особливості етапного хірургічного лікування ушкоджень периферичних нервів при наслідках поліструктурної травми верхньої кінцівки [Електронний ресурс] / І. М. Курінний, С. С. Страфун, О. Г. Гайко // Літопис травматології та ортопедії. - 2012. - № 1-2. - С. 146-151. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2012_1-2_44 | |||
| 10. | 
Курінний І. М. Особливості остеосинтезу при "Нщасливій тріаді" ліктьового суглоба [Електронний ресурс] / І. М. Курінний, О. С. Страфун, С. В. Богдан // Проблеми травматології та остеосинтезу. - 2015. - № 2. - С. 20-34. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pto_2015_2_6 | |||
| 11. | 
Курінний І. М. Лікування "нещасливої тріади ліктьового суглоба" та її наслідків [Електронний ресурс] / І. М. Курінний, О. С. Страфун // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2015. - № 2. - С. 42-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2015_2_9 Несмотря на развитие методов лечения внутрисуставных повреждений, восстановление функции после тяжелых травм локтевого сустава (ЛС) остается сложной и далеко не решенной проблемой. Цель исследжования - разработать дифференцированную тактику лечения пациентов с "несчастливой триадой локтевого сустава" в зависимости от сроков повреждения, его характера и сочетанных повреждений. Проанализированы результаты лечения 27-ми больных (14-ти мужчин, 13-ти женщин в возрасте от 17 до 66 лет) с "несчастливой триадой локтевого сустава". В 11 случаях (41 %) наблюдалось повреждение правой верхней конечности, у 16 больных (59 %) был поврежден левый ЛС. Срок послеоперационного наблюдения составил от 3-х до 120-ти мес. Отдаленные результаты лечения были оценены у 22-х из 27-ми пациентов по шкале Mayo Elbow Performance Score (MEPS). Результаты лечения пациентов с "несчастливой триадой" зависят от тяжести и запущенности травмы и характера предыдущего хирургического лечения. Согласно MEPS у прооперированных пациентов с "несчастливой триадой локтевого сустава" удалось достичь отличных результатов в 5-ти случаях (23 %), хороших - в 10-ти (45 %), удовлетворительных - в 5-ти (23 %), а неудовлетворительных - в 2-х (9 %). Вывод: "несчастливая триада" - тяжелая травма локтевого сустава, которая требует полного восстановления всех поврежденных структур с дозированной послеоперационной реабилитацией в ранние сроки после травмы. Сохранение головки лучевой кости и венечного отростка локтевой кости является залогом восстановления полной функции ЛС. При сочетании "несчастливой триады локтевого сустава" с повреждением Эссекса - Лопрести, кроме реконструктивной операции на ЛС, необходимо выполнять корригирующие вмешательства для устранения лучевой косорукости и конфликтов, развивающихся в дистальном лучелоктевом сочленении. | |||
| 12. |
Курінний І. М. Тактика хірургічного лікування ушкоджень сухожиль згиначів пальців кисті в "критичній зоні” [Електронний ресурс] / І. М. Курінний, А. А. Безуглий, М. Л. Ярова // Проблеми травматології та остеосинтезу. - 2016. - № 1-2. - С. 35-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pto_2016_1-2_6 | |||
| 13. |
Курінний І. М. Лікування ізольованих переломів capitulum humeri в дорослих пацієнтів із застосуванням мікрогвинтів [Електронний ресурс] / І. М. Курінний, О. С. Страфун, С. В. Тимошенко // Травма. - 2017. - Т. 18, № 1. - С. 10-18. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_1_3 Переломи дистального епіметафіза плеча трапляються з частотою 5,7 випадку на 100 000 населення. Переломи головки плечової кістки (ПК) становлять 0,5 - 1 % від всіх переломів ділянки ліктьового суглоба і 6 % від всіх переломів дистального епіметафіза ПК. Висвітлено досвід авторів у лікуванні пацієнтів з цією патологією шляхом остеосинтезу ізольованих переломів головки ПК мікрогвинтами та гвинтами Герберта. У відділі мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки ДУ "ІТО НАМН України" в період з 2007 по 2012 рр. спостерігали 18 хворих із переломами capitulum humeri. У 17 пацієнтів було виконано малоінвазивний остеосинтез ізольованих переломів головки ПК мікрогвинтами та гвинтами Герберта, а також в одному випадку було здійснено видалення фрагмента головки. Серед прооперованих було 8 чоловіків та 10 жінок. Вік хворих коливався від 12 до 78 років та в середньому становив 36,23 +- 22,25 року. Хворі надходили в різні строки після травми - від 3 - 4 діб до 6 міс. Результати лікування хворих було оцінено в 13 пацієнтів після консолідації переломів і завершення реабілітаційної програми за Mayo Elbow Performance Score. У групі обстежених хворих було одержано 46,16 % відмінних та 53,84 % добрих результатів лікування. Не спостерігали жодного випадку розвитку асептичного некрозу синтезованих фрагментів кістки та жодного випадку незрощення кісток. На кінцевий функціональний результат лікування дуже сильно впливав час, що минав від моменту травми до оперативного втручання. Висновки: найбільш оптимальним способом остеосинтезу ізольованих переломів головчастого підвищення плечової кістки є застосування мікрогвинтів різних конструкцій. | |||
| 14. |
Страфун С. С. Тактика хірургічного лікування поранених з поліструктурними вогнепальними ушкодженнями верхніх кінцівок на рівні спеціалізованної допомоги [Електронний ресурс] / С. С. Страфун, О. В. Борзих, Н. О. Борзих, І. М. Курінний, О. Г. Гайко, А. А. Лакша // Літопис травматології та ортопедії. - 2017. - № 1-2. - С. 21-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2017_1-2_8 | |||
| 15. |
Лазарев І. А. Біомеханічне визначення стабільності ліктьового суглоба при переломах головки променевої кістки, комбінованих із пошкодженням колатеральних зв’язок [Електронний ресурс] / І. А. Лазарев, І. М. Курінний, О. С. Страфун, М. В. Скибан // Травма. - 2017. - Т. 18, № 5. - С. 25-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_5_5 Мета роботи - вивчити фактори забезпечення стабільності в ліктьовому суглобі (ЛС) в положенні розгинання <$E175 symbol Р> за умов дефекту головки ПК 5 - 10 - 15 мм, комбінованого з пошкодженням колатеральних зв'язок ЛС, за навантаження 5 кг. Зростання показників переміщень одночасно супроводжується значним зростанням показників напружень на ЛК у 6 разів (<$Esigma max~=~39,82> MPa), ПК - у 5 разів (<$Esigma max~=~40,02> MPa) та на ділянках кріплення lig. collateralе ulnare аnterior intermediate і lig. collaterale radiale до кістки - у 7 разів (<$Esigma max~=~52,4> MPa). Ізольоване пошкодження lig. collateralе ulnare викликає значне зростання показників загальних переміщень моделі (Total Deformation) на 64,1 % (<$EDELTA~=~39,99> мм) та переміщень проксимального відділу (головки) ПК на 44,6 % (<$EDELTA~=~5,38> мм). При цьому відбувається зростання показників напружень на ЛК утричі (<$Esigma max~=~19,27> MPa), ПК - у 3,8 разу (<$Esigma max~=~27,08> MPa), плечовій кістці - у 2,8 разу (<$Esigma max~=~18,53> MPa) та ділянках кріплення пошкодженої lig. collateralе ulnare аnterior intermediate до медіального виростка ПК - у 6,7 разу (<$Esigma max~=~7,94> MPa) та ділянках кріплення lig. collateralе radiale до ПК - у 3,9 разу (<$Esigma max~=~28,47> MPa). Пошкодження lig. collateralе ulnare, комбіноване з дефектом головки ПК 15 мм, викликає зростання показників загальних переміщень моделі (Total Deformation) в 1,2 разу (<$EDELTA~=~49,43> мм). При цьому показники загальних переміщень проксимального відділу ПК (головки) зменшились на 4 % (<$EDELTA~=~5,14> мм). Дефект головки 15 мм викликає додаткові переміщення проксимального відділу ПК за віссю X (Directional Deformation) до <$EDELTA~=~13> мм. Зростання показників переміщень одночасно супроводжується зростанням показників напружень на ЛК на 27 % (<$Esigma max~=~19,27> MPa), ПК - на 36 % (<$Esigma max~=~27,08> MPa) та на ділянках кріплення lig. collateralе ulnare anterior intermediate і lig. collaterale radiale до кістки - в 1,8 разу (<$Esigma max~=~28,47> MPa). Висновки: за даними дослідження, пошкодження lig. collateralе radiale та lig. collateralе ulnare викликає збільшення показників загальних переміщень (Total Deformation) усієї моделі та загальних переміщень проксимального відділу ПК (головки) за рахунок девіації дистального відділу передпліччя (променевої кістки), які відображають виникнення нестабільності ЛС у положенні розгинання <$E175 symbol Р>. Зі збільшенням величини дефекту головки ПК на фоні пошкодження колатеральних зв'язок ЛС відбувається пропорційне порушення стабільності ЛС. Асиметричність навантаження на суглобові поверхні призводить до зростання напружень на контактних поверхнях ЛК та ПК, у відповідних ділянках суглобового хряща ЛК та ПК, на залишках пошкоджених зв'язок та у місцях їх кріплення до ЛК та ПК. Пошкодження lig. collateralе ulnare призводить до більш значного порушення стабільності ЛС, ніж у разі пошкодження lig. collateralе radiale, за рахунок суми загальних переміщень (Total Deformation) дистального відділу передпліччя (девіації) та осьових переміщень проксимального відділу ПК (Directional Deformations) в ділянці дефекту головки, з її наближенням до суглобової поверхні надвиростка ПК. | |||
| 16. | 
Курінний І. М. Рухова реабілітація хворих після операції з приводу післятравматичної контрактури ліктьового суглоба [Електронний ресурс] / І. М. Курінний, О. С. Страфун, О. В. Долгополов, А. С. Герасименко // Клінічна хірургія. - 2017. - № 11. - С. 65-69. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2017_11_20 Перелом в ділянці ліктьового суглоба (ЛС) становить 5 - 6 % в структурі всіх ушкоджень скелета, проте, частота незадовільних результатів лікування та утворення контрактури цієї зони сягає 20 - 25 %. Порівняно ефективність розробки рухів під час реабілітації хворих, оперованих з приводу післятравматичної контрактури ЛС. Ретроспективний аналіз проведений у 69 пацієнтів з згинально-розгинальною контрактурою ЛС, яким виконували операцію артролізу. У пацієнтів 1-ї групи застосовували активну реабілітаційну програму без використання фіксуючих пристроїв; 2-ї групи - під час розробки рухів застосовували дві гіпсові шини у положенні максимального згинання та розгинання мобілізованого ЛС. Після оперативного втручання та рухової реабілітації кінцевий обсяг згинально-розгинальних рухів у пацієнтів 1-ї групи збільшився на 59,58<$E symbol Р>, 2-ї групи - на 70,7<$E symbol Р>. За шкалою Mayo Elbow Performance Score (MEPS), через 6 міс після операції стан пацієнтів 1-ї групи оцінений у середньому (75 +- 7,3) бала, 2-ї групи - (84,6 +- 10,5) бала. Висновок: лікування післятравматичної контрактури ЛС є вкрай складною, актуальною проблемою, потребує індивідуального підходу. При порівнянні ефективності реабілітації пацієнтів відзначене достовірне збільшення обсягу рухів та кращий функціональний результат за MEPS при використанні двох змінних гіпсових шин. | |||
| 17. |
Страфун С. С. Клініко-організаційні аспекти при вогнепальних пошкодженнях верхніх кінцівок [Електронний ресурс] / С. С. Страфун, Н. О. Борзих, І. М. Курінний, О. В. Борзих // Травма. - 2017. - Т. 18, № 6. - С. 64-68. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_6_6 Специфіка ведення бойових дій із застосуванням сучасної військової техніки обумовлює тяжкість пошкодження, що, зі свого боку, обтяжує та ускладнює надання медичної допомоги щодо відновлення анатомічних структур та функціональних можливостей. Зазначене обгрунтувало необхідність удосконалення, розробки новітніх технологій, принципів тактики хірургічного лікування поранених, зокрема, з вогнепальними травмами верхніх кінцівок. Мета роботи - довести ефективність хірургічного лікування поранених із поліструктурними вогнепальними травмами верхніх кінцівок за умови скорочення маршрутів евакуації до закладу IV рівня надання медичної допомоги. Об'єкт дослідження - 63 військовослужбовці з поліструктурними вогнепальними пораненнями верхніх кінцівок. Виділено 2 групи спостереження. Критерієм розподілу був строк між пораненням і фактом надходження до закладу IV рівня високоспеціалізованої допомоги: до тижня та 1 - 6 місяців. До першої групи увійшов 21 поранений, госпіталізований упродовж тижня, до другої - 42 особи, які з різних причин були госпіталізовані через 1 - 6 місяців після вогнепальної травми верхніх кінцівок. Середні строки від часу поранення до виконання запланованої базової відновно-пластичної операції в першій групі становили 21,0 +- 3,2 доби, у другій - 73,0 +- 6,5 доби. Порівняльний аналіз віддалених результатів свідчить, що пацієнти першої групи, які були госпіталізовані на IV етап у строк до тижня після поранення, потребували високоспеціалізованої медичної допомоги й отримали її, що надало можливість повернути в стрій 15 осіб із 21 (71,4 %), а решту - до повсякденних обов'язків. Тоді як серед пацієнтів другої групи, які потрапили на зазначений рівень допомоги через 1 - 6 місяців після травми, таких було практично вдвічі менше - 16 із 42 (38,1 %). У решти 26 (61,9 %) тривали лікувально-реабілітаційні заходи. Висновки: отже, своєчасне та адекватне надання медичної допомоги на високоспеціалізованому рівні є гарантом збереження якості життя пораненим та умовою, що не тільки дозволяє повернути їх до звичайних повсякденних обов'язків, але й надає можливість більшості з них повернутись до професійної військової діяльності. | |||
| 18. |
Курінний І. М. Переломи голівки променевої кістки. Остеосинтез чи видалення? [Електронний ресурс] / І. М. Курінний, О. С. Страфун // Літопис травматології та ортопедії. - 2018. - № 1-2. - С. 88-92. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lto_2018_1-2_25 | |||
| 19. |
Страфун С. С. Результати ендопротезування головки променевої кістки [Електронний ресурс] / С. С. Страфун, І. М. Курінний, О. С. Страфун // Травма. - 2018. - Т. 19, № 3. - С. 61-66. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2018_19_3_11 Відновлення функції ліктьового суглоба після ушкоджень головки променевої кістки залишається вкрай актуальною проблемою. У дослідженні 18 пацієнтів із травмою в ділянці ліктьового суглоба, яким з приводу перелому головки променевої кістки було виконано ендопротезування. У 4 пацієнтів (22,2 %) ендопротезування було виконано в терміни до 10 - 12 днів після травми, у 14 хворих (77,8 %) ендопротезування виконувалося в середньому через 2 місяці після травми. У переважній більшості випадків (16 хворих) операція виконувалася на фоні інших ушкоджень ділянки ліктьового суглоба. Ізольований перелом головки променевої кістки був лише у 2 хворих. Серед прооперованих чоловіків і жінок було порівну - по 9 осіб, середній вік хворих становив 44,6 +- 9,9 року. Результати лікування оцінені в 14 хворих у період від 4 місяців до 4 років після операції (у середньому 2,19 +- 1,63 року після операції ) за шкалою Mayo Elbow Performance Score. Відмінні результати лікування були отримані в 6 випадках (42,8 %), добрі - у 4 пацієнтів (28,6 %), задовільні - у 4 випадках (28,6 %). Прибавка в секторі рухів ліктьового суглоба коливалася від 30 до 70 градусів по дузі, проте в кожному випадку була індивідуальною. Висновки: ендопротезування головки променевої кістки є ефективним хірургічним засобом відновлення функції ліктьового суглоба при тяжких необоротних ушкодженнях самої головки й поєднаних переломах ділянки ліктьового суглоба іншої локалізації. | |||
| 20. |
Грицай М. П. Тактика лікування комбінованих постостеомієлітичних дефектів великогомілкової кістки методом керованого черезкісткового остеосинтезу [Електронний ресурс] / М. П. Грицай, І. М. Курінний, О. М. Ліненко // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2017. - № 3. - С. 78-84. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Votip_2017_3_15 | |||
| ||||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |