Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (11) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Міщенюк О$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 18 Представлено документи з 1 до 18 |
|||
| 1. | 
Костюкевич О. М. Оцінка значення показників периферичної крові для диференційної діагностики та прогнозування тромботичних ускладнень справжньої поліцитемії і вторинних еритроцитозів [Електронний ресурс] / О. М. Костюкевич, О. Ю. Міщенюк, С. В. Клименко // Медичні перспективи. - 2014. - Т. 19, № 1. - С. 29-36. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mp_2014_19_1_8 Цель исследования - определение особенностей показателей периферической крови (ПК) у пациентов с вторичными эритроцитозами (ВЭ) и истинной полицитемией (ИП). Выявление дискриминационных уровней показателей ПК и анализ их операционных характеристик для дифференциальной диагностики эритроцитозов и прогноза тромбозов у больных ИП. Материалом для исследования послужили результаты клинических исследований 210 пациентов с эритроцитозом, которым проводилась дифференциальная диагностика между ИП и ВЭ. Оптимальное пороговое значение числа эритроцитов, с хорошим уровнем мощности для дифференциации между ИП и ВЭ (AUC = 0,82, 95 % ДИ = 0,77 - 0,87, <$E p~<<~0,0001>), составляло <$E>>~6,08~cdot~10 sup 12>/л. Дискриминационный уровень гематокрита для отнесения больных в группу ИП равнялся <$E>>~57,5> %, со средней диагностической ценностью маркера (AUC = 0,72, 95 % ДИ = 0,66 - 0,78, <$Ep~<<~0,0001>). Наиболее патогномоничным для дифференциации эритроцитозов оказался срез лейкоцитов <$E>>~8,9~cdot~10 sup 9>/л, указанная граница маркера соответствует хорошему уровню его эффективности (AUC = 0,79, 95 % ДИ = 0,72 - 0,84, <$Ep~<<~0,0001>). Наибольшую ценность для дифференциации ИП и ВЭ демонстрировал критерий "тромбоциты <$E >>~287~cdot~10 sup 9>/л", эффективность которого составляла 0,90 (0,86 - 0,94, <$Ep~<<~0,0001>). Оптимальный предиктивный уровень гематокрита для предикции развития тромбозов соответствует <$E>>~55> %, а лейкоцитов - <$E>>~12,3~cdot~10 sup 9>/л. Эффективность по прогнозированию возникновения кардиоваскулярных событий критерия "гематокрит <$E >>~55> %" (AUC = 0,65, 95 % ДИ = 0,52 - 0,79, p = 0,021) и "лейкоциты <$E >>~12,3~cdot~10 sup 9>/л" (AUC = 0,66, 95 % ДИ = 0,55 - 0,77, p = 0,003) соответствует среднему уровню мощности. Заключение: гемоглобин не подтвердил своей ценности для проведения дифференциальной диагностики между ИП и ВЭ. Использование других показателей ПК с целью дифференциации ИП и ВЭ является рациональным. Получены следующие наиболее оптимальные критерии отнесения пациентов к группе больных ИП: "лейкоциты <$E>>~8,9~cdot~10 sup 9>/л", "эритроциты <$E>>~6,08~cdot~10 sup 12>/л" и "гематокрит <$E>>~57,5> %". Наиболее значимым маркером общеклинического анализа крови для дифференциации между ИП и ВЭ является "тромбоциты <$E>>~287~cdot~10 sup 9>/л". Уровень гематокрита более 55 % и число лейкоцитов более <$E12,3~cdot~10 sup 9>/л являются прогностически ценными маркерами развития тромбозов, но их применение целесообразно только в когорте больных ИП без классических факторов кардиоваскулярных событий. | ||
| 2. | 
Міщенюк О. Ю. Частота алельного варіанта G20210A гена протромбіну у хворих на Ph-негативні хронічні мієлопроліферативні неоплазми [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк, С. В. Клименко // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2013. - Вип. 22(2). - С. 293-297. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpsnmapo_2013_22(2)__46 У дослідженні проаналізовано роль алельного варіанта G20210A гена протромбіну в розвитку тромботичних ускладнень у пацієнтів із Ph-негативними хронічними мієлопроліферативними неоплазмами (ХМПН), а саме, есенціальною тромбоцитемією (ЕТ), справжньою поліцитемією (СП), ідіопатичним мієлофіброзом (ІМФ), та транзиторними мієлопроліферативними реакціями (ТМР). Мета роботи - визначення частоти алельного варіанта G20210A гена протромбіну та його предикативної цінності щодо розвитку тромбозів у хворих на Ph-негативні ХМПН. Досліджено клінічні та молекулярно-генетичні параметри 142 хворих на Ph-негативні ХМПН (63 з СП, 43 з ЕТ, 36 з ІМФ) та 156 осіб із TMР. Мутацію виявлено у 3-х (2,09 %) з 142 пацієнтів із Ph-негативними ХМПН. Поширеність мутації гена протромбіну у разі ЕT вище у пацієнтів із тромбозами в анамнезі, ніж у хворих без тромботичних ускладнень (2 з 6 проти 0 з 37, p = 0,02). У хворих ІМФ із тромбозами і без тромботичних ускладнень частота алелі G20210A гена протромбіну не відрізнялась (1 з 7 проти 0 з 29, p = 0,19). У групі з 64 пацієнтів з СП мутацію гена протромбіну не знайдено. Мутантну алель виявлено у 8-ми (5,1 %) пацієнтів із ТМР, а її поширеності вище у групі пацієнтів із тромбозами у порівнянні з когортою без тромботичного ускладнення (4 з 30 проти 4 з 126, p = 0,027). Носійство алелі G20210A гена протромбіну збільшує відносний ризик тромбозу в 4,1 разу (95 % ДІ = 1,09 - 15,33, p << 0,05) у групі пацієнтів із ТМР. Висновки: частота алельного варіанта G20210A гена протромбіну в пацієнтів з ЕТ та тромбозом вище у порівнянні з хворими без тромботичного епізоду в анамнезі. У хворих з СП та ІМФ не знайдено асоціацію між носійством протромботичної алелі та тромбозами в анамнезі. Носійство мутації G20210A гена протромбіну збільшує ризик розвитку тромбозу в осіб із ТМР. | ||
| 3. | 
Міщенюк О. Ю. Прогностична цінність атипових тромботичних епізодів для ймовірності подальшої верифікації Ph-негативних мієлопроліферативних новоутворень [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк // Онкология. - 2014. - т. 16, № 1. - С. 71-77. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OL_2014_16_1_14 Мета дослідження - визначити операційні характеристики атипового тромбозу для прогнозу ймовірності верифікації Ph-негативних мієлопроліферативних новоутворень (МПН). Об'єктом аналізу слугували результати клінічних досліджень 368-ми осіб, у яких проводили диференційну діагностику між Ph-негативними МПН та мієлопроліферативними реакціями (МР). В усіх випадках із тромбозом атипової локалізації в подальшому було верифіковано Ph-негативне МПН (17 із 216-ти проти 0 з 152; p = 0,0001). У дослідженій групі ймовірність того, що в осіб з атиповим тромбозом буде діагностовано Ph-негативне МПН, відповідно до показника предиктивної цінності позитивного результату з доведеною значущістю моделі (p << 0,0001), становила 100 % (95 % довірчий інтервал (ДІ) 80,5 - 100,0 %). Найвища прогностична цінність негативного результату (ПЦНР) атипового венозного тромбозу спостерігається для випадків первинного мієлофіброзу (ПМФ) - 82,60 % (95 % ДІ 76,3 - 87,8 %). Тромбоз вісцеральних вен є маркером зі статистично вищим рівнем їх прогностичної моделі у порівнянні з нейтральною (p = 0,0001) та досить високим показником балансової точності діагнозу (БТД), яка становить 71,4 % (95 % ДІ 57,2 -74,1 %). Під час оцінки площі під ROC-кривою для окремих нозологічних одиниць було виявлено, що найбільша статистично значуща площа (p = 0,036) та БТД (91,3 %; 95 % ДІ 58,1 - 93,9 %) маркера атипового венозного тромбозу спостерігається за ПМФ. Наявність венозних атипових подій в когорті осіб, яким проводиться диференційна діагностика між справжньою поліцитемією (СП) та МР, забезпечує 79,0 % (95 % ДІ 57,4 - 82,0 %) ймовірність верифікації СП зі значущою предиктивною цінністю моделі (P = 0,003). Прогностичний сумарний індекс, який надає змогу вирахувати ймовірний відсоток пацієнтів із Ph-негативними МПН у загальній когорті осіб з атиповими тромбозами різної етіології, можна припустити, що Ph-негативні МПН у ній представлені у 43,3 % випадків, а ПМФ, есенціальна тромбоцитемія та СП - 82,6; 72,3 та 58,2 % епізодів відповідно. Висновки: результати дослідження підтверджують, що тромбоз вісцеральних вен є потужним тригером для подальшої верифікації Ph-негативних МПН. У групі осіб із синдромом Бадда - Кіарі, портальним тромбозом та тромбозом вен селезінки скринінг на наявність Ph-негативних МПН є раціональним та обгрунтованим. Найвищий рівень прогностичної цінності атипового тромбозу визначено для подальшої верифікації ПМФ. | ||
| 4. | 
Міщенюк О. Ю. Клінічні фактори тромбозів у пацієнтів із Ph-негативними мієлопроліферативними неоплазмами, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк, С. В. Клименко // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. - 2013. - Вип. 18. - С. 232-239. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Prmtr_2013_18_25 Мета роботи - визначити предикативну цінність віку понад 60 років, тромбозу в анамнезі та факторів кардіоваскулярного ризику (ФКР), в розвитку тромбозу у хворих на Ph-негативні мієлопроліферативні неоплазми (МПН), а саме справжню поліцитемію, есенціальну тромбоцитемію та первинний мієлофіброз, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, та в когорті пацієнтів, захворюванню яких не передувала дія аварійного радіаційного опромінення. Матеріалом для дослідження слугували результати клінічних досліджень 216-ти хворих на Ph-негативні МПН. Поширеність тромбозу та наявність ФКР визначено шляхом обробки медичної документації. Встановлено, що у загальній когорті та у хворих на спонтанну справжню поліцитемію вік понад 60 років (відносний ризик (ВР) = 1,73, 95 % довірчий інтервал (ДІ) = 1,00 - 2,98; p = 0,043 та ВР = 2,04, 95 % ДІ = 1,12 - 3,68; p = 0,02, відповідно) і наявність ФКР (ВР = 2,25, 95 % ДІ = 1,21 - 4,16; p = 0,005 та ВР = 2,31, 95 % ДІ = 1,20 - 4,41; p = 0,008, відповідно) є предикторами розвитку тромбозів. Вік понад 60 років та ФКР у загальній когорті хворих на есенціальну тромбоцитемію асоціюється зі зростанням відносного ризику тромбозів (ВР = 2,5, 95 % ДІ = 1,05 - 5,92; p = 0,047 та ВР = 2,74, 95 % ДІ = 1,18 - 6,23; p = 0,026, відповідно). Частота повторних тромботичних ускладнень у загальній популяції пацієнтів з есенціальною тромбоцитемією та тромбозом в анамнезі значно вища, ніж у осіб без передуючого тромботичного епізоду (ВР = 2,75, 95 % ДІ = 1,15 - 6,51; p = 0,035). Висновки: одержані дані підтверджують результати інших досліджень, які демонструють, що вік понад 60 років, тромбоз в анамнезі, ФКР є предикторами розвитку тромбозів у хворих на Ph-негативні МПН. | ||
| 5. | 
Міщенюк О. Ю. Визначення ролі G1691A алелі гена фактору V коагуляції та G20210A алелі гена протромбіну в розвитку тромбозів у хворих на справжню поліцитемію [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. - 2013. - Вип. 5. - С. 15-23. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pemgki_2013_5_3 | ||
| 6. | 
Міщенюк О. Ю. Застосування загальноклінічних, клініко-лабораторних та молекулярно-генетичних даних в алгоритмі прогнозування розвитку тромбозу при справжній поліцитемії та есенціальній тромбоцитемії [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк, О. М. Костюкевич, С. В. Клименко // Український медичний часопис. - 2015. - № 6. - С. 76-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/UMCh_2015_6_27 Визначено прогностичну ефективність використання клінічних, лабораторно-гематологічних і молекулярно-генетичних показників під час оцінки ймовірності виникнення тромбозу у 118 хворих на справжню поліцитемію та 62 на есенціальну тромбоцитемію. | ||
| 7. | 
Любарець Т. Ф. Сучасні аспекти патогенезу та діагностики Ph’-негативних хронічних мієлопроліферативних захворювань [Електронний ресурс] / Т. Ф. Любарець, І. М. Прокопенко, С. В. Клименко, О. Ю. Міщенюк // Клиническая онкология. - 2012. - № 3. - С. 69-72. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/klinonk_2012_3_18 | ||
| 8. |
Дягіль І. С. Інвазивний аспергільоз у хворих на гостру мієлоїдну лейкемію [Електронний ресурс] / І. С. Дягіль, З. В. Мартіна, А. О. Товстоган, С. М. Кравченко, Д. Р. Афанасіаді, Н. Г. Романенко, В. Ф. Кузьменко, О. Ю. Міщенюк // Клиническая онкология. - 2013. - № 1. - С. 102-107. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/klinonk_2013_1_20 | ||
| 9. |
Міщенюк О. Ю. Внесок спадкової тромбофілії в збільшення частоти тромбозів у хворих на Ph-негативні мієлопроліферативні неоплазії, включаючи постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк, В. М. Шкарупа, Л. В. Неумержицька, С. М. Кравченко, С. В. Клименко // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. - 2016. - Вип. 21. - С. 291-311. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Prmtr_2016_21_22 Мета роботи - визначення внеску носійства G1691A алеля гена фактора V коагуляції та G20210A алеля гена фактора II коагуляції у виникнення тромбозів у хворих на Ph-негативні мієлопроліферативні новоутворення (МПН), опромінених в діапазоні доз 0,001 - 0,99 Гр та без опромінення. Проаналізовано клінічні та молекулярно-генетичні характеристики хворих на радіаційно-асоційовану та спонтанну справжню поліцитемію (СП), есенціальну тромбоцитемію (ЕТ) і первинний мієлофіброз (ПМФ). Група радіаційно-асоційованої СП, ЕТ та ПМФ представлена 35, 10 та 22 хворими відповідно, а когорта спонтанної СП, ЕТ та ПМФ - 149, 111 і 78 пацієнтами відповідно. За спонтанного ПМФ носійство будь-якого з двох молекулярно-генетичних маркерів спадкової тромбофілії збільшує частоту (3 із 6 проти 8 із 72; p = 0,033) та ризик виникнення (ВР = 6,09; 95 % ДІ = 1,40 - 26,43) тромбозів. Наявність G1691A алеля гена проакцелерину у хворих на ПМФ, які не зазнали впливу іонізуючої радіації, зумовлює зростання ймовірності розвитку тромбозів у венозному судинному руслі в 10,14 разу (95 % ДІ = 1,67 - 61,33). У разі спонтанних і радіаційно-асоційованих Ph-негативних МПН (в осіб, опромінених у діапазоні доз 0,001 - 0,99 Гр) більший коефіцієнт виникнення венозних, артеріальних та будь-яких тромбозів спостерігається у носіїв G1691A алеля гена фактору V коагуляції, ніж в осіб з алелем дикого типу. Зокрема, у носіїв G1691A алеля гена проакцелерину, які належали до групи хворих на СП із радіаційним анамнезом, на 33,33 людино-років визначено більший коефіцієнт виникнення будь-яких тромбозів (95 % ДІ = 0,22 - 100,00; p = 0,048) та судинних подій у венозному руслі (95 % ДІ = 12,50 - 50,00; p = 0,003). У хворих на ПМФ із радіаційним анамнезом також виявлено різницю (20,00 людино-років; 95 % ДІ = 1,51 - 50,00; p = 0,035) між коефіцієнтом виникнення будь-яких тромбозів і артеріальних васкулярних подій, розрахованим для носіїв G1691A алеля гена проакцелерину та для осіб з алелем дикого типу. У носіїв нуклеотидного варіанта G20210A гена II фактора коагуляції зі спонтанною ЕТ та ПМФ, у порівнянні з пацієнтами з алелем дикого типу, спостерігався більший коефіцієнт з його розрахунку на 100 людино-років розвитку венозних тромбозів. | ||
| 10. |
Міщенюк О. Ю. Прогностична цінність гематологічних показників щодо виникнення тромбозів у хворих на спонтанні та радіаційно-асоційовані Рh-негативні мієлопроліферативні новоутворення [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк, С. В. Клименко // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. - 2015. - Вип. 20. - С. 376-398. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Prmtr_2015_20_28 Мета роботи - встановити, які з гематологічних показників мають дискримінаційну здатність для прогнозування розвитку тромбозів у разі спонтанних і радіаційно асоційованих Рh негативних мієлопроліферативних новоутворень (МПН). Проаналізовано гематологічні показники 85 хворих на справжню поліцитемію (СП), 43 - есенціальну тромбоцитемію (ЕТ) та 40 - первинний мієлофіброз (ПМФ). Основну групу склали пацієнти (СП = 18, ЕТ = 6, ПМФ = 18), які зазнали дії іонізуючої радіації внаслідок аварії на ЧАЕС, а контрольну - хворі (СП = 67, ЕТ = 37, ПМФ = 22) без впливу аварійного радіаційного опромінення в анамнезі. Предиктивне щодо розвитку тромбозів за спонтанної СП значення гематокриту та лейкоцитів становить >> 55 % та >> 13,2 x 109/л відповідно, а загального холестерину - >> 5,7 ммоль/л. Ефективність для прогнозування тромбозів фактора "гематокрит >> 55 %" (площа під кривою - ППК = 0,67; p = 0,023) та "лейкоцити >> 13,2 х 109/л" (ППК = 0,66; p = 0,011) є середньою, а "загальний холестерин >> 5,7 ммоль/л" (ППК = 0,92; p << 0,0001) - відмінною. Прогностичною щодо виникнення тромбозів за радіаційно асоційованої СП та спонтанної ЕТ виявилась кількість тромбоцитів <<= 440,0 х 109/л та лейкоцитів >> 10,0 х 109/л відповідно, яка характеризується дуже доброю (ППК = 0,84; p = 0,0002 та ППК = 0,72; p = 0,019 відповідно) предиктивною потужністю. В основній та контрольній групі хворих на СП визначено однакові ППК застосування для прогнозування тромбозів показника "гематокрит >> 55 %" (p = 0,800) та "лейкоцити >> 13,2 х 109/л" (p = 0,831), проте різні ППК розраховано для маркера "тромбоцити <<= 440,0 х 109/л" (p = 0,0004). Тому показник "тромбоцити <<= 440,0 х 109/л" доречно враховувати під час оцінки ймовірності тромбозу за радіаційно асоційованої СП, а "гематокрит >> 55 %" та "лейкоцити >> 13,2 х 109/л" - незалежно від радіаційного анамнезу хворих. В основній та контрольній групі пацієнтів з ЕТ відсутня різниці між ППК фактора "лейкоцити >> 10,0 х 109/л" (p = 0,509), отже він може застосовуватись у разі спонтанної та радіаційно асоційованої ЕТ. | ||
| 11. |
Міщенюк О. Ю. Особливості перебігу та клінічної картини есенціальної тромбоцитемії залежно від JAK2 V617F статусу хворих [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк, О. М. Костюкевич, І. В. Дмитренко, С. В. Клименко // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. - 2015. - Вип. 20. - С. 399-413. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Prmtr_2015_20_29 Мета дослідження - проаналізувати особливості взаємозв'язку між наявністю мутації V617F гена JAK2 та клінічною картиною, ризиком виникнення тромбозів у пацієнтів зі спонтанною і радіаційно асоційованою есенціальною тромбоцитемією (ЕТ). Проаналізовано результати клінічних, лабораторногематологічних, гістоморфологічних та молекулярногенетичних характеристик хворих на ЕТ. Групу хворих на радіаційноасоційовану ЕТ було представлено 10 особами, а когорту спонтанної ЕТ - 111 пацієнтами. Підтверджено, що JAK2V617F-позитивний мутаційний статус хворих на спонтанну ЕТ є предиктором збільшення розповсюдженості тромбозів (23,0 % проти 6,0 %), ризику їх виникнення (відносний ризик = 1,5; 95 % довірчий інтервал = 1,3 - 1,8) та скорочення тривалості безтромботичної виживаності. Доведено, що на явність JAK2V617F мутації збільшує ймовірність виникнення саме венозних тромбозів (відносний ризик = 1,5; 95 % довірчий інтервал = 1,3 - 1,7) у пацієнтів з ЕТ без радіаційного анамнезу. Урахування JAK2V617F мутаційно го статусу хворих на спонтанну та радіаційноасоційовану ЕТ (площа під ROC-кривою = 0,62 та площа під ROC кривою = 0,68 відповідно) характеризується середнім рівнем ефективності щодо прогнозування виникнення в них тромбозів. Носійство JAK2V617F мутації хворими на спонтанну та радіаційноасоційовану ЕТ характеризується високим (93,9 % та 100 % відповідно) значенням предиктивної цінності негативного результату для оцінки ймовірності виникнення тромбозів. У загальному аналізі крові хворих на спонтанну ЕТ із JAK2V617F мутацією, у порівнянні з пацієнтами без неї, визначається більше середнє значення еритроцитів, гемоглобіну, середнього об'єму еритроцитів та менший показник швидкості осідання еритроцитів, а в їх трепанобіоптаті - превалювання помірної гіперклітинності кісткового мозку, гігантських та крупних форм мегакаріоцитів, рети кулінового фіброзу, мікроциркуляторних порушень. У пацієнтів із радіаційноасоційованою ЕТ та JAKV617F-позитивним мутаційним статусом виявлено превалювання середньої кількості лейкоцитів у порівнянні з JAK2V617F-негативними хворими. | ||
| 12. | 
Беньковська Л. К. Прогностичне значення окремих біохімічних показників крові у виникненні ускладнень гострого коронарного синдрому [Електронний ресурс] / Л. К. Беньковська, О. Ю. Міщенюк, О. М. Костюкевич // Клінічна та профілактична медицина. - 2018. - № 2. - С. 63-70. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Clinprevmed_2018_2-3_9 | ||
| 13. |
Костюкевич О. М. Особливості впливу анемій на перебіг гострого коронарного синдрому [Електронний ресурс] / О. М. Костюкевич, О. Ю. Міщенюк, Л. К. Беньковська // Клінічна та профілактична медицина. - 2018. - № 2. - С. 71-77. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Clinprevmed_2018_2-3_10 | ||
| 14. |
Міщенюк О. Ю. Загальноклінічні чинники розвитку геморагічних подій і застосування міжнародних балових систем для їх прогнозування за гострого коронарного синдрому [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк, О. М. Костюкевич, Л. К. Беньковська // Клінічна та профілактична медицина. - 2018. - № 1. - С. 33-41. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Clinprevmed_2018_1_7 | ||
| 15. |
Німцович Т. І. Фактори серцево-судинного ризику та міжвізитна варіативність артеріального тиску [Електронний ресурс] / Т. І. Німцович, О. Ю. Міщенюк, А. М. Кравченко // Клінічна та профілактична медицина. - 2019. - № 1. - С. 17-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Clinprevmed_2019_1_5 | ||
| 16. |
Міщенюк О. Ю. Внесок носійства алельного варіанта G1691A гена V фактора коагуляції в розвиток тромботичних ускладнень залежно від наявності факторів серцево-судинного ризику в осіб із вторинним лейкоцитозом, тромбоцитозом та еритроцитозом [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк, О. М. Костюкевич, Л. К. Беньковська, А. М. Кравченко // Клінічна та профілактична медицина. - 2019. - № 3-4. - С. 61-67. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Clinprevmed_2019_3-4_10 До тригерів розвитку тромбозів, окрім "класичних" факторів ризику (ФР) серцево-судинних подій, належать реактивні зміни в периферійній крові, спадкова тромбофілія та радіаційний анамнез. Проте результати більшості випробувань продемонстрували, що ФР спроможні нівелювати протромбогенний потенціал спадкової тромбофілії та інших, менш потужних, предикторів тромбозів. Мета роботи - визначити вплив носійства алеля G1691A гена проакцелерину на розвиток тромбозів з урахуванням судинного русла їх виникнення, залежно від супутньої наявності ФР в осіб з реактивними змінами у периферійній крові (реактивним лейкоцитозом і тромбоцитозом, а також вторинним еритроцитозом), як із радіаційним анамнезом так і без нього. Проведено аналіз клінічних, молекулярно-генетичних даних 152 пацієнтів з реактивними змінами у периферійній крові, 19 із них мали радіаційний анамнез, 133 - ні. У 5 (26,31 %) пацієнтів з радіаційним анамнезом і 25 (18,79 %) без нього виявлено тромботичні ускладнення. G1691A алель гена проакцелерину (АГП) (Лейденську мутацію (ЛМ)) визначали з використанням методу алель-специфічної полімеразної ланцюгової реакції. У загальній когорті пацієнтів із реактивними змінами у периферійній крові ЛМ зустрічалась у 5,92 % (9 носіїв) випадків, різниці в її частоті не виявлено між пацієнтами з радіаційним анамнезом та без нього (p = 0,312). У групі як із радіаційним анамнезом (p = 0,017), так і без нього (p = 0,031), тільки венозні тромбози спостерігалась частіше в носіїв ЛМ. За наявності радіаційного анамнезу, носії G1691A АГП, що належали до підгрупи з наявністю ФР мали більшу частоту (p = 0,008) та вищий рівень ризику розвитку венозних тромбозів (відносний ризик (ВР) = 25,00; ДI 95 %: 1,56 - 399,68). У групі без радіаційного анамнезу частота венозних тромбозів у носіїв ЛМ більше у молодшій віковій підгрупі (p = 0,001), без ФР (p = 0,044) і в осіб без ФР молодше 60 років (p = 0,023). Ризик венозних тромбозів у носіїв G1691A АГП групи без радіаційного анамнезу складає 5,78 (95 % ДІ: 1,58 - 21,13). У носіїв ЛМ без радіаційного анамнезу та ФР, а також за віку молодше 60 років ймовірність венозних тромбозів дорівнювала 6,85 (95 % ДІ: 1,86 - 25,22) і 19,40 (95 % ДІ: 4,64 - 81,09), відповідно; за відсутності обох критерії - 9,57 (95 % ДІ: 2,49 - 36,73). Висновки: у пацієнтів як із радіаційним анамнезом, так і без нього, ризик саме венозних тромбозів зростає за носійства ЛМ. Наявність G1691A АГП у пацієнтів з реактивними змінами у периферійній крові без радіаційного анамнезу збільшує ймовірність венозних тромбозів за відсутності ФР та в підгрупі молодше 60 років. За радіаційного анамнезу частота венозних тромбозів у носіїв ЛМ більша в підгрупі з ФР, ймовірно, за рахунок особливості вибірки, або протромбогенної взаємодії між ЛМ і перенесеним радіаційно-асоційованим пошкодженням ендотелію. | ||
| 17. |
Німцович Т. І. Міжвізитна варіабельність артеріального тиску у чоловіків з артеріальною гіпертензією, що проживають у сільській місцевості: зв’язок з фібриляцією передсердь неклапанного ґенезу [Електронний ресурс] / Т. І. Німцович, А. М. Кравченко, О. Ю. Міщенюк, К. О. Міхалєв, Т. Я. Чурсіна // Клінічна та профілактична медицина. - 2020. - № 2. - С. 90-109. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Clinprevmed_2020_2_8 | ||
| 18. |
Міщенюк О. Ю. Внесок носійства алельного варіанта G1691A гена V фактору коагуляції в розвиток тромботичних ускладнень в осіб з реактивними змінами у периферійній крові, що зазнали радіаційного опромінення [Електронний ресурс] / О. Ю. Міщенюк, О. М. Костюкевич, Л. А. Беньковська, О. М. Кравченко, С. В. Клименко // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. - 2020. - Вип. 25. - С. 502-515. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Prmtr_2020_25_33 До тригерів розвитку тромбозів, окрім "класичних" факторів ризику (ФР) серцево-судинних подій, належать реактивні зміни в периферійній крові, спадкова тромбофілія та радіаційний анамнез. Проте результати більшості випробувань продемонстрували, що ФР спроможні нівелювати протромбогенний потенціал спадкової тромбофілії та інших, менш потужних, предикторів тромбозів. Мета роботи - визначити вплив носійства алеля G1691A гена проакцелерину на розвиток тромбозів з урахуванням судинного русла їх виникнення, залежно від супутньої наявності ФР в осіб з реактивними змінами у периферійній крові (реактивним лейкоцитозом і тромбоцитозом, а також вторинним еритроцитозом), як із радіаційним анамнезом так і без нього. Проведено аналіз клінічних, молекулярно-генетичних даних 152 пацієнтів з реактивними змінами у периферійній крові, 19 із них мали радіаційний анамнез, 133 - ні. У 5 (26,31 %) пацієнтів з радіаційним анамнезом і 25 (18,79 %) без нього виявлено тромботичні ускладнення. G1691A алель гена проакцелерину (АГП) (Лейденську мутацію (ЛМ)) визначали з використанням методу алель-специфічної полімеразної ланцюгової реакції. У загальній когорті пацієнтів із реактивними змінами у периферійній крові ЛМ зустрічалась у 5,92 % (9 носіїв) випадків, різниці в її частоті не виявлено між пацієнтами з радіаційним анамнезом та без нього (p = 0,312). У групі як із радіаційним анамнезом (p = 0,017), так і без нього (p = 0,031), тільки венозні тромбози спостерігалась частіше в носіїв ЛМ. За наявності радіаційного анамнезу, носії G1691A АГП, що належали до підгрупи з наявністю ФР мали більшу частоту (p = 0,008) та вищий рівень ризику розвитку венозних тромбозів (відносний ризик (ВР) = 25,00; ДI 95 %: 1,56 - 399,68). У групі без радіаційного анамнезу частота венозних тромбозів у носіїв ЛМ більше у молодшій віковій підгрупі (p = 0,001), без ФР (p = 0,044) і в осіб без ФР молодше 60 років (p = 0,023). Ризик венозних тромбозів у носіїв G1691A АГП групи без радіаційного анамнезу складає 5,78 (95 % ДІ: 1,58 - 21,13). У носіїв ЛМ без радіаційного анамнезу та ФР, а також за віку молодше 60 років ймовірність венозних тромбозів дорівнювала 6,85 (95 % ДІ: 1,86 - 25,22) і 19,40 (95 % ДІ: 4,64 - 81,09), відповідно; за відсутності обох критерії - 9,57 (95 % ДІ: 2,49 - 36,73). Висновки: у пацієнтів як із радіаційним анамнезом, так і без нього, ризик саме венозних тромбозів зростає за носійства ЛМ. Наявність G1691A АГП у пацієнтів з реактивними змінами у периферійній крові без радіаційного анамнезу збільшує ймовірність венозних тромбозів за відсутності ФР та в підгрупі молодше 60 років. За радіаційного анамнезу частота венозних тромбозів у носіїв ЛМ більша в підгрупі з ФР, ймовірно, за рахунок особливості вибірки, або протромбогенної взаємодії між ЛМ і перенесеним радіаційно-асоційованим пошкодженням ендотелію. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |