1. |
Калашник К. В. Вплив поліморфізму гену ІЛ-17 (rs 612242) на перебіг хронічного гепатиту С, ефективність противірусної терапії та динаміку вмісту ІЛ-17 в сироватці крові залежно від результатів лікування [Електронний ресурс] / К. В. Калашник, Ю. Ю. Рябоконь, А. В. Абрамов, О. В. Рябоконь // Гепатологія. - 2019. - № 4. - С. 28-39. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2019_4_5 В роботу включено 83 хворих на хронічний гепатит C (ХГС), які отримали курс противірусної терапії (ПВТ) за схемою peg-IFN-+RBV+SOF в рамках виконання Державної програми. Показано, що генотип СС поліморфізму гену ІЛ-17 (rs 612242) має високий шанс впливу на хронізацію гепатиту С (0,940 проти 0,700, <$E chi sup 2~=~9,71>, OR = 6,69, 95 % CI = 1,79 - 24,93), проте не впливає на рівень підвищення ІЛ-17 в сироватці крові, вірусне навантаження та ступінь виразності морфологічних змін в печінці за результатами неінвазивних тестів (p >> 0,05). Поліморфізм гену ІЛ-17 (rs 612242) має певний вплив на ефективність ПВТ за схемою pegIFN<$E alpha>+RBV+SOF. За наявності G-алелю (CG/GG-генотипи) всі хворі відповіли формуванням СВВ24, тоді як серед пацієнтів з генотипом СС відповіли на лікування формуванням СВВ 24 лише 87,2 %. Відсутність вірусологічної відповіді на ПВТ за схемою peg-IFN<$E alpha>+RBV+SOF асоціюється з генотипом СС поліморфізму гену ІЛ-17 (rs 612242) та вищою активністю АлАТ в сироватці крові, що підтверджується ранговою кореляцією між рівнем активності некрозо-запального процесу і результативністю ПВТ як на момент завершення лікування (<$E tau~=~-0,20>, p = 0,008), так і на момент оцінки формування СВВ 24 (<$E tau~=~-0,21>, p = 0,004). Проведення ПВТ супроводжується зниженням вмісту ІЛ-17 в сировотці крові (p << 0,05) у хворих на ХГС із нормалізацією за умов досягнення СВВ 24. За наявності СС-генотипу та відсутності формування СВВ 24 вміст ІЛ-17 в сироватці крові залишається вище, ніж у хдорових осіб (p << 0,05).В роботу включено 83 хворих на хронічний гепатит C (ХГС), які отримали курс противірусної терапії (ПВТ) за схемою peg-IFN-+RBV+SOF в рамках виконання Державної програми. Показано, що генотип СС поліморфізму гену ІЛ-17 (rs 612242) має високий шанс впливу на хронізацію гепатиту С (0,940 проти 0,700, <$E chi sup 2~=~9,71>, OR = 6,69, 95 % CI = 1,79 - 24,93), проте не впливає на рівень підвищення ІЛ-17 в сироватці крові, вірусне навантаження та ступінь виразності морфологічних змін в печінці за результатами неінвазивних тестів (p >> 0,05). Поліморфізм гену ІЛ-17 (rs 612242) має певний вплив на ефективність ПВТ за схемою pegIFN<$E alpha>+RBV+SOF. За наявності G-алелю (CG/GG-генотипи) всі хворі відповіли формуванням СВВ24, тоді як серед пацієнтів з генотипом СС відповіли на лікування формуванням СВВ 24 лише 87,2 %. Відсутність вірусологічної відповіді на ПВТ за схемою peg-IFN<$E alpha>+RBV+SOF асоціюється з генотипом СС поліморфізму гену ІЛ-17 (rs 612242) та вищою активністю АлАТ в сироватці крові, що підтверджується ранговою кореляцією між рівнем активності некрозо-запального процесу і результативністю ПВТ як на момент завершення лікування (<$E tau~=~-0,20>, p = 0,008), так і на момент оцінки формування СВВ 24 (<$E tau~=~-0,21>, p = 0,004). Проведення ПВТ супроводжується зниженням вмісту ІЛ-17 в сировотці крові (p << 0,05) у хворих на ХГС із нормалізацією за умов досягнення СВВ 24. За наявності СС-генотипу та відсутності формування СВВ 24 вміст ІЛ-17 в сироватці крові залишається вище, ніж у хдорових осіб (p << 0,05).
|