Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Реферативна база даних (2) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>AT=Страфун Результати лікування хворих із$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 3 Представлено документи з 1 до 3 |
|||
| 1. | 
Страфун С. С. Результати лікування хворих із переломами проксимального епіметафіза плечової кістки [Електронний ресурс] / С. С. Страфун, С. В. Богдан, Р. О. Сергієнко, В. Б. Макаров // Травма. - 2015. - Т. 16, № 3. - С. 79-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2015_16_3_15 Обстежені 82 хворі з переломами проксимального епіметафіза плечової кістки через 1 рік і 5 років після травми. В основній групі (ОГ) були 42 (51,21 %) хворі, яким виконано металоостеосинтез переломів проксимального епіметафіза плечової кістки пластинами з кутовою стабільністю. У контрольній групі (КГ) було 40 (48,79 %) хворих, які лікувалися консервативно (іммобілізація та медикаментозне лікування). Оцінку проводили за шкалами Oxford Shoulder Score та Constant Shoulder Score, досліджували стадії артрозу плечового суглоба (ПС) за J. Kellgren. Через 1 рік після травми за шкалою Oxford Shoulder Score середні результати лікування хворих ОГ були кращими, ніж у КГ, - 38 та 28 балів відповідно, та ж ситуація зберігалася і через 5 років. За шкалою Constant через рік після травми одержано 30,5 % відмінних і добрих результатів в ОГ, 20,72 % відмінних та добрих результатів - у КГ. Через 5 років після травми кількість відмінних і добрих результатів у хворих ОГ становила 32,92 %, кількість відмінних та добрих результатів у хворих КГ - 19,49 %. Через 5 років після травми в ОГ кількість хворих без вторинного артрозу або з 1 - 2-ю стадіями артрозу ПС становила 39,02 %, у КГ переважна кількість хворих була з тяжким артрозом ПС (артроз 3 - 4-ї стадії у 39,04 % хворих). Виявлено, що на розвиток артрозу ПС значно впливає контрактура в ПС.Мета роботи - порівняти результати оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового та підлопаткового м'язів. Виконані обстеження та лікування 40 хворих із частковими ушкодженнями сухожилків надостьового та підлопаткового м'язів, які мали повний або практично повний обсяг рухів у плечовому суглобі. Всі хворі були розподілені на дві групи: група А - виконані артроскопічний шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м'яза (ушкодженням сухожилка підлопаткового м'яза знехтували), дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); група Б - виконані артроскопічний шов часткових ушкоджень сухожилків надостьового та підлопаткового м'язів, дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез). Частка відмінних результатів через 6 міс. після оперативного втручання за шкалою Constant Shoulder Score в групі, де виконувався шов частково ушкодженого сухожилка підлопаткового м'яза разом із швом частково ушкодженого сухожилка надостьового м'яза (група Б), та у хворих, у яких не застосовувався шов сухожилка підлопаткового м'яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м'яза (група А), була однаковою - по 25 %. Однак у групі А частка задовільних результатів становила 10 %, тоді як у групі Б спостерігали лише відмінні та добрі результати. Через 12 міс. після оперативного втручання в цих же групах відмінних результатів було найбільше в тих хворих, яким виконувався шов сухожилка підлопаткового м'яза (група Б), - 27,5 %, у групі, де не використовувався шов сухожилка підлопаткового м'яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м'яза (група А), зросла частка задовільних результатів - 12,5 %. Через 6 міс. після оперативного втручання за візуально-аналоговою шкалою середній рівень болю у хворих групи, де виконувався шов часткового ушкодження сухожилка підлопаткового м'яза разом із швом часткового ушкодження сухожилка надостьового м'яза (група Б), став меншим на 0,4 бала, ніж у групі, де виконувався лише шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м'яза (група А), а через 12 міс. виявився меншим на 0,6 бала. Висновки: ушкодження сухожилка підлопаткового м'яза другого типу (за Fox and Romeo) потребує його хірургічного відновлення, що покращує результати лікування (<$E р~<<~0,05>). | ||
| 2. |
Страфун С. С. Результати лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилків надостьового та підлопаткового м'язів плеча [Електронний ресурс] / С. С. Страфун, О. С. Страфун, С. В. Богдан, С. М. Аббасов // Травма. - 2018. - Т. 19, № 6. - С. 95-101. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2018_19_6_16 Обстежені 82 хворі з переломами проксимального епіметафіза плечової кістки через 1 рік і 5 років після травми. В основній групі (ОГ) були 42 (51,21 %) хворі, яким виконано металоостеосинтез переломів проксимального епіметафіза плечової кістки пластинами з кутовою стабільністю. У контрольній групі (КГ) було 40 (48,79 %) хворих, які лікувалися консервативно (іммобілізація та медикаментозне лікування). Оцінку проводили за шкалами Oxford Shoulder Score та Constant Shoulder Score, досліджували стадії артрозу плечового суглоба (ПС) за J. Kellgren. Через 1 рік після травми за шкалою Oxford Shoulder Score середні результати лікування хворих ОГ були кращими, ніж у КГ, - 38 та 28 балів відповідно, та ж ситуація зберігалася і через 5 років. За шкалою Constant через рік після травми одержано 30,5 % відмінних і добрих результатів в ОГ, 20,72 % відмінних та добрих результатів - у КГ. Через 5 років після травми кількість відмінних і добрих результатів у хворих ОГ становила 32,92 %, кількість відмінних та добрих результатів у хворих КГ - 19,49 %. Через 5 років після травми в ОГ кількість хворих без вторинного артрозу або з 1 - 2-ю стадіями артрозу ПС становила 39,02 %, у КГ переважна кількість хворих була з тяжким артрозом ПС (артроз 3 - 4-ї стадії у 39,04 % хворих). Виявлено, що на розвиток артрозу ПС значно впливає контрактура в ПС.Мета роботи - порівняти результати оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового та підлопаткового м'язів. Виконані обстеження та лікування 40 хворих із частковими ушкодженнями сухожилків надостьового та підлопаткового м'язів, які мали повний або практично повний обсяг рухів у плечовому суглобі. Всі хворі були розподілені на дві групи: група А - виконані артроскопічний шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м'яза (ушкодженням сухожилка підлопаткового м'яза знехтували), дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); група Б - виконані артроскопічний шов часткових ушкоджень сухожилків надостьового та підлопаткового м'язів, дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез). Частка відмінних результатів через 6 міс. після оперативного втручання за шкалою Constant Shoulder Score в групі, де виконувався шов частково ушкодженого сухожилка підлопаткового м'яза разом із швом частково ушкодженого сухожилка надостьового м'яза (група Б), та у хворих, у яких не застосовувався шов сухожилка підлопаткового м'яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м'яза (група А), була однаковою - по 25 %. Однак у групі А частка задовільних результатів становила 10 %, тоді як у групі Б спостерігали лише відмінні та добрі результати. Через 12 міс. після оперативного втручання в цих же групах відмінних результатів було найбільше в тих хворих, яким виконувався шов сухожилка підлопаткового м'яза (група Б), - 27,5 %, у групі, де не використовувався шов сухожилка підлопаткового м'яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м'яза (група А), зросла частка задовільних результатів - 12,5 %. Через 6 міс. після оперативного втручання за візуально-аналоговою шкалою середній рівень болю у хворих групи, де виконувався шов часткового ушкодження сухожилка підлопаткового м'яза разом із швом часткового ушкодження сухожилка надостьового м'яза (група Б), став меншим на 0,4 бала, ніж у групі, де виконувався лише шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м'яза (група А), а через 12 міс. виявився меншим на 0,6 бала. Висновки: ушкодження сухожилка підлопаткового м'яза другого типу (за Fox and Romeo) потребує його хірургічного відновлення, що покращує результати лікування (<$E р~<<~0,05>). | ||
| 3. | 
Страфун С. С. Результати лікування хворих із неповним розривом сухожилка надостьового м’яза [Електронний ресурс] / С. С. Страфун, О. С. Страфун, С. В. Богдан, С. М. Аббасов // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - № 3. - С. 42-49. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Votip_2018_3_9 Обстежені 82 хворі з переломами проксимального епіметафіза плечової кістки через 1 рік і 5 років після травми. В основній групі (ОГ) були 42 (51,21 %) хворі, яким виконано металоостеосинтез переломів проксимального епіметафіза плечової кістки пластинами з кутовою стабільністю. У контрольній групі (КГ) було 40 (48,79 %) хворих, які лікувалися консервативно (іммобілізація та медикаментозне лікування). Оцінку проводили за шкалами Oxford Shoulder Score та Constant Shoulder Score, досліджували стадії артрозу плечового суглоба (ПС) за J. Kellgren. Через 1 рік після травми за шкалою Oxford Shoulder Score середні результати лікування хворих ОГ були кращими, ніж у КГ, - 38 та 28 балів відповідно, та ж ситуація зберігалася і через 5 років. За шкалою Constant через рік після травми одержано 30,5 % відмінних і добрих результатів в ОГ, 20,72 % відмінних та добрих результатів - у КГ. Через 5 років після травми кількість відмінних і добрих результатів у хворих ОГ становила 32,92 %, кількість відмінних та добрих результатів у хворих КГ - 19,49 %. Через 5 років після травми в ОГ кількість хворих без вторинного артрозу або з 1 - 2-ю стадіями артрозу ПС становила 39,02 %, у КГ переважна кількість хворих була з тяжким артрозом ПС (артроз 3 - 4-ї стадії у 39,04 % хворих). Виявлено, що на розвиток артрозу ПС значно впливає контрактура в ПС.Мета роботи - порівняти результати оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового та підлопаткового м'язів. Виконані обстеження та лікування 40 хворих із частковими ушкодженнями сухожилків надостьового та підлопаткового м'язів, які мали повний або практично повний обсяг рухів у плечовому суглобі. Всі хворі були розподілені на дві групи: група А - виконані артроскопічний шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м'яза (ушкодженням сухожилка підлопаткового м'яза знехтували), дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); група Б - виконані артроскопічний шов часткових ушкоджень сухожилків надостьового та підлопаткового м'язів, дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез). Частка відмінних результатів через 6 міс. після оперативного втручання за шкалою Constant Shoulder Score в групі, де виконувався шов частково ушкодженого сухожилка підлопаткового м'яза разом із швом частково ушкодженого сухожилка надостьового м'яза (група Б), та у хворих, у яких не застосовувався шов сухожилка підлопаткового м'яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м'яза (група А), була однаковою - по 25 %. Однак у групі А частка задовільних результатів становила 10 %, тоді як у групі Б спостерігали лише відмінні та добрі результати. Через 12 міс. після оперативного втручання в цих же групах відмінних результатів було найбільше в тих хворих, яким виконувався шов сухожилка підлопаткового м'яза (група Б), - 27,5 %, у групі, де не використовувався шов сухожилка підлопаткового м'яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м'яза (група А), зросла частка задовільних результатів - 12,5 %. Через 6 міс. після оперативного втручання за візуально-аналоговою шкалою середній рівень болю у хворих групи, де виконувався шов часткового ушкодження сухожилка підлопаткового м'яза разом із швом часткового ушкодження сухожилка надостьового м'яза (група Б), став меншим на 0,4 бала, ніж у групі, де виконувався лише шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м'яза (група А), а через 12 міс. виявився меншим на 0,6 бала. Висновки: ушкодження сухожилка підлопаткового м'яза другого типу (за Fox and Romeo) потребує його хірургічного відновлення, що покращує результати лікування (<$E р~<<~0,05>). | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |