Бази даних


Наукова періодика України - результати пошуку


Mozilla Firefox Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер
"Mozilla Firefox"

Вид пошуку
Повнотекстовий пошук
 Знайдено в інших БД:Книжкові видання та компакт-диски (5)Реферативна база даних (16)
Список видань за алфавітом назв:
A  B  C  D  E  F  G  H  I  J  L  M  N  O  P  R  S  T  U  V  W  
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  

Авторський покажчик    Покажчик назв публікацій



Пошуковий запит: (<.>A=Іванов Л$<.>)
Загальна кількість знайдених документів : 13
Представлено документи з 1 до 13
1.

Янушкевич Д. А. 
Застосування принципів управління якістю згідно з міжнародними стандартами серії ISO 9000 під час надання митних послуг [Електронний ресурс] / Д. А. Янушкевич, З. Р. Шайхлісламов, Л. С. Іванов // Вісник Академії митної служби України. Серія : Технічні науки. - 2014. - № 1. - С. 65-74. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamsutn_2014_1_11
Попередній перегляд:   Завантажити - 348.573 Kb    Зміст випуску     Цитування
2.

Янушкевич Д. А. 
Застосування вимог міжнародних стандартів ISO в системі управління ризиками в митній справі [Електронний ресурс] / Д. А. Янушкевич, Л. С. Іванов // Вісник Академії митної служби України. Серія : Технічні науки. - 2014. - № 2. - С. 84–96. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamsutn_2014_2_11
Попередній перегляд:   Завантажити - 376.33 Kb    Зміст випуску     Цитування
3.

Іванов Л. В. 
Вивчення механізмів цитотоксичності низки гідрофільних полоксамерів методом спінових зондів [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, Н. Т. Картель, А. Н. Ляпунов, О. А. Нардід, Я. О. Черкашина, Л. В. Деримедвідь, І. А. Кирилюк // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2015. - № 4-5. - С. 46-58. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2015_4-5_7
За допомогою методу спінових зондів одержано нові дані щодо можливих механізмів цитотоксичної дії низки гідрофільних полоксамерів із великими гідрофільними (ПЕГ) блоками, що може призводити до зниження множинної лікарської стійкості (МЛС) ракових клітин. Для цього досліджено взаємодію ряду гідрофільних полоксамерів і окремо високомолекулярних ПЕГ як гідрофільних блоків полоксамерів, з модельними мембранами, живими клітинами та білками різної структури, а також їх вплив на конформаційну рухливість ліпідів мембран клітин і макромолекул різних білків. Показано, що введення в еритроцити людини та щурів 5 % полоксамерів 188, 237, 338 і 407, які мають у структурі великі гідрофільні ПЕГ блоки, як правило, супроводжувалося сильним зниженням мікров'язкості мембран клітин, іноді в 1,5 і більше разу (полоксамер 338 і 407). ПЕГ-1500 також ефективно зв'язувався з ліпідами мембран ліпосом, мітохондрій і еритроцитів, у результаті чого мікров'язкість мембран еритроцитів знижувалася протягом 1 год. Уведення осмотично активного ПЕГ-2000 в еритроцити людини призводить до стійкої в часі дегідратації клітин. За допомогою спінових зондів одержано нові дані щодо взаємодії високомолекулярних ПЕГ-1500, ПЕГ-2000 і ПЕГ-4000 з гідрофобною порожниною (кишенею) поверхні глобули альбуміну за допомогою гідрофобних метиленових груп. Так як інтегральний мембранний глікопротеїн ракових клітин P-gp, вбудований у мембранний ліпідний бішар, у тому числі й за допомогою поверхневих гідрофобних ділянок макромолекули P-gp, зроблено припущення, що механізм інгібування P-gp гідрофільними полоксамерами може бути пов'язаний з порушенням або з ослабленням білково-ліпідної взаємодії макромолекули P-gp з ліпідами мембран ракових клітин під дією ПЕГ блоків. Встановлено, що механізми цитотоксичної дії полоксамерів різної будови універсальні для багатьох клітин, не тільки ракових, і полягають в сильному зниженні мікров'язкості мембран клітин, яке призводить до зниження активності багатьох мембранних білків і ферментів. У гідрофільних полоксамерів є додаткові механізми цитотоксичності та пригнічення МЛС ракових клітин, пов'язані з дією великих ПЕГ блоків на мембрани та додаткове розпушення мембран, ослаблення білок-ліпідної взаємодії між глікопротеїном P-gp і ліпідами мембран ракових клітин, дегідратація мембран клітин, можлива взаємодія ПЕГ блоку з макромолекулою P-gp з подальшою зміною активної конформації макромолекули білка.
Попередній перегляд:   Завантажити - 1.711 Mb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
4.

Іванов Л. 
Технічні бар’єри у міжнародній торгівлі [Електронний ресурс] / Л. Іванов, Д. Янушкевич // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2016. - № 2. - С. 15–30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/uazt_2016_2_4
Попередній перегляд:   Завантажити - 748.633 Kb    Зміст випуску     Цитування
5.

Іванов Л. Б. 
Концепція інноваційного механізму управління персоналом [Електронний ресурс] / Л. Б. Іванов // Молодий вчений. - 2015. - № 1(1). - С. 91-95. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2015_1(1)__23
Попередній перегляд:   Завантажити - 261.799 Kb    Зміст випуску     Цитування
6.

Кравченко В. Г. 
Фармакокінетичне обгрунтування терапевтичної ефективності антисептичного препарату Цидипол при простатитах [Електронний ресурс] / В. Г. Кравченко, Л. В. Іванов, Л. В. Деримедведь, О. В. Щербак // Вісник проблем біології і медицини. - 2018. - Вип. 4(2). - С. 143-148. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpbm_2018_4(2)__33
Попередній перегляд:   Завантажити - 2.561 Mb    Зміст випуску     Цитування
7.

Кравченко В. Г. 
Перспективи лікування простатитів і доброякісної гіперплазії простати цидиполом з позицій нових даних про метаболізм циміналю в оксид азоту (NO) і досягненнях NO-терапії [Електронний ресурс] / В. Г. Кравченко, Л. В. Іванов, О. В. Щербак // Вісник проблем біології і медицини. - 2019. - Вип. 1(1). - С. 15-19. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpbm_2019_1(1)__4
Попередній перегляд:   Завантажити - 2.668 Mb    Зміст випуску     Цитування
8.

Іванов Л. В. 
Дослідження впливу поліетиленгліколей великої молекулярної маси і декількох полоксамерів на цілісність і плинність мембран еритроцитів методом спінових зондів [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, О. В. Щербак, М. Т. Картель // Поверхность. - 2018. - Вып. 10. - С. 298-314. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pov_2018_10_18
Методом спінових зондів вивчено механізми впливу поліетиленгліколів (ПЕГ) на плинність ліпідів мембран еритроцитів, можливого плавлення ліпідів мембран і порушення цілісності мембран еритроцитів із часом. Введення 15 % ПЕГ-1500 в еритроцити людини та щура показало збільшення плинності ліпідів мембран еритроцитів на 16 або 30 %, але потім плинність мембран зменшувалась внаслідок дегідратації та стиснення клітини. Введення гідрофільних полоксамерів 407 і 338 в еритроцити призводило до плавлення ліпідів мембран (ефект збільшення плинності мембран 50 - 70 %), але цілісність більшості клітин зберігалася. Перед руйнуванням мембран в'язкість цитозолю різко знижувалась, спостерігалася анізотропія спектрів ЕПР спінових зондів, що пов'язано з суттєвими змінами в структурі цитозолю еритроцитів. Залучення до експерименту полоксамерів, що містять етиленглікольні та пропіленглікольні ланки, показало механізми справжнього плавлення мембран із максимальним збільшенням плинності ліпідів (ефект 70 %), що межує з частковим гемолізом і коагуляцією клітин. Плавлення фосфоліпідів мембран еритроцитів під дією полоксамерів 407 і 338 показало, що справжньою причиною плавлення виступають гідрофобні метиленові групи ПЕГ або ланки пропіленгліколю полоксамерів, що руйнують структуру мембран клітин з усіх напрямків.
Попередній перегляд:   Завантажити - 571.113 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
9.

Іванов Л. В. 
Особливості фармакокінетики препарату "Цидипол" при ректальному введенні і нашкірному нанесенні як підстава для його клінічного застосування [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, В. Г. Кравченко // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2019. - № 1. - С. 78-83. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujdvc_2019_1_12
Цидипол є комбінованим препаратом у формі розчину хлор-коричного альдегіду в димексиді і поліетиленгліколі (ПЕГ-400). Мета роботи - вивчити фармакокінетику препарату цидипол у разі ректального введення і нашкірного нанесення, а також оцінити особливості його метаболізму в організмі тварин. Досліди проведено на кролях породи шиншила (по 6 тварин для кожного шляху введення), у яких з допомогою методу газової хроматографії досліджували плазму крові через певні проміжки часу після введення препарату. Фармакокінетичний профіль препарату за нашкірного нанесення тваринам характеризується наявністю півгодинного лаг (прихованого)-періоду, а потім реєструються повільне всмоктування циміналю з максимальним нагромадженням (Тmax) 3 год, повільна його елімінація із організму тварини з періодом напіввиведення (Т0,5) 5,3 год і коефіцієнтом елімінації (Kel) 0,13. Об'єм розподілу циміналю (Vp) за нашкірного нанесення цидиполу становить 10 500 мл. У разі ректального введення його фармакокінетичний профіль характеризується повільним усмоктуванням циміналю з періодом напівабсорбції 1,1 год, Тmax = 2,5 год, і достатньо повільним виведенням із організму тварин (Т0,5 = 5,1 год, Kel = 0,13). Vp циміналю становить 3600 мл, що свідчить про його здатність нагромаджуватись у тканинах у більш високих концентраціях, ніж у крові. Висновки: встановлено, що час трансмембранної дифузії ПЕГ-400 і час напівусмоктування циміналю майже подібні, тобто подолання мембранних бар'єрів циміналю відбувається в локальному оточенні його розчинників і препарат цидипол за ректального введення і нашкірного нанесення всмоктується з розчинниками як єдине ціле. Нагромаджуваний Vp препарату в шкірі і слизовій оболонці прямої кишки оцінено як позитивні для реалізації фармакотерапевтичного ефекту. Одержані дані надають вагомі підстави для використання цидиполу в дерматології і косметології, а також за патологічних процесів у прямій кишці.
Попередній перегляд:   Завантажити - 515.72 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
10.

Іванов Л. В. 
Вивчення спорідненості до мембран допоміжних речовин й фармакологічно активних інгредієнтів методами флуоресцентних і спінових зондів [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, О. В. Щербак, В. Г. Кравченко, Л. В. Деримедвідь, О. П. Безугла // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2019. - Т. 13, № 6. - С. 434-442. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/flt_2019_13_6_9
Мета дослідження - порівняльне вивчення спорідненості до ліпосом з фосфатидилхоліну низки гідрофільних неводних розчинників пропіленгліколю (ПГ), поліетиленгліколей (ПЕГ) з молекулярною масою 400 і 1500 (ПЕГ-400 і ПЕГ-1500), що успішно застосовуються за створення м'яких лікарських форм як допоміжні речовини. Проведено аналіз результатів, одержаних за допомогою методу флуоресцентних зондів, і розрахунок константи дисоціації (Кд) неводних розчинників ПГ, ПЕГ-400 і ПЕГ-1500 з мембранами ліпосом з фосфатидилхоліну за допомогою графічного методу у зворотних координатах. Показано, що Кд = 2,5 моль/л для ПГ і <$Eroman К sub д ~=~4~cdot~10 sup -1> моль/л для ПЕГ-400. Аналіз спектрів електроннопарамагнітного резонансу (ЕПР) у зворотних координатах надав змогу оцінити Кд для ПЕГ-1500, що дорівнює 10<^>-1 моль/л. Досліджено вплив ПГ і ПЕГ-400 на мембрани ліпосом. ПГ і ПЕГ-400 ефективно зв'язуються з мембраною ліпосом, витісняючи флуоресцентний зонд з мембрани в воду. Це може бути одним із механізмів впливу ПГ і ПЕГ-400 на біодоступність, коли фармакологічно активні інгредієнти (ФАІ) можуть витиснятися у воду молекулами допоміжних речовин, сповільнюючи процес всмоктування ФАІ. Введення ПЕГ-400 у суспензію ліпосом призводить до розпушення мембран, тобто, до зменшення щільності упаковки фосфоліпідів у мембранах, що може призводити до зміни їх проникності та підвищенню біодоступності. Дія ПГ на мембрани є більш м'якою, ніж ПЕГ-400. Вочевидь у зоні всмоктування ФАІ на мембрані паралельно відбувається процес всмоктування низькомолекулярних допоміжних речовин, наприклад, неводних розчинників. Причому всмоктування ліпофільних ФАІ може відбуватися в оточенні розчинників (допоміжних речовин), що призводить до збільшення біодоступності ФАІ. У разі конкуренції за місця зв'язування на мембранах клітин біоповерхонь між ФАІ і неводними розчинниками більш низька (на кілька порядків) спорідненість розчинників до мембран компенсується значною кількістю розчинників у м'якій лікарській формі у порівнянні з ФАІ. Механізмом підвищення біосумісності за допомогою ПЕГ є здатність їх молекул за рахунок компактизації (спіралізації) або розпушення приймати оптимальну конформацію структури, надаючи свої гідрофобні або полярні групи для оптимального зв'язування з наночастинками, лікарськими речовинами та біооб'єктами.Мета дослідження - порівняльне вивчення спорідненості до ліпосом з фосфатидилхоліну низки гідрофільних неводних розчинників пропіленгліколю (ПГ), поліетиленгліколей (ПЕГ) з молекулярною масою 400 і 1500 (ПЕГ-400 і ПЕГ-1500), що успішно застосовуються за створення м'яких лікарських форм як допоміжні речовини. Проведено аналіз результатів, одержаних за допомогою методу флуоресцентних зондів, і розрахунок константи дисоціації (Кд) неводних розчинників ПГ, ПЕГ-400 і ПЕГ-1500 з мембранами ліпосом з фосфатидилхоліну за допомогою графічного методу у зворотних координатах. Показано, що Кд = 2,5 моль/л для ПГ і <$Eroman К sub д ~=~4~cdot~10 sup -1> моль/л для ПЕГ-400. Аналіз спектрів електроннопарамагнітного резонансу (ЕПР) у зворотних координатах надав змогу оцінити Кд для ПЕГ-1500, що дорівнює 10<^>-1 моль/л. Досліджено вплив ПГ і ПЕГ-400 на мембрани ліпосом. ПГ і ПЕГ-400 ефективно зв'язуються з мембраною ліпосом, витісняючи флуоресцентний зонд з мембрани в воду. Це може бути одним із механізмів впливу ПГ і ПЕГ-400 на біодоступність, коли фармакологічно активні інгредієнти (ФАІ) можуть витиснятися у воду молекулами допоміжних речовин, сповільнюючи процес всмоктування ФАІ. Введення ПЕГ-400 у суспензію ліпосом призводить до розпушення мембран, тобто, до зменшення щільності упаковки фосфоліпідів у мембранах, що може призводити до зміни їх проникності та підвищенню біодоступності. Дія ПГ на мембрани є більш м'якою, ніж ПЕГ-400. Вочевидь у зоні всмоктування ФАІ на мембрані паралельно відбувається процес всмоктування низькомолекулярних допоміжних речовин, наприклад, неводних розчинників. Причому всмоктування ліпофільних ФАІ може відбуватися в оточенні розчинників (допоміжних речовин), що призводить до збільшення біодоступності ФАІ. У разі конкуренції за місця зв'язування на мембранах клітин біоповерхонь між ФАІ і неводними розчинниками більш низька (на кілька порядків) спорідненість розчинників до мембран компенсується значною кількістю розчинників у м'якій лікарській формі у порівнянні з ФАІ. Механізмом підвищення біосумісності за допомогою ПЕГ є здатність їх молекул за рахунок компактизації (спіралізації) або розпушення приймати оптимальну конформацію структури, надаючи свої гідрофобні або полярні групи для оптимального зв'язування з наночастинками, лікарськими речовинами та біооб'єктами.
Попередній перегляд:   Завантажити - 187.488 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
11.

Іванов Л. В. 
Вивчення молекулярно-масового розподілу фракцій водного екстракту тканини свинячої плаценти методом високоефективної гель-проникаючої хроматографії [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, О. В. Щербак, Л. В. Деримедвідь, В. Г. Кравченко, О. П. Безугла // Український біофармацевтичний журнал. - 2020. - № 1. - С. 18-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ubfj_2020_1_6
Косметичні засоби на основі плаценти досить широко використовуються в усьому світі. Мета роботи - дослідити склад водорозчинних фракцій свинячої плаценти (ВЕСП) та спорідненість їх компонентів до модельних мембран. Методом високоефективної гель-проникаючої хроматографії вивчено молекулярно-масовий розподіл фракцій ВЕСП. Молекулярні маси встановлювали за часом утримування на колонці реперних речовин. Для вивчення спорідненості пептидів ВЕСП до модельних мембран ліпосом з фосфатидилхоліном використовували метод флуоресцентних зондів. ВЕСП містить достатню кількість (24,2 %) коротких пептидів і вільних амінокислот, велику кількість низькомолекулярних пептидів тієї чи іншої молекулярної маси. Пептиди ВЕСП ефективно зв'язуються з ліпосомами фосфатидилхоліну. Висновки: водорозчинні фракції свинячої плаценти завдяки багатому хімічному складу є перспективною сировиною для створення косметологічних засобів.Косметичні засоби на основі плаценти досить широко використовуються в усьому світі. Мета роботи - дослідити склад водорозчинних фракцій свинячої плаценти (ВЕСП) та спорідненість їх компонентів до модельних мембран. Методом високоефективної гель-проникаючої хроматографії вивчено молекулярно-масовий розподіл фракцій ВЕСП. Молекулярні маси встановлювали за часом утримування на колонці реперних речовин. Для вивчення спорідненості пептидів ВЕСП до модельних мембран ліпосом з фосфатидилхоліном використовували метод флуоресцентних зондів. ВЕСП містить достатню кількість (24,2 %) коротких пептидів і вільних амінокислот, велику кількість низькомолекулярних пептидів тієї чи іншої молекулярної маси. Пептиди ВЕСП ефективно зв'язуються з ліпосомами фосфатидилхоліну. Висновки: водорозчинні фракції свинячої плаценти завдяки багатому хімічному складу є перспективною сировиною для створення косметологічних засобів.
Попередній перегляд:   Завантажити - 472.402 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
12.

Іванов Л. В. 
М‘які лікарські форми як інтерфейси [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, О. П. Безугла, О. В. Щербак, Л. В Деримедвідь, В. Г. Кравченко // Вісник фармації. - 2021. - № 2. - С. 25-29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VPhC_2021_2_7
Попередній перегляд:   Завантажити - 521.455 Kb    Зміст випуску     Цитування
13.

Іванов Л. В. 
Вивчення механізмів судинозміцнюючої дії флавоноїдів [Електронний ресурс] / Л. В. Іванов, М. Т. Картель, О. В. Щербак // Поверхня. - 2021. - Вип. 13. - С. 276-281. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pov_2021_13_20
Виходячи з аналізу спектрів, установлено, що сполуки флавоноїдної природи, зв'язуючись із мембранами клітин, не у всіх випадках змінюють плинність ліпідів мембран залежно від типу клітин. Очевидно, клітини тканин судин є своєрідними "клітинами-мішенями" для цих речовин, тобто існує вибірковість флавоноїдів до тих чи інших тканин органів. Особливо помітне збільшення плинності ліпідів мембран спостерігалося у разі додавання флавоноїдних глікозидів - гіперозиду, стаханоацезиду та ліквиритину до відрізків тканини вени, що корелювало з високою спорідненістю цих речовин до ліпосом. Додавання до судин метаболіту кверцетину - халкону також призводило до сильного збільшення плинності ліпідів клітин тканини артерій і вен, що припускає наявність біологічної активності у метаболітів флавоноїдів. Одним із механізмів збільшення резистентності судин артерій і вен під дією речовин флавоноїдної структури є збільшення плинності ліпідів мембран клітин тканини цих судин, що призводить до зменшення крихкості судин і збільшення їх гнучкості й еластичності. Удаване протиріччя між швидким метаболізмом багатьох флавоноїдів в організмі тварин і більш тривалою фармакологічною дією можна пояснити здатністю їх метаболітів, наприклад, халкона, збільшувати плинність ліпідів мембран клітин тканини судин, змінюючи резистентність їх до зовнішніх впливів. Зменшення крихкості судин легень і збільшення їх гнучкості й еластичності може давати позитивний ефект людині в боротьбі з коронавірусом.
Попередній перегляд:   Завантажити - 579.703 Kb    Зміст випуску    Реферативна БД     Цитування
 
Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів
Пам`ятка користувача

Всі права захищені © Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського