Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (6) | Журнали та продовжувані видання (1) | Автореферати дисертацій (1) | Реферативна база даних (33) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Ворожбит О$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 14 Представлено документи з 1 до 14 |
|||
| 1. | 
Грицко Р. Ю. Нові додаткові ефективні підходи до корекції побічної дії противірусної інтерферонотерапії хронічного гепатиту С [Електронний ресурс] / Р. Ю. Грицко, Н. А. Єгоршина, О. Б. Ворожбит, Б. А. Герасун // Гепатологія. - 2014. - № 3. - С. 6-14. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2014_3_3 Приведен обзор собственных исследований авторов, посвящённых проблеме уменьшения осложнений противовирусной интерферонотерапии ХГС. Рассмотрены результаты апробации экзогенных нуклеиновых кислот, содержащихся в молочно-дрожжевом напитке, для уменьшения лейкопении, возникающей во время интерферонотерапии. С целью уменьшения аутоиммунных осложнений использован метод внутрикожной иммунизации аутолейкоцитами. Показано, что пищевая добавка в виде молочно-дрожжевого напитка с высоким содержанием нуклеиновых кислот сдерживает развитие лейкопении, а иммунизация аутолейкоцитами способствует уменьшению частоты развития и тяжести течения медикаментозных осложнений в виде аутоиммунных процессов. | ||
| 2. |
Ворожбит О. Б. Дослідження демографічних та соціальних предикторів розвитку депресії у хворих на хронічний гепатит С (2 та 3 генотип HCV) (Повідомлення друге) [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит // Гепатологія. - 2014. - № 4. - С. 46-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2014_4_8 Представлены результаты исследования демографических и социальных предикторов развития депрессии у больных хроническим гепатитом C (1 генотип HCV) во время противовирусной терапии.Представлены результаты исследования демографических и социальных предикторов развития депрессии у больных хроническим гепатитом С со 2 и 3-м генотипом ВГС во время противовирусной терапии. Современный стандарт лечения больных хроническим гепатитом С - комбинированная терапии пегилированным интерфероном (ИФН) <$E alpha 2 a> или <$E alpha 2 b> в комбинации с рибавирином, в ходе которой распространение депрессии среди пациентов составляет 6 - 70 %. Таким образом, особое внимание вызывает прогноз возможного возникновения депрессии до начала терапии путем исследования возможных факторов риска, особенно демографических и социальных. Цель работы - исследование влияния демографических и социальных факторов на риск развития депрессии у пациентов с хроническим гепатитом С со 2 и 3-м генотипом вируса во время ПВТ. В исследование было включено 93 пациента с ХГС (2 - 3 генотип ВГС): 51 мужчина и 42 женщины в возрасте от 18 до 61 года, получавшие ПВТ пегилированным ИФН-2b и рибавирином в течение 48 недель. Диагностика депрессии проводилась по шкале Z-SDS Цунга. Были проанализированы такие демографические и социальные факторы как семейное положение, уровень образования, уровень осведомленности о болезни, социальная поддержка для оценки их влияния на развитие депрессии в процессе лечения. В результате проведенного тестирования было установлено, что лечение больных ХГС достоверно сопровождается постепенным увеличением частоты развития симптомов депрессии в течение первых 3-х месяцев терапии: на 4-й неделе - 46,2 %, на 8-й неделе - 36,5 %, в течение 12-й недели - 13,9 %, в течение 24-й недели - 10,7 %. Самый высокий уровень депрессии выявлен у пациентов в возрасте 18 - 29 лет (35,4 %), преимущественно у мужчин (57 %) с низким общим уровнем образования (71 %) и с низким уровнем знаний, касающихся наиболее важных аспектов болезни (69 %). | ||
| 3. |
Ворожбит О. Б. Автоімунний гепатит: сучасні підходи до діагностики [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит, Р. Ю. Грицко, О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2015. - № 1. - С. 6-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2015_1_3 | ||
| 4. |
Єгорова Т. А. Ефективність застосування адеметіоніну для попередження виникнення депресії у хворих на хронічний гепатит С під час противірусної терапії залежно від генотипу HCV [Електронний ресурс] / Т. А. Єгорова, О. Б. Ворожбит // Гепатологія. - 2015. - № 1. - С. 64-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2015_1_10 Наведено результати досліджень ролі адеметіоніну у запобіганні виникнення депресії та підвищенні ефективності комбінованої противірусної терапії пегільованим інтерфероном альфа у хворих на хронічний гепатит C (ХГC) з 2 і 3 генотипами у порівнянні з даними, одержаними від хворих з 1b генотипом. Встановлено, що у хворих на ХГС з 2 і 3 генотипами ВГС додавання адеметіоніну в дозі 1200 мг на день до комплексної терапії ІФНа2b і рибавірину зумовлює високий рівень досягнення швидкої та ранньої вірусологічної відповіді. Депресія на фоні застосування адеметіоніну у поєднанні з противірусними препаратами розвивалася рідше і перебігала легше у порівнянні з пацієнтами, які не одержували адеметіонін. | ||
| 5. |
Ворожбит О. Б. Базові схеми та нові підходи до терапії автоімунного гепатиту [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит, Р. Ю. Грицко, О. Б. Герасун // Гепатологія. - 2015. - № 2. - С. 16-32. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2015_2_4 Наведено сучасні базові схеми та нові підходи до лікування автоімунного гепатиту, оскільки своєчасне встановлення діагнозу автоімунного гепатиту і раннє призначення імуносупресивної терапії з корекцією способу життя хворого позитивно впливає на перебіг захворювання та запобігає виникненню ускладнень. До нових методів лікування належить імунізація власними неінактивованими лейкоцитами, що вводяться внутрішньошкірно - наведено результати лікування 12-ти хворих з автоімунним гепатитом, у яких базова терапія була протипоказаною або виявилась неефективною. | ||
| 6. |
Ворожбит О. Б. Сучасні аспекти діагностики та лікування печінкової енцефалопатії у хворих на хронічні хвороби печінки [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит, О. Б. Герасун, Р. Ю. Грицко, Т. В. Телегіна // Гепатологія. - 2015. - № 4. - С. 15-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2015_4_4 Висвітлено актуальність проблеми печінкової енцефалопатії (ПЕ) у клінічній практиці. Розглянуто сучасну класифікацію, нові підходи до діагностики та базові схеми лікування ПЕ. Наведено власні результати обстеження 63-х хворих на хронічні вірусні гепатити, в яких оцінювали наявність і рівень ПЕ із використанням приладу HEPAtonorm Analyzer за частотою сприйняття переривистого високочастотного світлового подразника (ЧСП) у разі частоти мерехтіння від 50 до 25 Гц. | ||
| 7. |
Герасун Б. А. Клітинна імуномодулююча терапія позапечінкових проявів хронічного вірусного гепатиту В і С та автоімунного гепатиту [Електронний ресурс] / Б. А. Герасун, Р. Ю. Грицко, О. Б. Герасун, О. Б. Ворожбит, В. В. Данілейченко // Гепатологія. - 2016. - № 3. - С. 18-27. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2016_3_4 Наведено клінічні приклади, які свідчать про ефективність імуномодулюючої терапії у вигляді внутрішньошкірної імунізації неінактивованими автолейкоцитами. З цих прикладів видно, як внаслідок такої імунізації у хворих на хронічні вірусні та автоімунні гепатити (АІГ) значно зменшується вміст кріоглобулінів, пригнічується синтез антинуклеарних антитіл, антитіл до антигенів щитовидної залози, покращується загальний стан. З інших прикладів видно, що імунізація також зменшує побічні прояви противірусної інтерферонотерапії. У клінічному описі пацієнта з АІГ показано, як внаслідок імунізації значно зменшився синтез антинуклеарних антитіл та антитіл до гладких м'язів, покращився загальний стан хворого. Метод пропонується для лікування хворих з вірусними гепатитами за наявності автоімунних позапечінкових проявів та хворих з АІГ з протипоказами для імуносупресивної терапії. | ||
| 8. |
Ворожбит О. Б. Поширеність та ступінь вираженості втоми у хворих на хронічний гепатит С та їх значення для вчасної діагностики [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит // Гепатологія. - 2017. - № 4. - С. 48-55. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2017_4_8 | ||
| 9. |
Зінчук О. М. Актуальні аспекти діагностики гепаторенального синдрому у хворих на цироз печінки [Електронний ресурс] / О. М. Зінчук, О. Б. Ворожбит, О. Б. Герасун, А. М. Задорожний, Н. М. Прикуда // Гепатологія. - 2018. - № 3. - С. 13-21. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2018_3_4 Гепаторенальний синдром (ГРС) - це тяжка функціональна екстраренальна гостра ниркова недостатність (ГНН) у хворих із вираженою печінковою недостатністю та портальною гіпертензією, яка виникає у результаті гострого або хронічного захворювання печінки за умови виключення інших причин, які сприяють ураженню нирок (прийом нефротоксичних медикаментів, обструкція сечовивідних шляхів, хронічні хвороби нирок тощо). Наведено результати дослідження особливостей клінічного перебігу ГРС у 91 хворого на цироз печінки (ЦП) різної етіології, які перебували на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні (ЛОІКЛ) у 2008 - 2017 рр. Згідно одержаних даних серед хворих на ГРС переважали чоловіки (70,8 %) старші 38 років. Гепаторенальний синдром найчастіше ускладнював ЦП, спричинений вірусом гепатиту C. Найтяжчий перебіг ГРС спостерігали у хворих на ЦП мікст-етіології (ХГC + токсико-аліментарний). Летальність у перші 3 міс з моменту розвитку ГРС становила 87,5 %. | ||
| 10. |
Ворожбит О. Б. Динаміка інтенсивності втоми у хворих на ХГС після досягнення ними стійкої вірусологічної відповіді та її зв’язок з рівнем кріоглобулінів у сироватці крові [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит // Гепатологія. - 2018. - № 4. - С. 63-69. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2018_4_9 Результати, наведені в даній роботі, є продовженням дослідження поширеності та інтенсивності проявів втоми у хворих на хронічний гепатит C в динаміці після закінчення ними лікування препаратами прямої противірусної дії до моменту досягнення стійкої вірусологічної відповіді (СВВ). Для досягнення даної мети в дослідження було включено 201 хворого на ХГC із 214 осіб, у яких під час попереднього дослідження було підтверджено наявність втоми. За статтю обстежені пацієнти розподілялися наступним чином: чоловіків - 108 (53,73 %), жінок - 93 (46,26 %), віком від 18 до 65 років. Усі пацієнти досягнули СВВ, що було підтверджено за допомогою методу ПЛР згідно клінічного протоколу. Також враховували вік пацієнтів, індекс маси тіла (ІМТ) рівень активності аланінамінотрансферази в сироватці крові (AлАT), рівень РНК ВГC, генотип РНК вірусу, ступінь фіброзу та активність некрозо-запальних змін у тканині печінки, які визначали до початку лікування. Як і в попередньому дослідженні виявляли наявність втоми та визначали ступені тяжкості за допомогою візуальної аналогової шкали (ВАШ). Усім хворим визначали рівень кріоглобулінів за допомогою спектрофотометричного методу. Встановлено, що після закінчення противірусної терапії і досягнення хворими СВВ, втома продовжувала виявлятися більше ніж у половини пацієнтів (53,23 %) і значно погіршувала якість їх життя. В результаті аналізу розподілу хворих за статтю встановлено, що після закінчення лікування і досягнення СВВ, втома статистично достовірно (p >> 0,05) продовжувала утримуватися частіше серед жінок - 68 (63,55 %), ніж серед чоловіків 39 (36,45 %); серед осіб старшого віку незалежно від статі; у пацієнтів з 3 генотипом ВГС та з вищим індексом маси тіла (ІМТ). За результатами оцінювання за шкалою ВАШ легка втома спостерігалася у 9 (8,41 %), середня втома - у 47 (43,93 %) та сильна втома - у 51 (47,66 %) особи. У більшості пацієнтів (93 %) із кріоглобулінемією після закінчення терапії утримувалася втома. Встановлено залежність між рівнем кріоглобулінемії та ступенем вираженості втоми. | ||
| 11. | 
Мороз Л. В. Причини та види зовнішньої стигми, що призводять до дискримінації хворих на хронічний гепатит С [Електронний ресурс] / Л. В. Мороз, О. Б. Ворожбит // Вісник Вінницького національного медичного університету. - 2018. - Т. 22, № 4. - С. 720-723. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vvnmu_2018_22_4_28 | ||
| 12. |
Ворожбит О. Б. Проблема внутрішньої стигми у хворих на хронічний гепатит С та можливі шляхи її вирішення [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит // Гепатологія. - 2019. - № 1. - С. 65-76. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2019_1_8 Відповідно до рекомендацій стосовно лікування ХГC за 2018 р. європейської асоціації з вивчення хвороб печінки (EASL), однією з основних цілей та кінцевою точкою терапії ВГC є покращання якості життя та усунення стигми. У даній роботі вивчено проблему внутрішньої стигми у хворих на ХГC та можливі шляхи її усунення та продовжено дослідження зовнішньої стигми у хворих на ХГC (попередні результати опубліковані у журналі "Вісник Вінницького національного медичного університету" № 4 за 2018 р. Вип. 2). У статті наведено результати дослідження поширеності внутрішньої стигми в 316 хворих на ХГC перед початком лікування препаратами прямої противірусної дії, з них чоловіків - 178 (56,32 %), жінок - 138 (43,67 %), віком від 18 до 65 років. Встановлено, що загальний рівень самостигматизації хворих на ХГC є високим (82 %), під час аналізу одержаних даних з'ясовано, що за статтю самостигматизації частіше піддаються жінки: 84, проти 72 % (серед чоловіків). Встановлено, що зі зростанням віку з діагнозом ХГC загальний рівень самостигматизації поступово зменшується: серед людей, які живуть з ХГC 1 рік або менше, він становить 82 %, а серед пацієнтів, які знають про свій діагноз приблизно 5 років, цей відсоток становить 68 %. Вірогідних розбіжностей за такими соціально-демографічними ознаками, як вік, сімейний стан не виявлено, проте слід відмітити значно вищий рівень внутрішньої стигми серед працівників охорони здоров'я, зокрема, хірургічних спеціальностей. Встановлено, що найпоширенішим проявом внутрішньої стигматизації серед опитаних хворих є самозвинувачення. Більше половини опитаних (56 %) звинувачують самих себе в тому, що хворіють на ХГC. Зазначено, що відсоток хворих на ХГC, у яких внаслідок внутрішньої стигми виникало бажання вчинити самогубство, становить 9 %, що до таких думок більш схильні молоді особи віком до 30 років (17 проти 8 % серед осіб старше 40 років). Відповідно до одержаних даних, загальний рівень самодискримінації є високим: 65 % опитаних хворих на ХГC протягом останнього року прийняли хоча 6 одне із самодискримінуючих рішень через свою хворобу. Максимальна кількість самодискримінуючих рішень припадає на перші 3 міс від моменту встановлення діагнозу і надалі знижується (з 57 % серед тих, хто дізнався про хворобу менше 3 міс, до 39 % серед тих, хто знає про свій діагноз більше року). Серед самодискримінуючих рішень найпоширенішими залишаються рішення не мати дітей та не брати шлюб (43 і 29 % відповідно). Високим також є відсоток тих, які готові відмовитися від сексуальних контактів (17 %) і тих, які хотіли ізолюватися від своєї сім'ї та/або друзів (23 %). За останні 12 міс 25 % опитаних уникали відвідування поліклінік, а 21 % - відмовлялися від госпіталізації, незважаючи на потребу в ній. Отже, внутрішня стигматизація осіб з ХГC має сильний психологічний вплив на свідомість хворих, спричиняючи такі негативні наслідки, як депресія, занижена самооцінка та відчай. Необхідно створити єдиний алгоритм для лікування хворих на ХГC. | ||
| 13. |
Ворожбит О. Б. Клінічні маски вірусних гепатитів [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит, А. М. Задорожний, Н. М. Прикуда // Гепатологія. - 2019. - № 3. - С. 63-66. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2019_3_8 Наведено опис клінічного випадку лімфопроліферативного процесу із ураженням лівої частки печінки, воріт печінки, правої нирки, лімфаденопатії заочеревинного простору у 18-річного хлопця, який госпіталізований у Львівську обласну інфекційну клінічну лікарню з діагнозом "Гострий вірусний гепатит". На підставі даного випадку підвищено настороженість лікарів первинної ланки стосовно диференціальної діагностики вірусних гепатитів в осіб молодого віку.Наведено опис клінічного випадку лімфопроліферативного процесу із ураженням лівої частки печінки, воріт печінки, правої нирки, лімфаденопатії заочеревинного простору у 18-річного хлопця, який госпіталізований у Львівську обласну інфекційну клінічну лікарню з діагнозом "Гострий вірусний гепатит". На підставі даного випадку підвищено настороженість лікарів первинної ланки стосовно диференціальної діагностики вірусних гепатитів в осіб молодого віку. | ||
| 14. |
Ворожбит О. Б. Проблема когнітивних порушень у хворих на хронічний гепатит C [Електронний ресурс] / О. Б. Ворожбит // Гепатологія. - 2019. - № 4. - С. 52-58. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gepat_2019_4_7 Досліджено проблеми когнітивних порушень у хворих на хронічний гепатит С (ХГС). За результатами нейропсихологічного тестування 156 хворих на ХГС виявлено, що у 108 (69,2 %) пацієнтів спостерігалося порушення когнітивних функцій. Під час аналізу за статтю встановлено, що серед них переважали чоловіки (59 %), у яких частіше виявлялися когнітивні порушення середнього та важкого ступеня. Виявлено, що у 98 із 156 (62,8 %) обстежених хворих на ХГС були присутні кріоглобуліни, проте серед пацієнтів із когнітивними порушеннями кріоглобуліни були виявлені у 91 особи із 108 (84,2 %). Водночас, у пацієнтів, в яких діагностовано високий рівень кріоглобулінів, переважали виражені когнітивні порушення. Перспективи наступних досліджень спрямовані на подальше вивчення порушення когнітивних функцій як індикатора судинної патології у хворих на ХГС, їх зв'язку з кріоглобулінемією та на пошук можливостей їх профілактики та лікування.Досліджено проблеми когнітивних порушень у хворих на хронічний гепатит С (ХГС). За результатами нейропсихологічного тестування 156 хворих на ХГС виявлено, що у 108 (69,2 %) пацієнтів спостерігалося порушення когнітивних функцій. Під час аналізу за статтю встановлено, що серед них переважали чоловіки (59 %), у яких частіше виявлялися когнітивні порушення середнього та важкого ступеня. Виявлено, що у 98 із 156 (62,8 %) обстежених хворих на ХГС були присутні кріоглобуліни, проте серед пацієнтів із когнітивними порушеннями кріоглобуліни були виявлені у 91 особи із 108 (84,2 %). Водночас, у пацієнтів, в яких діагностовано високий рівень кріоглобулінів, переважали виражені когнітивні порушення. Перспективи наступних досліджень спрямовані на подальше вивчення порушення когнітивних функцій як індикатора судинної патології у хворих на ХГС, їх зв'язку з кріоглобулінемією та на пошук можливостей їх профілактики та лікування. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |